Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2025 року

м. Київ

справа № 953/18185/21

провадження № 61-16046св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Пархоменка П. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Київського районного суду міста Харкова від 16 квітня 2024 року у складі судді Лисиченко С. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Пилипчук Н. П., Тичкової О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року ПАТ АБ «Укргазбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , про застосування наслідків нікчемного правочину.

Позов мотивований тим, що 24 квітня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 48/08-Р. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 24 квітня 2008 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 як іпотекодавцями та ПАТ АБ «Укргазбанк» укладено договір іпотеки № 37/08-Р, предметом якого є нерухоме майно - трикімнатна квартира, житловою площею 50,9 кв.м, загальною площею 73,2 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві власності.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2012 року у справі № 2018/394/2012 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №48/08-Р від 24 квітня 2008 року на загальну суму 143 102, 53 дол. США та 302 161,88 грн. У рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_2 , що належить відповідачам на праві сумісної приватної власності шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною не нижче за 90 % від вартості предмету іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири, яка є предметом іпотеки, без надання іншого житлового приміщення на підставі Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язано Київське відділення відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зареєстрованих у кв. АДРЕСА_1 .

Зазначене судове рішення в частині виселення виконано в повному обсязі. Разом з цим, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах не виконано, оскільки іпотекодавці, без згоди на те банку, 06 жовтня 2015 року зареєстрували у квартирі, яка є предметом іпотеки, ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4 . Реєстрація місця проживання відповідачів відбулася на підставі договору безоплатного користування житловим приміщенням, укладеного 25 січня 2015 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . У зв`язку з чим та з метою виконання рішення суду, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Бабенко Д. А звернувся до Департаменту служби у справах дітей Харківської міської ради із запитом щодо надання дозволу на реалізацію квартири - предмету іпотеки в установленому чинним законодавством України порядку. Листом від 24 грудня 2019 року № 3948/0/202-19 Департамент відмовив в наданні дозволу на реалізацію вказаної квартири.

Жодної згоди на укладення договору користування квартирою та реєстрації місця проживання в ній ОСОБА_3 та ОСОБА_4 банк не давав. Укладення цього договору відбулось після набрання законної сили рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 жовтня 2012 року у справі № 2018/394/2012 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, тому, вочевидь, при укладенні договору безоплатного користування власники квартири - боржники діяли недобросовісно, порушуючи умови укладеного договору іпотеки, маючи на меті перешкодити виконанню законного рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, чим порушили право позивача на задоволення своїх вимог. При цьому ані ОСОБА_3 , ані ОСОБА_3 не є членами сім`ї власників квартири.

Зазначений договір користування квартирою, відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про іпотеку», є нікчемним, у зв`язку з чим підлягають застосування його наслідки, а саме зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Змінивши предмет позову, ПАТ АБ «Укргазбанк» просило суд застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 16 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на виконанні у приватного виконавця Бабенко Д. А. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 2018\1108\2012\11, виданого Київським районним судом м. Харкова від 06 вересня 2012 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором від 24 квітня 2008 року та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах. Виконавець на підставі частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій. Таким чином, державний чи приватний виконавець зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а у разі відмови у наданні такого дозволу органом опіки та піклування ? виконавець має повноваження звернутися до суду з відповідним поданням. Метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.

Ініціювання кредитором нового спору, зокрема, про виселення, застосування наслідків недійсного правочину шляхом зняття із зареєстрованого місця проживання з іпотечного майна з метою реалізації цього майна на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження не є правомірним і ефективним способом захисту.

Договір безоплатного користування житловим приміщенням, яке є предметом іпотеки, було укладено без згоди іпотекодержателя зазначеної квартири, що дає підстави вважати його недійсним відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку». Разом з цим, застосування наслідків недійсності правочину на користь позивача, який не є стороною оспорюваного договору, наразі неможливе при застосуванні процесуальної конструкції, запропонованої позивачем, оскільки за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, ? відшкодувати вартість того, що одержано. Тобто, відповідно до частини першої статті 216 ЦК України наслідком недійсного договору безоплатного користування житловим приміщенням від 25 січня 2015 року є саме повернення квартири її власникам, які є відповідачами у цій справі, за рахунок яких якраз має задовольнятися позов.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту позивача як іпотекодержателя у даному випадку є саме звернення виконавцем до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно відповідачів, в якому зареєстрована малолітня ОСОБА_4 , а не ініціювання позивачем нового спору до відповідачів щодо предмету іпотеки, який вже був вирішений судом під час розгляду справи № 2018/394/2012.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

У грудні 2024 року ПАТ АБ «Украгазбанк» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив суд скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що іпотекодателі до АБ «Укргазбанк» щодо надання згоди на укладення з ОСОБА_3 щодо надання згоди на укладення з ОСОБА_3 договору користування частиною житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, не звертались та відповідно банк не надавав жодної згоди на укладення цього договору. З урахуванням приписів статті 12 Закону України «Про іпотеку» та частини другої статті 215 ЦК України вказаний договір користування житлом є нікчемним. Про незаконність та фіктивність договору свідчить факт його укладення після набрання чинності судом рішенням про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки, тому боржники вочевидь діяли недобросовісно, порушуючи умови укладеного договору іпотеки, маючи намір перешкодити виконанню судового рішення.

Суд першої інстанції з власної ініціативи направив запит до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради і в подальшому обґрунтовував свою позицію підсумковою частиною отриманого висновку № 418 від 24 листопада 2023 року, відповідно до якого Департамент служб у справах дітей «вважає недоцільним зняття з реєстрації та виселення з квартира АДРЕСА_2 малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки це призведе до порушення, зменшення та обмеження її житлових прав, охоронюваних законом». Разом з тим, аналіз змісту та резолютивної частини цього висновку свідчить про беззаперечні протиріччя офіційного документу. Не зрозумілим є чим керувався автор висновку, оскільки скасування незаконної реєстрації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жодним чином не призводить до порушення, зменшення та обмеження її житлових прав. Слід звернути увагу, що уповноваженими особами Харківської міської ради було встановлено наступні факти щодо ОСОБА_4 : під час виходу спеціалістів Служби у справи дітей за адресою: АДРЕСА_1 : дитина за цією адресою не проживає; в закладах загальної середньої освіти усіх типів та форм власності Київського району не навчається та не навчалась; не перебуває під наглядом фахівців поліклініки за місцем проживання: АДРЕСА_1 ; декларація про надання первинної медичної допомоги дівчинці з педіатрами підприємства не укладена, за медичною допомогою не зверталась. Отже, в процесі розгляду справи були встановлені беззаперечні факти фіктивності договору користування від 25 січня 2015 року.

Суд першої інстанції обґрунтовано підтвердив нікчемність договору користування квартирою, але проігнорував законні та обґрунтовані позовні вимоги. Водночас у порушення вимог процесуального права ототожнив вимогу про застосування наслідків нікчемного правочину та відповідно скасування реєстрації місця проживання з неіснуючими позовними вимогами щодо наслідків недійсного правочину, чим вийшов за межі позовних вимог та безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог. Крім того, висновок суду про ініціювання нового спору до відповідачів щодо предмета іпотеки, який вже був вирішений судом під час розгляду справи № 2018/394/2012, протирічить визначеній позивачем вимозі про застосування наслідків нікчемного правочину для усунення виявлених порушень закону.

Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підставу, передбачену пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (зазначено, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15- ц, від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15, від 09 вересня 2021 року у справі № 925/1276/19, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, суд не дослідив зібрані у справі докази - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи

Суди встановили, що 24 квітня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 48/08-р на отримання кредиту у розмірі 100 000,00 дол. США з кінцевою датою погашення 21 квітня 2028 року.

24 квітня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» як іпотекодержателем та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 як іпотекодавцями укладено договір іпотеки № 37/08-Р в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 48/08-Р від 24 квітня 2008 року, надано в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 3.3.5 договору іпотеки № 37/08-Р від 24 квітня 2008 року іпотекодавці зобов`язані не розпоряджатись, в тому числі не відчужувати в будь-який спосіб та не передавати предмет іпотеки в наступну іпотеку, без письмової згоди іпотекодержателя та не здавати предмет іпотеки в найм (оренду).

24 квітня 2008 року між ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки № 48/08-Р-1, відповідно до якого ОСОБА_5 виступив фінансовим поручителем по кредитному договору.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2012 року у справі № 2018/394/2012, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 48/08-Р від 24 квітня 2008 року на загальну сумі 143 102,53 дол. США та 302 161,88 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №48/08-р від 24 квітня 2008 року звернуто стягнення на предмет іпотеки ? квартиру АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві сумісної приватної власності шляхом продажу на прилюдних торгах за початковою ціною не нижче за 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб`єктом оціночної діяльності в межах процедури виконавчого провадження. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення на підставі Закону України «Про виконавче провадження». Зобов`язано Київське відділення Відділу громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб УМВС України в Харківській області зняти з реєстраційного обліку ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_2 .

Постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Казанцева Д. О. від 10 березня 2017 року закінчено виконавче провадження при примусовому виконанні виконавчого листа № 2/2018/1108/2012/11, виданого 06 вересня 2012 року Київським районним судом м. Харкова про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення на підставі Закону України «Про виконавче провадження».

25 січня 2015 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 як наймодавцями та ОСОБА_3 як наймачем укладено договір безоплатного користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_2 .

Згідно з даними інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 20 листопада 2019 року за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дата реєстрації місця проживання - відсутня; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата реєстрації місця проживання - 06 жовтня 2015 року.

На виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2012 року у справі № 2018/394/2012 в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах приватним виконавцем Бабенко Д. А. 14 листопада 2019 року відкрите виконавче провадження НОМЕР_2, в межах якого 14 листопада 2019 року накладено арешт на виявлене майно боржника у межах суми боргу.

Відповідно до висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 24 листопада 2023 року № 418, наданого в межах розгляду цієї справи, вбачається, що під час виходу спеціалістів Служби у справи дітей за адресою: АДРЕСА_1 , зі слів сусідів було з`ясовано, що малолітня ОСОБА_4 разом з родиною знаходиться за межами України. За інформацією адміністрації комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №23» малолітня ОСОБА_9 не перебуває під наглядом фахівців поліклініки за місцем проживання: АДРЕСА_1 . Декларація про надання первинної медичної допомоги дівчинці з педіатрами підприємства не укладена. За медичною допомогою неповнолітня ОСОБА_10 до фахівців поліклініки не зверталась. Також ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в закладах загальної середньої освіти усіх типів та форм власності Київського району не навчається та не навчалась. Відомостей про те, що ОСОБА_4 є власницею або має право користування іншим житлом у Департаменті служб у справах дітей немає. Враховуючи викладене, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради вважає недоцільним зняття з реєстрації та виселення з квартири АДРЕСА_2 малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки це призведе до порушення, зменшення та обмеження її житлових прав, охоронюваних законом. Додатково повідомлено, що розглянувши запит приватного виконавця Бабенка Д. А. від 09 грудня 2019 року № 6204 щодо надання дозволу на реалізацію квартири АДРЕСА_2 , де право користування має малолітня ОСОБА_4 , Департамент служб у справах дітей як представник органу опіки і піклування заперечував проти реалізації зазначеної квартир (лист №3948\0\202-19 від 24 грудня 2019 року).

Позиція Верховного Суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

01 грудня 2021 року набрав чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 якого орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житло або права користування житлом, про виселення, визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

У частині другій статті 4 вказаного Закону передбачено, що порядок декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття з реєстрації місця проживання, скасування декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), форми декларацій (заяв), що подаються для декларування місця проживання, реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого та зареєстрованого місця проживання (перебування), а також порядок ведення реєстру територіальної громади, надання та передачі інформації з та до такого реєстру визначаються Кабінетом Міністрів України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд(частина перша, третя статті 13 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) вказано, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що поняття «сторона у спорі» може не бути тотожним за змістом поняттю «сторона у процесі»: сторонами в процесі є такі її учасники, як позивач і відповідач; тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута чи має бути звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача. Такі висновки сформульовані у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 70), від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18, пункт 66), від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 (провадження № 14-448цс19, пункт 27), від 09 лютого 2021 року у справі № 635/4741/17 (провадження № 14-46цс20, пункт 33.2). Отже, належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача (див. пункт 8.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 910/15792/20 (провадження № 12-31гс22)).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 555/1289/14-ц, від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року у справі № 200/5153/15-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2021 року у справі №264/632/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 вересня 2023 року у cправі № 910/2392/22).

У справі, що переглядається:

позивач вказував, що він позбавлений здійснити виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 травня 2012 року у справі № 2018/394/2012 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення кредитної заборгованості, оскільки під час виконавчого провадження приватним виконавцем встановлено, що у іпотечній квартирі зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 (наймача квартири) та малолітньої особи - ОСОБА_4 . У зв`язку з цим просив застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом зняття з зареєстрованого місця проживання (перебування) в квартирі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ;

відмовляючи у задоволенні позову суди, встановивши нікчемність договору безоплатного користування житловим приміщенням від 25 січня 2015 року, який укладено між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , які є іпотекодавцями у відносинах з позивачем, з однієї сторони, та ОСОБА_3 , з іншої сторони, без згоди позивача, який є іпотекодержателем квартири АДРЕСА_2 , в силі вимог статті 12 Закону України «Про іпотеку», вважали, що державний чи приватний виконавець зобов`язаний звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а у разі відмови у наданні такого дозволу органом опіки та піклування ? виконавець має повноваження звернутися до суду з відповідним поданням про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти. Тому позивачем обрано неправильний спосіб захисту;

суди не звернули уваги, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Банк звернувся до суду з вимогою про зняття із зареєстрованого місця проживання (перебування) за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , яку звернув до власників спірної квартири (боржників у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зазначив третіми особами, позовних вимог до них не пред`явив, клопотань про залучення їх до участі у справі як відповідачів (співвідповідачів) не заявляв. Тому суди мали відмовити у позові у зв`язку з його пред`явленням до неналежних відповідачів. Як наслідок суди ухвалили правильне рішення про відмову в позові, однак судові рішення належить змінити в мотивувальній частині.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені судові рішення змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Оскільки судові рішення змінено тільки в частині мотивів прийняття, то розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 16 квітня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 29 жовтня 2024 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко