Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" липня 2015 р. м. Київ К/800/27194/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Дпіпропетровській області про визнання протиправним рішення, скасування картки відмови та стягнення коштів, -

в с т а н о в и л а:

Публічне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось в суд з позовом до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Дпіпропетровській області, в якому просило: визнати протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000387/1 від 19.05.2010 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00586 від 19.05.2010 року; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області кошти на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 27 011,47 грн. та ввізного мита у розмірі 9 454,02 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем протиправно, на підставі необґрунтованого висновку щодо заниження позивачем митної вартості товарів, що ввозилися на територію України, прийнято рішення про визначення іншої, відмінної від заявленої декларантом, митної вартості товарів.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позов.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на виконання контракту № 1352/8941-37-09, укладеного 16.11.2009 року між ВАТ "Белшина" і ВАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", на митну територію був ввезений вантаж - шини у кількості 24 одиниці.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару, позивачем 19.05.2010 року оформлено вантажну митну декларацію форми МД-2 № 113050000/2010/003998 та декларацію митної вартості форми ДМВ-1 № 11305000/2010/003998, розрахунки в якій зроблені позивачем, виходячи з ціни 8 250,00 доларів США за одиницю товару, яка в свою чергу є ціною, визначеною у специфікації № 1 до зазначеного вище контракту.

Криворізькою митницею 19.05.2010 року прийнято рішення про визначення митної вартості товару № 113000006/2010/000387/1 на підставі статті 273 Митного кодексу України (за шостим методом) та видано катку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00586.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що митний орган в межах спірних відносин діяв обґрунтовано, відповідно до положень законодавства.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 339 від 09.04.2008 року, чинного до 01.06.2012 року, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Згідно з пунктами 11, 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від № 1766 від 20.12.2006 року, чинного до 01.06.2012 року, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Таким чином, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Разом з тим, саме припущення митного органу щодо подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного декларантом методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим вимагає від суду в кожному випадку здійснювати аналіз поданих декларантом документів.

Згідно зі статтею 266 Митного кодексу України 2002 року, що був чинний до 01.06.2012 року, основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України 2002 року, що був чинний до 01.06.2012 року, метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Статтею 266 Митного кодексу України 2002 року, що був чинний до 01.06.2012 року, встановлено, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У відповідності до статті 273 Митного кодексу України 2002 року, що був чинний до 01.06.2012 року, резервний метод оцінки товарів, що імпортуються, застосовується у випадках, коли митна вартість не може бути визначена за допомогою інших методів митної оцінки товарів.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, під час здійснення перевірки виявилося, що заявлена позивачем ціна товару 8250 доларів за одиницю є нижчою, ніж ціна такого же товару, який ввозився позивачем на митну територію України і оформлювався за ціною 8960 доларів США за одиницю. Зазначена обставина підтверджена представником позивача, який пояснив суду першої інстанції, що митне оформлення шин в межах контракту № 1352/8941-37-09 за ціною 8960 доларів США дійсно відбувалось раніше, але митна вартість визначалась Криворізькою митницею і позивач також оскаржив ці рішення.

Враховуючи наявність відомостей щодо митного оформлення позивачем товару, отриманого в межах одного контракту по ціні 8960 доларів США за одиницю, Криворізькою митницею було запропоновано позивачу надати додаткові документи, а саме: прас-лист фірми виробника товару, калькуляцію фірми-виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, а також інші документи, що підтверджують заявлену митну вартість - 8250 доларів США за одиницю. Позивач також був повідомлений і про можливість митного оформлення товару під гарантійні зобов'язання.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що Криворізькою митницею при прийнятті оскарженого рішення про визначення митної вартості товару була використана інформація з бази даних ЄАІС ДМСУ про митну вартість ідентичних товарів.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що наявність в ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

У той же час, на думку колегії суддів, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Суди попередніх інстанцій в обґрунтування правомірності рішення митного органу про визначення митної вартості товару виходили з того, що позивач будь-яких інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарі митному органу не надав.

При цьому, судами попередніх інстанцій не встановлено та митним органом не обґрунтовано об'єктивної неможливості визначити митну вартість імпортованого товару за ціною угоди на підставі документів, наданих позивачем.

Крім того, позиція митного органу щодо неможливості послідовного застосування методів оцінки митної вартості обов'язково повинна бути обґрунтована та відображена у рішенні про застосування іншого методу, ніж вказаний декларантом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач при визначенні митної вартості товару застосував 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару з посиланням на наявну інформацію про митне оформлення ідентичного товару, митна вартість якого була визначена за резервним методом. В оскаржуваному рішенні митний орган не вказав та не обґрунтував неможливості послідовного застосування попередніх 2-5 методів оцінки митної вартості, що є порушенням вказаних вище вимог статті 266 Митного кодексу України.

При цьому колегія суддів зазначає, що митний орган і суди попередніх інстанцій встановили, що мало місце митне оформлення ідентичних товарів, що відповідає 2 методові визначення митної вартості товару, однак, всупереч вказаному застосували шостий метод.

З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування рішення № 113000006/2010/000387/1 від 19.05.2010 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00586 від 19.05.2010 року.

Відносно ж позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства у Дніпропетровській області коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 27 011,47 грн. та ввізного мита у розмірі 9 454,02 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, діючого на час спірних правовідносин, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою та відповідний перелік документів.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Щодо надання Висновку про повернення, то на момент виникнення спірних відносин він регулювався Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справляння яких покладається на митні органи, затвердженого Наказом Державної митної служби, Державного казначейства України від 20.07.2007 року №611/147, згідно з пунктом 7 якого відповідний орган Державного казначейства України на підставі отриманого Висновку митного органу про повернення готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку про повернення, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку про повернення здійснює повернення коштів з бюджету.

Виходячи з наведеного нормативними актами встановлений порядок повернення надмірно сплачених митних платежів, який позивачем не дотриманий, а відтак позов в цій частині задоволенню не підлягає.

За правилами статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2011 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким позов публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000006/2010/000387/1 від 19.05.2010 року;

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/0/00586 від 19.05.2010 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)