Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 910/27792/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача), Нєсвєтової Н.М., Черкащенка М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "К.Ф. Імпекс" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року у справі № 910/27792/15 за позовом комунального підприємства "Київський метрополітен" до товариства з обмеженою відповідальністю "К.Ф. Імпекс", третя особа: Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про стягнення заборгованості, виселення та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати з урахуванням індексу інфляції в сумі 17 136,49 грн., пені в сумі 2 707,82 грн. та 3% річних у сумі 149,16 грн.; виселення ТОВ "К.Ф. Імпекс" з нерухомого майна - частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Оболонь" (вестибюль № 1); зобов'язання ТОВ "К.Ф. Імпекс" у строк не пізніше 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили, демонтувати зазначені тимчасові конструкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач після закінчення строку дії договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, від 10.08.2011 року № 148-У(Ор)11 і заперечень позивача щодо продовження строку його дії не звільнив займане приміщення та продовжує ним користуватись, а також порушення виконання зобов'язань зі сплати орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.12.2015 року (суддя Отрош І.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "К.Ф.Імпекс" на користь КП "Київський метрополітен" заборгованість в сумі 17 136,49 грн., пеню в сумі 2 566,87 грн., 3% річних у сумі 149,16 грн.; виселено ТОВ "К.Ф.Імпекс" з нерухомого майна - частини вестибюлю (переходу), визначеного відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Оболонь" (вестибюль № 1), загальною площею 10 кв.м; зобов'язано ТОВ "К.Ф.Імпекс" демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції (кіоски), що належать ТОВ "К.Ф.Імпекс" та знаходяться за адресою: станція метро "Оболонь" (вестибюль № 1), загальною площею 10 кв.м, а в решті позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року (судді Сітайло Л.Г., Баранець О.М., Калатай Н.Ф.) у відновленні пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції товариству з обмеженою відповідальністю "К.Ф. Імпекс" відмовлено та зазначену апеляційну скаргу повернуто без розгляду.

У касаційній скарзі відповідач вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним ухвалу скасувати та справу передати на розгляд до апеляційного господарського суду.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і прийняту в ній судову ухвалу, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції від 18.12.2015 року, яка містила клопотання про відновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, 02.02.2016 року. Зазначене клопотання мотивоване тим, що відповідач зміг отримати повний текст оскаржуваного рішення лише 29.01.2016 року, після чого одразу звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Апеляційний господарський суд, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку на подання апеляційної скарги виходив з того, що ним не наведено поважних причин пропуску такого строку.

Проте, з висновком апеляційного господарського суду про відмову у задоволенні клопотання відповідача та повернення апеляційної скарги без розгляду погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

За вимогами ст. 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Як вбачається з матеріалів справи, що в судовому засіданні 18.12.2015 року, в якому був присутнім представник відповідача, місцевим господарським судом оголошувалися лише вступна та резолютивна частини рішення, а повний текст рішення складено 23.12.2015 року, копії якого сторонам надіслано не було.

Подаючи апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції з пропуском процесуального строку встановленого законом, відповідач, звертаючись до суду з клопотанням про відновлення такого строку, зазначив, що з повним текстом судового рішення він мав змогу ознайомитися лише 29.01.2016 року.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом. Право апеляційного оскарження рішення місцевого господарського суду, що не набрало законної сили, передбачено ст.ст. 22, 91 ГПК України. Необхідною умовою здійснення стороною цього права є її обізнаність зі змістом оскаржуваного судового рішення, що дає можливість стороні викласти свої вимоги та обґрунтувати їх.

Однак, суд апеляційної інстанції відмовляючи відповідачу у відновленні процесуального строку на подання апеляційної скарги, не врахував, що місцевим господарським судом було оголошено лише вступну та резолютивну частини оскаржуваного в апеляційному порядку рішення, з повним текстом відповідач мав можливість ознайомитися лише 29.01.2016 року, що може свідчити про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження.

Проте, на зазначені обставини апеляційний господарський суд уваги не звернув, а також, посилаючись на норми ст. 53 ГПК України, не врахував, що цей Кодекс не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Встановлені законом строки вчинення процесуальних дій мають своїм завданням забезпечення ефективного захисту порушених прав особи.

Залишивши поза увагою наведене, апеляційний господарський суд оскаржуваною ухвалою фактично обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України.

За таких обставин оскаржена судова ухвала підлягає скасуванню з передачею справи до апеляційного господарського суду для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до провадження.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "К.Ф. Імпекс" задовольнити частково.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 року скасувати, і справу № 910/27792/15 передати до Київського апеляційного господарського суду на стадію вирішення питання про прийняття апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "К.Ф. Імпекс" до провадження.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Н.Нєсвєтова

М.Черкащенко