Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 17.08.2021 року у справі №127/17427/20

Постанова

Іменем України

23 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 127/17427/20

провадження № 61-13600св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа - служба у справах дітей Вінницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року у складі судді: Гуменюка К. П.,та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука В.

В., Копаничук С. Г., Медвецького С. К.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.

Позовна заява мотивована тим, що 29 квітня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області. В період шлюбу у сторін народились троє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. В подальшому спільне життя подружжя не склалось сторони почали проживати окремо, при цьому позивач з дітьми залишився проживати за адресою: АДРЕСА_1.

15 червня 2020 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Позивач вказував, що на цей час діти проживають разом із ОСОБА_1 та перебувають повністю на його утриманні. Останній піклується про зовнішній вигляд дітей, слідкує за моральним та духовним розвитком дітей, задовольняє їх матеріальні потреби. Однак, незважаючи на це, відповідач не визнає місце проживання спільних дітей разом із позивачем. ОСОБА_1 спиртними напоями не зловживає, наркотичні засоби не приймає, на обліку ні у лікаря психіатра, ні у нарколога не перебуває.

Має вищу юридичну освіту, до кримінальної відповідальності не притягувався, судимості не має. По місцю проживання характеризується позитивно, має стабільний дохід. Робочий день позивача дозволяє приділяти увагу дітям, завозити їх до школи, водити на додаткові заняття, проводити з ними дозвілля та іншим чином піклуватись про них. ОСОБА_1 з дітьми проживають у квартирі, де для них створені усі умови, є свої спальні місця, окремі місця для іграшок і вживання їжі.

ОСОБА_1 просив:

визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 разом із батьком ОСОБА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 позитивно характеризується, має стабільний дохід, забезпечений придатним для нормального виховання та розвитку малолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 житлом, в якому створено належні умови для виховання та розвитку дітей, бажає визначити місце проживання дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з собою. Таке ж бажання виявили і діти, які в судовому засіданні повідомили, що їм комфортніше та краще проживати з батьком. На переконання суду така позиція дітей є їхнім усвідомленим рішенням. Бажання дітей проживати з батьком є самостійно сформованим та таким що склалось без будь - якого стороннього впливу чи тиску. Суд прийняв до уваги, в якості підстав для визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з батьком, висновок органу опіки та піклування Вінницької міської ради від 09 листопада 2020 року № 01-00-011-66826, оскільки він є достатньо обґрунтованим та таким, що наданий з урахуванням думки малолітніх, згідно з яким орган опіки та піклування Вінницької міської ради і вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей, з батьком ОСОБА_1.

Суд першої інстанції зазначив, що батьки сумлінно ставляться до виконання своїх батьківських обов'язків, що підтверджується дослідженими письмовими доказами та показами свідків. Крім того, сторони мають належні соціально-побутові умови достатні для всебічного розвитку дітей, а також достатні доходи для забезпечення належного існування дочок. Натомість, суд вважав, за необхідне визначити місце проживання малолітніх із батьком, оскільки таке рішення не суперечитиме найвищим інтересам дітей. До такого висновку суд прийшов, беручи до уваги думку ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, адже під час допиту останніх, дівчата висловили бажання проживати разом із батьком. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей підлягають задоволенню у повному обсязі. При цьому суд звертає увагу, що в даному випадку суд вирішує спір не про розлучення дітей з матір'ю, а про визначення місця проживання дітей.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 31 березня 2021 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю Служби у справах дітей Вінницької міської ради про визначення місця проживання дітей, відмовлено.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що під час ухвалення вказаного судового рішення судом вирішувалось питання, щодо розподілу судових витрат. У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача зазначає про те, що в позовній заяві позивач зазначив про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, який окрім судового збору містив також і витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. Проте суд погодився з тим, що зазначення у позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи слід розцінювати як заяву про подання сторонами доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, оскільки попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є вимогою до позовної заяви.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що при ухваленні рішення про задоволення позовних вимог щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, суд першої інстанції, враховуючи норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, виходячи із пріоритету інтересів малолітніх дітей, дійшов обґрунтованого висновку про визначення їх місця проживання разом з батьком. При вирішенні заявлених позовних вимог судом першої інстанції враховано висновок органу опіки і піклування від 09 листопада 2020 №01-00-011-66826 щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, думку самих дітей, обставини справи та відносини, які існують між сторонами, а тому місцевий суд дійшов висновку, що проживання дітей з батьком в квартирі де вони постійно проживали, буде відповідати насамперед інтересам дітей, сприяти їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Апеляційний суд вказав, що тлумачення частини 1 статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Така ж позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 357/17852/15-ц від 29 травня 2019 року. Тому доводи апеляційної скарги про спірну здатність дітей самостійно висловити свою думку у судовому засіданні не заслуговують на увагу суду, оскільки під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги, зокрема, особиста прихильність дитини до кожного з батьків та вік дитини, і в даному випадку діти сторін можуть сформулювати власні погляди та вправі висловлювати свою власну думку, яка обґрунтовано прийнята до уваги судом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції про необхідність врахування під час розгляду даної справи думки дітей щодо їх бажання проживати разом з батьком.

Апеляційний суд зазначив, що згідно з висновком виконавчого комітету Вінницької міської ради як органу опіки і піклування № 01-00-011-66826, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком. Як вбачається з статті 19 СК в ній чітко визначено підстави, коли суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування. У цій справі відсутні обставини, за яких можна було б вважати, що висновок органу опіки та піклування є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дітей і такий висновок, в сукупності, співвідношенні та взаємозв'язку з іншими доказами у справі, підлягав врахуванню судом під час ухвалення оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що порушення позитивних взаємовідносин дітей з матір'ю можуть мати негативний вплив на подальший розвиток дітей, апеляційний суд відхилив, оскільки міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Стосовно посилань апеляційної скарги на позитивну характеристику відповідача, ставлення до дітей та виконання нею батьківського обов'язку, то дані посилання не можуть бути достатньою і беззаперечною підставою для відмови у задоволенні заявленого ОСОБА_1 позову про визначення місця проживання дітей. Оскаржене відповідачем рішення не перешкоджає їй вільно користуватися батьківськими правами та виконувати свої батьківські обов'язки щодо дітей. Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції, оскільки суд правильно застосував до даних правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про визначення місця проживання дітей з батьком. З урахуванням встановлених обставин справи, доводи апеляції не дають правових підстав для інших висновків по суті вирішення спору, ніж тих, яких дійшов суд першої інстанції, і не вказують на допущення судом порушень норм матеріального та/або процесуального права, які б були обов'язковою підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Аргументи учасників справи

У серпні 2021 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, яка підписану представником ОСОБА_3, в якій просила: скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року; направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції; вирішити питання про судові витрати.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами порушені норми процесуального права що унеможливило встановлення фактичних обставин, а саме враховані докази надані представником позивача 09 листопада 2020 року, які є недопустимим, оскільки позивачем був порушений порядок приєднання доказів, а саме вимоги частини 9 статті 83 ЦПК України щодо направлення копій доказів іншій стороні.

Суди не врахували, що проживання дітей разом з позивачкою відповідає їх інтересам. ОСОБА_2 має можливість забезпечити їм належні умови проживання, повного мірою займалися вихованням, чого відповідач забезпечити не в змозі, оскільки під час проживання дітей із ОСОБА_2, вони окрім школи, брали активну участь у позашкільному житті та розвитку, вивідували додаткові заняття та гуртки. В судових рішеннях не відреаговано на порушення норм процесуального права та все одно розглядалися докази, подані позивачем з порушенням цивільного процесуального законодавства Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визначення місця проживання дітей. У своїй позовній заяві та згодом неодноразово під час судового і розгляду справи він зазначав неправдиві відомості, щодо своїх доходів, наявність та розмір яких відповідно мають критичне значення для об'єктивного та законного вирішення справи щодо визначення місця проживання малолітньої дитини. Тому сторона відповідача просила суд апеляційної інстанції приєднати до матеріалів справи докази, що спростовують доводи позивача з приводу того, що він має стабільний дохід для утримання трьох малолітніх дітей, проте апеляційним судом було відмовлено у задоволені відповідно клопотання безпідставно.

Зазначає, що відповідно до свідоцтв про народження, які наявні в матеріалам справи, дітям зараз 9,9 та 7 років, тобто вони є малолітніми особами, відповідно до ЦК України. Сторона позивача спершу заперечувала щодо з'ясування думки дітей щодо визначення місця їх проживання але змінила свою думку та могла заздалегідь налаштувати дітей говорити те, що може лише позитивно характеризувати позивача. Тобто, можна ставити під сумнів, той факт, що діти були здатні самостійно висловити свою думку, наявність у них дсстатнього рівня розуміння, значення справжньої, вільної від впливу (тиску) інших осіб. під час судового засідання на якому були присутні та вислухані спільні діти сторін, був присутній позивач. ОСОБА_2 не була проінформована про те, що до суду будуть приведені її малолітні діти. Своєї згоди вона не надавала. При з'ясуванні думки дитини в цивільному судочинстві, варто зважати на те, що оцінка дитиною поведінки своїх батьків, життєвих обставин може бути необ'єктивною та зумовленою різними важелями впливу.

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, підписаний представником ОСОБА_7, в якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі матеріали по справі, допитав усіх заявлених свідків, заслухав дітей відносно яких вирішувалося питання проживання, а також дослідив висновок служби у справах дітей Вінницької міської ради. Під час судового засідання в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 намагалася розділити дітей вказуючи про те, що фактично вона хоче щоб із нею залишилася лише ОСОБА_5, а усі інші нехай залишаються із батьком. Після постійних сварок позивач із відповідачем роз'їхалися (ще до розірвання шлюбу) діти залишилися проживати із позивачем.

Відповідач дійшла до того, що звернулася до суду з метою стягнення із позивача аліментів на утримання дітей і це в той час, як діти на постійній основі і на повному матеріальному забезпеченні перебували у позивача. На підставі цього, розуміючи, що відповідач свідомо намагається ввести суд в оману з метою захисту прав та законних інтересів дітей позивач був змушений звернутися до суду для визначення місця проживання дітей із ним. Саме відповідач (її представник) жодного разу не направляв позивачу документів по справі. Усі документи вони надсилали через електронну пошту тим самим, не забезпечивши іншу сторону документами, які вони подають по справі. Натомість усі документи, які подані по справі, стороною позивача містять докази направлення іншій стороні, що підтверджується матеріалами справи. Окрім того, під час судового засідання головуючий по справі завжди оголошував, що саме надійшло до суду. Тому жодних перешкод в ознайомленні із матеріалами по справі (ОСОБА_8 проживає у м.

Вінниці) у сторони відповідача не було.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина 8 статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 вересня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Фактичні обставини

Суди встановили, що сторони з 29 квітня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року.

У сторін є троє дітей:

дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1;

дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1;

дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи № 33960 від 04 серпня 2020 року, № 34374,34373 та 34375 від 05 серпня 2020 року, наданих Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради, позивач ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, разом зі своїми дітьми - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно із характеристикою, наданою ОСББ "ЕТАЛОН-Л", на громадянина ОСОБА_1, останній зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 разом зі своїми доньками: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. У відносинах із сусідами зарекомендував себе з позитивної сторони, скарг чи претензій з боку сусідів не надходило. Порядний сім'янин, батько. Компрометуючими матеріалами голова та правління ОСББ не володіє

Відповідно до даних Єдиного реєстру досудових розслідувань, відомості про притягнення громадянина ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності відсутні.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що здійснює діяльність у сфері права.

15 червня 2020 року між ОСОБА_9 (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого, орендодавець представляє орендареві й членам його родини у користування строком на 2 роки частину квартири загальною площею 112,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, характеристика якої наведена в акті здачі квартири.

На виконання вимог ухвали суду, виконавчий комітет Вінницької міської ради як орган опіки і піклування надав висновок від 09 листопада 2020 року № 01-00-011-66826 щодо визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_1, у якому зазначено, що орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, з батьком ОСОБА_1.

При наданні висновку Служба у справах дітей врахувала як умови проживання дітей за місцем проживання батька, де створено всі належні умови, так і думку дітей, яка була з'ясована в ході розгляду питання надання висновку, згідно якої діти бажають проживати з батьком ОСОБА_1. У судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції малолітні діти сторін пояснили, що вони бажають проживати разом з батьком, з матір'ю бажають спілкуватись та підтримувати відносини.

У судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції малолітні діти сторін пояснили, що вони бажають проживати разом з батьком, з матір'ю бажають спілкуватись та підтримувати відносини.

Суди при вирішенні позовних вимог врахували висновок органу опіки і піклування від 09 листопада 2020 №01-00-011-66826 щодо визначення місця проживання малолітніх дітей, думку самих дітей, обставини справи та відносини, які існують між сторонами, та зробили висновок, що проживання дітей з батьком в квартирі де вони постійно проживали, буде відповідати насамперед інтересам дітей, сприяти їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення (частина 1 статті 161 СК України).

Тлумачення частини 1 статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина 4 та 5 статті 19 СК України

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї.

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 364/1139/19 (провадження № 61-11271св20) вказано, що: "під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку".

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених частина 4 статті 263 ЦПК України. (частина 1 статті 81 ЦПК України).

В контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дітей саме визначення місця проживання дітей із батьком відповідатиме інтересам дітей, врахувавши висновок органу опіки та піклування та думку дітей, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення позову.

Колегія суддів, відхиляє посилання в касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права що унеможливило встановлення фактичних обставин, а саме врахування доказів наданих представником позивача 09 листопада 2020 року (т. 1., а. с 122-135), які є недопустимим, оскільки позивачем був порушений порядок приєднання доказів, а саме вимоги частини 9 статті 83 ЦПК України щодо направлення копій доказів іншій стороні, з таких підстав.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними (частина 9 статті 83 ЦПК України).

Аналіз матеріалів справи свідчить, що: представником позивача 09 листопада 2020 року подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів без доказів надсилання чи надання відповідачу (т. 1, а. с 122-135); в підготовчому засіданні 12 січня 2021 року позивачем надано докази на підтвердження надсилання документів відповідачу (Т. 1, а. с. 146); згідно протоколу від 12 січня 2021 року суд ухвалив долучити документи до матеріалів справи (Т. 1, а. с. 147) та закрив підготовче провадження.

Доводи касаційної скарги про безпідставне відхилення наданих відповідачем доказів до суду апеляційної інстанції, колегія суддів відхиляє з таких підстав.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що в самому клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи представник відповідача зазначає, що окремі докази на момент подання апеляційної скарги не існували взагалі (т. 2, а. с. 175-180); судом апеляційної інстанції відповідне клопотання про долучення доказів було належним чином розглянуте (т. 2, а. с. 197-199).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 1 -3 статті 367 ЦПК України).

Тобто, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце підчас розгляду справи судом першої інстанції.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 369/7772/15-ц (провадження № 61-12848св21) зазначено, що тлумачення пункту 6 частини 2 статті 356, частин 1 -3 статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини 1 статті 44 ЦПК щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні".

Згідно частини 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частини 2 статті 410 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 369/7772/15-ц (провадження № 61-12848св21) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справі № 364/1139/19 (провадження № 61-11271св20), не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення без змін, а тому судові витрати покладаються на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02 березня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков