Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" березня 2014 р. м. Київ К/800/49343/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

при секретарі судового засідання Кошелєві С.В.

з участю представника позивача - Шевеля С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська»

до відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області

про визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В :

24.07.2013р. до суду з позовом про визнання протиправними дій Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області (далі Фонд страхування) звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська». Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідач проінформував Товариство про зміну класу професійного ризику виробництва та встановлення 67 класу, замість 41, що призвело до зміни розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вважаючи зміну класу професійного ризику виробництва безпідставним, позивач просив зобов'язати відповідача відновити раніше встановлений 41 клас.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів, Товариство звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та задовольнити позов. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Товариство зареєстровано в якості юридичної особи, яка, серед іншого, здійснює діяльність з добування кам'яного вугілля та є суб'єктом страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Фондом соцстрахування в адресу Товариства направлено повідомлення про зміну класу професійного ризику виробництва №1730 від 4.07.2014р., в якому відповідач проінформував позивача про те, що йому встановлено 67 клас.

15.07.2013р. позивач направив в адресу відповідача заяву про те, що Товариству помилково встановлено 67 клас, пославшись на те, що основною його діяльністю є переробка та збагачення вугільної сировини, підприємство не займається видобуванням вугілля відкритим способом та не має в штаті працівників, що займаються підземними роботами з видобутку вугілля. При цьому позивач запропонував Фонду соцстрахування здійснити перевірку підприємства для підтвердження виду діяльності.

Відповідач листом від 30.07.2013р. відмовився задовольнити вимоги Товариства про зміну класу професійного ризику виробництва.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі Закон №1105-XIV) обумовлено, що визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.2012р. затверджено Порядок визначення класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.2012р. №237 (далі Порядок №237).

Відповідно до додатку до Порядку №237 до 67 класу професійного ризику виробництва віднесено добування кам'яного вугілля (крім відкритого видобування кам'яного вугілля), а до 41 класу - добування кам'яного вугілля (в частині відкритого видобування кам'яного вугілля).

Таким чином, законом обумовлено, що у випадку, коли суб'єкт господарювання здійснює видобування кам'яного вугілля відкритим способом йому встановлюється 41 клас професійного ризику виробництва, а у випадку здійснення видобування кам'яного вугілля не відкритим способом, а іншими способами, встановлюється 67 клас.

Згідно з частиною другою статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч цим приписам закону Фонд соцстрахування, заперечуючи проти адміністративного позову, не надав доказів, які спростовують твердження Товариства про те, що позивачем здійснюється відкрите добування кам'яного вугілля, та навпаки, не здійснюються видобування вугілля іншими способами.

При цьому, заперечення відповідача проти заявленого позову ґрунтуються на неправильному тлумаченні чинного законодавства.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій зроблено помилковий висновок про безпідставність позовних вимог.

Відповідно до ст.229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Оскільки обставини справи встановлено повно, а судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, колегія суддів доходить висновку про те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.08.2013р. повинні бути скасовані, а позов - задоволено.

Керуючись статтями 221, 223, 229, 230, 232, 254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.08.2013р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.09.2013р. скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» задовольнити.

Визнати протиправними дії Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Антрацит Луганської області щодо встановлення товариству з обмеженою відповідальністю «Центральна збагачувальна фабрика «Нагольчанська» 67 класу професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності.

Зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області відновити позивачу 41 клас професійного ризику виробництва за видами економічної діяльності.

Постанова набирає законної сили з моменту оголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз