Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.09.2024 року у справі №504/4333/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 504/4333/19

провадження № 61-3917св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - ОСОБА_3 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 рокуу складі колегії суддів:

Комлевої О. С., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу удаваними та визнання договором міни.

Позов мотивований тим, що 02 вересня 2016 року ОСОБА_1 придбав за особисті кошти земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5122782600:03:001:0601, що розташована на АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0500 га,

із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Денісовою О. А. 02 вересня 2016 року за реєстровим номером 905.

У подальшому на земельній ділянці розпочалося будівництво житлового будинку, проводилися необхідні проєктні та будівельні роботи. Однак при підключенні об`єкта незавершеного будівництва до електромережі виявилося, що позивач наплутав розташування власної земельної ділянки та здійснив будівництво на сусідній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 512278600:03:001:0602, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель

і споруд (присадибна ділянка). А тому звернувся до ОСОБА_2 , власника земельної ділянки, із пропозицією обмінятися земельними ділянками.

Зазначав, що, будучи юридично необізнаним, обрав форму документа

у вигляді договору купівлі-продажу земельної ділянки, хоча така дія фактично має характер саме договору міни, і тому 16 червня 2017 року одночасно було укладено два договори купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати удаваним договір купівлі-продажу земельної ділянки, в якому ОСОБА_1 передає у власність

ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0, 0500 га, кадастровий номер 512278600:03:001:0601, з цільовим призначенням для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Денісовою О. А., реєстраційний номер 630 від 16 червня 2017 року, у частині дії купівлі-продажу земельної ділянки. Визнати удаваним договір купівлі-продажу земельної ділянки, в якому ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 512278600:03:001:0602, з цільовим призначенням для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Денісовою О. А., реєстраційний номер 627 від 16 червня 2017 року, у частині дії купівлі-продажу земельної ділянки. Визнати зазначені договори від 16 червня 2017 року договором міни земельних ділянок між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від

27 жовтня 2021 року позов задоволено.

Визнано удаваним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки, в якому ОСОБА_1 передає у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 512278600:03:001:0601, з цільовим призначенням для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Денісовою О. А., реєстраційний номер 630 від 16 червня 2017 року, у частині дії купівлі-продажу земельної ділянки.

Визнано удаваним з моменту укладення договір купівлі-продажу земельної ділянки, в якому ОСОБА_2 передає ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 0,0500 га, кадастровий номер 512278600:03:001:0602, з цільовим призначенням для будівництва

і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Денісовою О. А., реєстраційний номер 627 від 16 червня 2017 року, у частині дії купівлі-продажу земельної ділянки.

Визнано договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Денісовою О. А. за реєстраційним номером 630 від 16 червня 2017 року, та договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Лиманського районного нотаріального округу Одеської області Денісовою О. А. за реєстраційним номером 627 від 16 червня 2017 року, договором міни земельних ділянок, укладеним 16 червня 2017 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Рішення суду мотивоване тим, що позивач і відповідач умисно уклали договори купівлі-продажу земельних ділянок, але ці правочини були вчинені

з метою приховати інший - договір міни. Суд погодився із твердженням позивача, що сторони діяли свідомо, розуміючи, що реальної оплати договорів не буде, відбудеться інше обмін земельними ділянками

і насправді в подальшому грошові кошти не будуть виплачені, як того вимагають умови договору купівлі-продажу. Суд не встановив факту сплати грошових коштів за кожним з договорів купівлі-продажу, предметом за якими є земельні ділянки.

Не погоджуючись із заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2021 року, особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_6 , оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 квітня 2023 року поновлено строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2021 року.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2023 року до участі

у справі як третю особу залучено ОСОБА_3 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Згоди О. О. як представника ОСОБА_4 на заочне рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу удаваними та визнання зазначених договорів договором міни - закрито.

Ухвала мотивована тим, що оскаржуваним судовим рішенням не порушено права заявниці, оскільки станом на 16 червня 2017 року (день укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки) ОСОБА_1 і ОСОБА_6 не перебували у зареєстрованому шлюбі, отже, вказаний договір був укладений поза шлюбом і не покладає на ОСОБА_1 будь-яких обов`язків.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

15 березня 2024 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції розглянув справу, де вирішено спір про право у правовідносинах, учасницею яких на час розгляду цієї справи та ухвалення заочного рішення судом першої інстанції

є ОСОБА_4 , оскільки спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки укладався під час перебування ОСОБА_4 і ОСОБА_1

у зареєстрованому шлюбі, де ОСОБА_4 надавала згоду на придбання земельної ділянки, а тому вона є спільною сумісною власністю подружжя. Апеляційний суд помилково закрив апеляційне провадження у справі, не врахувавши доводів апеляційної скарги щодо порушення прав та інтересів ОСОБА_4 , які стосуються земельної ділянки. Апеляційний суд неправильно встановив факт того, що спірний договір купівлі-продажу земельної ділянки було укладено не під час перебування ОСОБА_1

і ОСОБА_4 у шлюбі.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Комінтернівського районного суду Одеської області.

30 травня 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду,

а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Частиною першою статті 17 ЦПК України передбачено, що учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі

у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою

з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, законом визначено коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

При цьому судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право

у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі

у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13 січня

2021 року у справі № 466/5766/13-ц (провадження № 61-13912св20) та від

29 червня 2021 року у справі № 201/751/14-ц (провадження № 61-1490св21).

Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою, ОСОБА_4 посилалась на те, що 05 листопада 2016 року між нею і позивачем зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 липня 2019 року. Під час перебування у шлюбі, а саме

16 червня 2017 року, подружжя придбало земельну ділянку, загальною площею 0,0500 га, з кадастровим номером 5122782600:03:001:0602,

з цільовими призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що на

АДРЕСА_1 , на якій в 2017 році розпочали будівництво житлового будинку, який

в експлуатацію не введено. Під час укладення договору купівлі-продажу вона як дружина покупця надала згоду на його укладання, про що свідчить її заява, яка зберігається в справах нотаріуса, і про що зазначено в пункті 8 договору купівлі-продажу. Вказана земельна ділянка відповідно до статті 60 СК України є спільною сумісною власністю подружжя, що набуте за час шлюбу. За таких обставин вважала, що рішенням суду вирішено питання про її права та інтереси.

На підтвердження зазначених обставин заявниця надала свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 , з якого відомо, що 05 листопада 2016 року між

ОСОБА_1 і ОСОБА_7 укладено шлюб (а. с. 64), який розірвано рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від

22 липня 2019 року (справа № 521/6697/19).

Також із матеріалів справи відомо, що у пункті 8 спірного договору купівлі-продажу за реєстровим номером 627 від 16 червня 2017 року зазначено, що він укладений за згодою подружжя покупця ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , справжність підпису якої на відповідній заяві засвідчена приватним нотаріусом.

За таких обставин висновок апеляційного суду про те, що оскаржуваним судовим рішенням не порушені права ОСОБА_4 , є передчасним, оскільки спірний правочин на придбання земельної ділянки укладено під час її перебування у шлюбі з ОСОБА_9 , та в договорі зазначено про її письмову згоду на придбання земельної ділянки.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України

є передчасним.

З огляду на зазначене колегія суддів вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими та достатніми для скасування ухвали апеляційного суду, яка перешкоджає провадженню у справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У частині третій статті 406 ЦПК України визначено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У частині шостій статті 411 ЦПК України встановлено, що підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Оскільки порушення апеляційним судом норм процесуального права призвело до ухвалення незаконного судового рішення, оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідно до статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 402 406 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року скасувати.

Справу № 504/4333/19 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов