Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2014 року м. Київ К/800/32803/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.- головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби (далі - Городоцька МДПІ)

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2010

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013

у справі № 2а-2836/10/0370

за позовом прокурора Городоцького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Городоцької МДПІ

до приватного підприємства "Універсам" (далі - Підприємство)

про стягнення податкового боргу.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов (з урахуванням уточнення до нього) подано про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю в сумі 248 662,69 грн. за рахунок його активів.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2010, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013, у позові відмовлено за необґрунтованістю.

Зокрема, у прийнятті цих судових актів попередні судові інстанції виходили з того, що Підприємство своєчасно та у повному обсязі сплатило самостійно визначені ним суми податкових зобов'язань з орендної плати за звітні періоди з січня по серпень 2010 року, тоді як податкова інспекція протиправно спрямувала перераховані відповідачем кошти на погашення податкових зобов'язань з названого податку в рахунок оплати податкового боргу з цього платежу за минулі звітні періоди.

Посилаючись на порушення судами положень чинного законодавства (зокрема, пункту 7.7 статті 7, підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»), Городоцька МДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові акти попередніх інстанцій та повністю задовольнити позов. Зокрема, в обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що за наявності податкового боргу платника не може на власний розсуд визначати черговість сплати ним податкових зобов'язань.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорювана сума податкового боргу Підприємства складається із: суми зобов'язань з орендної плати, самостійно визначених відповідачем у поданій податковій декларації з цього платежу на 2010 рік та не сплачених відповідачем за період з січня по серпень 2010 року (що у загальному розмірі становить 215 212,86 грн.); пені, нарахованої за період з 31.05.2010 по 01.10.2010 у сумі 16379,82 грн. та 17070,01 грн. штрафних санкцій, визначених Підприємству за податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2010 № 0002491521/0.

По епізоду щодо наявності у Підприємства основної суми податкового боргу з орендної плати за землю суди встановили, що податкові зобов'язання з цього платежу за звітні періоди з січні по серпень 2010 року своєчасно та у повному обсязі сплачувалися відповідачем до бюджету (що підтверджується наявними у справі копіями платіжних доручень). Втім всупереч визначеному у цих платіжних документах призначенню платежу податкова інспекція самовільно спрямовувала перераховані Підприємством кошти на оплату поточних зобов'язань в рахунок погашення його податкового боргу з орендної плати за минулі звітні періоди.

Надаючи правову оцінку зазначеним діям податкової інспекції, попередні судові інстанції обґрунтовано виходили з того, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Встановлена ж пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» рівність бюджетних інтересів, яка зводиться до того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, не позбавляє платника як права самостійно визначити джерела погашення узгоджених податкових зобов'язань відповідно до пункту 7.1 статті 7 цього ж Закону, так і обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків. Відповідно, названим Законом не визначено серед заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу, зміну призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Відповідно ж до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

А відтак суди з огляду на установлені ними обставин справи цілком об'єктивно визнали відповідача таким, що виконав свій обов'язок з повної та своєчасної сплати орендної плати за спірні звітні періоди, та правомірно зазначили про відсутність у Підприємства основної суми податкового боргу по вказаному виду податку, що підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку, а також підстав для нарахування та стягнення пені.

У той же час, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Підприємства штрафних санкцій, застосованих до нього за податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2010 № 0002491521/0, суди послалися на передчасність звернення Городоцької МДПІ з цими позовними вимогами 26.10.2010 з огляду на факт отримання відповідачем цього податкового повідомлення-рішення лише 28.09.2010.

Однак з такою правовою оцінкою погодитися не можна.

Так, за правилами пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові вимоги надсилаються платникові у разі несплати ним узгодженої суми податкового зобов'язання в установлені строки.

Згідно з абзацом другим підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 названого Закону стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

При цьому аналіз норм Закону свідчить на користь висновку про те, що надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу.

Отже, якщо податковим органом направлено податкове повідомлення щодо раніше існуючого податкового боргу, а після цього сума податкового боргу збільшилася на суму новоствореного податкового боргу, у податкового органу не виникає обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

У такому разі право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги, надісланої на раніше існуючий податковий борг, і реалізація такого права у часі не обмежена, а право на стягнення новоствореного податкового боргу - на наступний день, що настає за днем граничного строку сплати узгодженого грошового зобов'язання.

А відтак з огляду на факт надсилання відповідачу першої та другої податкових вимог від 04.12.2008 № 1/163 та від 21.01.2009 № 2/23, відповідно, (які не припинили своєї правової дії) право на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача податкового боргу виникло у Городоцької МДПІ після спливу десятиденного строку з моменту отримання Підприємством податкового повідомлення-рішення, на підставі якого у нього виник обов'язок зі сплати штрафних санкцій, що виключає правильність висновку судів про передчасність подання цього позову.

Оскільки податкове повідомлення-рішення від 16.09.2010 № 0002491521/0 не оскаржувалося відповідачем в адміністративному або судовому порядку (тобто є чинним), а питання правомірності застосування штрафних санкцій не охоплюється предметом даного позову, враховуючи, що рішення суб'єкта владних повноважень, за яким такі санкції застосовані, не є предметом позову у даній справі, то позовні вимоги в частині стягнення з Підприємства 17070,01 грн. штрафу підлягають задоволенню.

Слід також зазначити, що на час вирішення даного спору по суті набрав чинності Податковий кодексу України, статтями 95-99 якого врегульовано порядок стягнення податкового боргу платників податків. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

У контексті наведених законодавчих положень зміст матеріально-правових вимог, викладених у даному позові, зводиться до стягнення коштів з рахунків Підприємства в обслуговуючих банках на погашення його податкового боргу.

З урахуванням викладеного оскаржувані судові акти підлягають зміні з прийняттям нового рішення про задоволення позову у відповідній частині.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Городоцької міжрайонної державної податкової інспекції Хмельницької області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 у справі № 2а-2836/10/0370 змінити в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з приватного підприємства "Універсам" 17070,01 грн. штрафних санкцій.

У цій частині позов задовольнити. Стягнути з рахунків приватного підприємства "Універсам" штрафні санкції у сумі 17070,01 грн., застосовані за податковим повідомленням-рішенням від 16.09.2010 № 0002491521/0.

3. В решті постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25.11.2010 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2013 у справі № 2а-2836/10/0370 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько