Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.11.2018 року у справі №184/81/17

Постанова

Іменем України

30 січня 2019 року

м. Київ

справа № 184/81/17

провадження № 61-45990св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

відповідачі: публічне акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, головний державний експерт з умов праці Дніпропетровської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області, у складі судді Гукової Р. М., від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П., від 12 вересня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «ПГЗК»), головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він працював у ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК») протягом 35 років 5 місяців 6 днів слюсарем-авторемонтником, з яких на протязі 17 років 9 місяців він працював слюсарем паливної апаратури автотранспортного цеху. За час роботи він отримав захворювання у виді бронхіальної астми, гіпертонії другого ступеня, нейросенсорну туговухість, які на його думку, є професійними захворюваннями, їх наявність підтверджується відповідними виписками закладів охорони здоров'я та долученими позивачем до матеріалів справи доказами. Однак, відповідачем - ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК») розслідування факту його професійного захворювання не проведено та акт форми П-4 про професійне захворювання не складено, що у свою чергу порушує його права та є підставою для звернення із цим позовом до суду.

Із урахуванням зазначеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив позов задовольнити, зобов'язати ПАТ «ПГЗК» (у теперішній час АТ «ПГЗК»), Головне управління державної праці у Дніпропетровській області, Головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області провести розслідування його професійного захворювання, установленого 11 березня 2005 року Криворізьким інститутом промислової медицини, виписка № 772, та скласти акт форми П-4 про професійне захворювання, а також просив стягнути з ПАТ «ПГЗК» на свою користь заподіяну моральну шкоду у розмірі 500 тис. грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставини, на які він посилався на обґрунтування своїх позовних вимог, у тому числі й наявність у нього професійного захворювання, яке ним могло бути отримано під час роботи у ПАТ «ПГЗК».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що міський суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спеціалізованими лікувально-профілактичними установами зв'язок захворювань ОСОБА_3 з умовами праці у ПАТ «ПГЗК» не встановлено та не підтверджено, а тому повідомлення за формою П-3 не складалось та на адресу ПАТ «ПГЗК» не направлялось, у зв'язку із чим розслідування причин виникнення професійного захворювання у позивача підприємством не організовувалось, а відтак і акт такого розслідування за формою П-4 не складався.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, неправильно застосовано до спірних правовідносин положення постанови Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112, якою був затверджений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві, оскільки вказана постанова втратила чинність 01 січня 2012 року, а із позовом позивач звернувся до суду 16 грудня 2016 року, тому саме з моменту заявлення позовних вимог виникли спірні правовідносини. Судами не в повній мірі проаналізовано ситуацію, яка склалася, не в достатній мірі вивчено взаємний зв'язок доказів та окремих документів справи, що стало причиною правильного вирішення справи, а також не надано належної оцінки наявним у справі доказам, які засвідчують наявність професійного захворювання.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, головного державного експерта з умов праці Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Дніпропетровській області про зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди призначено до судового розгляду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу головне управління Держпраці у Дніпропетровській області посилається на те, що правонаступником територіальних органів Державної санітарно-епідеміологічної служби є саме територіальні органи Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, до яких перейшли усі документи, архіви територіальних органів Держсанепідемслужби щодо їх діяльності до моменту реорганізації, а тому у головного управління Держпраці відсутні будь-які повноваження щодо внесення змін до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, які складено територіальним органом Держсанепідемслужби.

У поданому відзиві на касаційну скаргу ПАТ «ПГЗК» посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті рішень судів попередніх інстанцій, які ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх скасування немає. Позивачем не доведено, що ПАТ «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» було порушено вимоги чинного законодавства України про охорону праці, а також наявності обов'язку відповідача відшкодувати моральну шкоду із урахуванням положень частини другої статті 1167 ЦК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_3 працював у ВАТ «ОГЗК», правонаступником якого є АТ «ПГЗК», у період з 1967 року по 1975 рік слюсарем авторемонтником у ремонтній майстерні автотранспортного цеху, з 1975 року по 1987 рік - слюсарем з ремонту автомобілів в ремонтній майстерні автотранспортного цеху, з 1987 року до грудня 2004 року - слюсарем з паливної апаратури автотранспортного цеху ВАТ «ОГЗК», правонаступником якого є АТ «ПГЗК», з 2004 року по 2005 рік - слюсарем з ремонту автомобілів автотранспортного цеху ВАТ «ОГЗК», правонаступником якого є АТ «ПГЗК», з 01 квітня 2005 року по 13 травня 2005 року - озеленювачем у зоні відпочинку ВАТ «ОГЗК», правонаступником якого є АТ «ПГЗК», 13 травня 2005 року звільнений за згодою сторін, що підтверджується копією трудової книжки.

У період роботи на ПАТ «ПГЗК» (правонаступник АТ «ПГЗК») за професією слюсар авторемонтник, слюсар з паливної апаратури позивач систематично проходив періодичний медичний огляд відповідно до наказу МОЗ України № 45 від 31 березня 1994 року та додатків № 1, № 2 до наказу МОЗ СРСР № 555 від 29 вересня 1989 року. Підозр на професійне захворювання не виявлено (а. с. 71, 112-113, т.1).

У листопаді 2004 року позивач звернувся до міської лікарні, де йому після обстеження виставлено діагноз: хронічний бронхіт та рекомендовано направити на консультацію в клініку Криворізького науково-дослідницького інституту промислової медицини (а. с. 71, т. 1).

ОСОБА_4 був вперше направлений у клініку державної установи Українського науково-дослідницького інституту промислової медицини м. Кривий Ріг у лютому 2005 року для вирішення питання про можливу наявність у нього професійного захворювання.

Відповідно до виписки із історії хвороби № 772 від 11 березня 2005 року ОСОБА_3 встановлено основний діагноз - бронхіальна астма, інтермітуючий перебіг та передбачено контроль у клініці інституту через 3-6 місяці, рекомендовано надати додаткові дані до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці на всіх роботах, починаючи з 1967 року по теперішній час з вказівкою концентрації хімічного складу і часу дії виробничих факторів, яким піддавався ОСОБА_4 І.(а. с. 5, т.1).

Згідно доповнень до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, виданої головним державним санітарним лікарем м. Орджонікідзе від 04 травня 2005 року № 2/2 599, у повітрі робочої зони слюсаря по ремонту автомобілів концентрація шкідливих хімічних речовин (вуглеводні аліфатичні, оксид вуглицю) за період 1975-1987 років не перевищувала нормативних показників.

Відповідно до виписки Українського науково-дослідницького інституту промислової медицини м. Кривий Ріг з історії хвороби № 2407 від 01 липня 2005 року ОСОБА_3 встановлено основний діагноз - бронхіальна астма, інтермітуючий перебіг, фаза ремісії. Легенева недостатність першого степеню. Нейросенсорна приглухуватість. З метою динамічного спостереження за розвитком приглухуватості назначено повторне обстеження у клініці інституту слуху через 3-6 місяці, із наданням доповнень до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці від 23 грудня 2014 року, в яких необхідно вказати час впливу підвищеного шуму на стенді і при продувці. При цьому вказано, що умови праці не дозволяють виявити зв'язок бронхіальної астми з професією (а. с. 6, 104, т. 1).

Згідно доповнень до санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, виданої головним державним санітарним лікарем м. Орджонікідзе від 19 вересня 2005 року № 2/2 -1304 за період 1987-2004 роки у процесі роботи на стенді та на робочому місці слюсаря рівні виробничого шуму не перевищують нормативи ДСН 3.3.6.037 - 99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку» і становлять в середньому 73 дБ.

05 травня 2006 року Орджонікідзевською міською санепідемстанцією складено акт перевірки дотримання санітарного законодавства в автотранспортному цеху ВАТ «ОГЗК» та обстеження умов праці слюсаря паливної апаратури та слюсаря-ремонтника ремонтної майстерні автотранспортного цеху, відповідно до якого, зокрема, встановлено, що спецодягом та засобами індивідуального захисту працівники ремонтної майстерні забезпечені, згідно з установленими санітарними нормами. Останній періодичний огляд слюсар з ремонту паливної апаратури ОСОБА_3 проходив 20 лютого 2004 року. Підозр на профзахворювання при проходженні профілактичного медичного огляду у ОСОБА_3 не виявлено (а. с. 64 - 66, т. 1).

05 квітня 2006 року головним державним санітарним лікарем м. Орджонікідзе затверджено санітарно-гігієнічну характеристику умов праці ОСОБА_3, підписану помічником лікаря з гігієни праці ОСОБА_5, складену за запитом поліклініки комунального закладу «Центральна міська лікарня», відповідно до якої слюсар з ремонту автомобілів контактує з наступними шкідливими виробничими факторами: масла мінеральні нафтові, виробничий шум, оксид вуглецю, важкість праці, метеофактори. Атестація робочого місця слюсаря з ремонту автомобілів проводилась 23 лютого 2005 року санітарно-промисловою лабораторією ВАТ «ОГЗК» (свідоцтво на право проведення досліджень № 28 від 14 травня 2003 року). Забрудненість повітря робочої зони - масла мінеральні нафтові - кл. небезпеки ІІІ, ГДК -5 мг/м. куб. (за період 1975 - 1987 років згідно досліджень, проведених санпромлабораторією ВАТ «ОГЗК»), концентрація вуглеводнів аліфатичних не перевищувала ГДК (ГДК - 300 мг/м. куб) та складала 80,0 - 200,0 мг/м. куб. Концентрація вуглецю оксиду - кл. небезпеки - ІV, гостро направленої дії, за період 1975-1987 роки не перевищувала ГДК (ГДК - 20,0 мг/м. куб.) та складала 3,12 - 10 мг/м. куб. Виробничий шум - рівень виробничого шуму за період 1975 - 1987 роки не перевищували нормативи ГДР (ГДР - 80дБ) та становили 74?79 дБ.

При обстежені робочих місць слюсаря з ремонту паливної апаратури спеціалістами санітарно-промислової лабораторії міськсанепідстанції були проведені лабораторно-інструментальні дослідження умов праці.

Згідно протоколів № 500-501 від 05 квітня 2006 року рівні виробничого шуму на робочому місці слюсаря з ремонту паливної апаратури не перевищують нормативи ДСН 3.3.6.03799 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку»; згідно протоколу № 595-609 в повітрі робочої зони концентрація масел мінеральних нафтових на 0,38 - 0,7 мг/м. куб. (в 1,08-1,14 рази) перевищує нормативи ГОСТ 12.1.005-88 «Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони»; мікроклімат виробничих приміщень згідно протоколу № 488-499 відповідає нормативам ДСН 3.3.6.042-99 «Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень».

За період 1987-1998 років згідно досліджень, проведених санпромлабораторією ВАТ «ОГЗК», в повітрі робочої зони концентрація вуглеводнів аліфатичних не перевищувала ГДК (ГДК - 300 мг/м.куб) та складала 80,0 - 200,0 мг/м.куб.

В період 1999 року - 2004 років концентрація мінеральних нафтових масел складала 4,6-5,5 мг/м.куб. (ГДК масел мініральних нафтових - 5 мг/м.куб.). Рівні виробничого шуму за період 1987-2004 років при роботі на стенді не перевищували норми ГДР (ГДР - 80дБ) та становили 70-80 дБА. При продувці рівні виробничого шуму досягали 80-90 дБ.

У виписці із історії хвороби ОСОБА_3 № 868 клініки профзахворювань Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» клініка професійних захворювань» про пов'язаність захворювань позивача з умовами праці не вказано (а. с. 62-63, т.1.).

Протягом 03 березня 2008 року - 16 березня 2008 року позивач проходив обстеження у клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці АМН України».

У виписці із історії хвороби № 287 від 15 вересня 2008 року, в якій міститься висновок Центральної лікарської експертної комісії № 12/422 від 18 березня 2008 року, про пов'язаність захворювань з умовами праці не вказано. Рекомендовано: протипоказана робота в умовах впливу пилу, токсичних речовин, у несприятливих метеоумовах, із значним фізичним навантаженням. Санітарно-курортне лікування у санаторіях пульманологічного профілю. Спостереження та лікування у алерголога по місцю проживання.

Зі змісту листа від 10 липня 2017 року вих. № 2/176 ДУ «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» клініка професійних захворювань» слідує, що ОСОБА_3 обстежувався у клініці профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН» у 2007 року та згідно рішення ЦЛЕК № 28/1326 від 04 липня 2007 року встановлено діагноз, однак зазначено, що відсутність клінічних проявів не дозволяє на теперішній час зв'язати захворювання з умовами праці. Вдруге Центральна лікарська експертна комісія Державної установи «Інститут медицини праці Національної Академії медичних наук України» клініка професійних захворювань» розглядала медичну документацію хворого в 2009 року, рішенням якої № 11/478 від 31 березня 2009 року захворювання з умовами праці не пов'язано (відсутність перевищення ГДК нафтових індустріальних мастил в період роботи, звернення за медичною допомогою з приводу захворювання після припинення роботи по професії слюсаря паливної апаратури). Враховуючи той факт, що захворювання з умовами праці не пов'язано, повідомлення про професійне захворювання (отруєння) за формою П-3 клінікою профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці НАМН» не надавалось (а. с. 77, т. 2).

Крім того, із листа ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 07 липня 2017 року слідує, що повідомлення про професійне захворювання (отруєння) (форма П-3) на ім'я ОСОБА_3 не складалось, оскільки згідно висновку ЛЕК ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 30 червня 2005 року № 1279 діагноз професійне захворювання не встановлено.

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Процедура розслідування та ведення обліку професійних захворювань на момент виникнення спірних правовідносин визначалась Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі - Порядок № 1112), який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (втратила чинність з 01 січня 2012 року).

Професійний характер захворювання визначається експертною комісією у складі спеціалістів спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу згідно з переліком, що затверджується МОЗ та проводиться відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 13 Порядку № 1112.

Зв'язок професійного захворювання з умовами праці працівника визначається на підставі клінічних даних і санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, що складається установою державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, де працює хворий, за участю спеціалістів (представників) підприємства, первинної організації профспілки, членом якої є хворий, або уповноваженої найманими працівниками особи з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки, та робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

У разі підозри на професійне захворювання лікувально-профілактичний заклад направляє на консультацію до головного спеціаліста з професійної патології міста, області, Автономної Республіки Крим, який для встановлення діагнозу і зв'язку захворювання з впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу направляє хворого до спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу.

У спірних випадках для остаточного вирішення питання про наявність професійного захворювання особа направляється до Інституту медицини праці Академії медичних наук (м. Київ). У разі незгоди хворого або роботодавця з рішенням Інституту щодо встановлення діагнозу і зв'язку захворювання із впливом шкідливих виробничих факторів і трудового процесу воно може бути оскаржено в судовому порядку.

Відповідно до процедури встановлення зв'язку захворювання з умовами праці згідно з додатком 13 Порядку № 1112 професійний характер захворювання (отруєння) встановлюється експертною комісією спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу, склад якої затверджує керівник цього закладу. Рішення про зв'язок захворювання з умовами праці приймається на підставі клінічних, функціональних досліджень (амбулаторних або стаціонарних) з урахуванням відомостей, зазначених у таких документах: копія трудової книжки - для визначення стажу роботи в умовах дії виробничих факторів; виписка з амбулаторної картки (форма 025/у) або з історії хвороби, у якій відображено початок та динаміку розвитку захворювання; медичний висновок головного спеціаліста з професійної патології Автономної Республіки Крим, області, мм. Києва і Севастополя; санітарно-гігієнічна характеристика умов праці, що складається фахівцями установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство; висновки фтизіатра, нарколога та інші документи - у разі потреби; акт форми Н-5, акт форми Н-1 - у разі гострого професійного захворювання (отруєння). Висновок експертної комісії спеціалізованого лікувально-профілактичного закладу про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання хворому не видається, а надсилається головному спеціалісту з професійної патології Автономної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя за місцем роботи або проживання хворого. Хворому видається довідка про стаціонарне (амбулаторне) обстеження в спеціалізованому лікувально-профілактичному закладі. У висновку крім діагнозу обов'язково зазначається встановлення (невстановлення) професійного характеру захворювання.

Відповідно до положень пункту 75 Порядку № 1112 у разі встановлення професійного захворювання спеціалізованими лікувально-профілактичними закладами стосовно кожного хворого складається повідомлення про професійне захворювання за формою П-3, яке протягом трьох діб після встановлення діагнозу надсилається роботодавцю та керівнику підприємства, шкідливі виробничі фактори на якому призвели до виникнення професійного захворювання, установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства.

Роботодавець організовує розслідування причин виникнення професійного захворювання та наказом призначає комісію з розслідування причин виникнення професійного захворювання (далі - комісія з розслідування), до складу якої входять представник установи державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство (голова комісії), представники лікувально-профілактичного закладу, що обслуговує підприємство, підприємства, працівником якого є потерпілий, первинної організації профспілки, членом якої є потерпілий, або уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки, робочого органу виконавчої дирекції Фонду за місцезнаходженням підприємства. До розслідування в разі потреби можуть залучатися представники інших органів.

Комісія з розслідування зобов'язана провести розслідування обставин та причин виникнення професійного захворювання та скласти акт розслідування хронічного професійного захворювання за формою П-4, який надсилається роботодавцем потерпілому, лікувально-профілактичному закладу, що обслуговує це підприємство, робочому органу виконавчої дирекції Фонду та первинній організації профспілки, членом якої є потерпілий або уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки. Примірник акта надсилається установі державної санітарно-епідеміологічної служби, яка обслуговує підприємство, для аналізу і контролю за виконанням заходів.

Примірник акта форми П-4 залишається на підприємстві та зберігається відповідно до вимог пункту 24 цього Порядку.

З 01 січня 2012 року почав діяти Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Подібні положення містять статті 76, 81 чинної редакції ЦПК України.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спеціалізованими лікувально-профілактичними установами, а саме: Українським науково-дослідним інститутом промислової медицини МОЗ України (м. Кривий Ріг) та ДУ «Інститут медицини АМН України» (м. Київ) зв'язок захворювань ОСОБА_3 з умовами праці не встановлено. Повідомлення за формою П-3 уповноваженою медичною установою не складалось та роботодавцю не направлялось, у зв'язку із чим розслідування причин виникнення у позивача захворювань підприємством не організовувалось, а тому акт розслідування за формою П-4 не складався.

Наведені вище висновки провідних медичних інститутів позивачем не оскаржувались.

Судами належним чином досліджено подані сторонами спору докази, зокрема, медичну документацію, відповідні висновки закладів охорони здоров'я, які спростовують наявність у позивача професійного захворювання. Доказів, які б свідчили про неналежне виконання ПАТ «ПГЗК» (правонаступник АТ «ПГЗК») своїх обов'язків відповідно до Порядку № 1112, позивачем також не надано.

Судами попередніх інстанцій правильно застосовано чинний на момент ініціювання позивачем процедури встановлення професійного захворювання Порядок № 1112, який регулював процедуру розслідування причин виникнення та встановлення професійного захворювання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, оскільки суди правильно застосували до даних правовідносин нормиматеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені з порушенням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Частиною першою статті 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 06 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник Судді О. В. Білоконь Є. В. Синельников С. Ф. Хопта Ю. В. Черняк