Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.04.2018 року у справі №346/968/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2020 року м. Київ

справа № 346/968/17 провадження № 61-15162св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - судді Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А.

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах П'ядицької об'єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргою першого заступника прокурора Івано-Франківської області на постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року, прийняту колегією у складі суддів: Бойчука І. В., Ясеновенко Л. В., Горейко М. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року заступник керівника Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним державного акта та повернення земельної ділянки.

Позов мотивовано тим, що земельна ділянка надана відповідачу незаконно внаслідок злочинних дій ОСОБА_3, який видав ОСОБА_2 завідомо неправдивий документ, а саме рішення 24 сесії Великокам'янської сільської ради 4 демократичного скликання від 24 січня 2006 року "Про затвердження технічного звіту по складанню кадастрового плану земельної ділянки".

Вироком Коломийського міськрайонного суду від 17 березня 2016 року ОСОБА_3, визнано винним у вчиненні злочину та призначено відповідне покарання.

Просив поновити позовну давність, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 812119 від 2 жовтня 2006 року площею 0,5546 га, виданий ОСОБА_2, та зобов'язати ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,5546 га, розташовану в селі Велика Кам'янка, з чужого незаконного володіння до земель запасу П'ядицької об'єднаної територіальної громади.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції та мотиви їх прийняття

Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року поновлено позовну давність, позов задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД № 812119 від 2 жовтня 2006 року площею 0,5546 га, виданий ОСОБА_2 і зобов'язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,5546 га, кадастровий номер 2623280201:01:011:0007, розташовану в селі Велика Кам'янка Коломийського району Івано-Франківської області, з чужого незаконного володіння до земель запасу П'ядицької об'єднаної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області. Стягнено з ОСОБА_2 на користь Державної судової адміністрації України 640 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням 24 сесії Великокам'янської сільської ради Коломийського району 4 демократичного скликання від 24 січня 2006 року ОСОБА_2 затверджено технічний звіт по складанню кадастрового плану земельної ділянки. На підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД №812119 від 2 жовтня 2006 року, кадастровий номер 2623280201:01:011:0007, що знаходиться на АДРЕСА_1, площею 0,5546 га для ведення особистого селянського господарства.

Зазначене рішення сільської ради було підробленим, що встановлено вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2016 року, та за яким колишнього сільського голову - ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 КК України, та призначено відповідне покарання. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 державним та громадським інтересам в особі органу місцевого самоврядування завдано шкоду в сумі 102 610 грн.

Постановою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року скасовано з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду даної справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 подав суду заяву про застосування наслідків спливу позовної давності, однак суд першої інстанції на дану обставину уваги не звернув, погодився із доводами прокуратури в інтересах П'ядицької територіальної громади і дійшов висновку про поновлення позовної давності у спірних правовідносинах, не зазначивши у судовому рішенні мотивів такого висновку.

Вважаючи початком перебігу позовної давності 2 жовтня 2006 року, тобто день виготовлення головою Великокам'янської сільської ради ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №812119, суд апеляційної інстанції відхилив доводи позивача про те, що прокурор не міг стверджувати про підроблення рішення до винесення вироку, застосував до позовних вимог позовну давність та прийняв постанову про відмову у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

22 березня 2018 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права при застосуванні строків позовної давності, просив скасувати постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року, залишити в силі рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції при вирішенні питання щодо застосування позовної давності, не врахував, що позивачу стало відомо про порушене право після встановлення судом загальної юрисдикції фіктивності рішення Великокам'янської сільської ради, що підтверджується вироком суду від 17 березня 2016 року. Крім того, судом апеляційної інстанції не наведено обставин, які б підтверджували про обізнаність позивача - П'ядицької об'єднаної територіальної громади - про порушення своїх прав підробленим рішенням.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Провадження в суді касаційної інстанції

Касаційна скарга подана до Верховного Суду першим заступником прокурора Івано-Франківської області 22 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 6 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

Судами встановлено, що рішенням 24 сесії Великокам'янської сільської ради Коломийського району 4 демократичного скликання від 24 січня 2006 року ОСОБА_2 затверджено технічний звіт по складанню кадастрового плану земельної ділянки.

На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯД №812119 від 2 жовтня 2006 року. Земельна ділянка з кадастровим номером undefined знаходиться на АДРЕСА_1, площа земельної ділянки становить 0,5546 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства.

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 17 березня 2016 року встановлено, що вказане рішення сільської ради є підробленим, колишнього сільського голову ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 КК України, та призначено відповідне покарання. Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 державним та громадським інтересам в особі органу місцевого самоврядування завдано шкоду в сумі 102 610 грн, що спричинило тяжкі наслідки.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_2 подано заяву про застосування до даного спору позовної давності.

Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Згідно з частиною 3 статті З ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Перевіривши доводи касаційної скарги першого заступника прокурора Івано-Франківської області, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статтею 2 ЦПК України. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на засіданні 24 сесії 4 демократичного скликання Великокам'янської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області 24 січня 2006 року питання про затвердженню технічного звіту зі складення кадастрового плану земельної ділянки ОСОБА_2 не вирішувалося.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанції дійшли висновку про те, що рішення 24 сесії 4 демократичного скликання Великокам'янської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області не може бути підставою для видачі ОСОБА_2 державного акта на право власності на землю.

Держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, а їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, яку покликані підтримувати норми про позовну давність. Тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу позовної давності на оскарження незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, а на підставі статті 257 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 8 червня 2016 року у справі № 6-3089цс15.

І в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46,48,65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц).

Переглядаючи справу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що початком перебігу строку позовної давності у даній справі є 2 жовтня 2006 року, тобто день виготовлення головою Великокам'янської сільської ради державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 812119. Тому, звернувшись до суду з позовом про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування її у відповідача 21 лютого 2017 року, Коломийська місцева прокуратура пропустила позовну давність.

При цьому доводи позивача про те, що місцева прокуратура, зважаючи на презумпцію невинуватості, до винесення Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області 17 березня 2016 року обвинувального вироку щодо сільського голови ОСОБА_3, не могла стверджувати про наявність факту підроблення рішення Великокам'янської сільської ради, а тому не могла звернутися до суду, апеляційним судом зазначено як такі, що не заслуговують на увагу і суперечать матеріальним нормам права, що регулюють питання позовної давності.

Із вказаними висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.

В силу вказівок частини 2 статті 45 ЦПК України (в редакції на час подання позову прокурора) виключно прокурору належить право визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого подається позов.

Такі ж висновки містяться у рішенні Конституційного Суду України № 1-1/99 від 8 квітня 1999 року у справі щодо представництва прокуратурою інтересів держави, де суд вказав, що прокурор самостійно визначає і обґрунтовує у позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

Колегія суддів вважає, що, якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави.

Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

З огляду на практику Великої Палати Верховного Суду при розгляді позовних вимог за позовами прокурора в інтересах держави чи органів місцевого самоврядування, необхідно звертати увагу, коли могли дізнатись про порушення своїх прав саме ті органи, від імені яких звертається прокурор.

Обчислення позовної давності в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц (провадження № 14-460цс18).

Суд апеляційної інстанції не врахував, що для визначення початку перебігу позовної давності має значення об'єктивна можливість особи знати про обставини порушення її прав, тому прокурору стало достовірно відомо про порушення державних інтересів унаслідок вибуття з власності держави поза її волею земельної ділянки після винесення 17 березня 2016 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області обвинувального вироку щодо сільського голови ОСОБА_3.

Формально відхиливши посилання прокурора на вказані обставини, суд апеляційної інстанції не врахував, що вказаним вироком встановлено обставини щодо незаконності передачі ОСОБА_2 у приватну власть спірної земельної ділянки, тобто з цього часу стало відомо про незаконне вибуття з власності держави спірної земельної ділянки.

Отже, звернувшись з позовом в інтересах органу місцевого самоврядування у лютому 2017 року, прокурор діяв в межах позовної давності, встановленої статтею 257 ЦК України.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про існування правових підстав для задоволення позову, проте помилково вважав попущену позовну давність і її поновив.

За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, правильно застосував норми права і ухвалив рішення в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним державного акта та повернення земельної ділянки з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції, неповно врахувавши обставини справи, помилково скасував рішення суду першої інстанції в цій частині, яке відповідає закону.

Згідно зі статтею 413 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За таких обставин касаційний суд скасовує постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року та залишає в силі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про визнання недійсним державного акта та повернення земельної ділянки.

Разом з тим, касаційний суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції в частині поновлення позовної давності.

Встановивши, що прокурору стало достовірно відомо про порушення державних інтересів унаслідок вибуття з власності держави поза її волею земельної ділянки після винесення 17 березня 2016 року Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області обвинувального вироку щодо сільського голови Іванишина Д. Г., суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поновлення позовної давності для звернення прокурора із цим позовом, не врахувавши, що позовна давність не спливла.

Згідно з частинами 1 та 3 статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Оскільки суд першої інстанції в частині поновлення позовної давності встановив фактичні обставини справи, але неправильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про скасування рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року в частині поновлення позовної давності.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої цієї статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги з ОСОБА_1 на користь прокуратури Івано-Франківської області підлягає стягненню судовий збір, сплачений при поданні касаційної скарги, у розмірі 1 280 грн.

Керуючись статтею 413 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, статтями 141, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Івано-Франківської області задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 січня 2018 року скасувати.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року в частині поновлення позовної давності скасувати, в іншій частині рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2017 року залишити в силі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь прокуратури Івано-Франківської області 1 280 грн у відшкодування судового збору, сплаченого при поданні касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова С. О. Карпенко В. А. Стрільчук М.

Ю. Тітов