Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 15.08.2019 року у справі №196/1527/18

Постанова

Іменем України

09 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 196/1527/18

провадження № 61-14798св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго", Царичанська РЕМ, Петриківська РЕМ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2019 року в складі судді Зубій А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року в складі колегії суддів Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго"), Царичанської РЕМ, Петриківської РЕМ, в якому просила визнати дії відповідачів по припиненню подання електроенергії в будинок АДРЕСА_1 неправомірними; зобов'язати відповідачів відновити подачу електричної енергії у вказаний будинок; у рахунок відшкодування компенсації за завдану моральну шкоду стягнути солідарно з відповідачів на її користь 50 000,00 грн.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1, зареєстрована і проживає в ньому. Згідно з пунктом 1.1 договору про користування електричною енергією для побутових споживачів Дніпропетровської області № 1301018, укладеного 19 червня 2003 року між нею та ВАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", енергопостачальник бере на себе зобов'язання надійно постачати споживачу електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до потужності 1,3 кВт електроустановок споживача, з гарантованим рівнем надійності, безпеки і якості, а споживач зобов'язується оплачувати одержану електричну енергію за обумовленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

28 вересня 2018 року постачання електроенергії в будинок припинено шляхом роз'єднання проводів працівниками Царичанської РЕМ, проте акта про це їй надано не було. До припинення подачі електроенергії вона в повному обсязі виконувала умови вказаного договору.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив із того, що на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 14 лютого 1995 року власником житлового будинку була позивачка, однак 09 липня 2012 року власник об'єкта нерухомого майна змінився - ним стала ОСОБА_2, яка придбала його на прилюдних торгах з реалізації арештованого майна. У вересні та жовтні 2018 року

ОСОБА_2 звернулася до ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" з заявами про припинення електропостачання, тобто відключення енергопостачання відбулось за заявою власника. Таким чином, підстав для визнання дій відповідачів неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування компенсації за спричинену моральну шкоду немає.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 15 березня 2019 року - без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що саме позивач ОСОБА_1, а не ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, а тому правових підстав для визнання дій відповідачів по припиненню подачі електроенергії у вказаному будинку неправомірними, зобов'язання відновити подачу електричної енергії та стягнення компенсації моральної шкоди не вбачається.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона є власником будинку АДРЕСА_1 спростовуються матеріалами справи, згідно яких власником вказаного домоволодіння є

ОСОБА_2.

Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки її доводам про те, що:

вона постійно проживає у спірному будинку та до моменту відключення належним чином виконувала зобов'язання по оплаті споживаної електроенергії;

відповідачі порушили зобов'язання, передбачені договором від 19 червня 2003 року;

спір, щодо належності домоволодіння, розглядається судом;

штучне створення нестерпних умов для проживання в домоволодінні позбавляє її можливості ведення нормального способу життя.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2019 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішень судів попередніх інстанцій, відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди встановили, що 09 липня 2012 року приватним нотаріусом Царичанського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Сало В. В., відповідно до статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" та на підставі акта про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого в. о. начальника ВДВС Царичанського районного управління юстиції Влащенко Ю. І., 06 липня 2012 року видано свідоцтво про право власності, згідно з яким ОСОБА_2 належить на праві власності житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, що раніше належав ОСОБА_1. Вказане свідоцтво зареєстровано в реєстрі за № 666.

14 лютого 2013 року право власності ОСОБА_2 на житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1, зареєстроване у Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер запису про право власності 263599.

05 вересня 2018 року споживач ОСОБА_2, ознайомившись з умовами договору про постачання електричної енергії споживачу на сайті електропостачальника, звернулась на адресу Царичанського центру обслуговування клієнтів із заявою-приєднанням до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції постачальника.

До заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачем ОСОБА_2, яка є новим власником домоволодіння в АДРЕСА_1, додано копії правовстановлюючих документів на будинок.

26 вересня та 31 жовтня 2018 року ОСОБА_2 на адресу начальника Царичанського центру обслуговування клієнтів подавала заяви з проханням припинити постачання електричної енергії житлового будинку АДРЕСА_1, який належить їй на праві власності, зазначаючи, що ОСОБА_1 самовільно захопила її будинок та самовільно підключила електроенергію.

28 вересня 2018 року Царичанською РЕМ припинено електроживлення вказаного домоволодіння.

19 червня 2003 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Енергопостачальна компанія" укладено договір про користування електричною енергією в приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1.

06 липня 2012 року були проведені прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - житлового будинку на АДРЕСА_1, за результатами проведення яких ОСОБА_2 стала власником вказаного майна, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 09 липня 2012 року та витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, в якому міститься запис про право власності від 14 лютого

2013 року номер 263599.

05 вересня 2018 року між ОСОБА_2 та АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії.

ОСОБА_2 звернулася до начальника Царичанського Центру обслуговування клієнтів з заявами про припинення постачання електроенергії до належного їй будинку.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України "Про електроенергетику" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Тлумачення вказаних норм дозволяє зробити висновок, що постачання електричної енергії споживачу (абоненту) можливе тільки за наявності договору про постачання енергетичними ресурсів через приєднану мережу, укладеного між постачальником і споживачем (абонентом).

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Аналіз частини 2 статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов'язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.

Установивши, що відключення житлового будинку на АДРЕСА_1 від електропостачання, яке мало місце 28 вересня 2018 року, відбулося за заявою ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив обгрунтований висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки припинення постачання електроенергії було правомірним.

Відповідно до частини 2 статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Царичанського районного суду Дніпропетровської області

від 15 березня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від

12 червня 2019 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук