Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.10.2025 року у справі №686/4902/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 686/4902/25

провадження № 61-10623св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - держава Україна в особі Міністерства юстиції України,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2025 року у складі судді Заворотної О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 липня 2025 року у складі колегії суддів Спірідонової Т. В., Гринчука Р. С., Костенка А. М. у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, в якому просив стягнути на його користь 30 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої умисним тривалим невиконанням рішення суду у справі № 686/19620/22 щодо прийняття постанови «Про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» станом на 30 червня 2024 року.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 липня 2017 року у справі № 822/1816/17 прокурор Хмельницької обласної прокуратури 31 березня 2021 року прийняв постанову, якою відшкодовано заробіток та інші грошові доходи ОСОБА_1 , а також іншу шкоду, які він зазнав внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України), в розмірі 0, 00 грн.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 14 березня 2023 року у цивільній справі № 686/19620/22 скасував зазначену постанову прокурора від 31 березня 2021 року та зобов`язав Хмельницьку обласну прокуратуру розглянути звернення позивача з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 КК України, та ухвалити постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Станом на 30 червня 2024 року постанова Хмельницького апеляційного суду від 14 березня 2023 року не виконана, звернення позивача з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів від 01 березня 2017 року не розглянуте та відповідна постанова не прийнята.

Вважав, що посадові особи прокуратури умисно не виконують рішення суду, що є порушенням права, зокрема, на справедливий суд та на отримання компенсації заробітку та інших грошових доходів, які були втрачені позивачем внаслідок проведення досудового розслідування.

З посиланням на вказані обставини позивач зазначав про заподіяння йому моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди він оцінив у розмірі 30 000 000,00 грн, що відповідає характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), вимушених змін у його житті, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області ухвалою від 28 травня 2025 рокупозов ОСОБА_1 залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції керувався тим, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебувають цивільні справи № 686/7776/25 і № 686/8959/25 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 15 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2025 року - без змін.

Апеляційний суд мотивував постанову тим, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебуває справа № 686/7776/25 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 55 000 000,00 грн, завданої умисним тривалим невиконанням рішення суду у справі № 686/19620/22 станом на 28 лютого 2025 року, а також справа № 686/8959/25 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 000,00 грн, завданої умисним тривалим невиконанням рішення суду у справі № 686/19620/22 станом на 31 березня 2025 року.

При цьому, період часу, за який позивач просить відшкодувати моральну шкоду у цій справі (станом на 30 червня 2024 року), охоплює період, зазначений ОСОБА_1 у справі № 686/8959/25 (станом на 28 лютого 2025 року).

Отже, оскільки ОСОБА_1 подав цей позов, незважаючи на ті обставини, що у провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області є справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, то висновки суду першої інстанції щодо залишення позову без розгляду є правильними, узгоджуються з приписами законодавства та матеріалами справи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У серпні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 липня 2025 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України, ОСОБА_1 зазначив, що суд першої інстанції безпідставно залишив його позов без розгляду у зв`язку з наявністю справи зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір.

Позовні вимоги у справах № 686/7776/25 і № 686/8959/25 не є тотожними заявленими ним вимогами в межах цієї справи, оскільки порушення відповідача є триваючим та вимоги, які можуть бути задоволені, на дату прийняття рішення судом будуть різними, враховуючи зміну періодів невиконання судового рішення.

Аргументи інших учасників справи

У вересні 2025 року Міністерство юстиції України подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 26 серпня 2025 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.

23 вересня 2025 року матеріали справи № 686/4902/25 надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини, з`ясовані судами

Хмельницький апеляційний суд постановою від 14 березня 2023 року у справі № 686/19620/22 визнав протиправними дії Прокуратури Хмельницької області щодо нездійснення розгляду у місячний строк заяви ОСОБА_1 від 01 березня 2017 року про відшкодування втраченого заробітку та втраченого прибутку внаслідок здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні. Скасував постанову прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Хмельницької обласної прокуратури Балюка В. О. від 31 березня 2021 року, якою відшкодовано заробіток та інші грошові доходи ОСОБА_1 , а також іншу шкоду, які він зазнав внаслідок проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 КК України, в розмірі 0,00 грн. Зобов`язав Хмельницьку обласну прокуратуру розглянути звернення ОСОБА_1 до Прокуратури Хмельницької області з приводу виплати йому втраченого заробітку та інших грошових доходів, які він втратив внаслідок проведення досудового розслідування від 16 травня 2014 року № 32014240000000028, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною другою статті 366 КК України, та ухвалити постанову у порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

У провадженні Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області перебувають цивільні справи:

- № 686/7776/25 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 55 000 000,00 грн, завданої умисним тривалим невиконанням рішення суду у справі № 686/19620/22 станом на 28 лютого 2025 року;

- № 686/8959/25 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди у розмірі 60 000 000,00 грн, завданої умисним тривалим невиконанням рішення суду у справі № 686/19620/22 станом на 31 березня 2025 року.

Звертаючись до суду з цим позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України, ОСОБА_1 просив відшкодувати йому моральну шкоду, завдану умисним тривалим невиконанням рішення суду у справі № 686/19620/22 станом на 30 червня 2024 року, в розмірі 30 000 000,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо залишення позову (заяви) без розгляду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини керується тим, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

Разом із тим завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Діяльність суду при здійсненні судочинства в цивільних справах відбувається у чіткій послідовності, визначеній нормами ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Необхідність застосування пункту 4 частини першої статті 257 ЦПК України зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, і є заходом на шляху недопущення винесення судами суперечливих та взаємовиключних судових рішень.

За змістом наведеної норми суд залишає позов без розгляду, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19) зазначила, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні у ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначаючи підстави позову як елемент його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Подання нових доказів чи інше перефразування підстави позову не буде свідчити про пред`явлення іншого позову, у будь-якому випадку це буде тотожний позов (постанова Верховного Суду від 07 червня 2023 року у справі № 204/7727/19 (провадження № 61-1251св23)).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановив, що предмети позовів у справах № 686/7776/25 і № 686/8959/25, у яких вже відкрито провадження, та у цій справі є тотожними, позови заявлено з тих самих підстав, сторонами є позивач - ОСОБА_1 та відповідач - держава Україна в особі Міністерства юстиції України.

Таким чином, встановивши, що позивач скористався своїм правом на звернення до суду з аналогічними позовами, з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами у справах № 686/7776/25 і № 686/8959/25, провадження у яких відкрито, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що одночасний розгляд судами у різних справах тотожних спорів суперечитиме приписам процесуального законодавства та залишили позов без розгляду у цій справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України.

Доводи заявника про те, що позовні вимоги у справах № 686/7776/25 і № 686/8959/25 не є тотожними вимогам у межах цієї справи, з огляду на те, що порушення з боку відповідача є триваючим, а заявлений розмір відшкодування моральної шкоди відрізняється, не заслуговують на увагу, оскільки предмет спору, підстави звернення до суду, а також суб`єктний склад осіб у справах є однаковими, а період часу, за який позивач просить відшкодувати моральну шкоду у цій справі (станом на 30 червня 2024 року), охоплює період, зазначений ОСОБА_1 у справі № 686/8959/25 (станом на 28 лютого 2025 року).

Таким чином, зміна позивачем періоду невиконання судового рішення та розміру відшкодування моральної шкоди у бік їх зменшення за встановлених у справі, що переглядається, фактичних обставин не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанції про тотожність заявлених у цій справі позовних вимог.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 990/433/18 (провадження № 11-61заі18) зазначила, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається. Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань позову та його вимог не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому.

Отже, встановивши правову природу правовідносин, які виникли між учасниками справи, суди попередніх інстанцій правильно виснували, що у цій справі та у справах № 686/7776/25 і № 686/8959/25 спори є тотожними.

Враховуючи викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду у цій справі згідно з пунктом 4 частини першої статті 257 ЦПК України, а, отже, й не дають підстав вважати неправильним застосування судами норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 28 травня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко