Історія справи

Постанова КЦС ВП від 25.09.2024 року у справі №461/42/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 461/42/22

провадження № 61-484св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кредитна спілка «Перше кредитне товариство»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року у складі судді Радченка В. Є.та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Крайник Н. П., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на свою користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 01 січня 2021 року до 31 березня 2021 року включно у сумі 105 248,79 грн, моральну шкоду за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 775 319,10 грн, судові витрати у виді компенсації за відрив від звичайних занять у розмірі 2 900,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2012 року, яке набрало законної сили 10 травня 2012 року, у справі № 1522/6783/12 стягнено з Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» (далі - КС «Перше кредитне товариство», кредитна спілка) на його користь суму внеску та відсотки за депозитним договором від 21 вересня 2009 року № ЛВ-1/0120/09/1551 та договором від 19 вересня 2008 року № ЛВ-20/0041/08/986, з урахуванням додаткового договору від 21 липня 2009 року № 1, в розмірі 9 507,57 грн.

21 червня 2012 року на виконання вказаного рішення видано виконавчий лист № 1522/6783/12, на підставі якого відділ ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі 26 липня 2012 року відкрив виконавче провадження № НОМЕР_1(далі - ВП № НОМЕР_1). 30 червня 2017 року державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, яку ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року у справі №1522/6783/12 визнано неправомірною та скасовано.

Після цього Другий Приморський відділ ДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області відкрив ВП № НОМЕР_2 з виконання виконавчого листа, однак боржник ухиляється від виконання рішення суду. Посилаючись на те, що на час звернення до суду із цим позовом кредитна спілка не виконала рішення суду, не сплатила стягнуті на його підставі кошти, просив на підставі статей 509 551 599 600 601 609 ЦК України, а також Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 105 248,79 грн.

Також вказував, що внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань за депозитними договорами йому завдано моральної шкоди в розмірі 775 319,10 грн, яка полягає у фізичному болі внаслідок погіршення стану здоров`я та душевних стражданнях через неможливість з вересня 2009 року користуватися та вільно розпоряджатися належними йому коштами. Він є людиною з інвалідністю другої групи, і йому необхідно провести оперативне лікування. У зв`язку з цим позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Галицький районний суд м. Львова рішенням від 04 липня 2022 року в задоволенні позову відмовив.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що хоча ОСОБА_1 і є фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності, але договір про залучення внеску укладений ним не як фізичною особою - підприємцем, тому до правовідносин, що виникли між сторонами у спорі, не підлягає застосуванню Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань». Також умовами укладених депозитних договорів від 19 вересня 2008 року та 21 вересня 2009 року не передбачено відповідальності кредитної спілки за несвоєчасне виконання зобов`язання у вигляді сплати пені. З огляду на це місцевий суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання є необґрунтованими і недоведеними.

Відмовляючи в задоволенні вимог про відшкодування моральної шкоди, суд встановив, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не довів наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням щодо завдавання шкоди.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Львівський апеляційний суд постановою від 12 вересня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року залишив без змін.

Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи

У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 04 липня 2022 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження посилався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16 та постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 16 квітня 2021 року у справі № 461/709/19; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України); суд встановив обставини, що мають значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевий суд не встановив обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, суд не зазначив на підставі яких доказів встановив факт укладення договорів між кредитною спілкою і ОСОБА_1 саме як фізичною особою, а не з суб`єктом підприємницької діяльності.

Також скарга містить доводи про те, що суд першої інстанції помилково розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження. Апеляційний суд не зверну уваги на зазначені порушення та дійшов помилкового висновку про залишення без змін рішення місцевого суду.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

26 березня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди попередніх інстанцій встановили, що 19 вересня 2008 року між ОСОБА_1 і КС «Перше кредитне товариство» був укладений договір № ЛВ-20/0041/08/986 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) в розмірі 100 гривень на 12 місяців, зі строком повернення 19 вересня2009 року з сплатою 21 % річних за користування коштами.

21 вересня 2009 року між ОСОБА_1 і КС «Перше кредитне товариство» був укладений договір № ЛВ-1/0120/09/1551 про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (внесок) в розмірі 5 555,00 грн на 13 місяців, зі строком повернення 21 жовтня 2010 року з сплатою 24 % річних за користування коштами.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 квітня 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до КС «Перше кредитне товариство» стягнуто з КС «Перше кредитне товариство» на його користь суму внеску та відсотки за ним за депозитними договорами від 21 вересня 2009 року № ЛВ-1/0120/09/1551 та від 19 вересня 2008 року № ЛВ-20/0041/08/986, з урахуванням додаткового договору від 21 липня 2009 року № 1 в сумі 9 507,57 грн.

10 травня 2012 року рішення суду набрало законної сили.

21 червня 2012 року був виданий виконавчий лист № 1522/6783/12, на підставі якого у відділі ДВС Приморського районного управління юстиції у м. Одесі відкрито ВП № НОМЕР_1. В цьому виконавчому провадженні державний виконавець прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 січня 2018 року у цивільній справі № 1522/6783/12 постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа визнано неправомірною та скасовано.

У Другому Приморському відділі ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області відкрито ВП № НОМЕР_2, яке станом на день розгляду цієї справи триває.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Заявник у касаційній скарзі вказує на те, що суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд не звернув уваги на вказані процесуальні порушення.

Перелік справ, які може бути розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, наведено у статті 274 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частина четверта статті 274 ЦПК України містить імперативну норму, що визначає перелік справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного провадження.

Цей перелік ґрунтується на класифікації справ за матеріально-правовою ознакою, тобто за характером спірних матеріально-правових відносин.

Згідно із пунктом 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі (частина перша статті 277 ЦПК України).

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь майнову та моральну шкоду в загальному розмірі 880 567,89 грн.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на час звернення до суду з цим позовом становив 2 481,00 грн, отже, двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становило 620 250,00 грн.

Таким чином, ціна позову у справі, що переглядається, перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10 січня 2022 року відкрито провадження у справі. В ухвалі зазначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.

Разом з тим, ціна позову у цій справі перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України справа не може розглядатися в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на ціну позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому ця справа не могла бути розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, і не врахував, що таке порушення процесуального закону є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Тому суд апеляційної інстанції зробив неправильний висновок про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які заявник посилається у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки справа направляється до суду апеляційної інстанції через порушення норм процесуального права, суд касаційної інстанції не аналізує інші підстави відкриття касаційного провадження.

Під час нового розгляду справи суду належить урахувати наведені у цій постанові висновки, дати відповідну правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 12 вересня 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов