Історія справи

Постанова КЦС ВП від 30.08.2018 року у справі №461/3108/16

Постанова

Іменем України

30 серпня 2018 року

м. Київ

справа № 461/3108/16

провадження № 61-31917св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В.В., Фаловської І. М.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідачі: Львівська митниця Державної фіскальної служби України, Західне регіональне управління Державної прикордонної служби України,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2016 року, у складі судді Городецької Л. М., та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року, у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року до Галицького районного суду м. Львова надійшла позовна заява ОСОБА_5 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України (далі - Львівська митниця ДФС України), Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі - Західне РУ ДПС України) про відшкодування шкоди за фактом незаконного заволодіння майном.

У позові ОСОБА_4 зазначав, що звертається до суду на підставі отриманих у лютому 2016 документів: посадової інструкції інспектора митного поста «Краковець» та технологічної схеми пункту пропуску «Краковець».

Позові вимоги обґрунтовував тим, що співробітники пункту пропуску «Краковець» Львівської митниці ДФС України період з 05 грудня по 08 грудня 2013 року незаконно заволоділи належним йому майном. ОСОБА_4 вказував, що зазначення у якості товару у контрольному талоні ААЧ № 438283 його особистого транспортного засобу «Renault Megane» реєстраційний номер НОМЕР_1, дало можливість працівникам митниці використати такий талон у якості вантажної митної декларації та незаконно привласнити його майно на загальну суму 500 000 грн. Неправомірні дії співробітників митниці змусили позивача проживати у зимовий період часу на вулиці, чим завдано позивачу також і моральну шкоду.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження спричинення йому діями відповідачів матеріальної шкоди, а також не доведено факт вилучення, окрім автомобіля, іншого належного йому майна на суму понад 500 000 грн. Недоведеність заподіяння позивачу матеріальної та моральної шкоди та наявності вини відповідачів щодо незаконного заволодіння його майном вказує на відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Зміст доводів касаційної скарги зводиться до посилань на невідповідність оскаржуваних рішень дійсним обставинам справи, а також залишення поза увагою судами попередніх інстанцій тієї обставини, що відповідно до вантажної митної декларації, внесеної до протоколу, вартість вантажу складала понад 500 000 грн.

У запереченні на касаційну скаргу Львівська митниця ДФС України зазначає, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій було правильно встановлено обставини справи із додержанням норм матеріального та процесуального права. Виходячи з наведеного просить касаційну скаргу залишити без задоволення у зв'язку з необґрунтованістю її доводів.

Західне РУ ДПС України не скористалось своїм правом на подання до суду відзиву на касаційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направило.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У травні 2018 року дану справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга ОСОБА_4 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом установлено, що 05 грудня 2013 року позивач прямував до України через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС України на автомобілі марки «Renault Megane», реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2. Маючи намір ввезти транспортний засіб в режимі імпорт, позивачем обрано форму проходження митного контролю смугу «червоний коридор».

Вчинення ОСОБА_4 дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання органу доходів і зборів документів, що містять неправдиві відомості стосовно їх митної вартості, було зафіксовано у протоколі про порушення митних правил. Постановою апеляційного суду Львівської області у справі № 461/828/14-п від 04 квітня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 483 МК України, та накладено на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 114 636,54 грн та конфіскації в дохід держави вилученого, згідно протоколу про порушення митних правил, автомобіля марки «Renault Megane», 2009 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, № кузова НОМЕР_2, об'єм двигуна 1461 см. куб., дизель, вартістю 114 636,54 грн.

Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, відсутність будь-яких даних стосовно того, що посадовими особами митного органу було допущено порушення при оформленні матеріалів справи про порушення митних правил ОСОБА_4 Зазначена обставина, відповідно до положень частини третьої статті 61 ЦПК України (в редакції, на момент ухвалення оскаржуваних рішень), має преюдиційне значення та доказуванню не підлягає.

Відповідно до статті 1173 ЦК України, положеннями якої керувався ОСОБА_4, звертаючись до суду з позовом, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З аналізу положень частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, на момент ухвалення оскаржуваних судових рішень), частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України вбачається, що розглядаючи справу та вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення чи відмови в задоволенні позовних вимог, судповинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, яка звернулась до суду з позовом.

За таких обставин, виходячи з недоведеності позивачем факту порушення його права, відповідачами - Львівською митницею ДФС України та Західним РУ ДПС України, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4

Вимогами цивільного процесуального законодавства встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Проте, всупереч наведеним законодавчим приписам, належних та допустимих доказів на підтвердження факту завдання йому матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_4 не надано. Факт вилучення у позивача, окрім автомобіля, іншого майна на загальну суму понад 500 000 грн останнім не доведено.

Посилання у касаційній скарзі на те, що справу розглянуто неповноважним складом суду першої інстанції є аналогічними аргументам апеляційної скарги, та були предметом дослідження апеляційним судом і додаткового правового аналізу не потребують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи неправильно застосовані норми матеріального права чи порушені норми процесуального права, оскільки не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 06 грудня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В.Пророк

І. М.Фаловська