Історія справи

Постанова КЦС ВП від 27.08.2025 року у справі №211/2204/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2025 року

м. Київ

справа № 211/2204/24

провадження № 61-3713св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянув при попередньому розгляді справи у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Остапенко В.О., Бондар Я.М., Зубакової В.П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що він є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 загинула в результаті нещасного випадку на підприємстві ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

Його мати ОСОБА_2 у період з 02 липня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у трудових відносинах з ПАТ АрселорМіттал Кривий Ріг» та працювала машиністом крану металургійного підприємства 4 розряду у конверторному цеху сталеплавильного департаменту, шихтового відділення №1.

ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 год 50 хв під час виконання трудових обов`язків ОСОБА_2 загинула в конвертерному цеху сталеплавильного департаменту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», шихтового відділення № 1, від нещасного випадку, пов`язаного з виробництвом, внаслідок падіння під час пересування в кабіні крану № 24, про що було складено Акт № 17 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 год 50 хв на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (форми Н-1/П).

Вказує, що смерть його матері, що настала внаслідок нещасного випадку на виробництві, завдала йому моральної шкоди, яка назавжди буде глибоким душевним стражданням, оскільки він втратив найріднішу людину. Загибель його матері призвела до того, що він постійно перебуває у напруженому психоемоційному стані. У зв`язку з нервовим стресом, який триває і дотепер, він приймає багато заспокійливих ліків. Після смерті ОСОБА_2 в нього в душі спустошеність, апатія до життя. Відчуття того, що він ніколи не побачить своєї матері, постійно пригнічує його, він втратив сон, спокій та радість. Загибла мама за життя завжди суттєво допомагала йому, була його наставником по життю.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь 10 000 000,00 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 500 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 5 000,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нещасний випадок, який стався під час роботи ОСОБА_2 на ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», перебуває у причинному зв`язку з її смертю, а тому її сину, позивачеві у справі, має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі статей 1167 1168 ЦК України.

При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 500 000,00 грн, суд виходив із того, що сам факт загибелі ОСОБА_2 беззаперечно свідчить про те, що її син відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру. Він втратив близьку людину і таку втрату неможливо відновити, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків і потребує додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому суд вважав, що сума компенсації моральної шкоди повинна складати саме 500 000,00 грн, оскільки заявлена у позові сума у розмірі 10 000 000,00 грн не вмотивована, є завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої шкоди позивачеві.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 та ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» звернулись до суду з апеляційними скаргами.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» задоволено частково.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 року в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , змінено та зменшено цей розмір з 500 000,00 грн до 400 000,00 грн.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 жовтня 2024 року в частині розміру судових витрат, стягнутих з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави, змінено та зменшено цей розмірі з 5 000,00 грн до 4 000,00 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками Довгинцівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції від 31 жовтня 2024 року в цій частині при апеляційному розгляді не встановлено.

Разом із цим, змінюючи вказане рішення в частині визначення розміру моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що з урахуванням встановлених обставинсправи, ступеня і тривалості фізичних та моральних страждань позивача, істотності вимушених змін у його житті, розмір моральної шкоди, стягнутий за рішенням суду першої інстанції з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди, необхідно зменшити до 400 000 грн.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19 березня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2025 року.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду в частині зменшення розміру моральної шкоди, стягнутої з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 , та залишити в силі рішення районного суду.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, а також без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 31 березня 2025 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.

02 червня 2025 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 від 13 жовтня 1989 року, виданим Залізничним пос. ЗАГС Довгинцівського району м. Кривого Рога.

ОСОБА_2 у період з 02 липня 1990 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» та працювала машиністом крану металургійного підприємства 4 розряду у конверторному цеху сталеплавильного департаменту, шихтового відділення № 1, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 від 07 квітня 1992 року, записи №№ 2-17.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 09 червня 2023 року, виданим Криворізьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

18 жовтня 2023 року комісією, утвореною наказом Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 12 червня 2023 року № 1019/ПС зі змінами, внесеними наказом від 08 серпня 2023 року № 1309/ПС, було складено Акт № 17 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 год 50 хв. Вказаний акт затверджений начальником Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці Тригубенко В. О. 23 жовтня 2023 року.

Відповідно до Акту № 17 від 18 жовтня 2023 року, розслідуванням встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 (зміна з 07 год 00 хв до 19 год 00 хв) машиніст крану металургійного виробництва конверторного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 о 7 год 30 хв піднялася в кабіну мостового крану № 24 рег. № 482291 (далі мостовий кран № 24). ІНФОРМАЦІЯ_2 конвертерній цех знаходився в стані простою, виробничі процеси не проводились, завданням ОСОБА_2 було прибирання робочого місця і охорона обладнання. О 09 год 20 хв старший майстер ОСОБА_3 дзвонив ОСОБА_2 , при розмові остання на стан здоров`я не скаржилася.

Працюючи в зміні з 19 год 00 хв ІНФОРМАЦІЯ_2 до 07 год 00 хв, машиніст крана металургійного виробництва ОСОБА_4 після проведення змінно-зустрічного зібрання о 19 год 50 хв піднялася в кабіну мостового крану № 24 та побачила що в кабіні крана хтось лежить. Про це ОСОБА_4 негайно сповістила бригадира шихтового двору ОСОБА_5 .

Бригадир шихтового двору ОСОБА_5 , дізнавшись про те, що сталося, негайно подзвонив виконуючому обов`язки старшого змінного майстра конверторного цеху ОСОБА_6 . ОСОБА_6 , дізнавшись про подію, телефоном визвав швидку медичну допомогу ПП «Стіл Сервіс», сповістив керівництво цеха, та пішов зустрічати швидку допомогу, яка прибула на місце інциденту о 20 год 05 хв.

О 20 год 05 хв на місце інциденту прибула фельдшер ПП «Стіл Сервіс» ОСОБА_7 , яка о 20 год 20 хв констатувала біологічну смерть ОСОБА_2 .

На місце інциденту були викликані представники поліції. Після проведення слідчих дій тіло ОСОБА_2 , приблизно о 23 год 50 хв, за допомогою робітників газорятувальної служби ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», було спущено з кабіни крана та завантажено в автомобіль для транспортування до Криворізького районного відділу КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи ДОР».

У пункті 7 Акту нещасного випадку на виробництві надано висновки комісії, відповідно до яких нещасний випадок зі смертельним наслідком з машиністом крана металургійного виробництва конвертерного цеху зі смертельним наслідком з машиністом «АрселорМіттал Кривий Ріг» ОСОБА_2 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно з висновком Криворізького міжрайонного відділу КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» від 14 липня 2023 року № 494 смерть ОСОБА_2 настала від закритої внутрішньочерепної травми, що ускладнилася крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку. При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа метиловий, етиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти не виявлені.

У листі вх. № 18847/ПС/1-23 від 01 серпня 2023 року експерт надав відповідь, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_2 ушкодження у вигляді внутрішньо-черепної травми, утворились прижиттєво, незадового до настання смерті від дії тупого твердого предмета, можливо при ударі об такий.

Спеціальна комісія, взявши до уваги висновок експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» Криворізького районного відділу, припустила, що ОСОБА_2 самостійно пересувалася в незначному обсязі від невстановленого місця, де вона отримала тілесні ушкодження, що спричинили виникнення закритої внутрішньочерепної травми при падінні з висоти власного зросту та ударі о тупий твердий предмет, до місця де вона втратила свідомість та померла, а саме в кабіні мостового крану № 24.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Постанова Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2025 рокуоскаржується заявником в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, тому, відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядається судом касаційної інстанції лише у цій частині.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Питання компенсації моральної шкоди особі незалежно від того, в якій сфері життя чи діяльності вони виникають, підпадають під регулювання ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18) вказано, що, за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. По своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено загальні умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

У частині другій статті 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Проте, умови виникнення зобов`язання з відшкодування моральної шкоди визначені у статті 1167 ЦК України.

Таким чином, вирішення питання про наявність правових підстав для компенсації моральної шкоди у разі смерті фізичної особи має здійснюватися на підставі статті 1167 ЦК України.

Такого правового висновку дійшла Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19), Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду у справі № 210/924/24 (провадження № 61-14507св24).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про охорону праці» охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Дія Закону України «Про охорону праці» поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих (стаття 2 Закону України «Про охорону праці»).

Роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці (частина перша статті 13 Закону України «Про охорону праці»).

Разом з тим, постійний контроль за додержанням працівниками вимог нормативних актів про охорону праці покладається на власника або уповноважений ним орган (частина перша статті 160 КЗпП України).

Доказом вини власника може бути акт про нещасний випадок на виробництві.

У справі, яка переглядається, суди, на підставі акта № 17 розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 год 50 хв, встановили, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві. Зазначений акт не був оскаржений чи скасований, тобто є чинним, його чинність відповідач не заперечує.

Одним з елементів доведеності факту заподіяння моральної шкоди є суб`єкт заподіяння, який встановлений судом апеляційної інстанції у визначений процесуальним законом спосіб.

Установивши факт перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з відповідачем, а також те, що нещасний випадок, який стався з ОСОБА_2 під час виконання службових обов`язків, пов`язаний з виробництвом, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про покладення на ТОВ «Арселор Міттал Кривий Ріг» обов`язку з відшкодування позивачу як сину загиблої внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника моральної шкоди з підстав, визначених статтею 1167 ЦК України.

При цьому, визначаючи розмір моральної шкоди апеляційний суд правильно врахував факт наявності вини потерпілого від нещасного випадку, характер та обсяг страждань позивача з урахуванням їх тривалості й тяжкості, незворотності втрати, пов`язаних зі смертю матері, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, виходячи із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують та зводяться до суб`єктивних мотивів щодо збільшення розміру стягнутої моральної шкоди.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, якевідповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом висновків про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, які викладені у наведених постановах Верховного Суду є необгрунтованими, оскільки висновки у цих справах і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм процесуального права. При цьому, питання щодо подібних правовідносин вирішується у кожному конкретному випадку, з урахуванням встановлених обставин справи.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм цивільного процесуального права.

Верховний Суд також враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду в оскаржуваній частині- без змін, оскільки підстави для її скасування в цій частині відсутні.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 лютого 2025 рокув оскаржуваній частні залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов