Історія справи

Постанова КЦС ВП від 26.04.2022 року у справі №636/3814/20

Постанова

Іменем України

26 квітня 2022 року

м. Київ

справа № 636/3814/20-ц

провадження № 61-1155св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересована особа - Харківська міська рада,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 березня 2021 року у складі судді Гуменного З. І. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Котелевець А. В., Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу та факту родинних відносин, заінтересована особа - Харківська міська рада.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його двоюрідна тітка ОСОБА_2 , після смерті якої залишився спадок на квартиру АДРЕСА_1 , що належала померлій на праві приватної власності на підставі свідоцтва про приватизацію. Після її смерті він звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, оскільки його батько ОСОБА_3 , який є двоюрідним братом по лінії матері померлої ОСОБА_2 , відмовився від спадщини на користь заявника, а інших спадкоємців немає. Проте нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про спадщину, оскільки він не надав достатньо документів, які підтверджують родинні відносини.

З урахуванням викладеного, заявник просив встановити факт родинних відносин між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - тіткою батька та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - батьком заявника; визнати родинні відносини між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як двоюрідних брата та сестри і визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , його двоюрідною тіткою.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 19 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 . Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , як між тіткою та племінником. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як двоюрідних брата та сестри. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , троюрідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив доведеності та обґрунтованості вимог ОСОБА_1 щодо родинних відносин між ним та ОСОБА_2 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із доведеності родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 як між тіткою та племінником.

При цьому Харківська міська рада не надала відповідного рішення суду про визнання відумерлою спадщини, на яку у позасудовому порядку намагається на підставі оскаржуваного рішення суду отримати свідоцтво про спадщину заявник. Доводи апеляційної скарги про наявність у Харківської міської ради майнових прав на спадщину належним чином не доведені.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У січні 2022 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 19 березня 2021року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2021року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 04 листопада 2019 року у справі № 318/1221/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 331/1307/17, від 18 лютого 2020 року у справі № 692/864/19, від 19 березня 2020 року у справі № 639/489/18.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, рішення судів першої та апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням заяви без розгляду.

Нормативно-правове обґрунтування

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту реєстрації шлюбу та факту родинних відносин, ОСОБА_1 вказував на те, що встановлення таких фактів є необхідним для прийняття ним спадщини після смерті його троюрідної тітки ОСОБА_2 .

Заяву про встановлення факту ОСОБА_1 пред`явив до суду за правилами окремого провадження.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18, від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 641/5187/20.

Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до статей 1216 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.

Згідно з частиною першою статті 1277 ЦК Україниу разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, подає до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Статтею 338 ЦПК Українивизначено, що суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.

У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Отже, за законом орган місцевого самоврядування може подати заяву про визнання спадщини відумерлою, зокрема у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Харківська міська рада вважає спадщину відумерлою, заперечує проти заявлених ОСОБА_1 вимог та не визнає за ним право на спадкування після смерті ОСОБА_2 , отже існує спір про право на спадкове майно.

З урахуванням наведеного, заява ОСОБА_1 про встановлення факту не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки за обставинами цієї справи встановлено, що існує спір про право (заявник та заінтересована особа претендують на майно, яке входить до складу спадщини). Майновий спір підлягає вирішенню виключно в порядку позовного провадження.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 19 березня 2021 року у справі № 643/14985/18-ц (провадження № 61-14325св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20); від 23 січня 2019 року у справі № 520/13695/17 (провадження № 61-47156св18), від 26 травня 2021 року у справі № 638/282/19 (провадження № 61-13573св20).

Отже, оскільки заінтересована особа - територіальна громада м. Харкова в особі Харківської міської ради зазначала про те, що встановлення юридичного факту про який просить ОСОБА_1 впливає на права Харківської міської ради щодо визначення спадщини відумерлою (статті 1277 ЦК України), вимоги заявника підлягають розгляду за правилами позовного провадження з використанням відповідних процесуальних інститутів позовного провадження.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц, від 04 листопада 2019 року у справі № 318/1221/18, від 13 листопада 2019 року у справі № 331/1307/17, від 18 лютого 2020 року у справі № 692/864/19, від 19 березня 2020 року у справі № 639/489/18.

У вказаних постановах сформульовано висновки про те, що звернення до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин для подальшого вирішення спору про прийняття спадщини дає підстави для висновку про існування спору про право, а тому заява в порядку окремого провадження підлягає залишенню без розгляду.

Отже, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша статті 412 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 412 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За змістом пункту 5 частини першої статті 409 ЦПК Українисуд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов (заяву) без розгляду у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК Українисудове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.

Оскільки суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про можливість розгляду заяви ОСОБА_1 у порядку окремого провадження, касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення попередніх інстанцій скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин. Спір між учасниками справи підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК Українисуд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що суд касаційної інстанції рішення не змінює та не ухвалює нове, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Харківської міської радизадовольнити.

РішенняЧугуївського міського суду Харківської області від 19 березня 2021року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту реєстрації шлюбу та факту родинних відносин, заінтересована особа - Харківська міська рада залишити без розгляду.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутись до суду із позовом на загальних підставах.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко