Історія справи

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 750/406/18

провадження № 61-43637св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - Чернігівська міська рада,

представник позивача - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_6 ,

третя особа - комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Чернігівської міської ради на постанову апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Шарапової О. Л., Бечка Є. М., Євстафіїва О. К. від 31 липня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

1.Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року Чернігівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - комунальне підприємство «Деснянське» Чернігівської міської ради (далі - КП «Деснянське» Чернігівської міської ради), про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради № 113 від 10 червня 2013 року «Про відкриття особового рахунку на житлову площу по КП «Деснянське» Чернігівської міської ради» дозволено відкрити особовий рахунок на ОСОБА_4 , 1977 року народження, на квартиру АДРЕСА_1 , склад сім`ї 1 особа. Відповідач проживає та зареєстрована у спірній квартирі з 17 липня 2013 року. Згідно поквартирної форми Б по вищевказаній квартирі ОСОБА_2 зареєстрована як особа без зазначення відношення до власника/наймача квартири. Наймач квартири ОСОБА_4 21 липня 2017 року вибув з зазначеного місця проживання у зв`язку зі смертю. ОСОБА_2 звернулася до КП «Деснянське» Чернігівської міської ради із заявою щодо відкриття особового рахунку на вказану квартиру, але їй було відмовлено, оскільки вона зареєстрована у жилому приміщенні не як член сім`ї ОСОБА_5 . Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради рішення про надання вказаного жилого приміщення відповідачу не приймалося, ордер на жиле приміщення не видавався, договір найму з відповідачем не укладався, тобто ОСОБА_2 мешкає у даній квартирі без відповідної правової підстави.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 травня 2018 року у задоволенні позову Чернігівської міської ради відмовлено.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення про надання спірної квартири відповідачу виконавчим комітетом Чернігівської міської ради не приймалося, ордер не видавався, договір найму жилого приміщення не укладався, вона не є членом сім`ї колишнього наймача квартири, що свідчить про те, що відповідач проживає у спірній квартирі без відповідної правової підстави. Виходячи з положень житлового законодавства, що визначають порядок визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд не встановив підстав для задоволення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11 травня 2018 року змінено, виключено з його мотивувальної частини вказівку на те, що ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1 без відповідної правової підстави.

В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що наявність не скасованої реєстрації відповідача у спірній квартирі свідчить про те, що остання в установленому законодавством порядку набула право користування жилим приміщенням.

Узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2018 року Чернігівська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд, вважаючи, що реєстрація відповідача у спірній квартирі є правовою підставою для користування житловим приміщенням, не врахував, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв`язок між позивачем та державою і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує її право на користування житлом. Крім того, реєстрація місця проживання є лише фактом, підтверджуючим місце знаходження і ніяким чином не може вплинути на володіння чи користування нерухомим майном, право на яке встановлюється у визначеному законом порядку. Відповідач не може вважатися такою, що набула право користування жилим приміщенням, оскільки вона зареєстрована у спірній квартирі як особа, правовий статус якої не визначений та в судовому порядку їй відмовлено у визначенні членом сім'ї наймача та наймачем житлового приміщення.

Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу

У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, у якому зазначила, що позивач не надав будь-яких доказів про порушення нею порядку вселення (реєстрації) до спірної квартири, а відтак вона користується житловим приміщенням на законних підставах. Посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість прийнятої у справі постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 750/406/18 з Деснянського районного суду м. Чернігова.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2019 року вказану справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Суд установив, що рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради № 113 від 10 червня 2013 року «Про відкриття особового рахунку на житлову площу по КП «Деснянське» Чернігівської міської ради» дозволено відкрити особовий рахунок на ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , склад сім`ї 1 особа.

Квартира АДРЕСА_1 належить до державного житлового фонду.

21 липня 2017 року ОСОБА_4 вибув із указаної квартири у зв`язку зі смертю.

Згідно довідки КП «Деснянське» Чернігівської міської ради від 17 січня 2018 року № 9/н ОСОБА_2 з 17 липня 2013 року зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 як особа, без зазначення відношення до власника/наймача квартири.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна ОСОБА_2 є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_2 .

2.Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 47 Конституції України держава гарантує кожному право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Звернувшись до суду з позовом, позивач просив визнати відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, при цьому посилався на те, що відвовідач вселелись у спірну квартиру без законних підстав - за відсутності ордеру та не в якості члена сім`ї наймача. Фактично посилався на те, що відповідач, порушивши порядок вселення, не набула право користування жилим приміщенням у квартирі.

Відмовляючи в задоволенні позову про визнання відповідача такою, що втратила право користування жилим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що підстав для задоволення позову не має, оскільки відповідач право користування спірним примущенням не набула, що виключає задоволення пред`явленого позову. Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції, проте виключив з рішення висновок про те, що відповідач не набула право користування жилим приміщенням, оскільки врахував реєстрацію відповідача у спірній квартирі за згодою наймача квартири.

Відповідно до статті 64 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що винили в практиці застосування судами Житлового кодексу України» вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Не встановивши обставин, за наявності яких у ОСОБА_2 виникло право на користування жилим приміщенням, апеляційний суд вважав, що відповідач в установленому законом порядку набула право користування житлом, оскільки її державна реєстрація у спірній квартирі не скасована.

У той же час, апеляційний суд не врахував, що факт реєстрації відповідача з 17 липня 2013 року в спірній квартирі є однією із правових підстав для користування жилим приміщенням, але не є безумовною та ключевою умовою вважати правомірність набуття відповідачем права користування жилим приміщенням.

Наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому (пункт 15 постанови Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»).

Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що відповідач в установленому законом порядку набула право користування жилим приміщенням є передчасними.

На стадії касаційного розгляду справи суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Таким чином ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу вимог статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Чернігівської міської ради задовольнити частково.

Постанову апеляційного суду Чернігівської області від 31 липня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун В. П. Курило