Історія справи

Постанова КЦС ВП від 06.02.2018 року у справі №640/9537/15

Постанова

Іменем України

30 січня 2018 року

м. Київ

справа № 640/9537/15-ц

провадження № 61- 1065 св 17

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду:

Головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), ЖуравельВ. І., Крата В. І., Коротуна В. М.,

учасники справи:

відповідач - ОСОБА_4,

позивач - публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

відповідач - ОСОБА_5,

заінтересована особа - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

заінтересована особа - державний виконавець Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Шепель О. С.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 20 липня 2015 року у складі судді Нев'ядомського Д. В. та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2015 року у складі суддів Кружиліної О. А., Кіся П. В., Макарова Г. О.,

ВСТАНОВИВ :

27 травня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Шепеля О. С.

Скарга обґрунтована тим, що 4 березня 2015 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Шепелем О. С. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №46512340 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2888/10/08, виданого 19 березня 2014 року Київським районним судом міста Харкова щодо стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 103 330 грн 67 коп. Вважав, що вказана постанова винесена з пропуском встановленого законом трирічного строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, у зв'язку з чим у державного виконавця не було підстав для відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 20 липня 2015 року у задоволенні скарги ОСОБА_4 на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Шепеля О. С. відмовлено.

Вказана ухвала мотивована тим, що державний виконавець під час відкриття виконавчого провадження вчиняв дії в межах своїх повноважень та відповідно до норм закону, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2015 року ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 20 липня 2015 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального та порушень норм процесуального права.

31 серпня 2016 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 20 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2015 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у державного виконавця не було підстав для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження від 4 березня 2015 року, оскільки заяву про відкриття виконавчого провадження подано неналежним стягувачем, виконавчий лист пред'явлено до виконання з пропуском трирічного строку, передбаченого статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 25 серпня 2010 року).

ОСОБА_4 вказує, що судами не перевірено його доводи щодо моменту набрання законної сили заочним рішенням Київського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2010 року, у зв'язку з чим строк пред'явлення виконавчого листа до виконання 27 лютого 2015 року визначений у виконавчому листі невірно.

26 жовтня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у даній справі.

Ухвалою колегії суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2017 року справу за скаргою ОСОБА_4 призначено до судового розгляду.

Статтею 338 ЦПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

26 грудня 2017 року вказану справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Підпунктом 4 пункту першого Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої, другої і третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Касаційний суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах заявлених вимог у суді першої інстанції.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для її задоволення.

Відповідно до статті 383 ЦПК України в редакції, яка була чинною на момент прийняття оскаржуваної постанови, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно вимог статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час прийняття постанови ДВС від 28 січня 2015 року) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, виконавчого листа, виданого судом на підставі рішення суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час винесення постанови ДВС від 28 січня 2015 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року.

Частинами другою та п'ятою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час прийняття постанови ДВС від 28 січня 2015 року) передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Судами першої та апеляційної інстанції правильно встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження №46512340 від 4 березня 2015 року винесена з дотриманням вищезазначених норм закону.

Доводи касаційної скарги стосовно того, що у виконавчому листі №2-2888/10/08 неправильно зазначено дату набрання рішенням Київського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2010 року законної сили та строк пред'явлення його до виконання, не можуть бути підставами для оскарження дій державного виконавця, оскільки виконавчий лист видається судом, який ухвалив рішення, що підлягає виконанню, а державний виконавець вирішує питання про відкриття виконавчого провадження на підставі поданого виконавчого документа і заяви (стаття 17 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на час винесення постанови ДВС від 28 січня 2015 року) встановлено вимоги до виконавчого листа. Зокрема, у ньому має бути зазначено дата набрання рішенням законної сили та строк пред'явлення виконавчого листа до виконання. У разі невідповідності виконавчого листа вказаним вимогам державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Так, у разі невідповідності виконавчого документа вимогам статті 18 Закону, ці недоліки можуть бути виправлені судом, що видав виконавчий документ, відповідно до частини другої статті 369 ЦПК України (в редакції що діяла на момент розгляду справи) на підставі заяви стягувача або боржника про виправлення помилки, допущеної при його оформленні, або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Посилання ОСОБА_4 в касаційній скарзі на те, що відповідно до статті 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на момент ухвалення рішення від 2010 року) строк пред'явлення виконавчого листа до виконання закінчився 5 вересня 2013 року - протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 233 ЦПК України (в редакції на момент розгляду справи) заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого цим Кодексом.

Статтею 223 ЦПК України (в редакції на момент розгляду справи) визначено, що рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Статтею 294 ЦПК України (в редакції на момент розгляду справи) передбачено, що особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Отже, заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, який починає перебіг з моменту отримання стороною, що не була присутня у судовому засіданні, копії заочного рішення.

Відповідно до статті 222 ЦПК України (в редакції на момент розгляду справи) особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання.

У разі надсилання копії судового рішення поштою, про це зазначається у справі шляхом приєднання супровідного листа (п. 13.9 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах м. Києва та Севастополя, Апеляційному суді АРК та ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.12.2013).

25 серпня 2010 року у судовому засіданні під час проголошення заочного рішення Київського районного суду міста Харкова від 25 серпня 2010 року сторони присутніми не були (ас 51), у зв'язку з чим суд супровідним листом від 27 серпня 2010 року на адресу сторін направив копію оскаржуваного рішення (ас 55). ОСОБА_5 та ОСОБА_4 отримали копію заочного рішення 6 лютого 2014 року (ас 58,58), а представник ПАТ «Дельта Банк» - 19 березня 2014 року (довідковий лист справи). Даних про те, що ПАТ «УкрСиббанк» отримувало копію заочного рішення від 25 серпня 2010 року, матеріали справи не містять.

За таких обставин підстав уважати, що державним виконавцем було відкрито виконавче провадження з пропуском строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, немає.

Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про те, що ПАТ «Дельта Банк» не є стягувачем у даній справі і не має права звертатися до суду із заявою при видачу виконавчих листів та пред'являти їх до виконання, оскільки на такі підстави ОСОБА_4 у поданій ним скарзі на рішення державного виконавця не посилався і вони не були предметом судового розгляду.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення державним виконавцем під час відкриття виконавчого провадження норм закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 20 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 4 листопада 2015 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В.І. Журавель

В.І. Крат

В.М. Коротун