ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 5004/2011/11

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. - головуючий (доповідач), судді Палій В.В., Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Волиньтурист", м. Луцьк Волинської області (далі - ПАТ "Волиньтурист"),

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014

зі справи № 5004/2011/11

за позовом прокурора міста Луцьк, м. Луцьк, в інтересах держави в особі Фонду державного майна України, м. Київ (далі - Прокурор, ФДМ України),

до ПАТ "Волиньтурист";

виконавчого комітету Луцької міської ради, м. Луцьк, та

приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" м. Київ (далі - Виконавчий комітет, ПАТ "Укрпрофтур"),

про визнання недійсним і скасування рішення, визнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії.

Судове засідання проведено за участю представників:

Прокурора - прокурора Генеральної прокуратури України Збараха С.М.,

ФДМ України - Шевчук Л.М.,

Виконавчого комітету - не з'яв.,

ПАТ "Укрпрофтур" - Мотіна С.Ф.,

ПАТ "Волиньтурист" - не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до господарського суду Волинської області з позовом про:

- визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.02.2001 № 95 у частині оформлення Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" свідоцтв про право колективної власності на об'єкти нерухомого майна: адміністративний будинок по вул. Лідавській, 30, у м. Луцьку загальною площею 728, 7 кв.м.; ремонтні бокси з операторною автозаправною станцією по вул. Лідавській, 30, у м. Луцьку загальною площею 409,9 кв.м. (далі - Майно);

- визнання права власності на Майно за державою Україна в особі ФДМ України;

- зобов'язання закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" повернути державі Україна в особі ФДМ України безпідставно набуте Майно.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Волинської області від 27.11.2013 (суддя Кравчук В.О.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014 (колегія суддів у складі: суддя Бучинська Г.Б. - головуючий, судді Мельник О.В., Грязнов В.В.) позов задоволено.

У касаційній скарзі ПАТ "Волиньтурист" просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі внаслідок порушення апеляційним господарським судом положень статей 16, 393 Цивільного кодексу України, статей 33, 35, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, ЦК України), Закону України "Про власність". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивачем порушено порядок звернення за захистом права власності; у справі відсутні докази, які свідчили б про те, що попередники Федерації профспілок України, ПАТ "Укрпрофтур" та ПАТ "Волиньтурист" були загальносоюзними (СРСР) громадськими організаціями; до вимог позивача слід застосувати позовну давність, оскільки ФДМ України було відомо про ймовірне порушення прав на Майно з 1997 року у зв'язку з прийняттям рішення Вищого арбітражного суд України від 20.01.1997 у справі № 138/7.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представників Прокурора, ФДМ України, ПАТ "Укрпрофтур", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень у справі попередні судові інстанції виходили з таких фактичних обставин:

- рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.02.2001№ 95 "Про оформлення права власності на нерухоме майно" Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" оформлено свідоцтво про право колективної власності на Майно;

- на підставі зазначеного рішення видано свідоцтва ВЛ № 00271, ВЛ № 00270 про право власності на Майно;

- відповідно до підписаного заступником голови ФДМ України переліку установ, організацій і підприємств, які станом на 24.09.1991 знаходилися у віданні Української республіканської ради по туризму та екскурсіях Федерації профспілок України загальносоюзної конференції профспілок (колишнього ВЦРПС), до цього переліку включено адмінбудинок та ремонтні бокси з операторною АЗС по вул. Лідавській, 30 у м. Луцьку (Майно);

- Федерація професійних спілок України є правонаступником Ради Федерації незалежних профспілок України, Української республіканської Ради профспілок,

- постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 "Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій" керівництво роботою в галузі туризму покладено на ВЦРПС та його організації, що стало підставою для створення мережі туристсько-екскурсійних закладів профспілок, які в Українській РСР перебували в складі Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, підпорядкованої Укрпрофраді згідно з постановою президії ВЦРПС від 27.11.1959 "Про поліпшення керівництва розвитком туризму у профспілках";

- постановою Президії Ради Федерацій незалежних профспілок України (колишнього ВЦРПС) від 23.08.1991 № ІІ-7-7 зі змінами від 09.10.1991 Українську республіканську раду по туризму та екскурсіях перетворено в акціонерне товариство "Укрпрофтур";

- 04.10.1991 Рада Федерацій незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України уклали установчий договір про створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях акціонерного товариства "Укрпрофтур" та затвердили його статут;

- у вересні 1965 року було створено Волинську обласну раду по туризму та екскурсіях;

- постановою колегії Центральної ради по туризму і екскурсіях від 09.08.1988 № 13-17 "Про створення Волинського обласного туристсько-екскурсійного виробничого об'єднання "Волиньтурист" та постановою Української республіканської ради по туризму та екскурсіях від 11.08.1988 № 9 "Про організаційні заходи по створенню туристсько-екскурсійного об'єднання" Волинську обласну рада по туризму і екскурсіях ліквідовано, а на її базі створено Волинське обласне виробниче об'єднання "Волиньтурист";

- до складу Волинського обласного виробничого об'єднання "Волиньтурист" увійшли туристичний готель "Світязь" і автобаза "Турист" у м. Луцьку;

- рішенням правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур", затвердженим від 30.03.1992 № 9, Волинське обласне виробниче об'єднання "Волиньтурист" реорганізовано у Волинське обласне туристсько-екскурсійне об'єднання "Волиньтурист"; останнє є правонаступним Волинське обласне виробниче об'єднання "Волиньтурист";

- 11.10.1994 рішенням правління акціонерного товариства "Укрпрофтур" (протокол № 8) Волинське обласне туристсько-екскурсійне об'єднання "Волиньтурист" реорганізоване у Волинське обласне дочірнє підприємство "Волиньтурист" акціонерного товариства "Укрпрофтур"; автобаза "Турист" було структурним підрозділом останнього;

- 24.06.1998 постановою ради закритого акціонерного товариства по туризму і екскурсіях "Укрпрофтур" (протокол №30/3) Волинське обласне дочірнє підприємство "Волиньтурист" реорганізоване у Волинське обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Волиньтурист", до його складу якого увійшла автобаза "Турист", що вбачається з протоколу зборів акціонерів від 01.10.1998 №1;

- відповідно до статуту Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" товариство є правонаступником Волинського обласного дочірнього підприємства "Волиньтурист" Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур";

- з архівної виписки від 07.07.1998 № 571-40 з рішення виконкому Луцької міської ради депутатів трудящих від 28.03.1975 № 91 "Про виділення земельних ділянок під державне та індивідуальне будівництво" вбачається, що Волинській обласній раді по туризму та екскурсіях виділено для будівництво гаража на 12 автомашин та ремонтної майстерні за рахунок земель міськземфонду в кварталі № 30 по вул. Лідавській земельну ділянку площею 0,25 га. та для розширення автобази "Турист" по вул. Гордіюк виділено земельну ділянку площею 0,9 га.;

- згідно з архівної довідки обласного державного архіву Волинської обласної державної адміністрації від 30.03.1998 №165/1-40 у зведених річних звітах з основної діяльності Волинської обласної ради по туризму і екскурсіях за 1976-1977 роки є відомості, що обласній Раді були підпорядковані три туристично-екскурсійні господарства на самостійному балансі, а також автогараж та ремонтно-будівельна група, які не були на самостійному балансі.

Апеляційним господарським судом додатково досліджено архівні документи на підтвердження того, що автогараж з ремонтною майстернею будувався Волинською обласною радою по туризму та екскурсіях впродовж 1975-1978 років господарським способом:

- пояснювальна записка бухгалтерського звіту Волинської обласної ради по туризму та екскурсіях за 1977 рік, згідно з якою будівельно-монтажні роботи з будівництві автогаража виконувалися господарським способом;

- протокол від 24.01.1978 № 1 засідання президії Волинської обласної ради по туризму і екскурсіях, у якому зазначено що з метою створення матеріально-технічної бази автотранспорту облрадою по туризму і екскурсіях здійснювалося проектування і будівництво гаража; проектом передбачено гараж на 12 автомашин з котельнею, споруди для обслуговування і ремонту рухомого складу автотранспорту; будівництво гаража ведеться з 1975 року господарським способом; станом на 1978 рік освоєно 133,2 тис. крб. - 90% до кошторисної вартості об'єкта; побудовано гараж з боксами і оглядовими ямами, ремонтна майстерня, естакада для мийки машин, під'їзна дорога; діє мережа енерго, -водо, -теплопостачання і телефонізація;

- протокол від 25.04.1978 № 4 засідання президії Волинської обласної ради по туризму і екскурсіях, за текстом якого прийняті в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти, зокрема, гараж на 12 автомашин з ремонтною майстернею кошторисною вартістю 133 232 крб. необхідно передати на баланс автогаража облради;

- протокол від 25.12.1978 № 12 засідання президії Волинської обласної ради по туризму і екскурсіях, у якому йдеться про затвердження акта приймання в експлуатацію робочою приймальною комісією закінченого будівництва автогаража облради (додаткові витрати), кошторисна вартість 25 000 крб.;

- пояснювальна записка бухгалтерського звіту Волинської обласної ради по туризму та екскурсіях за 1978 рік, згідно з якою виконання капітальних вкладень за 1978 рік у будівництво автогаража в м. Луцьку складає 25 000 крб.;

- протокол від 30.01.1987 № 1 засіданням колегії Волинської облради по туризму та екскурсіях, яким вирішено погодити передпроектну пропозицію з розширення автобази "Турист".

Апеляційним господарським судом також вивчено:

- довідку ДП "Луцьке бюро подорожей та екскурсій" Волинського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист", у якій зазначено, що: згідно з протоколом від 23.12.1982 № 2 гараж по туризму перейменовано в автобазу "Турист"; рішенням правління від 27.12.1994 автобазу "Турист" перейменовано у філію Волинського обласного ДП "Волиньтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях автобаза "Турист"; відповідно до протоколу від 01.10.1998 №1 автобазу "Турист" перейменовано у філію Волинського обласного закритого акціонерного товариства з туризму та екскурсій; рішенням загальних зборів Волинського обласного закритого акціонерного товариства "Волиньтурист" від 26.02.2003 (протокол №7/5) філію закритого акціонерного товариства "Волиньтурист" автобазу "Турист" ліквідовано, а правління зобов'язано передати по ліквідаційному балансу основні фонди та інше майно, обігові кошти автобази на баланс дочірнього підприємства - Луцького бюро подорожей та екскурсій.

У постанові апеляційного господарського суду зазначено, що наявний у справі висновок комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи від 29.07.2013, на якому, зокрема, ґрунтується рішення місцевого господарського суду у справі, підтверджує факт створення Майна до 24.08.1991. Так, висновком даної судової експертизи встановлено виконані після 24.08.1991 обсяги ремонтно-будівельних робіт, їх вартість, тотожність на дату проведення візуального обстеження 13.06.2013 об'єктів Майна відомостям відповідних складених Волинським ОБТІ 23.02.1999 технічних паспортів у частині поверховості, загальної площі та кількості приміщень. Проте, враховуючи визначену експертизою вартість ремонтно-будівельних робіт, ці роботи не значні, а їх виконання не є достатньою правовою підставою для набуття права власності.

Главою VI Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 визначено, що весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу.

Постановою Верховної Ради УРСР від 15.10.1990 "Про управління державним майном Української РСР" встановлено, що з метою захисту майнових прав та інтересів республіки, ефективного використання й збереження державного майна в умовах переходу до ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону Української РСР про Раду Міністрів Української РСР покласти на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по управлінню державним майном Української РСР, що є у загальнореспубліканській власності.

Відповідно до Постанови Верховної Ради Української РСР "Про захист суверенних прав власності Української РСР" від 29.11.1990 № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна, яка діяла до затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови Верховної Ради України від 04.03.1992 № 2164-ХІІ.

Згідно з Указом Президії Верховної Ради України від 30.08.1991 №1452 "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави", Законом України від 10.09.1991 №1540 "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташовані на території України, є державною власністю України, в зв'язку з чим рішення державних органів, органів громадських, політичних, кооперативних, інших організацій і підприємств, посадових осіб, а також договори та інші угоди, прийняті чи здійснені на основі законодавства СРСР щодо зміни власника і форми власності, а також створення акціонерних та спільних підприємств за участю органів влади та управління Союзу РСР після прийняття Постанови ВРУ від 24.08.1991 "Про проголошення незалежності України" без узгодження з відповідними органами, визначеними Кабінетом Міністрів України, вважаються недійсними.

Згідно з пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" від 05.11.1991 № 311, яка прийнята на виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність", затверджено перелік державного майна України, яке передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності). Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.

Постановою Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХП "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" визначено, що майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій, до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР вирішено передати Фонду державного майна України.

Пунктами 1, 3 Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, це майно є загальнодержавною власністю.

Законом України "Про власність" не передбачалося можливості виникнення права власності громадського об'єднання шляхом передачі майна від союзних (СРСР) громадських організацій новоствореним громадським організаціям або в порядку правонаступництва загальносоюзної громадської організації - новоствореною республіканською громадською організацією.

Отже, у справі встановлено, що після розпаду СРСР правонаступником Української республіканської Ради профспілок України стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

У своїй діяльності профспілки керувалися загальним статутом профспілок СРСР та до 1990 року були загальносоюзною громадською організацією. В єдиній системі профспілок колишнього Союзу РСР Укрпрофрада представляла республіканську організацію і мала статус юридичної особи.

Оскаржуване у відповідній частині рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 23.02.2001 № 95 суперечать вимогам Постанови Верховної Ради Української РСР від 29.11.1990 № 506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР", Указу Президії Верховної Ради України "Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави" від 30.08.1991 № 1452-ХІІ, Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", Постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", Постанови Верховної Ради України від 04.02.1994 № 3943-ХІІ "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", а також статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та інших відомчих і локальних актів законодавства, оскільки прийняті за відсутності правовстановлювальних документів, які підтверджували б право власності Волинського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" на Майно.

Враховуючи нормативні акти стосовно права власності держави Україна після розпаду СРСР, історії створення спірного Майна та створення ПАТ "Укрпрофтур", апеляційний господарський суд дійшов висновку, що з проголошенням незалежності України 24.08.1991 право власності на Майно набула держава, тому відповідно до Постанов Верховної Ради України від 10.04.1992 № 2268-ХІІ та від 01.03.1994 № 3943-ХІІ орган якому надані повноваження прийняти та розпоряджатись спірним об'єктом до визначення суб'єктів його права є Фонд державного майна України.

Відтак Майно не могло перейти у власність Федерації незалежних профспілок України, яке згодом остання передала до статутного фонду Українського закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям "Укрпрофтур", оскільки Майно перейшло у державну власність відповідно до вищезазначених положень нормативно-правових актів.

У даному разі державне майно вибуло з володіння держави без її волі та згоди (не надано також доказів делегування державою права розпорядження спірним майном іншим особам), тобто відсутній правочин за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.

Враховуючи те, що Майно не належало до комунального майна, виконавчий комітет Луцької міської ради, приймаючи рішення від 23.02.2001 № 95 у частині оформлення Волинському обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Волиньтурист" свідоцтв про право колективної власності на Майно, вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки вирішення такого питання було віднесено до виключної компетенції Фонду державного майна України.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Таким чином апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Згідно з частинами першою та четвертою статті 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до пункту 4 статті 268 ЦК України (в редакції чинній на час звернення прокурора з позовом 10.10.2011), позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що підстави для застосування позовної давності у спорі зі справи відсутні.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Визначені законом підстави для скасування оскаржуваного судового акта відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 25.03.2014

зі справи № 5004/2011/11 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя В. Палій

Суддя В. Харченко