Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2015 р. м. Київ К/800/24120/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області, в особі: Полтавської міжрайонної державної фінансової інспекції, на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі №816/7362/13-а за позовом Державного підприємства «Південна залізниця» до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, в особі: Полтавської міжрайонної державної фінансової інспекції, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Груп», про скасування вимоги, - ВСТАНОВИЛА:Державне підприємство «Південна залізниця» звернулось до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, в особі: Полтавської міжрайонної державної фінансової інспекції, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Груп», про скасування вимоги.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року позов задоволено.

Скасовано вимогу Полтавської міжрайонної державної фінансової інспекції від 04 грудня 2013 року №01-14/2488.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Південна залізниця» витрати зі сплати судового збору в сумі 70 грн. 00 коп.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, Державна фінансова інспекція в Полтавській області, в особі: Полтавської міжрайонної державної фінансової інспекції, звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів скасувати.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуальною права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, Полтавською міжрайонною державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності відокремленого підрозділу «Полтавська вагонна дільниця» Державного підприємства «Південна залізниця» за період з 01 січня 2012 року по листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 11 листопада 2013 року №01-21/277.

З метою усунення виявлених в результаті ревізії порушень, Полтавською міжрайонною державною фінансовою інспекцією направлено позивачу вимогу від 04 грудня 2013 року №01-14/2488 якою відокремлений підрозділ «Полтавська вагонна дільниця» Державного підприємства «Південна залізниця», зокрема, зобов'язано відобразити в обліку дебіторську заборгованість та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Еліт-Груп» зайво виплачені кошти у розмірі 136 667,37 грн., з притягненням до відповідальності осіб, винних у допущенні фінансових порушень.

Вважаючи вищезазначену вимогу відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Згідно з пунктом 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України

від 20 квітня 2006 року № 550 визначено, що, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

Отже, відповідачу надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Виходячи з наведеного, у органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем пред'явлена вимога, яка вказує на виявлені збитки, їхній розмір та необхідність їх стягнення.

Оскільки збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення та можливість повернення майна перевіряє суд, який розглядає такий позов, а не за поданням позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року №21-40а14, №21-63а14, від 13 травня 2014 року № 21-89а14, який згідно зі статтею 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені правильно і повно, але при цьому суди допустилися порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зважаючи на те, що судами при розгляді справи правильно та повно встановлені фактичні обставини справи, однак при прийнятті рішення допущені порушення норм матеріального права, які призвели до помилки при постановленні судових рішень, а також те, що у справі не вимагається збирання або додаткова перевірка доказів, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку про доцільність скасування постановлених у справі рішень та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області, в особі: Полтавської міжрайонної державної фінансової інспекції, задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року у справі - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову Державного підприємства «Південна залізниця» до Державної фінансової інспекції в Полтавській області, в особі: Полтавської міжрайонної державної фінансової інспекції, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Еліт-Груп», про скасування вимоги - відмовити.

Постанова оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених статтями 237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України

Судді: (підписи)