Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2014 року м. Київ К/9991/36544/11

№ К/9991/36544/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю (ТДВ) «Дослідно-механічний завод «Карпати» (правонаступника ВАТ «Дослідно-механічний завод «Карпати» )

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011

у справі № 2а-8108/08/1370 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Дослідно-механічний завод «Карпати»

до Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2009 позов задоволено: визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Миколаївському районі Львівської області від 13.11.2008 № 0000422321/3.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТДВ «Дослідно-механічний завод «Карпати» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову першої інстанції.

Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу суми податкових зобов'язань із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 13.05.2008 № 279-230/00206977, про порушення позивачем норм підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): 1) занижено скоригований валовий доход за 2007 рік на 24600,00 грн. у зв`язку з не включенням до його складу кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; 2) занижено валовий доход на загальну суму 434470,00 грн. у податковому обліку за І півріччя 2007 року у зв`язку з не включенням попередньої оплати за товар (металоконструкції), отриманої від фірми «А & f Stahl-und Maschinenbau GmbH ein Unterehmen der Cildemesster Gruppe» (резидент ФРН) за зовнішньоекономічним контрактом від 04.12.2006 №GR 7012/04-40000; 3) завищено валові витрати на загальну суму 306170,00 грн. у податковому обліку за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2007 року у зв`язку із їх корегуванням у бік збільшення за відсутності документального підтвердження підстав для цього. В наслідок цих порушень ВАТ «Дослідно-механічний завод «Карпати» занизив податок на прибуток на загальну суму 82693,00 грн. у податковому обліку за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2007 року.

За результатами перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення від 13.11.2008 № 0000422321/3 про визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 230192,50 грн., у т.ч.: 76542,50 грн. - за основним платежем, 153650,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до пункту 3.1 ст.3 Закону № 334/94-ВР об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Пунктом 4.1 ст.4 цього Закону визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Валовий доход включає: загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.6 пункт 4.1 ст.4 Закону № 334/94-ВР).

Згідно з підпунктом 11.3.1 пунктом 11.3 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Застосувавши вказані правові норми, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини не включення позивачем до складу валових доходів у податковому обліку за І півріччя 2007 року попередньої оплати за товар від фірми «А & f Stahl-und Maschinenbau GmbH ein Unterehmen der Cildemesster Gruppe», зробив правильний висновок про виникнення такого обов`язку у позивача за подією отримання передоплати за товар.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи відсутність як під час перевірки, так і судовому процесі документів на підтвердження валових витрат в загальній сумі 306170,00 грн. у податковому обліку за І, ІІ, ІІІ, ІV квартали 2007 року, апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції зробив правильний висновок про правомірне зменшення податковим органом сукупного валового доходу за вказані податкові звітні періоди на цю суму.

Разом із тим, апеляційний суд не звернув увагу на граничний розмір штрафних санкцій, встановлених підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-ІІІ), згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції. Відповідно до цього підпункту у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи те, що сума донарахованих податкових зобов'язань згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням складає 76542,50 грн., розмір штрафних санкцій, застосованих згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, не повинен перевищувати 38271,25 грн.

Відповідно до ст. 225 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

На підставі вищевикладеного рішення судів попередніх інстанцій підлягають зміні, а позов - задоволенню в частині вимог про скасування податкового повідомлення-рішення на суму штрафних (фінансових) санкцій 115378,75 грн. (153650,00 грн. - 38271,25 грн.).

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Дослідно-механічний завод «Карпати» задовольнити частково, змінити постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 та постанову Львівського окружного адміністративного суду.

Позов задовольнити частково: скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 13.11.2008 № 0000422321/3 в частині застосування до ВАТ «Дослідно-механічний завод «Карпати» штрафних (фінансових) санкцій у сумі 115378,75 грн.

У позові про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Львівської області від 20.05.2007 № 0000192321/0 у сумі основного платежу 76542,50 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 38271,25 грн. відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін В.П. Юрченко