Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.06.2019 року у справі №712/2320/18

Постанова

Іменем України

28 лютого 2020року

м. Київ

справа № 712/2320/18-ц

провадження № 61-10616св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Храпка В. Д., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідач на своєму сайті розмістив статтю під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Вказана стаття містить недостовірну та неправдиву інформацію про його батька ОСОБА_5 , зокрема:

1. «І ще цікава деталь: забудовник - нині вже покійний сумновідомий черкаський бізнесмен-будівельник Ігор Калашник, якому минулого року за клопотанням того самого ОСОБА_3 було посмертно присвоєне звання «Почесного громадянина» міста Черкаси і якого поховано на Алеї Героїв на міському цвинтарі - поруч із загиблими атовцями. Доля в Черговий раз познущалася над корупціонерами, які прижиттєво намагалися довести, що в дерев`яних макінтошах таки є кишені...»;

2. «Нагадаємо, що ОСОБА_7 протягом двох десятків років керував будівельними організаціями, які колись належали Українській спілці ветеранів Афганістану, але в результаті сумнівних оборудок таки стали приватними компаніями і належали родині покійного бізнесмена. Слід додати, що ОСОБА_7 неодноразово обирався депутатом Черкаської міської ради і тривалий час керував постійною депутатською комісією з бюджету та розвитку міста. При тому, звісно, не вступаючи в жоден конфлікт інтересів - адже депутатська діяльність, виділення землі під забудову ніяким чином не перетиналися з професійною діяльністю бізнесмена. Чи, може, ми помиляємося?;

3. «І зовсім випадковою, звісно, була історія з отриманням підряду на будівництво сумнозвісного довгобуду, що тривав чи не кілька десятиліть, - спортзалу 18-ї школи, який у результаті обійшовся міському бюджету не в один мільйон доларів - кошти, за які можна було побудувати цілий стадіон, а не звичайний шкільний спортзал.»;

4. «А також зовсім випадковим збігом обставин є отримання у власність цілого корпусу в першій міській лікарні, який у результаті корупційних оборудок перекочував з комунального майна в приватну власність бізнесмена-політика.»:

5. « ОСОБА_7 став справжнім духовним учителем тоді ще політика-початківця ОСОБА_3, обрії інтересів якого не сягали на той момент далі встановлення біг-бордів та МАФів на вулицях міста. Схоже, ОСОБА_7 навчив ОСОБА_3 багатьом речам, серед яких головна - як можна тривалий час паразитувати на міському майні та бюджеті.»;

6. «У той самий час будівельна компанія Калашника, втративши фінансову підтримку, яку давала їй посада керівника, що сидів фактично на потоках міського бюджету, почала стрімко занепадати. Не будувалися нові об`єкти, в замороженому стані перебували розпочаті будівництва, у тому числі той самий спортивний зал школи № 18. З усіх боків тиснули на бізнесмена численні кримінальні справи і фінансові претензії кредиторів. Компанія впевнено банкрутіла.»;

7. «Насправді, компанія, яку очолював ОСОБА_7 , вже на той момент не була здатна не те що на ведення будівельних робіт, вона перебувала в стані давно мертвого банкрута, а сама оборудка на меті мала не будівництво квартир для родин воїнів - інтернаціоналістів, а банальний перепродаж столичним «інвесторам». Серед них, можливо, структури, наближені до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших представників «еліт». Але щось не склалося з домовленостями. Оборудка «зависла». Всупереч договору, роботи по забудові території так і не були розпочаті, і логічно було б очікувати, що договір буде розірвано, а міська земля, що є найдорожчим активом громади, буде повернута місту...»;

8. « А ОСОБА_3 зовсім не цікавляться ані місцеві правоохоронці, ані працівники Служби Безпеки України. Бо, кажуть, серед останніх чимало тих, хто кришував багато років оборудки Калашника, які стали корупційною спадщиною нинішнього секретаря Черкаської міськради».

Факт поширення недостовірної інформації підтверджується розміщенням вказаної статті на сайті відповідача за наступним інтернет-посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3.

Вислови, надруковані у вказаній статті є такими, що не відповідають дійсності, містять недостовірну та непідтверджену інформацію, відповідач навмисно розповсюдив недостовірну інформацію, намагаючись в такий спосіб завдати шкоду честі, гідності та діловій репутації, а також з метою дискредитації ОСОБА_5 . Вказану недостовірну інформацію, яка, на його думку, принижує честь, гідність, ділову репутацію його батька, донесено невизначеному колу осіб, оскільки її поширено в загальнодоступній всесвітній мережі Інтернет. Поширенням вказаної інформації йому завдана моральна шкода, яка обґрунтована тим, що його батько був публічною особою, відомим у м. Черкасах політиком та успішним бізнесменом із чудовою репутацією, а тому після опублікування відповідачем недостовірної та неправдивої інформації він вимушений докладати додаткових зусиль для спростування неправдивої інформації та організації власного життя, чим порушено звичайний для нього спосіб життя. Він зазнав негативних емоційних хвилювань та переживань, оскільки неправдиві висловлювання відповідача швидко розповсюдилися та обговорюються серед населення м. Черкаси та області, що впливає також на його стан здоров`я та ділову репутацію.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недостовірною, такою, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 інформацію, яку відповідач поширив ІНФОРМАЦІЯ_2 на своєму сайті у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Зобов`язати відповідача за власний рахунок спростувати недостовірну інформацію, поширену ним у спосіб найбільш близький до способу її поширення, шляхом розміщення на сайті відповідача інформації про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» ним поширена неправдива та недостовірна інформація, така, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 , у строк не пізніше п`ятнадцяти днів із дня набрання рішенням суду законної сили. Стягнути з відповідача у відшкодування завданої йому моральної шкоди 100 000,00 грн.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недостовірною і такою, що не відповідає дійсності, принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 інформацію, яку поширив ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» Зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок спростувати недостовірну інформацію, поширену на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3, у спосіб найбільш близький до способу її поширення, а саме: шляхом розміщення на сайті ІНФОРМАЦІЯ_3 інформації про те, що 19 грудня 2017 року у статті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» поширена неправдива і недостовірна інформація, така, що не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_5 , у строк не пізніше п`ятнадцяти днів із дня набрання рішенням суду законної сили. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили, що поширена відповідачами інформація про ОСОБА_5 є достовірною, а також доказів, які б свідчили, що відповідач не є поширювачем цієї інформації, суду надано не було. Враховуючи характер висловів, їх форму та зміст, вказана інформація подана саме у формі фактичних тверджень (даних) та не може кваліфікуватись як оціночні судження. Висловлювання можна перевірити на предмет відповідності їх дійсності, а тому вони не можуть вважатись оціночними судженнями. Крім того, свобода вираження поглядів, не має апріорі пріоритету або переваги над іншими конституційними або конвенційними правами людини. Такий пріоритет може бути надано тільки після аналізу і ретельного дослідження всіх обставин кожної конкретної суперечки між двома конфліктуючими правами. У статті згадується ОСОБА_5 , як дійова особа, або особа яка впливає на появу і розвиток певного конфлікту інтересів навколо виділення земель під будівництво, звинувачення його у корупційних правопорушеннях тощо.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що майже вся інформація є судженням, оскільки викладена у формі критики, оцінки дій та припущення, а така інформація як присвоєння звання, місце поховання, перебування на певних посадах, отримання підряду на будівництво не містить даних які порушують право на повагу до гідності, честі та ділову репутацію. Крім того, вся викладена інформація про ОСОБА_5 , хоч і стосується, у тому числі і його бізнесової діяльності, проте повністю пов`язується з його діяльністю як депутата міської ради, тобто публічної особи. Про те, що ОСОБА_5 є політиком та публічною особою, зазначає і сам позивач у позовній заяві. При поширенні недостовірної інформації щодо приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя. Крім того, при розгляді справи порушена підсудність та частина 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки Соснівський районний суд м. Черкаси не є судом встановленим законом, до підсудності якого відносився розгляд цього позову. Цей позов підсудний Придніпровському районному суду м. Черкаси. З довідки про власника веб-сайту убачається, що реєстратором доменного імені antenna.com.ua є фізична особа-підприємець ОСОБА_2 діяльність якого як фізичної особи-підприємця припинено 27 грудня 2016 року.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Судукасаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно та незаконно прийняв апеляційну скаргу, яка подана з порушенням строків на оскарження рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції вийшов за межі доказів, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення. ОСОБА_2 є власником доменного імені, а отже, сам він є належним відповідачем у справі. У спірній статті згадується його батько саме як дійова особа, або особа, яка впливає на появу і розвиток певного конфлікту інтересів навколо виділення земель під будівництво, звинувачуючи його у корупційних правопорушеннях тощо, але жодного належного доказу (вироку, рішення чи постанови суду, яким би доводилася вина батька у тих протиправних діяннях, якими просякнута вся стаття), відповідач не долучив.

Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Встановлені судами обставини

ІНФОРМАЦІЯ_2 на сторінці сайту за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 розміщено статтю без зазначення автора «ІНФОРМАЦІЯ_1» з інформацією про ОСОБА_5 , який є батьком позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Стаття містить інформацію такого змісту:

1. «І ще цікава деталь: забудовник - нині вже покійний сумновідомий черкаський бізнесмен-будівельник Ігор Калашник, якому минулого року за клопотанням того самого ОСОБА_3 було посмертно присвоєне звання «Почесного громадянина» міста Черкаси і якого поховано на Алеї Героїв на міському цвинтарі - поруч із загиблими атовцями. Доля в Черговий раз познущалася над корупціонерами, які прижиттєво намагалися довести, що в дерев`яних макінтошах таки є кишені...»;

2. «Нагадаємо, що ОСОБА_7 протягом двох десятків років керував будівельними організаціями, які колись належали Українській спілці ветеранів Афганістану, але в результаті сумнівних оборудок таки стали приватними компаніями і належали родині покійного бізнесмена. Слід додати, що ОСОБА_7 неодноразово обирався депутатом Черкаської міської ради і тривалий час керував постійною депутатською комісією з бюджету та розвитку міста. При тому, звісно, не вступаючи в жоден конфлікт інтересів - адже депутатська діяльність, виділення землі під забудову ніяким чином не перетиналися з професійною діяльністю бізнесмена. Чи, може, ми помиляємося?;

3. «І зовсім випадковою, звісно, була історія з отриманням підряду на будівництво сумнозвісного довгобуду, що тривав чи не кілька десятиліть, - спортзалу 18-ї школи, який у результаті обійшовся міському бюджету не в один мільйон доларів - кошти, за які можна було побудувати цілий стадіон, а не звичайний шкільний спортзал.»;

4. «А також зовсім випадковим збігом обставин є отримання у власність цілого корпусу в першій міській лікарні, який у результаті корупційних оборудок перекочував з комунального майна в приватну власність бізнесмена-політика.»

5. « ОСОБА_7 став справжнім духовним учителем тоді ще політика-початківця ОСОБА_3, обрії інтересів якого не сягали на той момент далі встановлення біг-бордів та МАФів на вулицях міста. Схоже, ОСОБА_7 навчив ОСОБА_3 багатьом речам, серед яких головна - як можна тривалий час паразитувати на міському майні та бюджеті.»;

6. «У той самий час будівельна компанія Калашника, втративши фінансову підтримку, яку давала їй посада керівника, що сидів фактично на потоках міського бюджету, почала стрімко занепадати. Не будувалися нові об`єкти, в замороженому стані перебували розпочаті будівництва, у тому числі той самий спортивний зал школи № 18. З усіх боків тиснули на бізнесмена численні кримінальні справи і фінансові претензії кредиторів. Компанія впевнено банкрутіла.»;

7. «Насправді, компанія, яку очолював ОСОБА_7 , вже на той момент не була здатна не те що на ведення будівельних робіт, вона перебувала в стані давно мертвого банкрута, а сама оборудка на меті мала не будівництво квартир для родин воїнів - інтернаціоналістів, а банальний перепродаж столичним «інвесторам». Серед них, можливо, структури, наближені до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та інших представників «еліт». Але щось не склалося з домовленостями. Оборудка «зависла». Всупереч договору, роботи по забудові території так і не були розпочаті, і логічно було б очікувати, що договір буде розірвано, а міська земля, що є найдорожчим активом громади, буде повернута місту...»;

8. « ОСОБА_3 Радуцьким зовсім не цікавляться ані місцеві правоохоронці, ані працівники Служби Безпеки України. Бо, кажуть, серед останніх чимало тих, хто кришував багато років оборудки Калашника, які стали корупційною спадщиною нинішнього секретаря Черкаської міськради».

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

У силу статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Межі припустимої критики за певних обставин можуть бути ширшими, коли йдеться про державного службовця, що виконує або виконував свої повноваження, ніж коли йдеться про фізичних осіб, проте не можна стверджувати, що державні службовці свідомо піддають ретельному обстеженню кожне своє слово чи дію в тій самій мірі, як це роблять політики, і, отже, до них повинні застосовуватись ті самі механізми, що й до останніх, коли йдеться про критику їх діяльності. Державні службовці повинні користуватися громадською довірою в умовах, позбавлених надзвичайного занепокоєння, що зробить вдалим виконання ними своїх завдань. Отже, може постати необхідність у їх захисті від образливих словесних нападок під час виконання ними своїх обов`язків (Janowski, п. 33, and Nikula v. Finland, no. 31611/96, п. 48, ECHR 2002-11).

Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, cited above, p. 28, п. 46).

Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalem v.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадках, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Згідно з абзацом 6 пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян. Тому, якщо посадові чи службові особи діють без правових підстав, то вони повинні бути готовими до критичного реагування з боку суспільства.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, № 16695/04, § 46, ЄСПЛ, 15 липня 2010 року).

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи зазначається, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів, зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки поширена інформація у статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» не є тією інформацією, яка порушує честь та гідність, оскільки поширена інформація є висловлюванням, що не може бути витлумачене як таке, що містять фактичні дані. При цьому чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень. Вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів), а публічні особи мають бути толерантними до різкої, навіть некоректної критики.

Крім того, ОСОБА_5 , щодо якого поширена спірна інформація, був публічною особою, а отже, межа допустимої критики щодо нього є значно ширшою, а його діяльність є об`єктом значного суспільного інтересу, який, зокрема, втамовується, з одного боку, - продукуванням інформації щодо такої особи засобами масової інформації, а з іншого - її сприйняттям та поглинанням суспільством як результат реалізації інтересу.

Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом -- це передумова плюралізму поглядів.

Зазначене вказує на те, що спірна інформація є оцінкою дій, висловлювання не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані, оскільки вони лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Твердження заявника про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно та незаконно прийняв апеляційну скаргу, яка подана з порушенням строків на оскарження рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції не отримував, що підтверджується конвертом із довідкою про причину повернення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення», і лише 11 лютого 2019 року відповідач отримав рішення суду.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 395, 401, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Апеляційного суду Черкаської області від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик