Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2014 року м. Київ К/800/44225/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача), Гаманка О.І., Головчук С.В.,розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради про визнання дій протиправними та перерахунок розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,

за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 25 грудня 2012 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року,

встановив:

11 грудня 2008 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві (далі - УПСЗН), в якому після уточнення позовних вимог просила:

визнати протиправними дії УПСЗН щодо відмови здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

стягнути недоотриману суму допомоги при народженні дитини;

стягнути недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 7 листопада 2007 року по 10 вересня 2009 року;

зобов'язати відповідача виплачувати щомісячно допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, до 10 вересня 2010 року.

Позов обґрунтувала тим, що відповідно до Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2240-III) вона, як мати малолітньої дитини, має право на допомогу при народженні дитини та допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, встановленому законом. Проте відповідач не здійснював належні нарахування і виплати.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 25 грудня 2012 року позов задоволено частково: зобов'язано УПСЗН здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену статтею 43 Закону № 2240-III, в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 10 вересня 2009 року, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року скасовано постанову суду першої інстанції, а в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позов. Скаргу обґрунтовує доводами, аналогічними викладеним у позовній заяві з урахуванням уточнень.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 виховує сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та перебуває на обліку в УПСЗН як застрахована особа в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Одноразову допомогу при народженні дитини позивач отримала в розмірі 8500 грн, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», а допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач отримувала з жовтня 2007 року в розмірах від 107,37 грн до 144,10 грн.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог щодо зобов'язання УПСЗН нарахувати та виплатити недоотриману у 2007 році допомогу при народженні дитини, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідно до статті 41 Закону № 2240-III, допомога при народженні дитини надається у сумі, кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, встановленого на день народження дитини. Виплата допомоги здійснюється одноразово у дев'ятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта - протягом наступних 12 місяців у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначені положення пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено, а частинами третьою та четвертою статті 56 цього Закону встановлено, що допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" та Закону № 2240-III здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у таких розмірах: допомога при народженні дитини - у розмірі 8500 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні дитини в сумі 3400 гривень, решта - протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 41 Закону № 2240-III на 2007 рік, передбачене пунктом 7 статті 71, та положення абзацу третього частини другої статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини другої статті 150, частини другої статті 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені; закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 9 липня 2007 року відновлено дію статті 41 Закону № 2240-III, а враховуючи, що син позивачки народився у вересні 2007 року, допомога при народженні дитини повинна була нараховуватись відповідно до цієї статті.

Що стосується перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то до 1 січня 2007 року відносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (далі - Закон № 2811-XII), дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими Законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктом 7 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V) дію статті 43 Закону № 2240-III на 2007 рік було зупинено.

Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 7 статті 71 Закону № 489-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) у частині зупинення на 2007 рік дії статті 43 Закону № 2240-III.

Рішенням від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 Конституційний Суд України визнав неконституційними низку положень Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI), в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.

Таким чином, з часу проголошення Конституційним Судом України рішень № 6-рп/2007 та № 10-рп/2008 відновлювали свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III.

Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 № 835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» (далі - Закон № 835-VI) передбачено, що у 2009 році допомога відповідно до Закону № 2811-ХІІ та Закону № 2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року № 1751 саме на виконання Закону № 2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону № 835-VI не приймався.

Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 46 Закону № 835-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.

Оскільки у справі, що розглядається, суди встановили, що спір виник щодо виплати допомоги за період із 7 листопада по 31 грудня 2007 року, з 22 травня по 31 грудня 2008 року та у 2009 році особі, яка застрахована у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що на відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначених періодах поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема у постановах від 25 грудня 2012 року (справа № 21-410а12), від 2 липня 2013 року (справа № 21-208а13).

Отже, позивач мав право на перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною за спірний період та одноразової допомоги при народженні дитини відповідно до статей 41, 43 Закону № 2240-III.

Однак, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач пропустила річний строк звернення до суду, передбачений статтею 99 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Частиною другою статті 99 КАС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк.

Пропущення цього строку відповідно до статті 100 КАС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) було самостійною підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягала одна зі сторін.

За захистом свого права на перерахунок розміру допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивач звернулась до суду 11 грудня 2008 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в поновленні строку звернення до суду, зважаючи на відсутність поважних причин його пропуску та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку.

Однак, за таких обставин позов у частині перерахунку та виплати допомоги по догляду за дитиною підлягав задоволенню в межах річного строку звернення до суду, тобто з 11 грудня 2007 року, а не з 22 травня 2008 року, як помилково вважав суд першої інстанції.

Колегія суддів зазначає про безпідставність заявлених вимог про зобов'язання відповідача й надалі виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі не менше прожиткового мінімуму до 10 вересня 2010 року, оскільки позивач звернулась до суду в грудні 2008 року (з урахуванням уточнень позовних вимог від 3 вересня 2009 року) і судові рішення ухвалені на підставі правового аналізу законодавства, що регулювало спірні правовідносини у 2007-2009 роках. В свою чергу суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні (частина 1 статті 220 КАС України).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 223, статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2013 року повністю та постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 25 грудня 2012 року в частині відмови в задоволенні позову щодо перерахунку і виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 11 по 31 грудня 2007 року.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради перерахувати та виплатити ОСОБА_4 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", за період з 11 по 31 грудня 2007 року, з урахуванням проведених їй виплат.

В решті постанову Октябрського районного суду міста Полтави від 25 грудня 2012 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді:Черпак Ю.К. Гаманко О.І. Головчук С.В.