Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2016 року Справа № 904/9567/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк Д.Кривди, С.Могилрозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постановувід 18.02.2016Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/9567/15за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" доКомунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради простягнення 28 143 239, 33 грн, у судове засідання представники cторін не з'явились, заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради про стягнення 14 378 891,97 грн основного боргу, 2 485 320,88 грн пені, 10 722 834,65 грн інфляційних втрат, 556 191,83 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 (суддя Е.Бондарєв) позов задоволений частково шляхом присудження до стягнення 14 378 891,97 грн основного боргу, 556 191,83 грн 3 % річних, 10 722 834,65 грн інфляційний втрат, 1 665 164,99 грн пені. У решті у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване наступним.

24.01.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" (продавець) та Комунальним підприємством "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" Дніпропетровської міської ради (покупець) укладений договір № 983/14-КП-4/ПТ купівлі-продажу природного газу (далі - Договір) відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ.

За п. 1.2 Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ) (далі - споживачам покупця).

Пунктом 2.1 передбачено, що продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 5 498 тис. куб. м.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу (п. 3.3 Договору).

Згідно з п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 Договору).

Відповідно до умов Договору за актами прийому-передачі газу протягом січня - грудень 2014 року позивач здійснив на користь відповідача подачу та безперервне транспортування природного газу на загальну суму 19 553 948,10 грн, що підтверджується наявними у справі актами приймання-передачі природного газу.

Станом на 23.06.2015, за спожитий газ відповідач розрахувався частково, сплативши 5 175 056,13 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу, позивачем заявлено до стягнення суму боргу за поставлений природний газ в розмірі 14 378 891,97 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати газу, позивачем нараховані 556 191,83 грн 3% річних, 10 722834,65 грн інфляційних втрат та 2485320,88 грн пені. Зазначений розрахунок є обґрунтованим.

Щодо доводів відповідача про сплату заборгованості за Договором у сумі 651 048,95 грн за період з 23.06.2014 по 30.11.2015, то вказана сплата не спростовує наявність основного боргу за період з 15.02.2014 по 23.06.2015 у сумі 14 378 891,97 грн, а лише підтверджує бажання відповідача на виконання обов'язку погашення боргу за договором. Крім того, сплата відповідачем суми за період з 23.06.2015 по 30.11.2015 може бути врахована у відносинах сторін при з'ясуванні боргу після 23.06.2015, а позивачем не надано заяви про збільшення суми позовних вимог.

З посиланням на вказане, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Водночас, суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені на 50 %, зазначив наступне.

Позивач не надав суду доказів на підтвердження завдання йому відповідачем збитків від порушення прийнятих на cебе грошових зобов'язань саме за укладеним із ним договором.

Натомість відповідачем, зі свого боку, допущене ним порушення обґрунтував належними і допустимими доказами, які свідчать про поважність причин, обумовлених об'єктивними обставинами копією звіту про фінансовий стан на 30.09.2015.

Разом з тим, позивач, який так само як і відповідач є економічно важливим підприємством за сучасних умов, перебуває як і відповідач у скрутному фінансовому становищі, пов'язаному з неплатежами з боку контрагентів, потребує фінансового оздоровлення та має передбачене договором право на стягнення неустойки.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про зменшення заявленої позивачем пені на 33%, що складає 820 155,89 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 (колегія суддів І. Кощеєва, І. Науменко, І. Вечірко) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 змінене: провадження у справі в частині стягнення 46 252,04 грн основного боргу припинене; присуджено до стягнення основний борг у сумі 13 727 843,8 грн, пеню у сумі 1 665 164,99 грн, 3% річних у сумі 556 191,83 грн, інфляційні втрати у сумі 10 582 097,70 грн; у решті у позові відмовлено.

Постанова мотивована наступним.

Відповідачем під час розгляду спору в першій інстанції надані платіжні доручення (а.с. 66 - 183 ), згідно з якими за період з 23.06.2015 по 01.11.2015, останнім сплачена сума основного боргу у розмірі 604 795,98 грн та з 02.11.2015 по 30.11.2015 сплачено суму основного боргу у розмірі 46 252,04 грн.

Відповідачем зазначено, а позивачем не заперечується, що вказана сума оплати, не врахована позивачем при зверненні до суду з позовною заявою.

Позивач звернувся з позовною заявою до суду 29.10.2015, отже на момент звернення позивача до суду сума основного боргу за Договором становила 13 774 095,9 грн (14 378 891,97 грн - 604 795,98 грн).

А тому, у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу в розмірі 604 795,98 грн слід відмовити.

Сума 46252,04 грн сплачена відповідачем під час судового провадження. Відповідно до положень п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу за Договором у розмірі 46 252,04 грн підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи викладене, заборгованість за Договором становить 13 727 843,8 грн (13774 095,9 - 46 252,04 ).

Правильність розрахунку суми 3% річних у сумі 556 191,83 грн, не ставиться відповідачем під сумнів, розрахунок виконаний позивачем є правильним.

Водночас, дослідивши розрахунок інфляційних втрат, апеляційний господарський суд встановив, що позивачем неправильно визначена сума інфляційних витрат нарахованих за зобов'язаннями, які винили у січні 2014 року з урахуванням часткового погашення боргу, оскільки мало місце подвійне нарахування інфляції, що суперечить приписам чинного законодавства.

За наслідком перерахування апеляційним судом інфляційних втрат із застосуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997, сума інфляційних витрат нарахованих за зобов'язаннями які винили у січні 2014 року з урахуванням часткового погашення боргу склала - 3 114 778,6 грн, що на 140 736,9 грн менше ніж стягнуто судом першої інстанції. Решта нарахувань інфляційних витрат за зобов'язаннями які винили у лютому, березні, квітні, жовтні, листопаді та грудні 2014, розраховані позивачем відповідно до вказаних рекомендацій, а тому підлягають стягненню.

Отже, загальна сума інфляційних витрат, яка підлягає стягненню з відповідача складає 10 582 097,7 грн.

Щодо зменшення місцевим господарський судом пені, то такий висновок є обґрунтованим з мотивів, викладених у рішенні.

З посиланням на вказане, апеляційний господарський суд змінив рішення місцевого господарського суду.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, просить рішення та постанову скасувати у частині відмови у стягненні 820 155,89 грн пені та прийняти у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Місцевий господарський суд, висновки якого підтримані апеляційним господарським судом, з посиланням на п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ч. 1 ст.233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, зменшив розмір пені на 33 % від належного до стягнення розміру.

Зменшення пені на 33 % судами визначено доцільним з посиланням на ненадання позивачем доказів на підтвердження завдання йому збитків, на фінансовий стан відповідача, а також з посиланням на врахування інтересів позивача.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується як з тим, що викладені відповідачем у клопотанні про зменшення розміру пені обставини можуть бути оцінені судом підставою для застосування п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України та ч. 1 ст.233 ГК України, так і з відповідністю принципу розумності розміру на який відповідна пеня зменшена судом, оскільки присудження до стягнення 67 % від належної до стягнення суми пені, з урахуванням обставин справи, зокрема присудження до стягнення 10 722 834,65 грн інфляційних втрат та 556 191,83 грн 3% річних, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, а також засобом недопущення використання пені як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.

З огляду на зазначене, підстав для скасування або зміни постанови апеляційного господарського суду не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.02.2016 у справі № 904/9567/15 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

Д. Кривда

С. Могил