Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2015 року м. Київ К/800/17762/13

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - Інспекція)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013

у справі № 2а-13207/12/2070

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПФК Содружество" (далі - Товариство)

до Інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 № 0001472220 та № 0001482220.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013, позов задоволено з тих мотивів, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить скасувати ухвалені у справі судові акти та відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про відсутність ділової мети в операціях з придбання позивачем послуг з пошуку потенційних контрагентів, а також про непідтвердженість витрат платника за операціями з придбання металопродукції у публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (далі - ПАТ «Сумихімпром») необхідними документами.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне частково задовольнити розглядувані касаційні вимоги виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 20.01.2010 по 30.06.2012, валютного та іншого законодавства за той самий період.

Результати цієї перевірки висвітлені в акті від 12.10.2012 № 2280/2220/36814735, в якому відображено висновок, зокрема, про завищення позивачем витрат на загальну суму 198 065 грн. за операціями з придбання послуг з пошуку потенційних постачальників у рамках господарських правовідносин з приватним підприємством виробничою фірмою «Дніпрорибторг», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Омега-Плюс» та приватним підприємством фірмою «Деал» з огляду на відсутність належних доказів фактичного надання цих послуг та їх зв'язку з господарською діяльністю платника.

Також Інспекція не визнала право Товариства на відображення у податковому обліку витрат у сумі 254 968 грн. за операціями з придбання лому та металобрухту у ПАТ «Сумихімпром» за договором купівлі-продажу від 25.11.2010 № 27/1754 у зв'язку з відсутністю повного пакету документів, складенням яких мають опосередковуватися ці операції відповідно до умов договору (як-от актів походження металу, сертифікатів якості).

Вказані обставини слугували підставою й для виключення Інспекцією з податкового обліку Товариства податкового кредиту з ПДВ за розглядуваними операціями.

За наслідками цієї перевірки податковим органом було прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0001472220, за яким Товариству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 134 638 грн. із застосуванням 33659,50 грн. штрафних санкцій;

податкове повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0001482220, згідно з яким позивача зобов'язано сплатити ПДВ у сумі 117 594 грн. за основним платежем та 29398,50 грн. за штрафними санкціями).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 цієї ж статті ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з класифікацією витрат, наведеною у статті 138 ПК, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг належить до витрат операційної діяльності.

За правилами пункту 138.2 статті 138 ПК витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що право платника податків на формування у податковому обліку витрат та податкового кредиту з ПДВ обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як реальність придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження необхідними первинними документами (у тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

При цьому податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників. Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

А відтак при дослідження обсягу податкових прав та обов'язків платника за господарською операцією суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази по справі у сукупності та взаємозв'язку для встановлення дійсного економічної змісту господарської операції.

У справі, що переглядається, податковим органом встановлено, що позивачем (довіритель) та приватним підприємством виробничою фірмою «Дніпрорибторг», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Омега-Плюс» та приватним підприємством фірмою «Деал» (повірені) було укладено договори доручення від 01.03.2012 № 01/03-1, від 31.10.2011 № 3110/1 та від 01.02.2012 № 0102-1, відповідно, за якими названі контрагенти зобов'язалися надати позивачеві послуги з пошуку потенційних постачальників на ринку металопрокату.

Виконання цих операцій оформлено складенням податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), які суди визнали належним документальним підтвердженням фактичного виконання розглядуваних послуг.

У той же час суди залишили поза увагою доводи податкового органу про те, що подані Товариством акти здачі-приймання виконаних робіт, містять узагальнену інформацію щодо змісту розглядуваних послуг; платником не представлено звітів названих контрагентів, які б дозволяли встановити, яких саме постачальників було знайдено для позивача у процесі виконання цих операцій, не подано доказів укладення договорів з такими постачальниками (як це передбачено умовами вказаних договорів доручення) за сприянням розглядуваних повірених, участі останніх у ділових перемовах, здійснення правового супроводу договорів тощо.

А відтак у судів були відсутні підстави для висновку про реальне виконання цих операцій та відповідність витрат за такими операціями критерію документальної підтвердженості.

За таких обставин Вищий адміністративний суд України погоджується із законністю оспорюваних донарахувань за операціями Товариства з приватним підприємством виробничою фірмою «Дніпрорибторг», товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Омега-Плюс» та приватним підприємством фірмою «Деал» та вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог по цьому епізоду.

У той же час Вищий адміністративний суд України погоджується з наданою судами правовою оцінкою обставин справи по взаємовідносинам позивача з ПАТ «Сумихімпром» з приводу поставки металобрухту.

Адже, заперечуючи проти відображення цих операцій у податковому обліку Товариства, Інспекція послалася виключно на відсутність у позивача сертифікатів якості на отриманий товар та актів походження металобрухту, надання яких покупцеві передбачено пунктом 2.4 договору купівлі-продажу від 25.11.2010 № 27/1754.

Втім неподання постачальником покупцеві зазначених документів є порушенням договірних умов та не утворює складу податкового правопорушення. Під час розгляду даної справи в суді платником було подано акти походження лому чорних металів (копії яких залучені до матеріалів цієї справи).

Власне реальність виконання цих операцій інспекцією під сумнів не ставилася; факт отримання товару та його оплати позивачем підтверджується необхідними первинними документами (податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами прийому-передачі товару).

На підставі цього суд цілком об'єктивно зазначили про відсутність підстав для невизнання права позивача на податкову вигоду за даними операціями.

З урахуванням викладеного, Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне змінити прийняті у справі судові акти та відмовити у задоволенні відповідної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 225, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 2а-13207/12/2070 змінити в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0001472220 на суму 69883 грн. за основним платежем та 17470,75 грн. за штрафними санкціями, а також в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.11.2012 № 0001482220 на суму 64987 грн. за основним платежем та 16246,75 грн. за штрафними санкціями.

У цій частині позову відмовити.

3. В решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 2а-13207/12/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько