ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2017 року Справа № 917/941/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий (доповідач), судді Бондар С.В. і Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Полтава (далі - Підприємець),

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2017

зі справи № 917/941/16

за позовом Підприємця

до: сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба", с. Мачухи Полтавського району Полтавської області (далі - Товариство);

Полтавської районної державної адміністрації, м. Полтава (далі - Полтавська РДА),

про визнання права власності,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Мачухівська сільська рада Полтавської області, с. Мачухи Полтавського району Полтавської області (далі - Сільрада),

за участю заступника прокурора Полтавської області, м. Полтава, в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, м. Полтава (далі - Полтавська ОДА), та

Державної екологічної інспекції у Полтавській області, м. Полтава (далі - Інспекція).

Судове засідання проведено за участю:

представника Підприємця - не з'яв.,

представника Товариства - не з'яв.,

представника Полтавської РДА - не з'яв.,

представника Сільради - не з'яв.,

прокурора - Попенка О.С.,

представника Полтавської ОДА - не з'яв.,

представника Інспекції - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про визнання права власності на гідроспоруду, розташовану в урочищі "Кисла балка" за адресою: Кисла балка, № 1.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 (суддя Іваницький О.Т.):

- позов задоволено частково;

- припинено провадження у справі щодо ліквідованої юридичної особи - відповідача у справі - Товариства;

- визнано за Підприємцем право власності на гідроспоруду на території Мачухівської сільської ради, розташовану в урочищі "Кисла Балка №1" на земельній ділянці площею 0,35 га, яка складається: тип, конструкція - насипна, ґрунтова гребля, не проїжджа; матеріал - грунт; загальна довжина у метрах - 165; ширина по верху - 9-10м; найбільша висота - 7,7м; укоси (верхній/мокрий) - 2,75м; верхнього сухий - 3,35м; кріплення укосів - закріплений з/б плитами ПКУ по всій довжині; у стиках між плитами ростуть дерева, кущі, бур'ян; монолітні частини бетону стиків між плитами вимиті, вищерблені; низовий задернований, порослий деревами та кущами; гребінь без твердого покриття; характеристика водоскидної споруди: тип - шахтний водоскид автоматичної дії; матеріал - монолітний залізобетон; пропускна здатність водоскидної споруди - 9,1 м3 шахта кругла в плані; висота шахти, м - 8,0, діаметр, м - 4,0, товщина стінок, м - 0,5, матеріал - монолітний залізобетон; водопровідна частина: труба одноочкова, довжина, м - 45, внутрішній розмір, м - 2х2, матеріал - залізобетонні блоки; гаситель - водобійний колодязь, тип - розширюючий в плані, ширина, м - на виході із водоскидної труби - 3,0м, в місці водобійної стінки - 10,5 м, довжина, м - 9,0, матеріал - збірний, монолітний залізобетон; донний водовипуск - суміщений, та існуючі за рахунок її діяльності протитоерозійні ставки площею 9,0 га "бувшого" колгоспу "Дружба", правонаступника СТОВ "Дружба", балансовою вартістю основних засобів соціально-побутової сфери ставків урочища Кисла Балка №1 - 6 800 грн.;

- стягнуто штраф з винних осіб Сільради, Полтавської РДА у доход державного бюджету України в сумі 1 700 грн. з кожного відповідно до "частини п'ятої" статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону;

- з Полтавської РДА стягнуто до державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі 1 378 грн. за розгляд справи у місцевому господарському суді.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 (колегія суддів у складі: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І. і Плахов О.В.): задоволено апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, - Полтавської ОДА, Інспекції; згадане рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позовних вимог; у цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено; в частині припинення провадження у справі рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємець просить скасувати зазначену постанову апеляційної інстанції; "залишити повністю рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 по справі № 917/941/16 в частині задоволення позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2", а в частині припинення провадження у справі щодо ліквідованої юридичної особи - Товариства рішення залишити без змін. Скаргу з посиланням на положення Водного кодексу України, Закону України "Про меліорацію земель", Цивільного кодексу України, ГПК України мотивовано прийняттям оскаржуваної постанови апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального і процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу заступник прокурора Полтавської області заперечує проти доводів касаційної скарги, зазначаючи про ненаведення в ній "обставин порушення норм матеріального чи процесуального права як підстави для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2017", і просить зазначену постанову залишити без змін, а "апеляцію ФОП ОСОБА_2 - без задоволення".

Інспекція у відзиві на касаційну скаргу також заперечує проти її доводів і просить: оскаржувану постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення; розгляд справи здійснити без участі Інспекції.

Від інших учасників судового процесу відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суд першої інстанції у прийнятті рішення з даної справи виходив з таких обставин та висновків.

В обґрунтування позову Підприємцем подано суду:

технічну документацію по встановленню в натурі меж земельної ділянки (ставок), розроблену інститутом землеустрою (Полтавський філіал Української академії аграрних наук, 2003 рік);

рішення 44-ї сесії 6-го скликання від 27.01.2015 Сільради "Про присвоєння адреси гідроспоруд";

висновок про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки водного об'єкту (ставок) загальною площею 19,03 га для рибогосподарських потреб гр. ОСОБА_2, що розташований на території Сільради, за підписом начальника Полтавського районного відділу земельних ресурсів від 21.10.2004 - про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки водного об'єкту (ставок) для рибогосподарських потребу, розташованого на території Сільради, у довгострокову оренду на 10 років;

акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання за участю Мачухівського сільського голови та акт приймання-передачі земельної ділянки ОСОБА_2, який є складовою частиною договору оренди, укладеного 10.11.2004, за підписами посадових осіб Полтавської РДА, начальника районного відділу земельних ресурсів, Сільради та орендаря ОСОБА_2;

заяву орендаря ОСОБА_2 голові Сільради на дозвіл проведення робіт з ремонту гідротехнічних споруд (дамба, монах) від 05.08.2008 і акт виконання ремонтних робіт з переукладки захисних плит берегової смуги (в місцях зсуву) та ремонтно-зварювальних робіт кранового вузла гідроспоруди монаха;

довідку від 31.10.2008 № 839 про те, що гідротехнічна споруда (дамба, монах) - 0,35 га колишнього села "Кисла Балка" за 3 км від населеного пункту с. Мачухи знаходиться на позабалансовому рахунку вартістю 600 грн., за підписом голови Сільради та відтиском печатки останньої;

квитанції до прибутково-касового ордеру ЗАТ БМУ-2 "Полтаванафтогазбуд" на суму 38 000 грн. за послуги техніки та автотранпорту;

довідки про відсутність заборгованості з орендної плати за оренду водного об'єкту (ставка) по виконавчому комітету Сільради;

- технічну документацію на встановлення в натурі меж земельної ділянки (ставка) до передачі у довгострокову оренду терміном на 10 років на території Сільради та ін.

За даними обліку основних засобів соціально-побутової сфери по балансу за Товариством рахуються ставки урочища "Кисла балка" балансовою вартістю 6 800 грн. (відповідні дані - за підписом директора Білокінь С.В. та відтиском печатки господарства). На думку Підприємця, сама по собі гідротехнічна споруда (дамба, монах) 0,35 га колишнього села "Кисла Балка" в урочищі "Кисла Балка" призначалася для стримування води як водоскидна споруда протиерозійного призначення, за рахунок якої утворилися ставки площею 9,0 га у колгоспі "Дружба" Полтавського району, тому вони взаємопов'язані; відтак Підприємцем заявлено клопотання і про визнання права власності на протиерозійні ставки, які відносяться до соціально-побутової сфери колгоспу "Дружба", правонаступником якого стало Товариство. Суд прийняв дане клопотання Підприємця і з врахуванням "частини другої" статті 83 ГПК України дійшов висновку про вихід за межі позовних вимог з метою захисту прав і законних інтересів Підприємця як позивача.

Колективна власність колишнього колгоспу "Дружба", ліквідованого його правонаступника - Товариства на час звернення до господарського суду з позовом у даній справі нікому не передавалася, гідроспоруда та протиерозійні ставки знаходяться в користуванні Підприємця з 2003 року.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань МЮ України на протязі 02-03.08.2016 відсутні дані щодо включення до цього реєстру або виключення з нього Товариства після завершення щодо його ліквідаційної процедури. Отримати "витяг з ЄДРПОУ суду не вдалося". Згідно з архівним екземпляром розпорядження Голови Полтавської РДА від 31.01.2004 № 44 "Про скасування державної реєстрації Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба" воно скасоване, а дані в ЄДРПОУ щодо нього відсутні.

Водночас "ухвалою судді Плеханової Л.Б. від 15.04.2002р. у справі № 8/114": припинено процедуру банкрутства "і перейдено до загальної процедури банкрутства"; визнано вимоги Полтавської МДПІ (м. Полтава) на суму 29 395,32 грн.; зобов'язано Полтавську МДПІ подати до офіційного друкованого органу оголошення про порушення справи про неплатоспроможність Товариства; призначено розпорядника майна. Ухвалою "судді Плеханової Л.Б. від 11.12.2003р. у справі № 8/114" виправлено таким чином пункт 4 резолютивної частини ухвали господарського суду Полтавської області від 09.12.2003 з тієї ж справи: "Виконкому Полтавської міської ради, м. Полтава скасувати державну реєстрацію СТОВ "Дружба" с. Мачухи, Полтавського району, Полтавської області, код ЄДРПОУ 03769646".

Місцевий господарський суд у порядку статті 30 ГПК України викликав для участі в судовому процесі низку посадових та інших осіб й витребував певні документи. За результатами розгляду їх пояснень та оцінки доказів суд з'ясував, зокрема, таке:

- ставок є штучно створеним водним об'єктом соціальної сфери колгоспу "Дружба", у подальшому - його правонаступника, Товариства. Розробка усіх дозвільних документів для відведення земельної ділянки та дозвіл на гідроспоруду і будівництво здійснювалися названим колгоспом за власні кошти у 1984-1988 роках, і в 1989 році цей водний об'єкт був введений в експлуатацію й взятий на баланс колгоспу "Дружба", а в послідуючому - на баланс Товариства як його правонаступника;

- склад елементів гідроспоруди;

- характеристику водоскидної споруди;

- ставок площею 9,0006 га розташований на території Сільради, номер паспорта ставка № 01037488; Державний комітет УРСР по охороні природи, Полтавська обласна інспекція погодили проект будівництва протиерозійного ставка площею 9,0 га в колгоспі "Дружба" Полтавського району;

- за Товариством рахуються ставки урочища "Кисла балка" балансовою вартістю 6 800 грн.;

- відповідні основні засоби Товариства нікому не передавалися, акти такої передачі в учасників судового процесу відсутні.

Гідроспоруда та ставок "на день заверження ліквідаційної процедури СТОВ "Дружба" є безхазяйною річчю вони знаходяться у користуванні позивача з 2003 року".

Підприємцем розроблено технічну документацію на гідроспоруди та протиерозійний ставок і встановлено межі в натурі. Сільрада і Полтавська РДА не взяли їх на облік, не здійснили державної реєстрації права власності на нерухоме майно, але двічі укладали договори оренди на колгоспне майно (колективної власності) водного об'єкту, тобто ставка. Після закінчення дії цих договорів ставки урочища "Кисла балка" нікому не передавалися.

Підприємець протягом більше 12 років добросовісно володіє згаданими гідротехнічною спорудою 0,35 га та протиерозійними ставками площею 9,0 га. Він здійснив зариблення ставка, відремонтував (за згодою Сільради) гідроспоруду та здійснює підприємницьку діяльність згідно з ним же розробленою та погодженою з відповідними службами землевпорядною документацією. За час оренди ним сплачено органу місцевого самоврядування кошти в сумі 11 700 грн. та, за згодою Сільради, здійснено ремонтні роботи.

10.11.2004 Полтавською РДА як орендодавцем та Підприємцем як орендарем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 19,03 га, у тому числі під ставком 8,74 га, під пасовищем 9,94 га, під гідротехнічними спорудами 0,35 га.; договір був укладений на 10 років і по закінченні пролонгований не був. Підприємець добросовісно виконував свої зобов'язання за цим договором.

Матеріалами справи підтверджено, що володіння Підприємцем відповідним майном було відкритим і очевидним для всіх. Підприємець не знав і не міг знати, що він володіє чужою (Товариства) річчю, гідроспоруда і протиерозійні ставки при ліквідації Товариства не були передані в комунальну чи державну власність.

На порушення статей 22, 28, 30 ГПК України Сільрада та Полтавська РДА двічі не виконали вимог господарського суду, не подавши витребувані ним документи та не забезпечивши явку до суду осіб, викликаних для надання пояснень, у зв'язку з чим місцевий господарський суд застосував до них відповідальність, передбачену пунктом 5 статті 83 ГПК України.

Судом апеляційної інстанції додатково з'ясовано та зазначено таке.

Товариство створено 05.01.1999 на підставі установчого договору між громадянами - членами колективного сільськогосподарського підприємства "Дружба", що реорганізувалося, шляхом об'єднання майна та підприємницької діяльності засновників. 28.12.1999 воно включене до ЄДРПОУ, а розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 31.01.2004 № 44 скасовано державну реєстрацію Товариства.

Підприємець одержав гідротехнічну споруду у складі об'єкта оренди на підставі договору оренди від 11.10.2004 та договору оренди водного об'єкту від 01.12.2009, відповідно до яких Полтавська РДА у межах наданих їй повноважень розпорядилася землями водного фонду та водного об'єкту, надавши їх у користування (оренду); у цих договорах обумовлена наявність на земельній ділянці (водний фонд, ставок) гідротехнічної споруди.

Рішенням Полтавського районного суду від 28.10.2014 у справі № 545/4091/14-ц за позовом ОСОБА_2 до Сільради, третя особа - Полтавська РДА, про визнання права власності на гідротехнічні споруди ставка позов задоволено, визнано за ОСОБА_2 право власності на гідроспоруду на території Сільради, розташовану на земельній ділянці площею 0,35 га. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 07.09.2015 у тій же справі: апеляційну скаргу заступника прокурора Полтавської області задоволено; згадане рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. Встановлені у межах згаданої справи обставини щодо користування ОСОБА_2 спірним майном у 2004 році як фізичною особою та відсутності правових підстав для визнання за ним права власності на гідроспоруду за набувальною давністю мають преюдиціальне значення для даної справи.

При цьому виконання капітального та поточного ремонту, про яке зазначається Підприємцем, є обов'язком орендаря, який користується майном на умовах і в порядку, визначених договором.

Крім того, відповідно до частини першої статті 6 Водного кодексу України води (водні об'єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання права власності позивача (Підприємця) на відповідне майно.

Позовні вимоги в даній справі заявлено на підставі статті 344 Цивільного кодексу (т.1, а.с. 3-7).

Цією статтею передбачено, зокрема, що особа, яка добросовісно заволоділа ЧУЖИМ майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом; набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється законом.

Отже, для застосування даної норми необхідно, щоб володіння здійснювалося саме чужим майном, яке має законного (титульного) власника, але яким фактично володіє інша особа. Водночас володіння (будь-якої тривалості) безхазяйною нерухомою річчю ні за яких обставин не підпадає під ознаки цієї норми, оскільки набуття права власності на безхазяйну річ регулюється іншою статтею названого Кодексу (а саме статтею 335).

З великої кількості встановлених у даній справі попередніми інстанціями обставин залишилося нез'ясованим головне, а саме, чи перебувало майно, стосовно якого виник спір, протягом відповідного періоду часу в будь-чиїй власності, тобто чи було воно для позивача "чужим" у розумінні наведеного припису статті 344 Цивільного кодексу України (а не безхазяйною річчю).

У зв'язку з наведеним названими судовими інстанціями не з'ясовано й те, чи є Полтавська РДА належним відповідачем у даній справі. Належним відповідачем за вимогою про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю виступає той же таки законний (титульний) власник відповідного майна. Місцевий і апеляційний господарські суди не встановили з усією достовірністю, чи перебувало майно, стосовно якого виник спір зі справи, будь-коли та/або на час розгляду даної справи у державній власності, і, отже, чи міг названий державний орган виступати у спірних правовідносинах від імені держави як власника майна. Якщо ж нерухоме майно не має власника або його власник невідомий, то воно підпадає під ознаки безхазяйної речі (частина перша згаданої статті 335 Цивільного кодексу України), що унеможливлює набуття на нього права власності за набувальною давністю за рішенням суду.

При цьому сам лише факт передачі спірного майна в оренду Полтавською РДА ще не є безспірним підтвердженням існування права державної власності на таке майно, оскільки наявність права власності має бути підтверджена належними доказами, яких судовими інстанціями не встановлено та не оцінено.

Передчасним слід визнати й висновок попередніх судових інстанцій про припинення провадження у справі щодо Товариства. Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо, зокрема, припинено діяльність суб'єкта господарювання, який був однією із сторін у справі. Як зазначено названими судовими інстанціями, державну реєстрацію Товариства скасовано розпорядженням Голови райдержадміністрації від 31.01.2004 № 44. Проте поза увагою судів залишилося те, що саме по собі видання такого розпорядження ще не означає припинення діяльності відповідного суб'єкта господарювання. Так, частиною сьомою статті 59 Господарського кодексу України "Припинення діяльності суб'єкта господарювання" у редакції, чинній на час видання згаданого розпорядження, передбачалося, що: скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру; суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності; такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Таким чином, припинення діяльності суб'єкта господарювання включало в себе цілий комплекс певних заходів; проте судовими інстанціями не з'ясовано належним чином обставин, пов'язаних з їх фактичним здійсненням, як на час видання того ж розпорядження, так і в подальшому, до часу судового розгляду даної справи.

Отже, не встановивши належним чином обставин, що з огляду на зміст позовних вимог входили до предмета доказування в даній справі, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Тому у Вищого господарського суду України відсутні й підстави для висновку про правильність застосування названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі Цивільного кодексу України.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене прийняті по суті даної справи судові рішення підлягають скасуванню в частині розгляду заявлених у ній позовних вимог і в частині припинення провадження зі справи, з передачею останньої у цих частинах на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними, а за необхідності й додатково одержаним доказам належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону; за результатами нового розгляду має бути здійснений і розподіл судових витрат у справі.

Поряд з тим у частині стягнення з Сільради та Полтавської РДА штрафу за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам пункту 5 статті 83 ГПК України, і тому це рішення у згаданій частині підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2016 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 зі справи № 917/941/16 скасувати в частинах: розгляду по суті заявлених у справі позовних вимог та клопотання позивача про вихід за межі позовних вимог; припинення провадження у справі щодо сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Дружба".

Справу у відповідних частинах передати на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

У частині стягнення штрафу з Мачухівської сільської ради та Полтавської районної державної адміністрації зазначене рішення залишити без змін.

Суддя В. Селіваненко

Суддя С. Бондар

Суддя В. Палій