Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.10.2022 року у справі №372/675/20
Постанова КЦС ВП від 26.04.2023 року у справі №372/675/20

Постанова

Іменем України

26 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 372/675/20

провадження № 61-6614св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області,

відповідачі: Краснослобідська сільська рада Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області до Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсним рішення та скасування державної реєстрації права власності

за касаційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2021 року у складі судді Висоцької Г. В. та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року у складі колегії суддів: Мазурик О. Ф., Желепи О. В., Кравець В. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі територіальної громади с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним рішення 7-ї сесії Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - Краснослобідська сільська рада) 7-го скликання від 08 серпня 2017 року № 99.7-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 » і скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2017 року, індексний номер 36787344, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223185601:01:034:0060, що розташована в с. Красна Слобідка, від 28 серпня 2017 року, індексний номер 36787344.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області посилався на те, що Краснослобідська сільська рада є органом місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальних громад с. Красна Слобідка та с. Безіменне на території Обухівського району Київської області. Загальний склад ради - 14 осіб.

08 серпня 2017 року була скликана 7-ма сесія Краснослобідської сільської ради, на час проведення якої діяв Регламент роботи Краснослобідської сільської ради 6-го скликання, затверджений рішенням Краснослобідської сільської ради від 16 грудня 2010 року № 2.2-VІ.

Згідно з протоколом сесії на ній були присутні 7 депутатів ради, що підтверджується списком присутніх депутатів. Разом з цим відповідно до частини дванадцятої статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради. Тобто сесія мала бути повноважною за присутності 8 депутатів Краснослобідської сільської ради.

Незважаючи на вказане, після затвердження порядку денного одним із питань, що ставилося на розгляд сесії, було розгляд заяви ОСОБА_2 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Згідно з інформацією про результати поіменного голосування під час прийняття рішення Краснослобідської сільської ради про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_2 від 08 серпня 2017 року «за» проголосували 6 депутатів і сільський голова.

На думку першого заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, рішення від 08 серпня 2017 року № 41.7-VІІ прийняте Краснослобідською сільською радою під час неповноважної сесії, меншістю із загального складу депутатів ради, тобто з порушенням статей 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому на підставі частини десятої статті 59 цього Закону має бути визнане недійсним, а рішення про державну реєстрацію права власності на спірну ділянку підлягає скасуванню. У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Обухівський районний суд Київської області рішенням від 23 грудня 2021 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що прокурор всупереч статті 56 ЦПК України не визначив складу територіальної громади с. Красна Слобідка, немає підтвердження порушення її прав відповідачами, що свідчить про безпідставність позовних вимог.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюване рішення органу місцевого самоврядування прийняте повноважною сесією ради відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому є правомірним і законним.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 07 червня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнив частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2021 року скасував. Закрив провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним рішення 7-ї сесії Краснослобідської ради Обухівського району Київської області 7-го скликання від 08 серпня 2017 року № 99.7-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ». Відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 36787344 від 28 серпня 2017 року, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,25 га з кадастровим номером 3223185601:01:034:0060, що розташована в с. Красна Слобідка Обухівського району Київської області.

Апеляційний суд мотивував судове рішення тим, що спір в частині визнання недійсним рішення сільської ради є земельним спором між державою та територіальною громадою, який виходячи із суб`єктного складу сторін належить до господарської юрисдикції, що виключає його розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства. При цьому, вирішуючи питання юрисдикції, апеляційний суд посилався на висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц.

Відмовляючи в задоволенні вимог позову в частині скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначив про помилковість висновку місцевого суду про повноважність 7-ї сесії Краснослобідської сільської ради від 08 серпня 2017 року, адже для повноважності 7-ї сесії необхідна була присутність не менше восьми депутатів. Водночас із протоколу засідання суд встановив, що присутніми були 7 депутатів. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що прокурор довів факт неповноважності 7-ї сесії сільської ради від 08 серпня 2017 року. Разом з цим суд вважав, що належним та ефективним способом захисту порушених прав у цій справі є вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, яку прокурор не заявляв.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи

У липні 2022 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 грудня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження вказав те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16, від 04 липня 2018 року у справі № 361/3009/16, від 07 листопада 2018 року у справах № 488/6211/14 та № 488/5027/14, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справах № 522/7636/14 та № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17, від 20 березня 2019 року у справі № 442/730/17, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 16 січня 2019 року у справі № 755/9555/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 805/2857/17-а, від 15 січня 2020 року у справі № 587/2326/16, від 26 лютого 2020 року у справі № 287/167/18 та постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 916/749/17, від 25 вересня 2020 року у справі № 921/341/19, від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, № 922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі № 910/8387/19, від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 13 грудня 2019 року у справі № 495/463/16-а, від 04 жовтня 2018 року у справі № 320/9663/15-а, від 31 січня 2019 року у справі № 363/406/15-а, від 13 травня 2020 року у справі № 300/906/19.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд правильно виходив з помилковості висновку місцевого суду про повноважність 7-ї сесії Краснослобідської сільської ради від 08 серпня 2017 року, оскільки потрібно розділяти суть врахування голосу сільського, селищного, міського голови під час голосування в пленарному засіданні та кворуму пленарних засідань, де до загального складу відповідної сільської, селищної, міської ради голова не входить. Водночас суд апеляційної інстанції безпідставно закрив провадження в цій частині позовних вимог про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, оскільки вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, і такий спір має розглядатися за правилами ЦПК України. Суд апеляційної інстанції не врахував, що позовні вимоги щодо скасування рішення органу місцевого самоврядування від 08 серпня 2017 року заявлено до фізичної особи, і вони безпосередньо впливають на її права.

У спірних правовідносинах немає підстав для пред`явлення віндикаційного позову, оскільки Краснослобідська сільська рада мала право від імені територіальної громади передавати спірну земельну ділянку у приватну власність, однак лише відповідно до закону, а тому цей орган місцевого самоврядування визначений відповідачем у справі. Крім того, спірна земельна ділянка не була предметом цивільно-правових угод. З огляду на характер спірних правовідносин прокурор обрав правильний спосіб захисту порушених інтересів територіальної громади шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Враховуючи, що територіальна громада с. Красна Слобідка не зареєстрована, як юридична особа, у зв`язку з чим позбавлена права на самостійне звернення до суду за захистом порушених прав внаслідок прийняття Краснослобідською сільською радою незаконного рішення щодо передання у приватну власність земель комунальної власності, прокурор правомірно звернувся до суду з цим позовом саме в інтересах держави в особі територіальної громади, яка є дійсним власником спірної землі.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

22 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Апеляційний суд встановив, що 08 серпня 2017 року відбулося засідання 7-ї сесії 7-го скликання Краснослобідської сільської ради Обухівського району Київської області. Загальний склад ради становив 14 депутатів, присутні були 7 депутатів: Векла А. П. , Чепурний А. М. , Векла В. В. , Клименко О. Б. , Терещенко А. Я. , Клименчук В. М. та сільський голова Клименко П. Г . Відсутні були депутати: Волошко О. М. , Коркішко С. Ф. , Рященко М. П. , Яковенко В. М. , Пилипчук В. О. , Перехрест Г. В. , Грама О. Г . Першим питанням порядку денного вказаної сесії був розгляд заяви депутата Волошка О. М. про дострокове припинення повноважень депутата.

На дату скликання сесії 08 серпня 2017 року діяв Регламент роботи Краснослобідської сільської ради 6-го скликання, затверджений рішенням Краснослобідської сільської ради від 16 грудня 2010 року № 2.2-VІ.

Рішенням Краснослобідської сільської ради від 08 серпня 2017 року № 99.7-VІІ затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована на АДРЕСА_1 .

На підставі вказаного рішення ОСОБА_1 зареєструвала право власності на вказану земельну ділянку (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 серпня 2017 року, індексний номер 36787344), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20 січня 2020 року № 196921297.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У статтях 124 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено в статті 20 ГПК України.

Сільська рада у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема надання земельних ділянок громадянам у власність, діє як орган, через який реалізуються повноваження власника земельних ділянок, та вступає з юридичними і фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини.

У частині другій статті 13 Конституції України визначено, що кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов`язані з набуттям і реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок, є цивільно-правовими.

Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного права особи.

Із матеріалів цієї справи відомо, що, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор заявив, зокрема, вимогу про визнання недійсним рішення 7-ї сесії Краснослобідської сільської ради 7-го скликання від 08 серпня 2017 року № 99.7-VІІ «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ».

Велика Палата Верховного суду у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 дійшла висновку, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України.

Наведене відповідає висновкам, раніше викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 361/3009/16-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 485/1472/17, від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц, від 15 травня 2019 року у справі № 469/1346/18, від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18.

З огляду на це нерелевантним є посилання апеляційного суду як на підставу для закриття провадження на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, оскільки у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Водночас за статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Таким чином, якщо позивачем або відповідачем визначений орган місцевого самоврядування, то такий орган не має власних прав і обов`язків, а наділений повноваженнями (компетенцією) представляти територіальну громаду у відповідних правовідносинах. При цьому фактичною стороною судового процесу є територіальна громада. Отже, територіальна громада може бути стороною в господарському процесі. Спір у частині позовної вимоги про визнання недійсним рішення сільської ради від 24 лютого 2004 року № 153.12-16-XXIV, яким припинено право державного лісогосподарського підприємства на користування земельною ділянкою площею 10,0 га та залишено її у запасі земель сільської ради як зелені насадження, що тимчасово не надана у власність або користування громадянам чи юридичним особам,є земельним спором між державою та територіальною громадою, який виходячи із суб`єктного складу сторін належить до господарської юрисдикції, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Водночас заявлені вимоги у справі, яка переглядається касаційним судом, в цілому стосуються прав та інтересів фізичної особи, якій орган місцевого самоврядування оспорюваним рішенням передав земельну ділянку у власність (позов спрямований на позбавлення її права власності на земельну ділянку).

Таким чином, доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд помилково закрив провадження у справі щодо вимог про визнання недійсним рішення, є обґрунтованими.

Оскільки вимога про скасування державної реєстрації права власності є похідною від вимоги про визнання недійсним рішення, яка не була предметом апеляційного перегляду по суті заявленого спору, і саме від доведеності цієї вимоги залежить вирішення спору в цілому, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню в повному обсязі.

Відповідно до частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на викладене є підстави для часткового задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 07 червня 2022 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов