Історія справи

Постанова

Іменем України

28 травня 2018 року

м. Київ

справа № 315/482/17

провадження № 61-10367св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), ВисоцькоїВ. С., ШтеликС.П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Міністерство оборони України,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року в складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що з 09 жовтня 1984 року до 10 листопада 1986 року він проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан у складі діючої армії в період бойових дій.

Під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан отримав осколкові поранення, контузію головного мозку.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії (далі -МСЕК) від 25 січня 2016 року йому первинно встановлено ІІІ групу інвалідності та зазначено, що причиною інвалідності стали поранення, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії.

З огляду на викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з Міністерства оборони України 50 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 липня 2017 року в складі судді Романько О. О. позов задоволено частково.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 30 000,00 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачу при проходженні військової служби заподіяна моральна шкода, яка полягає у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я та встановленням ІІІ групи інвалідності.

Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року рішення Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 12 липня 2017 року скасовано, в задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не надав будь-яких доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача та причинно-наслідкового зв'язку між такими діями та отриманою шкодою.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що позивач належить до категорії військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у зв'язку з чим має право на відшкодування моральної шкоди. Причинно-наслідковий зв'язок між встановленням позивачу групи інвалідності та проходження ним військової служби встановлено актом МСЕК, тому є усі необхідні складові цивільно-правової відповідальності відповідача стосовно позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що ОСОБА_4 з 09 жовтня 1984 року до 10 листопада 1986 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан у складі діючої армії в період бойових дій.

Під час виконання інтернаціонального обов'язку в Демократичній Республіці Афганістан ОСОБА_4 отримав осколкові поранення, контузію головного мозку.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК від 25 січня 2016 року ОСОБА_4 первинно встановлено ІІІ групу інвалідності та зазначено, що причиною інвалідності стали поранення, контузія, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, в якій велись бойові дії.

Управлінням соціального захисту населення Гуляйпільської районної державної адміністрації ОСОБА_4 взятий на облік як інвалід ІІІ групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що дія цього Закону поширюється на: військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться в установленому законодавством порядку.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини (статті 23, 1167 ЦК України).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Сам по собі факт наявності шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, оскільки необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкт такої відповідальності.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для покладення відповідальності за відшкодування моральної шкоди, яка пов'язана з отриманням травм і захворювань під час проходження військової служби, на Міністерство оборони України.

Доводи касаційної скарги про право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, отриманим за час перебування на військовій службі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, на законність рішення цього суду не впливають та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Ураховуючи наведене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 21 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв

В.С. Висоцька

С.П.Штелик