Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 01.05.2019 року у справі №525/483/18

Постанова

Іменем України

23 липня 2020 року

м. Київ

справа № 525/483/18

провадження № 61-5391св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Корнієнківська сільська рада Великобагачанського району Полтавської області,

треті особи: ОСОБА_2, Устивицька сільська рада Великобагачанського району Полтавської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Бондаревської С. М., Кривчун Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання дій незаконними та скасування запису про право власності на земельну ділянку.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі рішення виконавчого комітету Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 30 вересня 1997 року № 159/3, державного акта на право приватної власності на землю від 04 грудня 2001 року № 88 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,27 га, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

У травні 2017 року позивачу стало відомо, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2

З листа Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 02 червня 2017 року вбачається, що земельна ділянка, загальною площею 3,27 га, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області на підставі рішення Устивицької сільської ради 16 сесії 23 скликання від 13 вересня 2000 року передана у приватну власність ОСОБА_2.

Державним реєстратором Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Садошенко В. М. вчинено дії щодо реєстрації вказаної земельної ділянки за ОСОБА_2.

Зазначені дії державного реєстратора Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Садошенко В. М. позивач вважав такими, що порушують його право власності на спірну земельну ділянку, у зв'язку з чим просив скасувати запис про право власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку від 24 січня 2017 року.

Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 31 травня 2018 року до участі у справі залучено Устивицьку сільську раду Великобагачанського району Полтавської області, як третю особу.

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано дії державного реєстратора Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Садошенко В. М. щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5320285300:00:001:0911, площею 3,27 га, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області незаконними. Скасовано запис про право власності від 24 січня 2017 року за № 18734379 на вказану земельну ділянку.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка належить позивачеві, а отже дії державного реєстратора направлені на реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за третьою особою є незаконними.

При цьому суд першої інстанції зазначив, що з огляду на хронологію подій, відсутність відомостей про визнання державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 009558 на ім'я ОСОБА_1 недійсним, нездійснення відповідних дій при виготовленні технічної документації із землеустрою ОСОБА_2 щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та їх закріплення межовими знаками при формуванні земельної ділянки, кадастровий номер 5320285300:00:001:0911, свідчить про те, що позивач протиправно позбавлений права власності.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2018 року скасовано. Та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Суд апеляційної інстанції обґрунтував своє рішення тим, що у справі фактично існує спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо права власності на земельну ділянку площею 3,27 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в адміністративних межах Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. При цьому позовних вимог до ОСОБА_2 позивач не пред'являв. ОСОБА_2 залучений до участі у справі як третя особа, чим істотно обмежений у процесуальних правах. Таким чином, судом першої інстанції фактично вирішено питання про право власності ОСОБА_2, без залучення його до участі у справі як відповідача.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2019 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року.

У касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вищезазначену постанову та залишити в силі рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 05 жовтня 2018 року.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що самими діями державного реєстратора його право власності на земельну ділянку не порушено суперечать вимогам статей 52, 53 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Крім того, заявник звертає увагу на те, що рішення щодо юридичної визначеності земельної ділянки приймав саме державний реєстратор, тому ним обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, шляхом визнання дій державного реєстратора незаконними та скасування запису про право власності на земельну ділянку.

Також ОСОБА_1 в касаційній скарзі зазначає, що ОСОБА_2, як третя особа у справі, не був позбавлений можливості вступити до участі у справі в порядку передбаченому статтею 52 ЦПК України.

У серпні 2019 року від ОСОБА_2 на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, яку останній просив залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, з огляду на її законність та обґрунтованість.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи у березні 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року передано на розгляд судді-доповідачу Лесько А. О.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2019 року, після усунення заявником недоліків, відкрито касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою, витребувано матеріали справи № 525/483/18 із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У липні 2019 року матеріали справи № 525/483/18 надійшли до Верховного Суду.

Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року № 1750/226-19 у зв'язку зі звільненням у відставку судді-доповідача Лесько А. О. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 жовтня 2019 року матеріали справи № 525/483/18 та касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" ~law32~ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law33~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law34~.

Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у березні 2019 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law35~.

Частинами 1 , 2 статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення апеляційного суду - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін, оскільки таке ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судами встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 30 вересня 1997 року № 159/3 ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ № 009558, який зареєстрований 04 грудня 2001 року в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 88, відповідно до якого земельна ділянка, площею 3,27 га, яка розташована на території Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області передана йому у приватну власність.

ОСОБА_1 звернувся до державного кадастрового реєстратора Відділу у Великобагачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з метою державної реєстрації належної йому земельної ділянки у Держаному реєстрі земель.

Рішенням державного кадастрового реєстратора відділу у Великобагачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27 липня 2018 року № РВ-5301020592018 ОСОБА_1 відмовлено в реєстрації земельної ділянки на підставі того, що земельна ділянка позивача перетинається із земельною ділянкою, кадастровий номер 5320285300:00:001:0911, площа співпадає на 100 % (повне співпадання).

Рішенням Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області від 13 вересня 2000 року земельну ділянку площею 3,27 га передано у приватну власність ОСОБА_2, як голові Селянського фермерського господарства "Юпітер".

ОСОБА_2 у 2016 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,27 га, розташованої в адміністративних межах Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області.

В подальшому, ОСОБА_2 здійснив відповідні дії щодо державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки та присвоєння земельній ділянці кадастрового номера 5320285300:00:001:0911.

Рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 січня 2017 року, індексний номер 33591141, яке прийнято державним реєстратором Корнієнківської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області Садошенко В. М., внесено запис про право власності від 24 січня 2017 року за № 18734379 на земельну ділянку за кадастровим номером undefined, площею 3,27 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в адміністративних межах Устивицької сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, відповідно до якого власником зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_2.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 41 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини 1 статті 153 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених частини 1 статті 153 Земельного кодексу України та іншими законами України.

Відповідно до частин 2 , 3 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).

Положеннями частини 5 статті 12 ЦПК України на суд покладені певні обов'язки зі створення для сторін змагального процесу, а саме суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених частини 5 статті 12 ЦПК України.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (частина 1 статті 196 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

Згідно з положеннями частини 2 статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд, зокрема: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше; може роз'яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача (частина 1 статті 51 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що суд першої інстанції всупереч наведеним вище нормам процесуального права не сприяв учасникам процесу в реалізації ними їхніх процесуальних прав, не використав усіх наданих суду процесуальних можливостей для вирішення справи, не визначив склад учасників судового процесу відповідно до вимог ЦПК України, апеляційний суд обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову, оскільки у справі не залучено належного співвідповідача.

Доводи касаційної скарги про те, що рішення щодо юридичної визначеності земельної ділянки приймав саме державний реєстратор, тому позивачем обрано належний спосіб захисту свого порушеного права, шляхом визнання дій державного реєстратора незаконними та скасування запису про право власності на земельну ділянку є необґрунтованими з огляду на наступне.

З системного аналізу положень статей 2, 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" вбачається, що державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою.

Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб'єктом звернення за такою послугою та суб'єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

З тексту позовної заяви вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою у справі ОСОБА_2, які в різний період часу вважали себе належними власниками одного й того ж майна, при цьому на думку позивача третя особа набула право власності на спірну земельну ділянку без достатньої правової підстави.

Тобто, у спірних правовідносинах державний реєстратор лише реалізовував волю третьої особи, яка вважала себе власником земельної ділянки.

Наслідки вирішення цієї справи безпосередньо впливають на зміст і стан речового права позивача ОСОБА_1 та третьої особи у справі - ОСОБА_2.

Таким чином, хоча позивач доводить неправомірність дій державного реєстратора, проте питання правомірності підстави проведення державної реєстрації речового права обов'язково постане перед судом, який вирішуватиме цей спір (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 757/1660/17 (провадження № 14-396цс18)).

Належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний.

Зазначений правовий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18).

Аргументи касаційної скарги про можливість ОСОБА_2, вступити до участі у справі в порядку передбаченому статтею 52 ЦПК України не спростовують правильність висновку апеляційного суду, щодо неналежного складу відповідачів у справі, та зводяться до власного тлумачення заявником норм чинного цивільного процесуального законодавства.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Інші доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають, спростовуються встановленими вище обставинами справи.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§ 23, рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00).

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржуване судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги).

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 14 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик