Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.05.2025 року у справі №206/3443/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

справа № 206/3443/23

провадження № 61-4924св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юбіджі Груп»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ромасько Євген Валерійович, на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року у складі судді Малихіної В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у складі колегії суддів Макарова М. О., Барильської А. П., Демченко Е. Л.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Юбіджі Груп» про стягнення коштів.

Позов мотивовано тим, що 18 травня 2022 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Юбіджі Груп» укладено договір підряду № 12 (далі договір № 12), предметом якого є реконструкція з добудовою житлового будинку на АДРЕСА_1 (далі - житловий будинок № 57 ).

За умовами договору № 12 відповідач зобов`язується створити комерційну пропозицію та виконати роботи власними і залученими силами і передати їх позивачці у встановлений строк, а позивачка зобов`язується прийняти роботи та повністю оплатити вартість виконаних робіт, а також відшкодувати усі витрати підрядника на умовах цього договору.

За своєю суттю спірний договір - це змішаний договір, який передбачає як елементи договору будівельного підряду, так і елементи договорів купівлі-продажу та перевезення.

У пункті 1.4 договору № 12 термін виконання робіт встановлено 30 липня

2022 року. Сторони погодили календарний графік виконаних робіт із зазначенням кінцевого терміну виконання та підписання відповідного акта виконаних робіт.

Згідно з пунктом 2.1 договору № 12 ціна договору становить 1 318 101,80 грн, що також відображено в комерційній пропозиції та погоджено сторонами шляхом проставлення підписів.

Порядок оплати здійснюється відповідно до пункту 2.3 вказаного договору.

Позивачка здійснила зазначені платежі за договором № 12 на загальну суму 1 574 740,00 грн, тобто сплачено на 256 638,20 грн більше за узгоджену ціну договору.

Сторони підписали акт виконаних робіт № 1 без дати на загальну суму 707 586,70 грн, інших актів виконаних робіт відповідач для погодження не надавав.

Після неодноразових звернень позивачки до представників відповідача роботи в повному обсязі не виконані, акти виконаних робіт не надані та не погоджені сторонами, у зв`язку із чим відповідач прострочив виконання робіт за договором.

08 квітня 2023 року позивачка направила претензію про розірвання договору № 12, повернення надмірно сплачених коштів та сплату неустойки на офіційну адресу відповідача, однак жодної відповіді не отримала, у зв`язку з чим 30 травня 2023 року направила на електронну адресу відповідача ще одну претензію.

З метою підтвердження невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором 19 червня 2023 року позивачка уклала з Приватною установою «Науково-дослідний інститут судових експертиз та права» (далі - ПУ «НД ІСЕП») договір №0619-1/23 на проведення будівельно-технічної експертизи судовим експертом.

Витрати позивачки із залучення експерта та проведення експертизи становлять 18 700,00 грн.

Відповідно до вказаного висновку експерта обсяг та вартість фактично понесених витрат та фактично виконаних ТОВ «Юбіджі Груп» робіт із реконструкції та добудови житлового будинку № 57 на підставі договору № 12 не відповідають обсягу, змісту, вартості робіт та витратам, визначеним відповідно до договору № 12.

Загальна вартість невиконаних будівельних робіт згідно з договором № 12 становить 174 302,80 грн.

Крім того, станом на 25 липня 2023 року відповідач прострочив виконання зобов`язань за договором на 360 днів, отже повинен сплатити пеню за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 1 882 468,80 грн (174 302,80 грн х 3 % х 360 днів).

Оскільки відповідач не виконав усіх, передбачених договором робіт, не здійснив влаштування септику та фундаменту, позивачка залучила інші організації для виконання робіт із поставки та монтажу біосептику та підсилення частини фундаменту житлового будинку № 57.

Позивачка уклала договір про надання послуг від 10 липня 2023 року № 07/10 з ТОВ «Нойдорф», предметом якого є поставка та монтаж біосептика. Вартість робіт за договором становить 92 750,00 грн та сплачена позивачкою 10 та 12 липня 2023 року.

Для здійснення підсилення частини фундаменту позивачка також уклала договір про надання послуг від 12 червня 2023 року, вартість робіть становить 58 442,00 грн, яку було сплачено 23 червня 2023 року.

Отже, витрати позивачки на виправлення недоліків будівельних робіт з реконструкції та добудови становлять 151 192,00 грн.

Крім цього, внаслідок вказаних обставин вона з 31 серпня 2022 року не мала визначеності щодо можливості використовувати своє майно за призначенням а саме для проживання, що спричинило психологічні страждання та втрати немайнового характеру через неможливість користуватися відремонтованим майном у строки, встановлені договором. У зв`язку з чим вважає обґрунтованим стягнення з відповідача також моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Враховуючи викладене, просила суд:

розірвати договір № 12;

стягнути з відповідача вартість невиконаних будівельних робіт у розмірі 174 302,80 грн, переплату (безпідставно набуті кошти) - 256 638,20 грн, витрати на експертизу - 18 700,00 грн, пеню - 1 882 468,80 грн, витрати на виправлення недоліків будівельних робіт з реконструкції - 151 192,00 грн;

стягнути з відповідача 50 000,00 грн на відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Самарський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 06 грудня 2023 року позов задовольнив частково.

Розірвав договір № 12, стягнув з ТОВ «Юбіджі Груп» на користь ОСОБА_1 вартість невиконаних будівельних робіт у розмірі 174 302,80 грн, витрати із залучення експерта та проведення експертизи - 18 700,00 грн.

В іншій частини позову відмовив.

Стягнув з ТОВ «Юбіджі Груп» на користь держави судовий збір у розмірі 1 073,60 грн.

Рішення місцевого суду у частині задоволених позовних вимог мотивовано тим, що позивачка виконувала умови договору № 12 та перераховувала кошти на рахунок відповідача, при цьому відповідач виконав роботи не у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача моральної шкоди, суд першої інстанції керувався недоведеністю цих вимог.

Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що між сторонами було укладено два договори, а саме договір № 12 про реконструкцію з добудовою житлового будинку № 57 і договір підряду від 28 липня 2022 року № 21 про виконання нового будівництва господарської будівлі, де зазначено різні строки виконання будівельних робіт, тому розрахунок позивачки щодо прострочення має неточності.

Оскільки позивачка у позові посилалась на квитанції зі сплати, які не стосуються договору № 12, то місцевий суд виснував, що позовні вимоги в частині стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 256 638,20 грн, пені - 1 882 468,80 грн та витрат на виправлення недоліків реконструкції - 151 192,00 грн задоволенню не підлягають.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Ромасько Є. В., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у стягненні коштів у розмірі 256 638,20 грн, оскільки відповідач визнав позов у частині переплати, отже, ці кошти як безпідставно отримані відповідно до статті 1212 ЦК України підлягають поверненню, тому відмова у позові в цій частині є необґрунтованою.

Крім того, розмір пені вона розрахувала на підставі статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідач визнав розмір невиконаних робіт за договором № 12, що не взяв до уваги суд першої інстанції.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за договором № 12 щодо влаштування септику та бетонування фундаменту позивачка була змушена виправляти ці недоліки за власний кошт, що спричинило значні незручності позивачці у побуті та втрату здоров`я.

Місцевий суд помилково відмовив у відшкодуванні моральної шкоди.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 05 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ромаська Є. В. залишив без задоволення, рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року - без змін.

Апеляційний суд переглядав справу лише в частині доводів апеляційної скарги, які стосувалися позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено.

Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язків за договором № 12 щодо влаштування септику та бетонування фундаменту позивачка зазнала збитків та була вимушена виправляти ці недоліки за власний кошт, оскільки роботи з підсилення старого фундаменту не були предметом договору № 12, а є додатковими роботами.

В іншій частині позовних вимог апеляційний суд погодився з відсутністю підстав для їх задоволення з огляду на те, що посилання у позовній заяві на квитанції зі сплати коштів не стосуються договору № 12.

Оскільки позивачка не довела вказаних вище порушень виконання умов договору № 12, апеляційний суд вважав безпідставними доводи апеляційної скарги щодо завдання їй моральної шкоди.

Самарський районний суд м. Дніпропетровська додатковим рішенням від 19 березня 2024 року стягнув з ТОВ «Юбіджі Груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 01 травня 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «Юбіджі Груп» задовольнив частково.

Додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19 березня 2024 року змінив у частині розміру стягнених із ТОВ «Юбіджі Груп» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, зменшивши їх розмір з 20 000,00 грн до 5 000,00 грн.

В іншій частині додаткове рішення суду залишив без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі заявниця просить скасувати рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивачки безпідставно отриманих коштів, пені, витрат на виправлення недоліків реконструкції за договором № 12 і відшкодування моральної шкоди та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. В іншій частині позовних вимог судові рішення не оскаржує.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявниця посилається на:

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у:

постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі № 904/2444/18, від 23 квітня 2019 року у справі №918/47/18, від 23 січня 2020 року у справі

№ 910/3395/19, від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18, про повернення безпідставно набутого майна поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочинами;

постановах Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі

№ 607/1579/19, від 20 травня 2021 року у справі № 607/1569/19, від 26 серпня 2021 року у справі № 607/20776/14, щодо нарахування штрафних санкцій за частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»;

постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 910/17995/16 щодо застосування частини другої статті 852 ЦК України;

постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) щодо застосування статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»;

пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України), а саме після ознайомлення з оригіналами документів, витребуваних ухвалою місцевого суду від 03 жовтня 2023 року, позивачка заявила клопотання про визнання доказів, а саме акта виконаних робіт № № 1-5, договору підряду від 28 липня 2022 року № 21, акта виконаних робіт (фінальний) на будівництво господарської будівлі житлового будинку в селі Довгому, недопустимими, оскільки вважає, що неможливо встановити, чи є вони оригіналами, проте в судовому рішенні відсутні висновки суду щодо вирішення клопотання по суті.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

У квітні 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ромасько Є. В., на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У січні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Верховний Суд ухвалою від 21 травня 2025 року призначив справу до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, що встановили суди

18 травня 2022 року між ТОВ «Юбіджі Груп» (підрядник) та ОСОБА_1 (замовник) укладено договір № 12, згідно з яким підрядник зобов`язується створити комерційну пропозицію та виконати реконструкцію з добудовою житлового будинку № 57 власними і залученими силами та передати роботи замовнику у встановлений строк, а замовник зобов`язується прийняти та повністю оплатити вартість виконаних робіт, а також відшкодувати витрати підрядника на умовах цього договору.

Фактичне виконання і загальна вартість робіт становись 1 318 101,80 грн.

У вказаному договорі передбачено порядок оплати замовником грошових коштів, а саме:

попередня оплата в розмірі 21 500 грн здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту підписання договору;

95 000,00 грн - не пізніше 10 червня 2022 року;

240 000,00 грн - не пізніше 20 червня 2022 року;

125 000,00 грн - не пізніше 04 липня 2022 року;

200 000,00 грн - не пізніше 12 липня 2022 року;

240 000,00 грн - не пізніше 20 липня 2022 року;

остаточний розрахунок, який не повинен перевищувати 203 101,80 грн, здійснюється замовником не пізніше 02 серпня 2022 року.

Згідно зкомерційною пропозицією на будівництво житлового будинку

№ 57 разом витрати згідно із кошторисом (матеріали та роботи) становлять 1 318 101,80 грн.

Відповідно дододатку № 2 встановлено календарний графік виконаних робіт, який підписано підрядником та замовником.

Згідно з актом виконаних робіт № 1 на будівництво житлового будинку № 57 загальна вартість виконаних робіт становить 707 586,70 грн.

ОСОБА_1 відповідно до:

платіжної квитанції від 18 травня 2.022 року № 6321-1812-8008-8101 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 30 000,00 грн;

платіжної квитанції від 19 травня 2022 року № 4331-1813-4527-9233 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 30 000,00 грн;

платіжної квитанції від 20 травня 2022 року № 3818-1814-7278-9931 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 30 000,00 грн;

платіжної квитанції від 21 травня 2022 року № 3627-1815-1881-3515 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 30 000,00 грн;

платіжної квитанції від 22 травня 2022 року № 5709-1816-3044-3738 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 30 000,00 грн;

платіжної квитанції від 23 травня 2022 року № 4906-1817-7263-2606 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 30 000,00 грн;

платіжної квитанції від 24 травня 2022 року № 7628-1818-8895-6453 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 22 000,00 грн;

платіжної квитанції від 25 травня 2022 року № 4479-1819-5181-7034 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 13 000,00 грн;

платіжної квитанції від 06 червня 2022 року № 0.0.2567854121.1 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 95 000,00 грн;

платіжної квитанції від 21 червня 2022 року № 6015-1846-7025-7778 перерахувала на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» аванс на закупівлю будівельних матеріалів у сумі 13 200,00 грн.

У додатковій угоді № 1 до договору підряду від 10 травня 2022 року № 9, яку укладено 21 червня 2022 року, визначено, що ОСОБА_1 та ТОВ «Юбіжді Груп», у зв`язку з рішенням замовника самостійно придбати газоблоки та клей, вирішили загальну вартість за договором № 12 зменшити на 100 200,00 грн, і вона становить 1 178 830,80 грн.

Згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера від 28 червня 2022 року № 28061 ТОВ «Юбіджі Груп» на підставі договору прийняло від ОСОБА_1 оплату за виконані роботи у розмірі 87 000,00 грн та згідно з прибутковим касовим ордером від 08 липня 2022 року № 08071 - 292 000,00 грн.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 04 липня 2022 року № 204073 ТОВ «Юбіджі Груп» на підставі договору прийняло від ОСОБА_1 суму у розмірі 33 000,00 грн та згідно з прибутковим касовим ордером від 13 липня 2022 року № 13081 - 164 000,00 грн.

ТОВ «Юбіджі Груп» прийняло від ОСОБА_1 згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера від 27 липня 2022 року № 13081 суму у розмірі 190 000,00 грн та згідно із квитанцією до прибуткового касового ордера від 28 липня 2022 року № 28071 - 240 000,00 грн.

Від ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» згідно з випискою за рахунками від 18 травня 2022 року надійшло 30 000,00 грн, від 19 травня 2022 року - 30 000,00 грн, від 20 травня 2022 року - 30 000,00 грн, від 18 травня 2022 року - 30 000,00 грн, від 18 травня 2022 року - 13 000,00 грн.

Згідно зактом виконаних робіт № 1 (станом на 02 червня 2022 року) сума витрат разом відповідно до кошторису становить 361 502,70 грн.

Від ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» згідно з випискою за рахунками від 06 червня 2022 року надійшло 95 000,00 грн, від 21 червня 2022 року - 13 200,00 грн.

Відповідно до прибуткового касового ордера від 28 червня 2022 року № 28061 ТОВ «Юбіджі Груп» прийняло від ОСОБА_1 оплату за будівельні роботи в сумі 87 000,00 грн.

Згідно з актом виконаних робіт № 2 (станом на 21 червня 2022 року) сума витрат разом відповідно до кошторису становить 431 702,00 грн.

Відповідно до прибуткового касового ордера від 04 липня 2022 року № 04073 ТОВ «Юбіджі Груп» прийняло від ОСОБА_1 оплату за будівельні роботи в сумі 33 000,00 грн.

Згідно з прибутковим касовим ордером від 08 липня 2022 року № 08071

ТОВ «Юбіджі Груп» прийняло від ОСОБА_1 оплату за будівельні роботи в сумі 292 000,00 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт № 3 (станом на 04 серпня 2022 року) сума витрат разом відповідно до кошторису становить 705 322,50 грн.

Згідно з актом виконаних робіт № 4 (станом на 26 серпня 2022 року) сума витрат разом відповідно до кошторису становить 945 020,40 грн.

Відповідно до договору підряду від 28 липня 2022 року № 21, укладеного між ТОВ «Юбіджі Груп» та ОСОБА_1 (далі - договір № 21), підрядник зобов`язується створити комерційну пропозицію та виконати нове будівництво господарської будівлі на АДРЕСА_1 власними і залученими силами та передати їх замовнику у встановлений строк, а замовник зобов`язується прийняти роботи та повністю оплатити вартість виконаних робіт, а також відшкодувати усі витрати підрядника на умовах цього договору.

Фактичне виконання робіт і загальна вартість робіт становить 350 000,00 грн.

Відповідно до прибуткового касового ордера від 28 липня 2022 року № 28071 ТОВ «Юбіджі Груп» прийняло від ОСОБА_1 оплату за будівельні роботи в сумі 240 000,00 грн.

Згідно з прибутковим касовим ордером від 27 серпня 2022 року № 27081

ТОВ «Юбіджі Груп» прийняло від ОСОБА_1 оплату за будівельні роботи в сумі 190 000,00 грн.

Відповідно до прибуткового касового ордера від 31 серпня 2022 року № 31/08/2 ТОВ «Юбіджі Груп» прийняло від ОСОБА_1 оплату за закупівлю будівельних матеріалів господарської будівлі в сумі 245 000,00 грн.

Згідно з актом виконаних робіт (фінальний) на будівництво господарської будівлі житлового будинку в селі Довгому разом сума витрат становить 408 758,80 грн.

Відповідно до комерційної пропозиції на роботи зі зміцнення та гідроізоляції стін, фундаменту від 06 жовтня 2023 року ТОВ «Юбіджі Груп» запропонувало сплатити замовнику суму у розмірі 63 943,40 грн.

Відповідно до квитанції від 31 серпня 2022 року № 31/08/2 ТОВ «Ожидівський млин» прийняло від ОСОБА_1 за закупівлю матеріалів суму у розмірі 245 200,00 грн.

Відповідно до акта виконаних робіт № 5 (станом на 17 листопада 2022 року) загальна сума витрат становить 1 309 553,70 грн.

Повідомленням-претензією від 08 квітня 2023 року ОСОБА_1 направила вимогу до ТОВ «Юбіджі Груп» щодо відмови від договору № 12 та повернення коштів за невиконані роботи в сумі 193 937,80 грн та сплату неустойки - 87 500,00 грн.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 13 липня 2023 року № 557/23 обсяг, зміст та вартість фактично понесених витрат та фактично виконаних ТОВ «Юбіджі Груп» робіт з реконструкції та добудови житлового будинку № 57 на підставі договору № 12 не відповідають обсягу, змісту, вартості робіт та витратам, визначеним згідно з договором № 12.

Загальна вартість невиконаних робіт відповідно до договору № 12 становить 174 302,80 грн.

Невідповідність полягає у невиконанні будівельних робіт:

у розділі «Покрівля» пункт 5.1 «Планки примикання та капельник» вартістю 15 400,00 грн;

у розділі «Фасадні роботи»:

- пункт 7.1 «Декоративна штукатурка» (матеріал) - 11 446,80 грн;

- пункт 7.2 «Монтаж ринв та водостоків» - 25 200,00 грн

- пункт 7.3 «Влаштування підошви покрівлі - 9 600,00 грн, «Металопрофіль 0,45 Евро» - 13 056,00 грн, «Планки примикання та капельник» - 9 600,00 грн;

у розділі «Різні витрати»:

- пункт 8.4 «Влаштування каміна та системи опалення від каміна» - 90 000,00 грн;

- пункт 8.4 «Септик та під`єднання» - роботи виконані не в повному обсязі.

Відповідно до рахунку-фактури від 19 червня 2023 року № 0619/1 загальна сума витрат на проведення експертизи становить 16 700,00 грн.

Згідно з рахунком-фактурою від 21 червня 2023 року № 0621/1 загальна сума витрат за проведення огляду об`єктів дослідження становить 2 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 22 червня 2023 року № 0.0.3062249932.1 ОСОБА_1 за проведення огляду перерахувала на рахунок ПУ «НД ІСЕП» суму у розмірі 2 000,00 грн.

Згідно з актом здавання-приймання робіт № ОУ-0000039 витрати на проведення огляду об`єкта дослідження становлять 2 000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 04 липня 2023 року № 0.0.3079626919.1 ОСОБА_1 за проведення будівельно-технічної експертизи перерахувала на рахунок ПУ «НД ІСЕП» суму у розмірі 16 700,00 грн.

Згідно з актом здавання-приймання робіт № ОУ-0000041 витрати на проведення будівельно-технічної експертизи становлять 16 700,00 грн.

Згідно з договором про надання послуг від 10 липня 2023 року № 07/10, укладеним між ТОВ «Нойдорф» (виконавець) та ОСОБА_1 (замовник), виконавець зобов`язується надавати замовнику послугу з поставки та монтажу біосептика на АДРЕСА_1 , вартість послуги становить 92 750,00 грн.

Відповідно до рахунку від 10 липня 2023 року № 07/10 сума витрат за послуги монтажу каналізаційної системи біосептик становить 92 750,00 грн.

Згідно з актом надання послуг ТОВ «Нойдорф» від 11 липня 2023 року № 07/11 загальна вартість робіт становить 92 750,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 10 липня 2023 року № 0.0.3088367742.1 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ТОВ «Нойдорф» передплату за монтаж каналізаційної системи в сумі 20 000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 12 липня 2023 року № 0.0.3091672906.1 ОСОБА_1 перерахувала на рахунок ТОВ «Нойдорф» доплату за монтаж каналізаційної системи в сумі 72 750,00 грн.

Відповідно до договору про надання послуг «Підсилення частини фундаменту будівлі» від 12 червня 2023 року, укладеного між ТОВ «ЗахідБуд Стрий» (підрядник) та ОСОБА_1 (замовник), підрядник за завданням замовника зобов`язується своїми силами відповідно до умов цього договору якісно виконати послуги з підсилення фундаменту будівлі, що розташована на АДРЕСА_1 . Вартість робіт становить 63 517,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 23 червня 2023 року № 0.0.30665017701.1 ОСОБА_1 переказала на рахунок ТОВ «ЗахідБуд Стрий» оплату за підсилення частини фундаменту будівлі в розмірі 58 442,00 грн.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, З частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вивішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зчастинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає не повною мірою.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями 15 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Приватноправовими нормами визначено обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права / інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Суд першої інстанції у справі, що переглядається, задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 щодо розірвання договору № 12 та стягнення збитків у вигляді вартості невиконаних робіт з реконструкції житлового будинку № 57 у розмірі 174 302,80 грн.

Апеляційний суд у цій частині справу не переглядав.

Отже, судові рішення у цій справі оскаржуються лише у частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивачки безпідставно набутих коштів, пені, витрат на виправлення недоліків будівельних робіт і відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

За змістом позовних вимог ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Юбіджі Груп» відповідно до умов договору № 12 кошти у сумі 1 574 740,00 грн, що на 256 638,20 грн більше за обумовлену сторонами у договорі № 12 суму 1 318 101,80 грн, отже, 256 638,20 грн, на думку позивачки, є безпідставно набутими коштами згідно зі статтею 1212 ЦК України та підлягають поверненню.

У частині обґрунтування стягнення пені позивачка посилалась на те, що оскільки відповідач не виконав частину робіт, передбачених договором № 12, є підстави для стягнення неустойки (пені) за кожен день прострочення, яка, на думку позивачки, становить 1 882 468,80 грн (174 302,80 грн х 3 % х 360 днів).

Щодо позовної вимоги про стягнення коштів, витрачених позивачкою на виправлення недоліків робіт за договором № 12, то ОСОБА_1 з посиланням на частину першу статті 852 ЦК України та висновок експерта, вважала, що витрати, понесені відповідно до договорів про підсилення частини фундаменту у розмірі 58 442,00 грн (від 12 червня 2023 року) та про поставку і монтаж біосептика у розмірі 92 750,00 грн (від 10 липня 2023 року № 07/10), укладених з іншими підрядниками, підлягають відшкодуванню за рахунок ТОВ «Юбіджі Груп».

У частині обґрунтування моральної шкоди зазначала, що невиконанням частини робіт позивачці завдано моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін у частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивачки безпідставно набутих коштів, витрат на виправлення недоліків будівельних робіт за розділом «Септик та під`єднання», передбачених договором № 12, неустойки (пені), відшкодування моральної(немайнової) шкоди.

Погоджуючись з висновками місцевого суду у вказаній частині позовних вимог, апеляційний суд виснував лише про відсутність достатніх доказів, що підтверджують сплату усіх коштів саме за договором № 12, та, відповідно, неможливість встановлення періоду, за який прострочено виконання зобов`язання.

З указаними висновками апеляційного суду в цій частині Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.

Стосовно висновків апеляційного суду щодо обґрунтованості рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки (пені) колегія суддів керується таким.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом статей 610 611 612 ЦК України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У постановах Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19, від 20 травня 2021 року у справі № 607/1 569/19, від 26 серпня 2021 року у справі № 607/20776/14, на які посилається заявниця у касаційній скарзі, зазначено, що, установивши, що замовник виконав умови договору, а виконавець (підрядник) допустив істотне порушення умов договору і не забезпечив отримання замовником завершеного будівництвом об`єкта, суди дійшли правильних висновків, що замовник вправі вимагати стягнення з виконавця пені у розмірі, встановленому частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у межах річного строку позовної давності з урахуванням норми частини третьої статті 551 ЦК України.

У разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення (абзац перший частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»).

У справі, що переглядається, суд першої інстанції, задовольнивши позов у частині розірвання договору № 12 та стягнення збитків у вигляді вартості невиконаних робіт, що надалі сторони не оскаржували, встановив, що відповідач передбачені цим договором роботи не виконав на суму 174 302,80 грн, отже, порушив зобов`язання, прострочивши виконання, та відсутність своєї вини не довів.

Отже, вказане підтверджує наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки неустойки (пені), розрахованої у відсотках від суми невиконаного зобов`язання, а саме від суми 174 302,80 грн.

У позовній заяві позивачка навела обґрунтування розрахунку суми неустойки (пені) у розмірі 1 882 468,80 грн (174 302,80 грн х 3 % х 360 днів).

Як убачається із матеріалів справи, що переглядається, та встановили суди, сторони у договорі № 12 визначили кінцевий строк виконання відповідачем усіх передбачених цим договором робіт - до 30 липня 2022 року (пункт 1.4 договору).

Крім того, суди встановили, що сторони у додатку № 2 до договору № 12 «Календарний графік виконання робіт» визначили строки виконання робіт, відповідно до яких підрядник зобов`язався виконати роботи загальною вартістю 174 302,80 грн, які за змістом претензії позивачки, її позовних вимог та доводів апеляційної скарги повинні бути виконані у період 14-30 липня 2022 року, водночас не виконані відповідачем.

Висновком експерта за результатами проведеної будівельно-технічної експертизи від 13 липня 2023 року № 557/23 також підтверджено виконання робіт за договором № 12 не у повному обсязі.

Зпозовом про розірвання договору № 12 та стягнення, зокрема, неустойки (пені), позивачка звернулась у липні 2023 року, отже, висновки судів, що оскільки договір розірвано, то він припинив свою дію, а позивачка не навела точного розрахунку періоду прострочення виконання зобов`язань за спірним договором підряду, є необґрунтованими.

Верховний Суд також зазначає, що настання відповідальності за неналежне виконання договору підряду не прив`язано до порушення строку виконання окремого етапу робіт, якщо договором не визначено інше.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/3362/18.

Згідно з пунктом 10.2 договору № 12 за прострочення з вини підрядника терміну виконання робіт (пункт 1.4. договору) та/або термінів усунення недоліків, передбачених пунктами 8.1, 9.4, підрядник зобов`язаний сплатити замовнику неустойку у розмірі 350,00 грн за кожен день прострочення.

З огляду на вказане у справі, що переглядається, відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами договору підряду у виді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення виконання окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання.

Тому встановлена договором № 12 відповідальність за невиконання зобов`язань починається з наступного дня за днем закінчення виконання всіх робіт за договором (до 30 липня 2022 року), тобто з 31 липня 2022 року, відповідно, саме з цієї дати виникає право позивачки на нарахування пені.

З урахуванням наведеного помилковими є висновки судів про відсутність підстав для стягнення пені за прострочення виконання зобов`язань за договором № 12, а саме робіт на суму 174 302,80 грн за розділами «Покрівля», «Фасадні роботи» та «Влаштування каміна та системи опалення від каміна».

Суд апеляційної інстанції вказаного не взяв до уваги та:

залишив поза увагою встановлений та не оскаржуваний сторонами в апеляційному порядку факт порушення відповідачем умов договору № 12 щодо своєчасного виконання зобов`язань, за наслідком якого з відповідача було стягнено збитки у розмірі вартості невиконаних будівельних робіт, та висновки експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 13 липня 2023 року № 557/23 щодо обставини невиконання відповідачем умов договору № 12;

не перевірив доводів позовної заяви та апеляційної скарги позивачки у частині вирішення позовної вимоги про стягнення неустойки (пені), зокрема і щодо недоведеності відповідачем відсутності його вини у простроченні виконання зобов`язання за договором № 12;

не урахував наявності підстав для стягнення неустойки (пені);

не визначив розміру неустойки (пені), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки;

не встановив обґрунтованості розміру заявленої неустойки (пені).

Вказане є підставою для скасування постанови апеляційного суду у частині відмови у стягненні неустойки (пені) та направлення справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги у частині вирішення позовної вимоги про виправлення недоліків робіт зі встановлення септика Верховний Суд керується таким.

Спірний договір № 12 за своєю правовою природою є договором підряду, тому до правовідносин, що склалися між сторонами, застосовуються частини друга-четверта статті 849 ЦК України, які встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.

Зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті 849 ЦК України).

Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті 849 ЦК України).

Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті 849 ЦК України).

Отже, у частинах другій та третій наведеної статті передбачено право замовника на відмову від договору підряду лише за наявності конкретно визначених законодавством умов (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 березня 2020 року у справі № 910/2051/19, постанови Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 910/16684/19, від 25 лютого 2021 року у справі № 904/7804/16, від 02 лютого 2022 року у справі № 922/3961/20, від 28 листопада 2023 року у справі № 906/1081/22).

У повідомленні-претензії від 08 квітня 2023 року ОСОБА_1 посилалась на те, що відповідно до частини другої статті 849 ЦК України відмовляється від договору № 12 та вимагає від ТОВ «Юбіджі Груп» відшкодування завданих збитків, пені та моральної шкоди.

Посилаючись на неправильне застосування судами норм права у цій частині, позивачка зазначала, що у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2019 року у справі № 910/17995/16 касаційний суд погодився з висновками судів, що наявність / відсутність недоліків робіт, причини їх виникнення, факт неякісного виконання робіт можливо встановити лише за результатами проведення експертизи, відповідно до якої встановлено такі недоліки, що виникли внаслідок протиправної поведінки відповідача та з його вини, оскільки відповідач допустив порушення вимог ДБН та державних стандартів, зокрема під час монтажу та виготовлення метало-пластикових конструкцій з профілю ПВХ.

Посилаючись на висновок експерта за результатами проведення будівельно- технічної експертизи від 13 липня 2023 року № 557/23, ОСОБА_1 зазначала, що ТОВ «Юбіджі Груп» станом на 26 червня 2023 року не в повному обсязі виконало роботи за розділом «Септик та під`єднання».

Висновок експерта не містить оцінки обсягу та вартості невиконаних

ТОВ «Юбіджі Груп» робіт за розділом «Септик та під`єднання».

Водночас відповідно до матеріалів справи за змістом комерційної пропозиції до договору № 12 вартість робіт за розділом «Септик та під`єднання» становить 65 000,00 грн (т. 1, а. с. 22).

Згідно з актом виконаних робіт № 1 (т. 1, а. с. 25 за розділом «Септик та під`єднання» виконано роботи вартістю 12 000,00 грн. Крім того, придбано кільце септика (13 800,00 грн), кришку септика (2 760,00 грн).

Доказів виконання інших прийнятих позивачкою робіт за розділом «Септик та під`єднання» матеріали справи не містять.

Водночас позивачка на обґрунтування вимоги про відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків (невиконання робіт за розділом «Септик та під`єднання») за договором № 12 надала докази укладення договору з ТОВ «Нойдорф» про надання послуг поставки та монтажу біосептика від 10 липня № 07/10, з ціною 92 750,00 грн, платіжні документи про сплату коштів у сумі 92 750,00 грн та акт виконаних робіт від 11 липня 2023 року № 07/11 (т. 1. а. с. 72-78).

Суд апеляційної інстанції вказаних обставин до уваги не взяв, доводів апеляційної скарги у цій частині не спростував, належного обґрунтування висновків у цій частині оскаржувана постанова не містить, отже, відмова у задоволенні позову в цій частині є передчасною.

З урахуванням наведеного є підстави для скасування постанови апеляційного суду у частині відмови у стягненні витрат, понесених позивачкою на виправлення недоліків робіт за розділом «Септик та під`єднання», передбачених договором № 12, у розмірі 92 750,00 грн та направлення справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Стосовно доводів касаційної скарги у частині необґрунтованої відмови у стягненні з відповідача на користь позивачки безпідставно набутих коштів колегія суддів зазначає таке.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що між сторонами укладено декілька договорів підряду, а саме договори № 12 та № 21.

Предметом договору № 12 є реконструкція з добудовою житлового будинку АДРЕСА_1 , кінцевий строк виконання робіт визначено до 30 липня 2022 року.

Предметом договору № 21 є будівництво господарської будівлі на АДРЕСА_1 , кінцевий строк виконання робіт визначено до 01 жовтня 2022 року.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення безпідставно набутого майна з тих підстав, що не всі перераховані позивачкою кошти на користь ТОВ «Юбіджі Груп» у період з 18 травня до 30 серпня 2022 року сплачено саме на виконання договору № 12, тому немає підстав вважати, що вона перерахувала на користь відповідача на 256 638,20 грн більше, ніж передбачено договором № 12.

Верховний Суд не погоджується з висновком апеляційного суду в цій частині з огляду на таке.

Згідно із частинами першою, другою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Глава 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» розміщена в підрозділі 2 «Недоговірні зобов`язання» розділу 3 «Окремі види зобов`язань», який входить до книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

За статтею 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майне), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З наведених норм випливає, що особа, яка набула майно (кошти) без достатньої правової підстави (або підстава набуття цього майна (коштів) згодом відпала) зобов`язана повернути набуте майно (кошти) потерпілому.

Означене недоговірне зобов`язання виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 ЦК України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Це зобов`язання виникає в особи з моменту безпідставного отримання нею такого майна (коштів) або з моменту, коли підстава їх отримання відпала.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (постанова Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі № 910/13271/18, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі).

Згідно з наданими позивачкою платіжними документами за період з 18 травня до 30 серпня 2022 року вона здійснила перерахунок коштів на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» у сумі 1 574 740,00 грн, з яких, як установили суди, 245 000,00 грн за закупівлю матеріалів для господарської будівлі (т. 1, а. с. 38, 134), які передбачено договором № 21 (пункт 2.3.1 цього договору; т. 1, а. с. 101).

Отже, згідно з матеріалами справи сума коштів, перерахованих позивачкою на рахунок ТОВ «Юбіджі Груп» на виконання договору № 12, становить 1 329 740,00 грн (1 574 740,00 грн - 245 000,00 грн), з якою також погодився відповідач у відзиві на позовну заяву (т. 1, а. с. 95) та відзиві на апеляційну скаргу (т. 2, а. с. 18).

Водночас суди не врахували, що вказана сума, 1 329 740,00 грн, є більшою, ніж сума, передбачена договором № 12 на виконання підрядних робіт.

Крім того, у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу ТОВ «Юбіджі Груп» погоджується, що позивачка, сплативши 1 329 740,00 грн за договором № 12, помилково сплатила на 20 186,30 грн більше (т. 1, а. с. 95; т. 2, а. с. 18), ніж передбачено умовами договору № 12.

Апеляційний суд, зазначивши на спростування доводів позивачки у цій частині, що ОСОБА_1 посилалась на квитанції, які не мають стосунку до договору № 12, не дослідив належним чином, які саме квитанції, та як узгоджуються доводи відзивів відповідача на позовну заяву та на апеляційну скаргу про наявність переплати (безпідставно набутих коштів) у розмірі 20 186,30 грн з висновком суду про відмову в позові у цій частині.

Верховний Суд є судом права, а не судом факту, і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку.

Суд апеляційної інстанції вказаного не урахував та не перевірив доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, належно не дослідив обставин справи у цій частині, тому постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення позовної вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд у цій частині до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга також містить доводи у частині необґрунтованої відмови судів у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

У статті 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Під час зазначення розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якійгрошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він керується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, сформульовано висновок: «Моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено».

Необхідною умовою для відшкодування моральної шкоди є доведення позивачем перед судом факту протиправної поведінки відповідача, наявність самої моральної шкоди, її розмір та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою.

У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок, б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).

Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19).

Під час визначення компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і під час її визначення враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставини, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22)).

Суд першої інстанції, задовольнивши позов у частині розірвання договору № 12 та стягнення збитків у вигляді вартості невиконаних робіт з реконструкції житлового будинку № 57, керувався тим, що відповідач порушив умови цього договору, що завдало збитків позивачці.

У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що невиконання відповідачем усіх робіт щодо реконструкції її житлового будинку призвело до того, що позивачка з 31 серпня 2022 року до серпня 2023 року не могла користуватися житлом, що завдало їй психологічні страждання, які вона оцінила у 50 000,00 грн.

Апеляційний суд, формально зазначивши про те, що позивачка не довела завдання їй моральної шкоди та не обґрунтувала її розмір, не звернув уваги, що відсутність вини доводить відповідач, а розмір шкоди - позивач, яка обґрунтувала завдання їй моральної шкоди вищезазначеними обставинами.

Отже, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував, достатньої аргументації мотивів у цій частині не навів, що не дає змоги Верховному Суду оцінити правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права під час вирішення позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, тому, в цій частині постанова апеляційного суду також підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні позовної вимоги про стягнення витрат на виправлення недоліків будівельних робіт щодо підсилення фундаменту у розмірі 58 442,00 грн за договором № 12, Верховний Суд керується таким.

Суди правильно встановили, що у матеріалах справи немає доказів того, що роботи з підсилення частини фундаменту є обов`язковими роботами, передбаченими договором № 12 та комерційною пропозицією до нього.

Також матеріали справи не містять доказів того, що необхідність робіт щодо підсилення частини фундаменту спричинена недоліками виконаних ТОВ «Юбіджі Груп» робіт за договором № 12 щодо облаштування фундаменту, зокрема актів виявлених недоліків виконаних ТОВ «Юбіджі Груп» робіт (передбачено пунктами 8.1, 8.2) та/або висновків експертизи з цього питання.

Претензія ОСОБА_1 , що була надіслана ТОВ «Юбіджі Груп», також не містить вимог щодо недоліків виконання робіт із облаштування фундаменту, що вимагають виконання робіт з його підсилення (т. 1, а. с. 39-41).

Результати проведення будівельно-технічної експертизи від 13 липня

2023 року, надані позивачкою, також не містять висновків у частині виявлення можливих недоліків робіт, виконаних ТОВ «Юбіджі Груп», щодо облаштування фундаменту.

Отже, суди, урахувавши наведене, дійшли правильних висновків про відмову в позові у частині стягнення вартості витрат на виправлення недоліків будівельних робіт щодо підсилення фундаменту у розмірі 58 442,00 грн у зв`язку з недоведеністю, тому в цій частині позовних вимог судові рішення підлягають залишенню без змін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 березня 2019 року у справі № 350/67/1 5-ц (провадження № 14-652цс18) викладено правовий висновок про те, що всебічність та повнота розгляду справи передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежності.

У висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи пре якість судових рішень зазначено, що мотиви прийняття рішення повинні бути узгодженими, зрозумілими, недвозначними й несуперечливими. Вони повинні давати можливість читачеві простежити логіку мотивації, яка привела суддю до ухвалення рішення.

Умотивованість повинна засвідчувати дотримання суддею принципів, сформульованих Європейським судом з прав людини (а саме повага до права на захист та на справедливий суд). Коли проміжні рішення стосуються індивідуальних свобод (наприклад, дозвіл на арешті або можуть вплинути на права осіб чи на їхнє майно (наприклад, тимчасова опіка над дитиною або превентивне накладення арешту на нерухоме майно чи на банківські рахунки), потрібен належний виклад мотивів подібного рішення. Якість судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. У викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін, тобто на кожен окремий пункт вимог та на аргументи захисту. Це важливий запобіжник, оскільки він дає можливість сторонам переконатися у тому, що їхні доводи були досліджені, а отже, суддя взяв їх до уваги (пункти 34, 38).

З огляду на наведене суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції не вжив усіх заходів для повного та всебічного розгляду справи у частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки безпідставно набутих коштів, витрат на виправлення недоліків будівельних робіт за розділом «Септик та під`єднання», передбачених договором № 12, неустойки (пені), відшкодування моральної(немайнової) шкоди, тому постанова апеляційного суду у вказаній частині підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у частині вирішення позовних вимог про стягнення з ТОВ «Юбіджі Груп» на користь ОСОБА_1 витрат на виправлення недоліків будівельних робіт щодо підсилення фундаменту рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зчастиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у сплаві докази.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

З огляду на викладене наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки безпідставно набутих коштів, витрат на виправлення недоліків будівельних робіт за розділом «Септик та під`єднання», передбачених договором № 12, неустойки (пені), відшкодування моральної (немайнової) шкоди з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій оскаржуваній частині судові рішення підлягають залишенню без змін.

Щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими у статтях 141 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18)).

З урахуванням висновку щодо часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи в частині вирішення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки безпідставно набутих коштів, витрат на виправлення недоліків будівельних робіт за розділом «Септик та під`єднання», передбачених договором № 12, неустойки (пені), відшкодування моральної (немайнової) шкоди на новий розгляд, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 409 410 411 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ромасько Євген Валерійович, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіджі Груп» на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих коштів, витрат на виправлення недоліків будівельних робіт за розділом «Септик та під`єднання» у розмірі 92 750,00 грн, передбачених договором підряду від 18 травня 2022 року № 12, неустойки (пені), відшкодування моральної (немайнової) шкоди скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у частині вирішення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юбіджі Груп» на користь ОСОБА_1 витрат на виправлення недоліків будівельних робіт щодо підсилення фундаменту у розмірі 58 442,00 грн залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий СуддіІ. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко В. В. Сердюк О. М. Ситнік