Історія справи
Ухвала КЦС ВП від 04.03.2021 року у справі №219/13725/18Постанова КЦС ВП від 27.04.2022 року у справі №219/13725/18

Постанова
Іменем України
27 квітня 2022 року
м. Київ
справа № 219/13725/18
провадження № 61-2707св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БАХМУТ-АГРО»,
відповідачі: ОСОБА_1 , Соледарська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАХМУТ-АГРО» на постанову Донецького апеляційного суду від 20 січня
2021 року у складі колегії суддів: Космачевської Т. В., Агєєва О. В.,
Корчистої О. І.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БАХМУТ-АГРО» (далі - ТОВ «БАХМУТ-АГРО») звернулося до суду з позовом до
ОСОБА_1 , Соледарської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 листопада 2017 року відповідно до протоколу земельних торгів у формі аукціону по лоту № 9 з продажу права оренди земельної ділянки позивач став переможцем торгів та уклав
з головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області договір оренди землі.
Відповідно до договору оренди землі від 28 листопада 2017 року орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває
у запасі, кадастровий номер 1420980500:01:033:0019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за межами населеного пункту Берестівської сільської ради Бахмутського району Донецької області площею 17 га. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28 грудня
2017 року право оренди земельної ділянки зареєстровано.
30 квітня 2018 року ОСОБА_1 разом зі своєю родиною вчинив перешкоду позивачу у проведенні польових робіт на зазначеній земельній ділянці, посилаючись на те, що земельна ділянка перебуває у нього в оренді.
Рішення Берестовської сільської ради від 08 червня 2001 року «Про надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння» не відповідає вимогам законодавства і підлягає скасуванню, а тому договір оренди є недійсним. Якщо у спірному договорі зазначено, що земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку, то проект відведення відповідної земельної ділянки мав розглядатися Берестівською сільською радою до прийняття рішення про надання земель ОСОБА_1 , або в момент прийняття такого рішення, а саме 08 червня 2001 року. Проте такі документи не розглядалися.
Відповідно до умов першого розділу спірного договору земельна ділянка передається в оренду по акту приймання-передачі, який оформлюється
в строк не пізніше семи днів з моменту набуття чинності даного договору. Також спірний договір має містити додатки: план земельної ділянки, акт прийому-передачі земельної ділянки. Проте акт прийому-передачі відповідачами не був оформлений і підписаний.
Позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення Берестівської сільської ради від 08 червня 2001 року «Про надання земельної ділянки
в оренду для сінокосіння», визнати недійсним договір оренди землі, укладений 21 серпня 2001 року між Берестівською сільською радою та ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від
23 вересня 2020 року позов ТОВ «БАХМУТ-АГРО» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Берестівської сільської ради від 08 червня 2001 року № ІІІ/19-4 «Про надання земельної ділянки в оренду для сінокосіння».
Визнано недійсним договір оренди землі, укладений між Берестівською сільською радою та ОСОБА_1 21 серпня 2001 року на підставі рішення Берестівської сільської ради від 08 червня 2001 року, який посвідчений державним нотаріусом 21 серпня 2001 року за № 309 та зареєстрований
в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 03 жовтня
2001 року за № 3.
Суд першої інстанції виходив із обґрунтованості позовних вимог, заявлених ТОВ «БАХМУТ-АГРО». Для укладання договору оренди землі ОСОБА_1 повинен був звернутися до Берестівської сільської ради із заявою про надання земельної ділянки із зазначенням бажаного розміру і місця розташування, мети її використання, що відповідачем не було зроблено, і це підтверджують письмові докази. Протягом розгляду даної справи
ОСОБА_1 та його представник не змогли надати суду проект відведення земельної ділянки, на підставі якого ОСОБА_1 повинен був укласти договір оренди. Відсутність вказаних документів підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 28 лютого 2020 року (а. с. 144 - 146), в якому зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно договору оренди, укладеного між ОСОБА_1
і Берестівською сільською радою, не розроблявся; встановлення в натурі меж земельної ділянки не здійснювалося, тому землю ідентифікувати неможливо, що порушує права позивача у користуванні земельною ділянкою, яку він отримав на законних підставах.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 20 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд виходив з того, щооскільки спірний договір оренди землі зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів землі
№ 3 належним чином, до нього доданий акт прийому-передачі земельної ділянки, і цього не заперечують сторони спірного правочину, відсутність
у договорі однієї з істотних умов, зокрема кадастрового номеру земельної ділянки, не унеможливила виконання договору, сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, тому незгода позивача з цим не може бути підставою для визнання його прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.
Аргументи учасників справи
У лютому 2021 року ТОВ «БАХМУТ-АГРО» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що Берестівська сільська рада 08 червня 2001 року без проекту відведення земельної ділянки, без встановлення меж земельної ділянки і визначення її розміру одним рішенням № ІІІ/19-4 вирішила надати земельну ділянку залуженої ріллі в оренду із земель резервного фонду, лот 46, площею 21,1 га, ОСОБА_1 . В пункті 2.2 рішення Берестівської сільської ради від 08 червня 2001 року зазначено приступити до використання земельної ділянки тільки після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі та державної реєстрації договору оренди, що свідчить про те, що під час передачі земельної ділянки
в оренду ОСОБА_1 без проекту відведення він сплачував орендну плату до державного бюджету в розмірі 750,00 грн на рік, коли нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує ТОВ «Бахмут-Агро» з 2017 року становить 226 771,85 грн, тобто ОСОБА_1 сплачує до державного бюджету приблизно 0,3307 % від її нормативної грошової оцінки. Відповідно до пункту 2.3 оспорюваного договору орендна плата вноситься орендарем у вигляді 5,00 грн за 1 га з врахуванням індексації у разі збільшення, всього 105,5 x 25 = = 2 637,50 грн за 25 років. Норми статті 288 ПК України встановлюють мінімальні та максимальні межі розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у відсотках до нормативної грошової оцінки. Тому проведення нормативної грошової оцінки землі та встановлення орендної плати не нижче 3 % від нормативної грошової оцінки є істотною умовою оспорюваного договору. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21,1 га, яка є предметом оренди договору, не проводилась.
Апеляційним судом неправильно застосовано статті 203 215 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 26 вересня 2018 року у справі
№ 925/1539/17 та Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 червня 2020 року
у справі № 236/2120/17.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 19 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, щонаведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 925/1539/17, від 18 червня 2020 року у справі
№ 236/2120/17).
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 01 червня
2001 року він просив надати йому у довгострокову оренду строком на 25 років із земель ресурсного фонду земельну ділянку площею 21,1 га (а. с. 26, т. 1).
Відповідно до рішення від 08 червня 2001 року ОСОБА_1 надано земельну ділянку (залуженої ріллі) в оренду (із земель резервного фонду (лот 46) площею 21,1 га для сівби багаторічних трав, а також дозволено сівбу зернових культур на 1 рік з підсівом багаторічних трав. Терміном на 25 років. Після закінчення терміну оренди він має повернути земельну ділянку в стані придатному для використання в сільськогосподарському виробництві (а. с. 27, т. 1).
Згідно з договором № 175 на виконання проектно-вишукувальних робіт від
31 липня 2001 року ОСОБА_1 замовив виготовлення документів на орендовану земельну ділянку. На виконання робіт зроблений план зовнішніх меж, технічний звіт грошової оцінки (а. с. 28, т. 1, а. с. 14, 15, 16, 17-23, т. 2).
Відповідно до договору оренди землі від 21 серпня 2001 року Берестівська сільська рада на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування
в Україні» та рішення Берестівської сільської ради від 08 червня 2001 року
№ ІІІ/19-4 надала ОСОБА_1 право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться в межах Берестівської сільської ради Артемівського району Донецької області площею 21,10 га, в тому числі залуженої 21,10 га. Договір укладений на 25 років, посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори та зареєстрований у книзі записів Державної реєстрації договорів оренди землі Берестівської сільської ради за № 3 від 21 вересня 2001 року. До договору доданий план земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки (а. с. 18-23, 119, 120, т. 1,
а. с. 7-13, т. 2).
Згідно з протоколом земельних торгів у формі аукціону по лоту № 9 з продажу права оренди земельної ділянки від 28 листопада 2017 року проведені торги лота № 9, а саме продаж права оренди на земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (запас), місце розташування якої знаходиться за межами населених пунктів Берестівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, кадастровий номер 1420980500:01:033:0019, площа 17,0000 га, категорія землі - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Строк користування земельною ділянкою складає 7 років. Учасник цих торгів, який запропонував найбільшу ціну є ТОВ «БАХМУТ-АГРО» (а. с. 11, т. 1).
Відповідно до договору оренди землі від 28 листопада 2017 року орендодавець - Головне управління Держгеокадастру в Донецькій області надав, а орендар - ТОВ «БАХМУТ-АГРО» прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі, кадастровий номер 1420980500:01:033:0019, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться за межами населеного пункту Берестівської сільської ради Бахмутського району Донецької області. До договору доданий акт приймання-передачі земельної ділянки від 28 листопада 2017 року. До використання земельної ділянки орендар може приступити з моменту державної реєстрації права оренди земельної ділянки (а. с. 12 - 15, 16, т. 1).
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 28 грудня 2017 року право оренди земельної ділянки строком на 7 років з дати державної реєстрації зареєстровано у реєстрі, орендна плата становить 8,2 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (а. с. 17, т. 1).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 243/2499/20 (провадження № 61-17507св21) вказано, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц (провадження № 61-5251св21) зроблено висновок, що «у приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. Недійсність правочину чи договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати, а не застосовуватися з іншою метою. Тлумачення статей 215 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину».
Суди встановили, що позивач набув право користування земельною ділянкою в 2017 році, тому оспорювані рішення Берестівської сільської ради від
08 червня 2001 року та договір оренди землі від 21 серпня 2001 року на момент їх вчинення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача не порушили.
Тому апеляційний суд зробили правильний висновок про відмову
у задоволенні позову, але частково помилилися у мотивах такого рішення.
Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2021 року в справі № 628/1475/19 (провадження № 61-7554св21), від 26 січня 2022 року у справі № 243/2499/20 (провадження № 61-17507св21), від 26 січня 2022 року у справі № 754/5554/16-ц (провадження № 61-5251св21), дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення частково ухвалене без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову апеляційного суду змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині залишити без змін.
Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 400 402 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БАХМУТ-АГРО» задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного суду від 20 січня 2021 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Н. О. Антоненко
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
М. М. Русинчук