Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2014 року м. Київ К/800/47146/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого: Мороз Л.Л.,

суддів: Маслія В.І.,

Шведа Е.Ю.,

розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 року у справі за позовом Державного підприємства "Довжанське лісомисливське господарство" до Державної фінансової інспекції в Закарпатській області про визнання неправомірними дій,

ВСТАНОВИЛА:

Державне підприємство «Загатянське лісове господарство» звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Контрольно-ревізійного управляння в Закарпатській області про визнання неправомірними дій та часткове скасування вимоги, зокрема п.2, 3,5, 11,6, 8, 9, 14.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 11 вимоги № 07-07-614/8070 від 20.12.2011 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог, Державна фінансова інспекція в Закарпатській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення у частині визнання протиправним та скасування пункту 11 вимоги № 07-07-614/8070 від 20.12.2011 року та прийняти нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 №499/2011 (далі Положення) Державна фінансова інспекція України (далі Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу № 07-07-614/8070 від 20.12.2011 року про усунення порушень, виявлених під час ревізії.

В пункті 11 вказаної вимоги зазначено, що проведеними спільними перевірками дотримання вимог природоохоронного законодавства в лісовому фонді ДП «Загатянське ЛГ» виявлено незаконну рубку дерев, що є порушенням вимог ст. 64 Лісового кодексу України від 21.01.1994 № 3852-ХП. Розмір заподіяної шкоди складає 8159,99 грн. У зв'язку із зазначеними обставинами у вимагається: - відобразити в обліку дебіторську заборгованість за розрахунками із винними і особами в сумі 18159,99 грн. та кредиторську заборгованість перед відповідними бюджетами в сумі 18159,99 грн.; - стягнути з винних осіб шкоду у сумі 18159,99 грн. та перерахувати до відповідних бюджетів.

Отже, оскаржуваний у цій справі пункт 11 вимоги вказує на необхідність стягнення з винних осіб суми завданої шкоди.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.

За таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржений у цій справі пункт 11 вимоги № 07-07-614/8070 від 20.12.2011 року є необґрунтованим.

Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог є помилковим в частині мотивів задоволення позову, то відповідно до статті 225 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне змінити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині.

Керуючись ст. 220, 222, 225, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 року у цій справі змінити в частині мотивів задоволення позову.

В решті постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 01.06.2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 року у частині задоволення позову залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: