Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" травня 2014 р. м. Київ К/9991/71500/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Кошелєві С.В.

з участю представників сторін :

позивача - Крайнік Д.В.

відповідача - Палій Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської ради на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду 25.10.2012р. у справі

за позовом Коцюбинської селищної ради Київської області

до відповідача Київської міської ради

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство»

про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

24.04.2012р. Коцюбинська селищна рада Київської області звернулась до суду з позовом про визнання нечинним рішення Київської міської ради від 5.04.2012р. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 8.02.2012р. сільрада звернулась до відповідача, як суміжного землекористувача, погодити проектну документацію щодо змін меж селища Коцюбинське в районі житлового масиву Біличи. Рішенням міськради від 5.04.2012р. відмовлено в погодженні проекту. Вважаючи дії відповідача такими, що не відповідають чинному законодавству, позивач просив задовольнити позов.

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012р., позов задоволено.

Не погодившись з судовими рішеннями Київська міськрада звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що сторони є суміжними землекористувачами.

8.02.2012р. позивач звернувся до відповідача з заявою про погодження проекту землеустрою щодо встановлення та зміну межі селища Коцюбинське та надав міськраді проект землеустрою.

Рішенням від 5.04.2012р. №403/7740 Київської міської ради відмовлено в погодженні проекту землеустрою та наведено мотиви, якими відповідач обґрунтував свою незгоду щодо змін меж селища Коцюбинське, а відтак і змін меж м. Київ.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою це сукупність нормативно-правових, економічних, технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити протягом 5 - 10 і більше років.

Статтею 46 Закону України «Про землеустрій» обумовлено, що для встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень розробляються проекти землеустрою щодо встановлення і зміни меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. Порядок розробки проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень установлюється законодавством України.

Наказом Держкомзему від 10.07.2008р. №165 затверджено Методичні рекомендації з розробки проекту землеустрою щодо встановлення або зміни меж населеного пункту, що визначають загальні засади організації та порядку встановлення або зміни уповноваженими органами влади меж населених пунктів України: міст, селищ і сіл.

Ані вказаними Методичними рекомендаціями, ані положеннями Земельного кодексу України та інших нормативних актів, що регламентують земельні правовідносини, не передбачено обов'язку суміжного землекористувача погоджуватися із запропонованим іншим землекористувачем проектом землеустрою, який передбачає зміни меж земельної ділянки.

Відповідно до статті 70 Закону України «Про землеустрій», розділу 5 Методичних рекомендацій спори, що виникають при здійсненні землеустрою та пов'язані із встановленням або зміною меж населеного пункту, вирішуються судом.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення від 5.04.2012р. №403/7740 відповідач діяв в межах своїх повноважень та без порушень чинного законодавства, а позивачем обрано не передбачений законом спосіб захисту своїх інтересів, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2012р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012р. повинні бути скасовані, а позов - залишено без задоволення.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 21.08.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2012р. скасувати.

В задоволенні позову Коцюбинської селищної ради Київської області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз