Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.08.2023 року у справі №204/4391/21
Постанова КЦС ВП від 28.08.2023 року у справі №204/4391/21

Постанова

Іменем України

28 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 204/4391/21

провадження № 61-4542св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс»,

треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Василенком Олексієм Валерійовичем , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог та судових рішень

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс») про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 19 травня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано виконавчий напис, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 56689, таким, що не підлягає виконанню.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У травні 2022 року від представника позивача Василенка О. В. до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити у справі додаткове рішення та стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі

36 600,00 грн.

В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 було подано до суду попередній розрахунок суми судових витрат

від 08 червня 2021 року, а до закінчення судових дебатів у справі позивачем було подано заяву щодо вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті від 16 лютого 2022 року, з метою подання доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року задоволено заяву представника ОСОБА_1 - Василенка О. В. про стягнення витрат на професійну правову допомогу.

Стягнено з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 36 600,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» оскаржило його в апеляційному поряду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» задоволено частково.

Додаткове рішення Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року змінено в частині стягнення з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір із

36 600,00 грн до 5 000,00 грн.

Зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, апеляційний суд, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, вважав, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 600,00 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

представник ОСОБА_1 - Василенко О. В. подав касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У травні 2023 року справу № 204/4391/21 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення

заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному рішенні застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц, та вказує, що суд не дослідив зібрані у справі докази (пункти 1 та 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що відповідач

не подавав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката до суду першої інстанції, тому апеляційний суд не мав підстав самостійно вирішувати питання про зменшення цих витрат.

Доводи інших учасників справи

У червні 2023 року ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, посилаючись на законність та вмотивованість висновків суду апеляційної інстанції, просить залишити без змін оскаржувану постанову та відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 18 березня 2021 року ОСОБА_1 уклав з адвокатом Василенком О. В. договір про надання правової допомоги (а. с. 30, 31).

З протоколу № 1 погодження договірної ціни на виконання робіт (надання послуг) встановлено, що сторони погодили, що вартість однієї години роботи (надання послуг, правової допомоги) адвоката за договором становить

2 700,00 грн без урахування додаткових витрат, вартість участі адвоката

у судовому засіданні становить: 5 000,00 грн за 1 (одне) судове засідання

(м. Дніпро), 7 500,00 грн за 1 (одне) судове засідання (інші міста та області України) (а. с. 32).

З попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги ОСОБА_1 у справі щодо визнання виконавчого напису, вчиненого 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. та зареєстрованого у реєстрі за № 56689, таким, що не підлягає виконанню, встановлено, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, яка складається з: зустріч із клієнтом, виявлення наявності стосовно клієнта відкритого виконавчого провадження, аналіз ситуації: 1 год. - 2 700,00 грн; аналіз отриманих від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О. документів: 2 год. - 5 400,00 грн; підготовка та подання позовної заяви про визнання виконавчого напису, вчиненого 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. та зареєстрованого у реєстрі

№ 56689, таким, що не підлягає виконанню, підготовка додаткових документів (додатків) до позовної заяви: 5 год. - 13 500,00 грн; участь у судових засіданнях: 2 судових засідання (м. Дніпро) - 10 000,00 грн. Загальна сума судових витрат на правничу допомогу - 31 600,00 грн

(а. с. 35).

З кінцевого (остаточного) розрахунку суми судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги ОСОБА_1 , встановлено, що адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу, яка складається з: зустріч із клієнтом, виявлення наявності стосовно клієнта відкритого виконавчого провадження, аналіз ситуації: 1 год. - 2 700,00 грн; аналіз отриманих від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О. О. документів: 2 год. - 5 400,00 грн; підготовка та подання позовної заяви про визнання виконавчого напису, вчиненого 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. та зареєстрованого у реєстрі № 56689, таким, що не підлягає виконанню, підготовка додаткових документів (додатків) до позовної заяви: 5 год. - 13 500,00 грн; участь у підготовчому судовому засіданні 28 вересня

2021 року, 1 судове засідання - 5 000,00 грн; участь у підготовчому судовому засіданні 13 грудня 2021 року, 1 судове засідання - 5 000,00 грн; участь у підготовчому судовому засіданні 16 лютого 2022 року, 1 судове засідання - 5 000,00 грн. Загальна сума судових витрат на правничу допомогу -

36 600,00 грн (а. с. 145). Вказане підтверджується і актом № 1 приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги

від 18 березня 2021 року (а. с. 146).

Також апеляційним судом установлено, що 28 вересня 2021 року справа судом не розглядалася у зв`язку з хворобою судді (а. с. 75).

13 грудня 2021 року справа судом не розглядалася у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, адвокат Василенко О. В. у приміщенні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська був повідомлений, що розгляд справи відкладено на 16 лютого 2022 року о 14 год. 30 хв.(а. с. 85, 86).

16 лютого 2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат

Василенко О. В. брав участь у підготовчому судовому засіданні, яке тривало 3 хвилини. Відповідно до акта за 1 (одне) судове засідання - 5 000,00 грн. Адвокат Василенко О. В. був повідомлений, що розгляд справи відкладено на 15 березня 2022 року о 11 год. 00 хв. (а. с. 109, 111, 112).

15 березня 2022 року представник позивача брав участь у підготовчому судовому засіданні, яке тривало 2 хвилини (а. с. 108).

18 травня 2022 року представник позивача подав до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська заяву про проведення судового засідання без участі сторін, призначеного на 19 травня 2022 року о 13 год.

30 хв. (а. с. 131).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 19 травня 2022 року позовні вимоги задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений 28 вересня 2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О. С. та зареєстрований у реєстрі за № 56689, таким, що не підлягає виконанню

(а. с. 136-138).

Додатковим рішенням Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 09 серпня 2022 року задоволено у повному обсязі заяву представника позивача Василенка О. В. про стягнення витрат на професійну допомогу. Стягнено з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 36 600,00 грн (а. с. 168, 169).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою, четвертою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція)

і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ)

як джерело права.

У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Стаття 59 Конституції України регламентує, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Процесуальний порядок провадження в цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141 142 ЦПК України.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Цивільно-процесуальне законодавство встановлює критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності

та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи

з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява

№ 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними

і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.

Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм.

Таким чином, при вирішенні питання визначення суми відшкодування витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), критерію розумності їхнього розміру, виходячи з фінансового стану обох сторін, поведінки сторін під час судового процесу тощо.

Верховним Судом у постановах від 07 листопада 2019 року у справі

№ 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, додатковій постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20 сформовано висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У цій справі, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, апеляційний суд, ураховуючи складність справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат,

а також критерію розумності їхнього розміру, дійшов правильного висновку про те, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 36 600,00 грн є завищеними, належним чином не мотивованими, про що обґрунтовано заявляв відповідач в апеляційній скарзі.

При цьому апеляційний суд надав оцінку розміру таких витрат на предмет його обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову (розмір заборгованості, що підлягала стягненню на підставі оскаржуваного виконавчого напису, становила 23 898,89 грн, у той час як розмір витрат на правову допомогу визначено у сумі 36 600,00 грн), відповідності цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат,

у результаті чого дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення цієї вимоги з урахуванням статті 141 ЦПК України. Висновки суду апеляційної інстанції, перевірені під час касаційного перегляду, відповідають вимогам процесуального закону, а доказам у справі надана належна правова оцінка.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, з огляду на їх безпідставність, оскільки в цих справах та справі, яка переглядається, судами встановлені різні фактичні обставини.

Колегія суддів наголошує, що реалізація положень частини четвертої статті 263 ЦПК України щодо застосування висновків Верховного Суду, викладених у спірних правовідносинах, полягає у тому, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постановах Верховного Суду лише у справах, у яких відносини є подібними.

Загальний підхід, який підлягає використанню через методологію застосування класичного прецеденту (релевантності), вимагає застосування практики Верховного Суду через схожість фактів або юридичних висновків, і «ідеальна релевантність» може бути побудована саме на цих підставах.

При вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу суд у кожному конкретному випадку виходить із фактичних обставин окремо взятої справи, її доказової бази, ураховує складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом роботи, значимість таких дій у справі із дотриманням принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру. При цьому важливим є факт призначення судом судового засідання та належне повідомлення сторони про вирішення питання ухвалення додаткового судового рішення. Без дотримання зазначених вимог рішення суду не може вважатися законним і справедливим.

Доводи касаційної скарги переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення

у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, заява

№ 3236/03).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводівзаявника та їх відображення в оскаржуваній постанові, питання вичерпності висновків суду, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як в матеріальному, так і в процесуальному сенсі, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Василенком Олексієм Валерійовичем , залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко