Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.02.2019 року у справі №499/138/18

Постанова

Іменем України

23 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 499/138/18

провадження № 61-2506св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",

відповідач - ОСОБА_1,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог і судового рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2018 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_1, стягнуто з останньої на користь банку заборгованість за кредитним договором від 14 жовтня 2010 року станом на 29 січня 2018 року у розмірі 39 849,11 грн, яка складається з: 11
505,63 грн - тіло кредиту, 20 700,24 грн - відсотки за користування кредитом, 5 269,47 грн - пеня, 500 грн - штраф (фіксована частина) та 1 873,77 грн - штраф (процентна складова). Вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року рішення Іванівського районного суду Одеської області від 20 червня 2018 року змінено.

Позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за договором про надання банківських послуг від 14 жовтня 2010 року станом на 29 січня 2018 року у розмірі 37 475,34 грн, яка складається з: 11 505,63 грн - тіло кредиту, 20 700,24 грн - відсотки за користування кредитом, 5 269,47 грн - пеня. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського апеляційного суду із заявою про роз'яснення постанови Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року.

В обґрунтування заяви зазначала, що постанова Апеляційного суду Одеської області, якою з неї на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за кредитним договором, не може бути виконана, оскільки суд у рішенні не зазначив платіжні реквізити для перерахування грошових коштів на погашення заборгованості. Просила роз'яснити постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року шляхом зазначення точних платіжних реквізитів для сплати окремо 11 505,63 грн тіла кредиту, 20 700,24 грн нарахованих відсотків за користування кредитом та 5 269,47 грн нарахованої пені.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення постанови Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року відмовлено.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що постанова Апеляційного суду Одеської області є зрозумілою, її зміст не викликає будь-якого подвійного тлумачення, розуміння постанови не викликає труднощів, тому підстав для її роз'яснення немає. Питання платіжних реквізитів для сплати заборгованості за кредитним договором стосується виконання судового рішення.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року та зобов'язати Одеський апеляційний суд роз'яснити постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року або направити справу до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у зв'язку з відсутністю платіжних реквізитів для погашення заборгованості в рішенні, апеляційним судом порушено її право на його добровільне виконання. Через незрозуміле формулювання резолютивної частини постанови неможливо погасити заборгованість за кредитним договором.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

05 серпня 2019 року справа № 499/138/18 надійшла до Верховного Суду.

15 серпня 2018 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження у цій справі до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Оскільки відповідно до вимог статей 37, 38 Закону України "Про виконавче провадження" зупинення виконавчого провадження є компетенцією державного виконавця, вирішення зазначеного питання до повноважень Верховного Суду не відноситься.

АТ КБ "ПриватБанк" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року - без змін. Вказаний відзив не містить підпису представника АТ КБ "ПриватБанк", а отже не відповідає встановленим нормами ЦПК України вимогам щодо письмової заяви, яка подається до суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів долучає відзив на касаційну скаргу до матеріалів справи, проте розглядає касаційну без його врахування.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Встановлено, що постановою Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з останньої на користь банку заборгованість за договором про надання банківських послуг від 14 жовтня 2010 року станом на 29 січня 2018 року у розмірі 37 475,34
грн, яка складається з: 11 505,63 грн - тіло кредиту, 20 700,24 грн - відсотки за користування кредитом, 5 269,47 грн - пеня. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського апеляційного суду із заявою про роз'яснення рішення, в якій просила роз'яснити постанову Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року шляхом зазначення точних платіжних реквізитів для сплати окремо 11 505,63 грн тіла кредиту, 20 700,24 грн нарахованих відсотків за користування кредитом та 5 269,47 грн нарахованої пені.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

За змістом положень зазначеної статті незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів його тлумачення. Таким чином, підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання.

Відповідно до роз'яснень, викладених ~law7~, роз'яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз'ясненні рішення.

Відповідно до статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця, після чого перераховуються виконавцем стягувачу у встановленому порядку на рахунок у банку або іншій фінансовій установі, зазначений у заяві про примусове виконання рішення.

Встановивши, що постанова Апеляційного суду Одеської області від 18 грудня 2018 року є зрозумілою, її зміст не призводить до подвійного тлумачення, розуміння постанови не викликає труднощів, а ОСОБА_1, звертаючись до суду із заявою про роз'яснення постанови, фактично просила суд роз'яснити порядок виконання рішення суду, який визначений Законом України "Про виконавче провадження", суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз'яснення рішення.

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині судового рішення, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки.

З урахуванням наведеного, оскаржена ухвала апеляційного суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року залишитибез змін.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 20 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук