Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.05.2019 року у справі №309/3887/17

Постанова

Іменем України

23 вересня 2019 року

м. Київ

справа № 309/3887/17

провадження № 61-10235св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю.

В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Копашнівська сільська рада Закарпатської області,

третя особа - ОСОБА_3,

представник третьої особи - ОСОБА_4,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Куштана Б. П., Собослоя Г. Г.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Копашнівської сільської ради Закарпатської області, третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на самочинне будівництво.

Позовна заява мотивована тим, що він у 2011 році розпочав будівництво будинку на земельній ділянці, що належала його матері, без дозволу та проекту. На цей житловий будинок, який заходиться в АДРЕСА_1, виготовлено технічний паспорт.

При цьому його мати - ОСОБА_5, надала йому письмовий дозвіл на вилучення частини земельної ділянки, яка належить їй на праві власності. Зазначав, що на цій земельній ділянці ним побудовано житловий будинок за згодою матері, якою подано до реєстраційної служби нотаріально посвідчену заяву від 03 лютого 2016 року про поділ земельної ділянки площею 0,25 га, що належить їй на праві власності на підставі державного акту на право власності на землю від 11 лютого 1998 року серії III ЗК №007026, згідно з якою просила виділити йому земельну ділянку площею 0,08 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла. У зв'язку з відсутністю проектної документації та відповідних дозволів, він не може зареєструвати та отримати правовстановлюючі документи на самовільно збудований будинок.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на самовільно збудований житловий будинок з надвірними побудовами відповідно до технічного паспорту, який розташований у АДРЕСА_1.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2018 року у складі судді Довжанина М. М. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканцем АДРЕСА_1, право власності на самовільно збудований житловий будинок з надвірними побудовами у відповідності до технічного паспорту, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час розгляду справи відповідач визнав позов у повному обсязі і таке визнання не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Скасовано рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2018 року та ухвалено у справі нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не звертався до компетентних державних органів про прийняття самочинної житлового приміщення та господарської будівлі до експлуатації, вказане питання не було предметом розгляду даних органів, земельна ділянка позивачу під уже збудоване нерухоме майно у встановленому законом порядку не виділялась, а тому відсутні підстави для задоволення його позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року скасувати та рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 22 березня 2018 року залишити без змін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідач та третя особа визнавали позов та не заперечували проти його задоволення.

Також зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги та не надав правового висновку про те, що апеляційна скарга подана до суду після спливу строку на апеляційне оскарження.

Вважає, що апеляційна скарга прийнята до розгляду незаконно, оскільки представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не надав належно засвідчені документи для представництва його інтересів.

Відзив на касаційну скаргу відповідач та третя особа не подали.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною 1 статті 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У пункті 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що у справах, пов'язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього.

Згідно із частиною 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Частинами 5 , 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що це питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Наведений висновок узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17) та від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18).

Позивач не звертався до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю для набуття права власності та введення об'єкту до експлуатації у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності.

Інформація про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт з будівництва об'єкту та вводу його до експлуатації у встановленому законодавством порядку відсутня.

Суд апеляційної інстанції, врахувавши наведені обставини, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог

Суд першої інстанції не врахував що визнання відповідачем позову суперечить закону та може порушувати права та законні інтереси третіх осіб.

Доводи позивача про те, що апеляційна скарга подана до суду після спливу строку на апеляційне оскарження та апелянтом не було порушено питання про його поновлення, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, порушував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження правильно надав правову оцінку заявленому клопотанню.

Доводи про те, що суд апеляційної інстанції помилково прийняв апеляційну скаргу до свого провадження, оскільки у додатках до апеляційної скарги відсутній ордер адвоката, який її подав, та документи, що додавались до апеляційної скарги, не завірені адвокатом або нотаріусом, є безпідставними з огляду на таке.

Повторна подача ордеру адвоката, який подає апеляційну скаргу, не вимагається, оскільки в матеріалах справи міститься ордер, в якому зазначено про право адвоката Калин В. Ю. представляти інтереси ОСОБА_3 у судах всіх інстанцій.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду першої інстанції та апеляційного суду не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. А. Воробйова

Ю. В. Черняк