Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2014 року Справа № 14/64-09-1896 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Є.Борденюк С.Могил, В. Харченкарозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"на постановувід 17.06.2014Одеського апеляційного господарського судуза скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"на діїВідділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській областіу справі№ 14/64-09-1896за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон"доДержавного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях"простягнення 736 279,89 грнВ судове засідання прибули представники:позивачаЧернюк В.М. (дов. від 11.04.2013 № 146)Заслухавши суддю-доповідача - Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.09.2009, залишеним без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2009, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" задоволені частково шляхом присудження до стягнення з Державного підприємства водних шляхів "Устьдунайводшлях" на користь ТОВ СП "Нібулон" інфляційні втрати в сумі 635 575,41 грн та проценти річних у сумі 85 363,50 грн.

13.01.2010 Господарським судом Одеської області на виконання вказаного вище рішення виданий відповідний наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.03.2010 рішення господарського суду Одеської області від 25.09.2009 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 скасовано, у позові відмовлено.

Постановою Верховного суду України від 22.06.2010 скасована постанова Вищого господарського суду України від 18.03.2010, а постанова Одеського апеляційного господарського суду від 22.12.2009 залишена без зміни.

03.09.2012 ТОВ СП "Нібулон" подано до ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області заяву № 8958/28 про прийняття до примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.01.2010 щодо стягнення з відповідача на користь позивача 712114,80 грн.

04.09.2012 державним виконавцем ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 34112508 з виконання наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010.

В подальшому на підставі постанови начальника управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області від 12.09.2012 головним державним виконавцем ВДВС Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції Одеської області винесена постанова про передачу матеріалів виконавчого провадження ВП № 34112508 на виконання до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області.

13.09.2012 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаль О.Є. винесена постанову про прийняття до виконання виконавчого провадження № 34112508 з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010.

Згідно з постановою від 02.10.2012 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаль О.Є. зупинене виконавче провадження ВП № 34112508 до розгляду по суті справи про банкрутство ДПВШ "Устьдунайводшлях".

На підставі постанови від 07.03.2013 виконавче провадження № 34112508 з примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010 поновлене.

ТОВ СП "Нібулон" зверталось до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області із клопотаннями від 21.01.2013, від 04.07.2013 та від 10.09.2013 про застосування при примусовому виконанні, зокрема наказу Господарського суду Одеської області від 13.01.2010 до ДПВШ "Устьдунайводшлях" положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI.

25.09.2013 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 34112508), згідно з якою наказ Господарського суду Одеської області від 13.01.2010 повернуто стягувачу ТОВ СП "Нібулон" на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника та відсутністю у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.

18.11.2013 ТОВ СП "Нібулон" подано до Господарського суду Одеської області скаргу на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в порядку ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України, в якій скаржник просив суд:

визнати незаконними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаля О.Є. щодо винесення постанови від 25.09.2013;

визнати недійсною постанову заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області Гамбаля О.Є. від 25.09.2013;

визнати протиправною бездіяльність заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області, що полягає у нездійсненні заходів з підготовки відповідного пакету документів для передачі до Державної казначейської служби України при примусовому виконанні наказу господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010;

зобов'язати заступника начальника Відділу примусового виконання рішень ДВС при примусовому виконанні наказу Господарського суду Одеської області № 14/64-09-1896 від 13.01.2010 вчинити дії, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", а саме підготувати відповідний пакет документів для передачі до Державної казначейської служби України.

Зазначена вище скарга обґрунтована тим, що заступник начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області Гамбаль О.Е., ухвалюючи постанову від 25.09.2013, враховуючи набрання чинності Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мав застосувати вимоги вказаного закону для забезпечення виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.01.2010 у справі № 14/64-09-1896 за рахунок коштів державного бюджету, зокрема підготувати та направити необхідні документи та відомості до Державної казначейської служби України для перерахування стягувачу коштів.

Ухвалою Господарського суду Одеської області з 29.04.2014 (суддя В. Петров), залишеною без зміни постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (колегія суддів: Т. Величко, Л. Бойко, Л. Поліщук), відмовлено в задоволенні скарги ТОВ СП "Нібулон" на дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області, з огляду на таке.

Частинами 1 - 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (в редакції Закону України від 15.05.2013, яка була чинною на час вчинення органом державної виконавчої служби оспорюваних дій) встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Разом з тим, згідно з п.п. 2 - 4 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

При цьому, за приписами п. 9 ч. 1 ст. 47 вказаного Закону виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Отже, обов'язок органу ДВС здійснювати дії, передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в редакції Закону України від 15.05.2013 N 238-VII, яка була чинною протягом періоду з 16.06.2013 по 15.10.2013 включно, у вигляді звернення до органів Державної казначейської служби України із пакетом документів для забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів із державного підприємства за рахунок коштів державного бюджету пов'язувався із встановленням підстав, визначених виключно положеннями п.п. 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" для повернення виконавчого документа стягувачу.

Однак, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, яка була прийнята 25.09.2013, тобто на час чинності Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" в редакції Закону України від 15.05.2013 N 238-VII, Відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області повернутий наказ Господарського суду Одеської області від 13.01.2010 з підстави, передбаченої п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку із наявністю встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника та відсутністю у боржника іншого майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення.

Таким чином, з посиланням на те, що момент вчинення відділом примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області оспорюваних дій та прийняття оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу обставин, з якими Закон України "Про виконавче провадження" (п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону) пов'язує повернення виконавчого документу стягувачу, що не мало наслідком виникнення у органу державної виконавчої служби обов'язку здійснювати передбачені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" дії, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень вимог законодавства з боку Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області під час здійснення виконавчого провадження із примусового виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.01.2010.

Крім цього, судами зазначено, що згідно із Законом України від 19 вересня 2013 року N 583-VII перелік передбачених ч. 3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" обставин, з настанням яких у органів державної виконавчої служби виникає обов'язок звернення до органів Державної казначейської служби України із пакетом документів для гарантування виконання рішень суду про стягнення коштів із державного підприємства за рахунок коштів державного бюджету, доповнений обставиною у вигляді встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до п. 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Позивачем повторно подано до Відділу ДВС Ізмаїльського міжрайонного управління юстиції заяву від 24.12.2013 № 13374/3-13/28 про примусове виконання наказу Господарського суду Одеської області від 13.01.2010, на підставі якої 15.01.2014 вказаним ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 41544325.

Отже, з огляду на зазначене вище, суди попередніх інстанцій визначили відсутність підстав для визнання оскаржуваних дій органу державної виконавчої служби неправомірними, а тому відмовили у задоволенні скарги стягувача.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить ухвалу та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити відповідну скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державні виконавці при здійсненні виконавчого провадження зобов'язанні діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений цим Законом.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" визначено таку підставу повернення виконавчого документу як наявність встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення.

Законом України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна" встановлено заборону щодо застосування примусової реалізації майна державних підприємств (стаття 1).

При цьому, у статті 2 зазначеного закону вказано, що під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами.

А тому, враховуючи встановлення у оскаржуваній постанові державного виконавця відсутності у боржника іншого майна, крім того, на яке існує заборона щодо його примусової реалізації, застосування ним п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" є дією, вчиненою на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження"

Водночас, враховуючи те, що редакція Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" на момент винесення оскаржуваної постанови державного виконавця не передбачала обов'язку останнього щодо застосування положень відповідного закону у випадку повернення виконавчого документу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", посилання стягувача на неправомірність незастосування Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" при винесенні оскаржуваної постанови є необґрунтованими.

З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення відповідної скарги позивача.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 у справі № 14/64-09-1896 залишити без зміни.

Судді: Є. Борденюк

С. Могил

В. Харченко