Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.06.2018 року у справі №640/6302/17

Постанова

Іменем України

26 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 640/6302/17-ц

провадження № 61-35452св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В.

О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: ОСОБА_2, Київський відділ державної виконавчої служби м. Харова Головного територіального управління юстиції у Харківській області,

треті особи: державне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Сетам", ОСОБА_3, Управління служби у справах дітей Департаменту праці та соціального захисту населення Харківської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби м. Харова Головного територіального управління юстиції у Харківській області та касаційну скаргу державного підприємства "Сетам" на рішення Київського районного суду м.

Харкова від 17 листопада 2017 року в складі судді Бородіної Н. М. та постанову апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року в складі колегії суддів: Бурлака І. В., Бровченка І. О., Яцини В. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Київського відділу державної виконавчої служби м. Харова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Київський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області), у якому просив визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що відбулись 23 лютого 2017 року, результати яких оформлено протоколом від 23 лютого 2017 року № 238088.

Позов мотивований тим, що відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 23 лютого 2017 року № 238088 державне підприємство "Спеціалізоване підприємство "Сетам" (далі - ДП "СП "Сетам") провело прилюдні торги з реалізації належної позивачу Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, переможцем яких визнано ОСОБА_2.

ОСОБА_1 вказував, що заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2015 року, на підставі якого виданий виконавчий лист № 640/22405/15 і відкрито виконавче провадження, скасовано ухвалою Київського районного суду м.

Харкова від 20 січня 2017 року та надіслано державному виконавцю.

Торги проводились без експертної оцінки належної йому частини квартири, а в матеріалах виконавчого провадження відсутні відомості про виділення цієї частки в натурі.

Посилаючись на те, що він не був повідомлений про проведення електронних торгів, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року позов задоволений. Визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що відбулись 23 лютого 2017 року та результати яких оформлено протоколом від 23 лютого 2017 року № 238088. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивоване тим, що на час проведення електронних торгів 23 лютого 2017 року заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2015 року, на підставі якого виданий виконавчий лист та відкрито виконавче провадження, ухвалою цього ж суду від 20 січня 2017 року скасовано. На час реалізації квартири ОСОБА_1 не був боржником у виконавчому провадженні, внаслідок чого проведені торги не відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2831/5 (далі - Порядок).

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року апеляційні скарги Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області та ДП
"СП "Сетам" залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м.

Харкова від 17 листопада 2017 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скаргита узагальнення її доводів

У червні 2018 року Київський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні, оскільки постанова про закінчення виконавчого провадження винесена 10 березня 2017 року. Ухвала Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2017 року про скасування заочного рішення цього ж суду від 25 травня 2015 року на адресу відділу не надходила, що повністю виключало можливість винесення постанови про закінчення виконавчого провадження на підставі частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

У червні 2018 року ДП "Сетам" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частини 2 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі зміни. Проте позивач не вжив заходів з повідомленням державного виконавця про підстави для закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення суду, на підставі якого було відкрито виконавче провадження.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та узагальнення його доводів

У липні 2018 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу Київського ВДВС м.

Харкова ГТУЮ у Харківській області, мотивуючи його тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а фактичні обставини справи встановлені у повному обсязі.

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду пояснення, у яких вказував, що сплачені переможцем електронних торгів грошові кошти за 1/2 частини квартири були повернуті ОСОБА_2, що підтверджується відповіддю Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 10 жовтня 2019 року № 44237.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 червня 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року і витребувано справу № 640/6302/17-ц з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 червня 2018 року відкрито провадження у справі за касаційною скаргою ДП "Сетам" на рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У липні 2018 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Київський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, про стягнення заборгованості по сплаті аліментів, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість зі сплаті аліментів на двох малолітніх дітей в розмірі 78 451 грн 50 коп., неустойку в розмірі 23 610 грн 20 коп., всього - 102
061 грн 70 коп., а також судовий збір в сумі 243 грн 60 коп.

На виконання вказаного заочного рішення суду 11 квітня 2016 року видано два виконавчих листа № 640/22405/15-ц.

Постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 28 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51326997 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості по сплаті аліментів на двох малолітніх дітей в розмірі 78 451 грн 50 коп., неустойки в розмірі 23 610 грн 20 коп., а всього - 102 061 грн 70 коп.

Постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 05 травня 2016 року ВП № 51326997 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно відповідей, наданих Державною податковою службою України та Пенсійним фондом України, інформація про джерела отримання боржником доходів відсутня.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_1 на праві приватної власності зареєстровано 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 складено акт опису та арешту майна від 15 серпня 2016 року, відповідно до якого описано та арештовано майно боржника, а саме 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 16 вересня 2016 року ВП № 51326997 накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, а саме на 1/2 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1.

Постановою державного виконавця Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області від 16 вересня 2016 року ВП № 51326997 призначено експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Відповідно до висновку суб'єкта оціночної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро експертної оцінки Харків" станом на 09 листопада 2016 року ринкова вартість об'єкта оцінки без ПДВ складає 383 000 грн. ринкова вартість 1/2 частини об'єкта оцінки без ПДВ складає 191 500 грн.

Про оцінку 1/2 частини квартири ОСОБА_1 повідомлений 08 грудня 2016 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 20 січня 2017 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2015 року скасовано і призначено справу до розгляду в загальному порядку.

Державним виконавцем направлена заявка на реалізацію арештованого майна боржника ОСОБА_1 до ДП "Спеціалізоване підприємство "Сетам" та 23 лютого 2017 року відбулись електронні торги, на яких належна позивачу 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 продана переможцю ОСОБА_2.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Київський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, про стягнення заборгованості по сплаті аліментів залишено без розгляду. Судове рішення набрало законної сили.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційних скарг) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України "Про виконавче провадження", ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла станом на день відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно і частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 655 ЦК України).

Частиною 4 статті 656 ЦК України встановлено, що до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

З аналізу змісту частини 1 статті 650, частини 1 статті 655 та частини 4 статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Сторонами договору купівлі-продажу є продавець і покупець.

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частиною 1 статті 215 ЦК України.

Ураховуючи, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною 1 статті 215 ЦК України.

Отже, акт про проведення, який складений за результатами прилюдних торгів, стосується оформлення правового результату торгів, наслідком яких є виникнення цивільних прав та обов'язків, у зв'язку з чим торги є правочином у розумінні статті 202 ЦК України.

Розділом ІV Закону України "Про виконавче провадження" визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення електронних торгів, а самі торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації. Правила ж проведення електронних торгів визначені Порядком.

Цим Порядком визначено, що електронні торги - продаж майна за принципом аукціону засобами системи електронних торгів через Веб-сайт, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну та передбачені певні правила проведення цих торгів, реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно Закону України "Про виконавче провадження".

Отже, електронні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну, та передбачено певні правила проведення цих торгів.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно встановив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які їх регулюють, врахував, що заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2015 року, на підставі якого видані виконавчі листи, відкрито виконавче провадження та 23 лютого 2017 року проведені електронні торги з реалізації належної позивачу 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, ухвалою цього ж суду від 20 січня 2017 року скасоване, що є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, який вказав, що посилання Київського ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області та ДП
"СП "Сетам" на необізнаність про скасування рішення суду, на підставі якого проводились виконавчі дії та реалізовано майно, не може слугувати підставою для висновку про законність підстав реалізації майна особи, яка на час проведення торгів не була боржником, що порушує її права як власника майна, у зв'язку з чим доводи касаційних скарг є безпідставними.

Посилання ДП "СП "Сетам" на те, що позивач не вжив заходів з повідомленням державного виконавця про оскарження заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 25 травня 2015 року є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заявою від 24 листопада 2016 року, яка того ж дня отримана Київським ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області, ОСОБА_1 повідомляв відповідача про оскарження заочного рішення.

Інші наведені у касаційних скаргах доводи були предметом дослідження апеляційного суду із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Частиною 3 статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 03 липня 2018 року зупинено дію рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року до закінчення касаційного провадження, касаційне провадження у справі закінчено, тому дія вказаних судових рішення підлягає поновленню.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київського відділу державної виконавчої служби м. Харова Головного територіального управління юстиції у Харківській області та касаційну скаргу державного підприємства "Сетам" залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року в та постанову апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Київського районного суду м. Харкова від 17 листопада 2017 року та постанови апеляційного суду Харківської області від 03 квітня 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. С. Жданова В. М. Ігнатенко В. О. Кузнєцов