Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.05.2019 року у справі №446/1636/16

Постанова

Іменем України

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 446/1636/16

провадження № 61-166св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Сімоненко В. М., Штелик С. П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування після ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовна заява мотивована тим, що за життя її батько ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав разом з її дідусем ОСОБА_8 у будинку на АДРЕСА_1. Зазначений будинок належав на праві власності ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, тому її батько вважається таким, що прийняв спадщину. На момент смерті батька (ІНФОРМАЦІЯ_1) вона була неповнолітньою, тому вважається такою, що прийняла спадщину. Для оформлення права власності на цей будинок вона зверталася до нотаріальної контори, проте державний нотаріус Кіровоградської міської державної нотаріальної контори № 1 Биков С. Є. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлювальних документів на будинок.

Заявляючи позов до свої матері ОСОБА_3 та брата ОСОБА_4, позивач просила визнати право власності у порядку спадкування на будинок з надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1.

10 листопада 2016 року ухвалою Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області залучено до участі у справі ОСОБА_5 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У грудні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8; визнання права власності на будинок на АДРЕСА_1.

Позовна заява мотивована тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8, оскільки протягом тривалого часу перебувала за межами України. У листопаді 2015 року вона звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування на зазначений вище будинок у зв'язку з відсутністю у неї правовстановлювальних документів на будинок.

Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року у справі № 446/2422/15 за нею визнавалось право власності на АДРЕСА_1, проте це судове рішення було скасовано рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року, яким їй відмовлено у задоволенні позову.

Зазначала, що спадкова справа після смерті ОСОБА_8 не заводилася, а факт прийняття ОСОБА_7 спадщину після батька у судовому порядку не встановлювався.

27 грудня 2016 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області постановив протокольну ухвалу про прийняття зустрічного позову ОСОБА_5 до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено; визнано за ОСОБА_1 право власності на будинок з надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1; відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у справі досліджувалось дві копії будинкової книги на зазначений будинок, в одній такій копії зазначено про те, що місце проживання ОСОБА_7 з 06 червня 1977 року до моменту смерті було зареєстроване у спірному будинку, а ОСОБА_5 з 15 липня 1980 року вибула на інше місце проживання, водночас, в іншій копії цієї ж будинкової книги міститься запис про те, що ОСОБА_7 07 квітня 1980 року вибув на інше місце проживання; відповідно до довідки Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області від 06 липня 2016 року, наданої згідно з відомостями будинкової книги, на день смерті ОСОБА_8 у будинку місце проживання інших осіб не реєструвалося. Оцінюючи зазначені докази у справі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8, оскільки у рішенні Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року у справі № 446/2422/15 встановлено обставини, які відповідно до частини 3 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України, чинного на момент розгляду справи судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), не доказуються під час розгляду цієї справи; до моменту смерті ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав на АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 була неповнолітньою, тому вважається такою, що прийняла спадщину після батька, проте нотаріальна контора відмовила їй в оформленні спадщини. Відмова в задоволенні зустрічного позову мотивована тим, що ОСОБА_9 не надала суду доказів існування об'єктивних та непереборних обставин для вчинення нею дій щодо прийняття спадщини після смерті у 2004 році ОСОБА_8, тому підстав для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно відсутні.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 грудня 2016 року у частині визнання за ОСОБА_1 права власності на будинок з надвірними будівлями скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1; решту рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що докази прийняття ОСОБА_7 спадщини після смерті ОСОБА_8 відсутні, тому спірний будинок не увійшов до спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 Крім того, суд зазначив, що нотаріальна контора не відмовляла ОСОБА_1 в оформленні спадщини, яка відкрилась після ОСОБА_7, оскільки лист Кіровоградської міської нотаріальної державної контори від 18 квітня 2016 року такої відмови не містить. Рішення Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року у справі № 446/2422/15, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, не має преюдиційного значення при вирішенні спору у цій справі.

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 27 грудня 2016 року, заявлено клопотання про поновлення строку касаційного оскарження судового рішення.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2018 року поновлено строк касаційного оскарження, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано справу з Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області.

У серпні 2018 року справу передано до Верхового Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги обставини, які встановлено рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року у справі № 446/2422/15, що мають преюдиційне значення при вирішенні спору у цій справі, щодо реєстрації та проживання ОСОБА_7 у спірному будинку на момент смерті ОСОБА_8 Зазначені обставини також підтверджуються довідкою виконавчого комітету Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської областівід 18 липня 2008 року, яку ОСОБА_1 віднайшла в себе вже після розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій. Лист Кіровоградської міської нотаріальної державної контори від 18 квітня 2016 року, який суд апеляційної інстанції відхилив як доказ, містить роз'яснення відмови у вчиненні нотаріальних дій.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_5 подала до суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 29 вересня 1990 року Запитівська селищна рада народних депутатів видала ОСОБА_8 свідоцтво про право особистої власності на будинок з надвірними будівлями, що розташований на АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер, його син ОСОБА_7 та дочка ОСОБА_5 у встановлений законом строк із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті батька, не зверталися, спадкова справа не заводилася.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Позивач ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_7 та, відповідно, онукою

ОСОБА_8 1977-78 роках за відомостями будинкової книги місце проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було зареєстроване у будинку з надвірними будівлями на АДРЕСА_1.

Обидва зазначені записи у будинковій книзі погашені: стосовно ОСОБА_7-07 квітня 1980 року, стосовно ОСОБА_5-15 липня 1980 року.

Суди долучили до справи довідки Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області:

від 06 липня 2016 року № 543 про те, що на момент смерті ОСОБА_8 у будинку на АДРЕСА_1 не було зареєстровано інших осіб;

від 10 листопада 2016 року № 1221 про те, що ОСОБА_7 на момент смерті ОСОБА_8 не був зареєстрований у будинку на АДРЕСА_1.

Право власності ОСОБА_5 в порядку спадкування після ОСОБА_8 на будинок на АДРЕСА_1 визнавалось рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 23 листопада 2015 року у справі № 446/2422/15-ц, яке скасовано рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 листопада 2016 року з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання права власності на вказаний будинок.

16 серпня 2016 року Кіровоградська міська державна нотаріальна контора № 1 роз'яснила ОСОБА_1, що свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на будинок на АДРЕСА_1 може бути їй видано за умови пред'явлення нотаріусу за місцем відкриття спадщини відомостей щодо смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, складу спадкового майна, наявності підстав для закликання до спадкування, а за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі такого свідоцтва документів - можливість вирішення цього питання у судовому порядку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 1221 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до частини 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого частини 1 статті 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина 1 статті 1272 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого частини 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина 1 статті 1269 ЦК України).

Згідно із частиною 1 статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Зважаючи на те, що за життя ОСОБА_7 у встановлений законом строк не прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8, якому на праві власності належав будинок на АДРЕСА_1, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у ОСОБА_1 як спадкоємця після смерті ОСОБА_7 не виникає право на спадкування за законом спірного будинку.

Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_7 на час відкриття спадщини проживав постійно із ОСОБА_8 та прийняв після нього спадщину досліджувалися судом апеляційної інстанції, який встановив, що зазначені обставини спростовуються записами у домовій книзі на спірний будинок та довідками Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області.

Щодо поданих на стадії касаційного розгляду справи документів, які не досліджувалися судами першої та апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень встановлювати обставини та переоцінювати докази, тому надана ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 довідка Запитівської селищної ради Кам'янка-Бузького району Львівської області про реєстрацію місця проживання ОСОБА_7 на АДРЕСА_1 не може бути прийнята до уваги.

Крім того, з огляду на статті 2, 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Також безпідставними є доводи касаційної скарги щодо відмови у вчиненні нотаріальних дій, оскільки зазначені обставини досліджувались судом апеляційної інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку, що лист-роз'яснення нотаріуса щодо порядку оформлення спадкових прав не є відмовою у вчиненні нотаріальних дій, яка згідно з частиною 4 статті 49 Закону України "Про нотаріат" має оформлюватись відповідною постановою з викладенням причини відмови, яка суду у цій справі не надавалася.

Посилання у касаційній скарзі на обставини, встановлені під час розгляду іншої справи, є безпідставним, оскільки рішенням Апеляційного суду Львівської області від 14 липня 2016 року у справі № 446/2422/15 не встановлювався факт, що ОСОБА_7 прийняв спадщину після смерті ОСОБА_8

Оскільки касаційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права, то підстав для скасування ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалені у справі судові рішення у частині вирішення вимог третьої особи ОСОБА_5 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно у касаційному порядку не оскаржувалися, тому судом касаційної інстанції у цій частині не переглядалися.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування - без змін.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення без змін ухваленого у справі рішення суду апеляційної інстанції, то у справі немає підстав для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду Львівської області від 16 листопада 2017 року у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 доОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Пророк В. М. Сімоненко С. П.

Штелик