Історія справи

Постанова КЦС ВП від 28.04.2022 року у справі №359/6726/20

Постанова

Іменем України

28 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 359/6726/20

провадження № 61-17922св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Литвиненко І. В., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - Орган опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області,

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_2 ,

відповідач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,

треті особи: Орган опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року в складі судді Замченко А. О. та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Кононенко О. Ю., Філонової Ю. О., Собини О. І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини, визначення способів участі батька у вихованні сина та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Орган опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

31 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, визначення способів участі батька у вихованні сина, який у подальшому уточнила.

На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що з 19 листопада 2010 року перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Їхня сім`я проживала за адресою: АДРЕСА_1 , у двокімнатній квартирі, яку вони придбали в 2018 році шляхом укладення договору купівлі-продажу майнових прав, кредитного договору та договору іпотеки.

На початку квітня 2020 року відповідач зібрав речі та пішов з дому, залишивши її з сином. Після цього ОСОБА_2 не підтримував стосунки з позивачем та сином, допомоги не надавав, у зв`язку з чим за заявою позивача 08 травня 2020 року Лебединським районним судом Сумської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина в розмірі 1/4 частини доходів відповідача.

Після того, як із заробітної плати відповідача почали утримуватися аліменти, стосунки між ними значно ускладнилися, а згодом ОСОБА_2 почав погрожувати їй виселенням з квартири та відібранням сина. 20 серпня 2020 року ОСОБА_2 забрав сина та відмовляється повідомити про його місцезнаходження позивачці. Син спілкується з позивачкою тільки по телефону, але говорить мало та боязно, відповідач постійно налаштовує його проти неї.

Вказана ситуація негативно впливає на психічний стан дитини, спричиняє сильні душевні хвилювання. Вважає, що син повинен проживати разом з нею, оскільки вона може забезпечити кращі соціально-побутові умови його проживання, виховання, збереження психічного та фізичного здоров`я, вона має більше емоційно-вольової мотивації, можливостей і часу приділяти дитині увагу, у той же час поведінка відповідача завдає психологічної шкоди дитині, а тому його побачення із сином повинні бути контрольованими.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , а також визначити способи участі ОСОБА_2 у вихованні сина шляхом періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем проживання батька без присутності матері: в один з вихідних днів, у суботу чи в неділю, залежно від графіка роботи батька з 10:00 до 19:00 години.

16 лютого 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини разом з батьком.

Свої вимоги ОСОБА_2 мотивував тим, що він має гарну стабільну роботу, на якій, як і за місцем колишнього проживання, характеризується позитивно, робочий день на підприємстві нормований, а тому в нього є достатньо часу, який він може присвятити сину. Він не має шкідливих звичок, алкоголем не зловживає. У квартирі, де на цей час вони мешкають, за адресою: АДРЕСА_2 , створені всі побутові умови, житлові умови задовільні, є окремі ліжка для дітей, робочий та ігровий куточки. З метою дослідження психоемоційного стану сина, емоційних компонентів його ставлення до значущих для нього людей він звернувся до психолога, який надав висновок, відповідно до якого найбільш сприятливими для фізичного, психічного та особистісного розвитку сина ОСОБА_4 є умови проживання саме з батьком. Посилаючись на викладені обставини, просить визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 разом з ним.

Ухвалою Білопільського районного суду Сумської області від 18 лютого 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк для пред`явлення зустрічного позову. Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 об`єднано з первісним позовом ОСОБА_1 .

Ухвалами Білопільського районного суду Сумської області від 18 лютого 2021 року залучено до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Орган опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району. Зобов`язано Орган опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району та Орган опіки та піклування Бориспільської міської ради надати суду письмові висновки щодо можливих варіантів розв`язання спору та акти обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_3 за місцем проживання батьків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Визначено ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом періодичних побачень з можливістю спільного відпочинку за місцем мешкання ОСОБА_2 кожної суботи з 10:00 до 19:00 години, без присутності ОСОБА_1 .

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 681,60 грн судових витрат.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

Визначаючи місце проживання сина з матір`ю, суд першої інстанції, врахувавши вік дитини, стан її здоров`я, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, можливості сторін щодо забезпечення рівня життя дитини, який відповідатиме її якнайкращим потребам, встановлену однакову прихильність дитини до обох батьків, те, що позивачка піклується про дитину, турбується про його здоров`я, цікавиться навчальним процесом, а також те, що саме останньою створені більш сприятливі умови для проживання дитини, оскільки в квартирі, в якій мешкає мати, є окрема облаштована кімната для сина, в якій він буде проживати сам, з урахуванням обставин справи та пояснень малолітнього, для забезпечення прав та інтересів дитини, суд дійшов висновку, що місце проживання малолітнього ОСОБА_3 має бути визначено разом з матір`ю. Врахувавши конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що думка дитини щодо її бажання проживати з батьком у контексті цієї справи є непереконливою з огляду на малолітній вік дитини, тривалий час проживання з батьком, обмеження спілкування з матір`ю та конфлікт між батьками щодо визначення місця проживання сина.

Також суд не погодився з висновком Органу опіки і піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, яким визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 , оскільки такий висновок не містить переконливих мотивів щодо того, яким чином таке втручання в сімейне життя малолітньої дитини, буде відповідати її інтересам, і яким саме інтересам цієї дитини.

Визначаючи ОСОБА_2 спосіб участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3 , суд виходив з того, що запропонований ОСОБА_1 спосіб спілкування з сином, його виховання, не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає інтересам дитини, сприятиме уникненню між сторонами конфліктів, забезпечить спокійний психологічний розвиток і зростання дитини, створить умови для виконання батьком, який проживає окремо, обов`язку щодо виховання дитини та здійснення його права на особисте спілкування з сином.

Постановою Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини, місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що позивач на цей час здатна забезпечити належні та більш комфортні, ніж у батька, умови проживання, виховання та утримання сина, а тому, виходячи із закріплених у міжнародному та національному законодавстві принципів пріоритету захисту прав та забезпечення інтересів дітей в усіх діях щодо них, у тому числі при вирішенні судових спорів, обґрунтовано надав перевагу проживанню ОСОБА_4 саме з матір`ю, яка може забезпечити нормальний всебічний розвиток дитини.

Також суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що визначений судовим рішенням порядок участі батька у вихованні дитини та спілкування із сином на цей час найбільше відповідає як інтересам самої дитини, так і інтересам обох батьків, а в подальшому сторони не позбавлені можливості вирішувати питання про зміну графіка зустрічей з дитиною, який буде враховувати інтереси дитини та їх спільні інтереси.

Додатковою постановою Сумського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кибала А. Я. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3 000,00 грн компенсації судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

31 жовтня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає те, що суди неправильно застосували норми матеріального права, порушили норми процесуального права, не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 30 травня 2018 року в справі № 343/1500/15, від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18, від 28 грудня 2020 року в справі № 487/2001/19, від 21 липня 2021 року в справі № 404/3499/17, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 402/428/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 має стабільну роботу та стабільний дохід, тому може у повному обсязі створити всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, задовольнити гармонійний розвиток його особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. ОСОБА_2 працює в м. Бориспіль, що дозволяє йому оперативно реагувати на потреби чи можливі проблеми сина, оскільки він може швидко дістатися до його місця знаходження. В школу та зі школи малолітнього ОСОБА_3 возить на автомобілі батько, відвідування різноманітних додаткових занять забезпечує теж батько. Мати ОСОБА_1 працює в м. Києві, що унеможливлює контроль з її боку за перебуванням сина в будні дні.

Вважає, що суди попередніх інстанцій, не врахували бажання ОСОБА_3 проживати з батьком, його інтереси, психологічний стан, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання, а також суди не дотримались балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в його інтересах, та дійшли необґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю, оскільки це не відповідає найкращому забезпеченню інтересів сина.

Зазначає, що суди фактично керувалися презумпцією визначення місця проживання дитини з матір`ю та поклали тягар доведення спростування цієї презумпції на батька. Такий підхід суперечить засадами сімейного законодавства України. Вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини з одним із батьків, суд має керуватися найкращими інтересами дитини.

Суди безпідставно відхилили висновок органу опіки та піклування, відповідно до якого визначено, що найкращим інтересам дитини відповідатиме її спільне проживання з батьком та не взято до уваги висновок психолога.

ОСОБА_2 вважає, що бажання сина проживати з ним, його повне утримання батьком, є істотними умовами для визначення місця проживання сина разом з батьком. З батьком у сина ближчий психологічний контакт, повна довіра, батько допомагає з навчанням і додатковим розвитком, винаймає репетиторів, створює для нього всі умови. Натомість ОСОБА_1 часто веде себе агресивно, неврівноважена, знервована, це ж відобразиться і на сині, на його навчанні.

Зазначає, що ця справа має виняткове значення для ОСОБА_2 , оскільки рішення суду вплине на його життя, на життя сина, на психічний стан батька та сина, призведе до змушених змін у житті дитини, оскільки після тривалого проживання з батьком він буде вимушений змінити вже усталений спосіб життя, змінити свій режим, свої звички, а це може призвести до негативних та непередбачуваних психологічних травм, а тому не відповідає їх інтересам дитини щодо зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері.

Також зазначає, що матір`ю ОСОБА_1 не було надано жодних доказів щодо доцільності проживання сина з нею.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу з Білопільського районного суду Сумської області.

Зупинено дію рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року до закінчення касаційного провадження.

У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 21 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Доводи інших учасників справи

У січні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, оскільки суди попередніх інстанцій забезпечили повний і всебічний розгляд справи й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, а доводи скарги висновків суду не спростовують. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення залишити без змін. Також просить судовий розгляд справи проводити за участі сторін у справі.

У лютому 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відповідь на відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу задовольнити.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що з 19 листопада 2010 року до 07 грудня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Мають спільного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 12, 13).

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , а фактично продовжує проживати у двокімнатній квартирі АДРЕСА_4 , яка з 22 грудня 2018 року перебуває в іпотеці ПАТ «Кредобанк», як забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором від 20 грудня 2018 року № 58/10, з терміном повернення кредиту - 19 грудня 2038 року (т. 1 а. с. 7 зв., 11, 15-17, 78-80).

08 травня 2020 року Лебединським районним судом Сумської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 22 квітня 2020 року (т. 1 а. с. 14).

Між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини та визначення способу їх участі у вихованні сина.

Згідно з довідками Виконавчого комітету Щасливської сільської ради Бориспільського району Київської області від 21 жовтня та від 10 грудня 2020 року, актом обстеження житлових умов з 21 серпня 2020 року малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком ОСОБА_2 , його дружиною ОСОБА_6 , сином останньої ОСОБА_7 у квартирі батька ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_4 навчається в школі № 6 у м. Борисполі, куди його возить батько (т. 1 а. с. 82-84).

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 10 березня 2021 року, наданого Органом опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , має площу 48 кв. м, складається з двох кімнат, 1/2 частина квартири належить цивільній дружині ОСОБА_2 - ОСОБА_6 . Квартира мебльована відповідно до призначення, проводяться ремонтні роботи у ванній кімнаті та санвузлі, кухня облаштована побутовою технікою, простора для використання. Одну з кімнат займає батько ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , який є власником 1/2 частини квартири. Малолітній ОСОБА_3 проживає в одній з кімнат разом з батьком та його цивільною дружиною, має спальне місце на двоповерховому ліжку з сином ОСОБА_6 , забезпечений місцем для навчання, сезонним одягом, дитячим приладдям. За вказаною адресою проживають: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , цивільна дружина останнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_6 - ОСОБА_7 , 2013 року народження, батько ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , 1965 року народження (т. 2, а. с. 128).

Згідно з довідкою ПрАТ «Нова лінія» від 10 грудня 2020 року та характеристики ОСОБА_2 працює на вказаному підприємстві на посаді начальника відділу та за період з січня по листопад 2020 року отримав 357 530,43 грн заробітної плати. За місцем роботи характеризується позитивно (т. 1 а. с. 85, 86).

Згідно з висновком практикуючого психолога ОСОБА_9 , сформованого 19 жовтня 2020 року за результатами психологічного дослідження малолітнього ОСОБА_3 , проведеного на замовлення його батька ОСОБА_2 , результати психодіагностичного дослідження вказують на виразну емоційну близькість та значущість для малолітнього ОСОБА_3 стосунків і з матір`ю ОСОБА_1 , і з батьком ОСОБА_2 . ОСОБА_10 прив`язаний до обох батьків, має потребу в емоційній близькості й теплих стосунках з кожним з них, а також потребує підтримання й збереження позитивного образу кожного з батьків. Водночас постать батька для ОСОБА_4 є більш значущою перед материнською, а стосунки з батьком - більш тісними й довірчими. Для ґрунтовного й об`єктивного розгляду питання, з ким з батьків проживання ОСОБА_4 потенційно є більш сприятливим для його розвитку і благополуччя, відповідає його інтересам і потребам, бажаним є проведення психологічної діагностики особистісних особливостей, батьківського й виховного потенціалу ОСОБА_1 , особливостей її взаємодії з сином. При цьому остання участі в дослідженні не брала, а її виховна позиція й поведінка описана психологу її колишнім чоловіком ОСОБА_2 , а також виявлена за результатами бесіди з малолітнім ОСОБА_4 та виконання ним ряду психодіагностичних методик (т. 2 а. с. 21-60).

У судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_2 звернувся до неї з приводу психологічного дослідження стану його сина, якому було важливо з`ясувати як дитина переживає розлучення батьків. За результатами дослідження встановлено, що ОСОБА_4 на свій вік є свідомим хлопцем, критичний, має свою думку, сформовану з його спостережень. Дитина сама намагається оцінити ситуацію, що склалася. ОСОБА_10 прив`язаний до обох батьків, обох любить, але перевагу надає проживанню з батьком. Постать батька є орієнтиром для дитини. Що стосується матері, то він її любить, прив`язаний до неї, вона для нього є дуже важливою людиною, але йому достатньо безперешкодного спілкування з матір`ю. Дефіциту спілкування з матір`ю дитина не відчуває. Через батьків, їх стосунки дитина відчуває емоційний дискомфорт.

Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов ОСОБА_1 від 19 січня 2021 року, наданого Органом опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , має площу 60,5 кв. м, складається з двох кімнат. У квартирі є всі комунальні зручності, частково зроблений ремонт, житло утримується в задовільному стані. Для малолітнього ОСОБА_3 створені умови для виховання, навчання, розвитку та відпочинку. У квартирі проживає ОСОБА_1 , яка працює в ТОВ «Наш сервіс» (т. 2 а. с. 103).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області від 18 березня 2021 року місце проживання малолітнього ОСОБА_3 доцільно визначити з батьком ОСОБА_2 . Вказаний висновок мотивований тим, що при безпосередньому спілкуванні з хлопчиком з`ясовано його прихильність і бажання проживати разом з батьком, де він відчуває комфорт, постійну турботу та увагу з боку батька (т. 2 а. с. 126, 127).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області від 29 червня 2021 року № 481 мати дитини ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де нею створені всі належні умови для проживання, виховання та навчання дитини. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 07 грудня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано. Батько дитини ОСОБА_2 проживає з громадянкою ОСОБА_6 , яка на цей час при надії, зі слів ОСОБА_2 вони чекають на спільну дитину. ОСОБА_6 має на вихованні малолітнього сина від першого шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Їхня родина проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де також проживає батько ОСОБА_6 - ОСОБА_8 . У ході проведення роботи з родиною встановлено, що малолітній ОСОБА_4 з понеділка до п`ятниці проживає разом з батьком, а в п`ятницю йде до матері. Малолітній ОСОБА_3 навчається в 5 класі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 м. Борисполя. Зі слів батька, дитина з вересня 2020 року фактично проживає з ним. Мати за цей період неодноразово намагалася повернути дитину, але ОСОБА_2 цьому заважав. ОСОБА_1 неодноразово зверталася в різні інстанції щодо вчинення насильства з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2 . Відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 04 червня 2021 року в результаті застосування психо-діагностичних методик було виявлено присутність прихованої агресії, яка переважно направлена на образ матері, попри прихильність до неї та прояви тривожності, які виражаються скутістю й стриманістю.

Орган опіки та піклування Бориспільської міської ради не встановив обставин, за яких малолітній ОСОБА_3 має бути розлучений зі своєю матір`ю, факти, що свідчать про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх материнських обов`язків, недбале або жорстоке поводження з дитиною, негативний вплив на її особистість відсутні. Зазначений орган, врахувавши малолітній вік дитини, потреби в материнській пораді та турботі щодо вирішення щоденних потреб, дійшов висновку, що розлучення дитини з матір`ю суперечитиме її потребам, а отже, доцільним буде визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 (т. 2 а. с. 210, 211).

Експерт ОСОБА_11 пояснила суду, що вона є членом комісії при виконавчому комітеті. До них спочатку звернулася мама, а потім і батько дитини, оскільки між ними існує спір щодо місця проживання дитини. Нею було проведене експертне дослідження дитини щодо того, з ким прихильний проживати хлопчик. При цьому встановлено, що дитина знаходиться в кризовій ситуації, у нього підвищена тривожність. Щодо того, до кого більш прихильний ОСОБА_4 , сказати дуже складно, він хоче бути і з батьком, і з матір`ю, але щоб в нього була родина.

Допитана судом як свідок мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_12 пояснила суду, що після Нового 2020 року ОСОБА_13 пішов до іншої жінки і 3 місяці не цікавився дитиною, ОСОБА_4 жив з нею у м. Лебедин, на звернення щодо дитини ОСОБА_13 відповідав, що це її проблеми. А коли стало питання аліментів і квартири, то він згадав про дитину, побив ОСОБА_1 та викрав сина. З серпня 2020 року дитина живе з батьком, онук казав, що батько постійно в його присутності ображає маму. У квартирі за місцем проживання матері створені всі умови для дитини, а в квартирі за місцем проживання батька дуже брудно, немає жодних умов: у туалеті та кухні замість дверей висять ковдри, речі розкидані по квартирі.

Свідок ОСОБА_14 пояснила, що більше 10 років знає сім`ю ОСОБА_15 . Позивач ОСОБА_1 дуже хороша мати, вона ніколи не чула, щоб остання підвищувала голос на сина. Останній рік ОСОБА_4 проживає з батьком, хлопчик став замкнутим. Із переписки у шкільній групі у вайбері знає про погіршення навчання ОСОБА_4 .

Свідок ОСОБА_16 пояснила, що сім`ю ОСОБА_15 знає близько 10 років. Її дитина ходить в один клас з ОСОБА_4 . ОСОБА_1 може охарактеризувати як хорошу маму, добру господиню, у квартирі нею створені належні умови проживання. Навчанням і вихованням дитини більше займається мама. Близько 5 місяців хлопчик проживає з батьком. У шкільній групі у вайбері вчителька часто пише, що в ОСОБА_4 не виконані завдання.

Свідок ОСОБА_17 - мати однокласника ОСОБА_4 , зі слів свого сина, знає, що хлопчик проживає зі своїм батьком, любить свою маму, але жити більше йому подобається з батьком.

Свідок ОСОБА_18 пояснила, що близько 5 років знає сім`ю ОСОБА_15 . У ОСОБА_19 вдома нормальні умови, про квартиру батька нічого сказати не може, ніколи в ній не була. Між дитиною та батьком гарні стосунки, дитина любить батька. Одного разу ОСОБА_4 говорив їй, що хоче жити з батьком.

Також у матеріалах справи наявні докази звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів із заявами про застосування до неї насильства ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 20, 138, 140).

Для повного і всебічного розгляду справи суд першої інстанції прийняв рішення щодо виклику в судове засідання малолітнього ОСОБА_3 для з`ясування думки останнього щодо визначення місця проживання з одним з батьків.

У судовому засіданні суду першої інстанції малолітній ОСОБА_3 в присутності педагога пояснив, що більше року проживає разом з батьком у с. Щасливе, висловив бажання проживати разом із батьком, зазначивши, що з ним йому комфортніше (т. 3, а. с. 67).

Також дитина пояснила, що батько ходить на роботу 10-13 днів на першу зміну на 6-7 годину ранку і до 17, а потім 1 день на другу зміну на 12 годину і до 20-22 години. Він навчається в школі, яка знаходиться в м. Бориспіль, куди його возить батько, а після школи батько забирає його на роботу. З останнім вони грають в Інтернеті. Уроки він вчить сам.

Мама на роботу ходить на 10 годину, а повертається о 20 годині, субота і неділя в неї вихідні.

Висновком Органу опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області від 27 липня 2021 року № 583 рекомендовано суду встановити порядок спілкування батька ОСОБА_2 з малолітнім сином ОСОБА_3 за наступним графіком: перші та треті вихідні місяця з п`ятниці по неділю на території батька, враховуючи розклад занять дитини (т. 3, а. с. 31).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання дитини разом з матір`ю. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому не є предметом касаційного перегляду судом відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник щодо визначення місця проживання дитини.

Під час оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд керується положеннями Конвенції про права дитини (далі - Конвенція) Сімейним кодексом України (далі - СК України), Законом України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з положеннями статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

У статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частина друга статті 160 СК України).

Статтею 161 СК України передбачено, що, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

У рішенні ЄСПЛ «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року зазначено, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Аналіз релевантної практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

У зв`язку із зазначеним при визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесів вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини.

Колегія суддів зауважує, що сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд враховує, що у цій справі наявні два висновки двох органів опіки та піклування, які висловлювали свою позицію щодо дотримання прав та забезпечення інтересів дитини під час розгляду цієї справи.

Так, відповідно до висновку Органу опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області від 18 березня 2021 року місце проживання малолітнього ОСОБА_3 доцільно визначити з батьком ОСОБА_2 . Такий висновок мотивований тим, що при безпосередньому спілкуванні з хлопчиком з`ясовано його прихильність і бажання проживати разом з батьком, де він відчуває комфорт, постійну турботу та увагу з боку батька (т. 2, а. с. 126, 127).

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області від 29 червня 2021 року № 481 мати дитини ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , де нею створені всі належні умови для проживання, виховання та навчання дитини. Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 07 грудня 2020 року шлюб між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 розірвано. Батько дитини ОСОБА_2 проживає з громадянкою ОСОБА_6 , яка на цей час при надії, зі слів ОСОБА_2 вони чекають на спільну дитину. ОСОБА_6 має на вихованні малолітнього сина від першого шлюбу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Їхня родина проживає за адресою: АДРЕСА_2 , де також проживає батько ОСОБА_6 - ОСОБА_8 . У ході проведення роботи з родиною встановлено, що малолітній ОСОБА_4 з понеділка до п`ятницю проживає разом з батьком, а в п`ятницю йде до матері. Малолітній ОСОБА_3 навчається в 5 класі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 6 м. Бориспіль. Зі слів батька, дитина з вересня 2020 року фактично проживає з ним. Мати за цей період неодноразово намагалася повернути дитину, але ОСОБА_2 цьому заважав. ОСОБА_1 неодноразово зверталася в різні інстанції щодо вчинення насильства з боку колишнього чоловіка ОСОБА_2 . Відповідно до висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини від 04 червня 2021 року в результаті застосування психо-діагностичних методик було виявлено присутність прихованої агресії, яка переважно направлена на образ матері, попри прихильність до неї та прояви тривожності, які виражаються скутістю й стриманістю.

Органом опіки та піклування Бориспільської міської ради не встановлено обставин, за яких малолітній ОСОБА_3 має бути розлучений зі своєю матір`ю, факти, що свідчать про неналежне виконання ОСОБА_1 своїх материнських обов`язків, недбале або жорстоке поводження з дитиною, негативний вплив на її особистість відсутні. Зазначений орган, врахувавши малолітній вік дитини, потреби в материнській пораді та турботі щодо вирішення щоденних потреб, дійшов висновку, що розлучення дитини з матір`ю суперечитиме її потребам, а отже, доцільним буде визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 210, 211).

Суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, погодився з висновком Органу опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області від 29 червня 2021 року № 481, а також зазначив, що висновок є обґрунтованим та таким, що не суперечить інтересам дитини.

Щодо висновку Органу опіки та піклування Пристоличної сільської ради Бориспільського району Київської області від 18 березня 2021 року суди зазначили, що він носить рекомендаційний характер, а висновок щодо визнання за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_2 не містить переконливих мотивів щодо того, яким чином таке втручання в сімейне життя малолітньої дитини буде відповідати її інтересам, і яким саме інтересам цієї дитини.

Колегія суддів погоджується з такою оцінкою зазначених вище висновків органів опіки та піклування.

Крім того, колегія суддів наголошує, що дитина є суб`єктом права і незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Комплексний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю.

Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією.

Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 727/3856/18 наголошено, що згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним із батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Крім того, враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з батьком, який чинить перешкоди в спілкування матері з сином, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зв`язків матері та дитини).

Таким чином, саме лише висловлене дитиною бажання проживати з батьком не може бути безумовною підставою для відповідного визначення місця проживання, оскільки при вирішенні спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та в сукупності.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції у ході розгляду справи здійснив опитування малолітнього ОСОБА_3 в присутності педагога щодо його думки щодо проживання з одним із батьків.

Малолітній ОСОБА_3 повідомив, що більше року проживає разом з батьком у с. Щасливе, висловив бажання проживати разом із батьком, зазначивши, що з ним йому комфортніше (т. 3, а. с. 67). Також дитина пояснила, що батько ходить на роботу 10-13 днів на першу зміну на 6-7 годину ранку і до 17 години, а потім 1 день на другу зміну на 12 годину і до 20-22 години. Він навчається в школі, яка знаходиться в м. Бориспіль, куди його возить батько, а після школи батько забирає його на роботу. З останнім вони грають в Інтернеті. Уроки він вчить сам. Мама на роботу ходить на 10 годину, а повертається о 20 годині, субота і неділя в неї вихідні.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи думку дитини, вік дитини, стан її здоров`я, ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, можливості сторін щодо забезпечення рівня життя дитини, який відповідатиме її якнайкращим потребам, встановленою однаковою прихильність дитини до обох батьків, те, що позивачка піклується про дитину, турбується про його здоров`я, цікавиться навчальним процесом, а також те, що саме останньою створені більш сприятливі умови для проживання дитини, оскільки в квартирі, в якій мешкає мати, є окрема облаштована кімната для сина, в якій він буде проживати сам, з урахуванням обставин справи та пояснень малолітнього, для забезпечення прав та інтересів дитини, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що місце проживання малолітнього ОСОБА_3 має бути визначено разом з матір`ю.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.

Також колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи конкретні обставини справи, що думка дитини щодо її бажання проживати з батьком у контексті цієї справи є непереконливою з огляду на малолітній вік дитини, тривалий час проживання з батьком, обмеження спілкування з матір`ю та конфлікт між батьками щодо визначення місця проживання сина.

Доводи касаційної скарги про те, що визначення місця проживання з матір`ю вплине на життя ОСОБА_2 , на життя його сина ОСОБА_4 , на психічний стан батька та сина, призведе до змушених змін у житті дитини, оскільки після тривалого проживання з батьком він буде вимушений змінити вже усталений спосіб життя, змінити свій режим, свої звички, а це може призвести до негативних та непередбачуваних психологічнихтравм, а тому не відповідає їх інтересам дитини щодо зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, малолітній ОСОБА_3 навчається у загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 6 у м. Борисполі, тому визначення його місця проживання з матір`ю, яка проживає у м. Бориспіль, не створить необхідності зміни навчального закладу дитини, тому є безпідставними доводи касаційної скарги про те, що через зміну місця проживання дитина потрапить в інше середовище.

Також, у висновку Органу опіки та піклування Бориспільської міської ради Київської області від 29 червня 2021 року № 481 встановлено, що син сторін на вихідних (з п`ятниці), проживає у матері, що також свідчить про звичність для нього визначеного судом місця проживання.

Крім того, як встановлено судами, матір проживає в квартирі, яка має площу 60,5 кв. м, складається з двох кімнат, у квартирі є всі комунальні зручності, частково зроблений ремонт, житло утримується в задовільному стані, для малолітнього ОСОБА_3 створені умови для виховання, навчання, розвитку та відпочинку, є окрема кімната для нього.

Батько проживає в квартирі, яка має площу 48 кв. м, складається з двох кімнат, одну з кімнат займає батько цивільної дружини ОСОБА_2 - ОСОБА_8 , в іншій кімнаті проживає малолітній ОСОБА_3 , його батько ОСОБА_2 , цивільна дружина останнього ОСОБА_6 , син ОСОБА_6 - ОСОБА_7 . Малолітній ОСОБА_3 має спальне місце на двоповерховому ліжку з сином ОСОБА_6 , забезпечений місцем для навчання, сезонним одягом, дитячим приладдям.

За таких обставин, вирішуючи спір про визначення місця проживання дитини, місцевий суд, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що позивач на цей час здатна забезпечити належні та більш комфортні, ніж у батька, умови проживання, виховання та утримання сина, а тому, виходячи із закріплених у міжнародному та національному законодавстві принципів пріоритету захисту прав та забезпечення інтересів дітей в усіх діях щодо них, у тому числі при вирішенні судових спорів, обґрунтовано надав перевагу проживанню ОСОБА_4 саме з матір`ю, яка може забезпечити нормальний всебічний розвиток дитини.

Колегія суддів звертає увагу на те, що визначення місця проживання дитини з матір`ю, не впливатиме на їх взаємовідносини з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Отже, відповідні доводи касаційної скарги про позбавлення батька дитини певного обсягу батьківських прав внаслідок визначення місця проживання дитини з її матір`ю є безпідставними.

Батько дитини, який безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Тобто, у разі, якщо син буде проживати разом з матір`ю, батьківські права позивача за зустрічним позовом не будуть порушені та він не буде позбавлений можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дитини у повному обсязі.

Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дитини з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини з матір`ю у цій справі, суди надали належну оцінку доказам: кожному окремо та доказам у їх сукупності, досліджено висновки органів опіку та піклування нарівні з іншими доказами, враховано думку та прихильність до батьків самої дитини, ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, у результаті чого ухвалено законні та вмотивовані рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справі «Пономарьов проти України»).

З урахуванням встановлених на підставі повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів, у контексті цієї справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову ОСОБА_1 та визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків суду першої інстанції та апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участю

З аналізу відзиву Сороколіт Н. М. встановлено, що позивач просить про розгляд справи за її участі для надання пояснень.

У задоволенні вказаного клопотання слід відмовити з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Абзац другий частини першої цієї статті визначає, що в разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.

Оскільки суд касаційної інстанції не вирішував питання про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, відсутні правові підстави для задоволення вказаного клопотання.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Враховуючи те, що ухвалою Верховного Суду 16 грудня 2021 року зупинено дію рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року до закінчення касаційного провадження, тому виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 436 ЦПК України підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за її участі відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року та постанову Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Білопільського районного суду Сумської області від 19 серпня 2021 року та постанови Сумського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький

Судді: І. В. Литвиненко

С. Ю. Мартєв

Є. В. Петров

В. В. Сердюк