Історія справи

Постанова

Іменем України

26 червня 2018 року

м. Київ

справа №166/378/17

провадження №61-31217св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Висоцької В. С. (суддя - доповідач),

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Ратнівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області,

особа, яка зверталась з апеляційною скаргою - ОСОБА_3,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Волинської області від 16 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Русинчука М. М.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2, у якому просив визнати за ним право власності на 1/2 частку у нежитловому приміщенні А-1 столової, площею 89 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 яка належить йому на праві спільної сумісної власності подружжя, та зняти з неї накладений арешт за винесеною у виконавчому провадженні постановою старшого державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Ратнівське РВДВС) від 15 березня 2017 року.

Позовна заява мотивована тим, що з 02 листопада 2013 року позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 16 жовтня 2013 року, тобто під час шлюбу, подружжям було придбано нежитлове приміщення А-1 столової, площею 89 кв. м, розташоване за наведеною вище адресою, яке зареєстровано на за відповідачем ОСОБА_2 Постановою старшого державного виконавця Ратнівського РВДВС від 15 березня 2017 року на вказане нежитлове приміщення накладено арешт.

Посилаючись на те, що вказане майно, яке перебуває під обтяженням, є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, а позивач немає невиконаних зобов'язань, позивач вважає, належна йому на праві власності ? частка даного майна підлягає звільненню з-під арешту.

Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 18 квітня 2017 року у складі судді Ляха В. І. позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку у нежитловому приміщенні А-1 столової, площею 89 кв. м, розташованого по АДРЕСА_2 Скасовано в частині накладення старшим державним виконавцем 15 березня 2017 року у відкритому виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого напису, виданого 05 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» боргу в сумі 110 391,03 грн, арешт на належну у праві спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 на 1/2 частку в указаному вище нежитловому приміщенні столової.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірне нежитлове приміщення А-1 столової, на ? частку якого було визнано право власності за позивачем, є спільно нажитим майном подружжя у розумінні статей 60, 63 і 70 СК України, а тому у зв'язку з наведеним також прийшов до висновку про скасування арешту на цю частину майна, накладеного державним виконавцем в межах примусового виконання виконавчого напису від 05 серпня 2016 року про стягнення в користь ТОВ «Факторингова компанія «Рантьє» боргу з відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_3, яка не брала участі у розгляді справи оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 16 серпня 2017 року апеляційну скаргу задоволено. Рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду мотивоване тим, що заявник ОСОБА_3 довела, що визнання за позивачем права власності на майно унеможливлює виконання судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 на її користь суми боргу, внаслідок чого вона має підстави вважати своє право на отримання суми боргу порушеним.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка не брала участі у розгляді справи, суд апеляційної інстанції не дав жодної правової оцінки ухвалі суду Ратнівського районного суду Волинської області від 18 квітня 2017 року, якою ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні клопотання про залучення її до участі у розгляді справи, оскільки судове рішення від 16 лютого 2017 року, на яке остання посилалась на обґрунтування клопотання, не набрало законної сили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано із суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального

кодексу України Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення

змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Суд установив, що 16 жовтня 2013 року, під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі, вони набули право власності на нежитлове приміщення А-1 столової, площею 89 кв. м, розташоване

по АДРЕСА_2. Право власності на дане майно зареєстровано за ОСОБА_2

По примусовому виконанню виконавчого напису, виданого 05 серпня

2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє» боргу в розмірі 110 391,03 грн, старшим державним виконавцем Ратнівського РВДВС було описано та постановою від 15 березня 2017 року накладено арешт на належне ОСОБА_2 нерухоме майно - нежитлове приміщення А-1 столової, площею 89 кв. м, розташоване за наведеною вище адресою, з метою його подальшої реалізації.

Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України у редакції, чинній на момент вчинення процесуальної дії, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 130 ЦПК України суд під час проведення попереднього судового засідання вирішує питання про склад осіб, які братимуть участь у справі.

Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

З обставин справи, встановлених судом, убачається, що особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, є товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Рантьє», яке до участі у справі в установленому законом порядку в якості відповідача не було залучено.

Розгляд справи при нез'ясованому складі осіб, які повинні брати участь у справі не може свідчити про повне встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 18 квітня

2017 року та рішення апеляційного суду Волинської області від 16 серпня 2017 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська