Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 07.04.2019 року у справі №345/4308/17

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 345/4308/17

провадження № 61-606св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Кирила Тарасовича на постанову Івано-Франківського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А., від 19 листопада 2020 року.

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу.

Свої вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що 21 травня 2012 року її чоловік ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк" уклали депозитний договір № SAMDN01000725908136 строком на 3 місяці. На виконання умов договору ОСОБА_2 вніс на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 14 750 євро. Відповідно до пункту 1 вказаного договору процентна ставка по вкладу складає 6,5 % річних. 15 серпня 2012 року між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк" було укладено депозитний договір № SAMDN80000727950447. На виконання умов договору ОСОБА_2 на депозитний рахунок вніс грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США. Відповідно до пункту 1 вказаного договору процентна ставка по вкладу складає 8,5 % річних. Відповідно до умов вказаних договорів в разі, якщо після закінчення мінімального терміну вкладу, вказаного у пункті 1, клієнт не заявив банку про бажання витребувати вклад, мінімальний термін вкладу автоматично вважається продовженим. Термін вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. У грудні 2013 року ОСОБА_1 було прийнято спадщину після смерті чоловіка.

У жовтні 2012 року внутрішньою службою безпеки АТ КБ "ПриватБанк" позивачку було викликано до головного Івано-Франківського обласного відділення АТ КБ "Приватбанк". При зустрічі позивачці повідомили, що протягом липня-серпня 2012 року працівником АТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_3 було незаконно знято грошові кошти з депозитів клієнтів відділення АТ КБ "Приватбанк" у м. Калуш, у тому числі з депозитного рахунку позивачки у розмірі 100 000 грн та з рахунків її чоловіка - у розмірі 14 750 євро та 10 000 доларів США. При цьому за грошовим вкладом позивачки кошти було повернуто у повному обсязі, проте у поверненні грошових коштів її чоловіка було відмовлено з огляду на те, що останній зняв їх особисто. ОСОБА_1 вказувала, що за її зверненням слідчим СВ Калуського МВ УМВС України в Івано-Франківській області внесені відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення з приводу неповернення коштів.

На звернення у 2013 році позивачка отримала лист від 30 серпня 2013 року, в якому банк стверджував, що по вказаним депозитним вкладам грошові кошти були зняті її покійним чоловіком. Проте не було вказано, коли і яким чином були ці кошти зняті, з яких рахунків, чи є і який залишок коштів, хоча до цього відповідач стверджував, що грошові кошти були викрадені.

Позивачка зазначала, що протягом 2013 року вона неодноразово зверталась до банку із офіційними заявами про повернення коштів, проте кожного разу АТ КБ "ПриватБанк" у своїх листах стверджував, що грошові кошти було знято її покійним чоловіком ОСОБА_2. Тобто, достеменно знаючи, що ОСОБА_2 не знімав грошових коштів зі своїх депозитних рахунків, відповідач намагається будь-якими засобами уникнути свого зобов'язання з виплати депозиту та нарахованих відсотків.

Із урахуванням зазначеного ОСОБА_1 просила позов задовольнити, стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" її користь: грошові кошти за договором банківського вкладу від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136 у розмірі 14 750 євро; грошові кошти за договором банківського вкладу від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447 у розмірі 10 000 доларів США; відсотки за користування депозитним вкладом за договором банківського вкладу від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136 у розмірі 5 033,82 євро; відсотки за користування депозитним вкладом за договором банківського вкладу від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447 у розмірі 4
324,48 доларів США.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, у складі судді Кардаш О. І., від 16 травня 2018 року позов

ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136 у розмірі 14 750 євро.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором банківського вкладу від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447 у розмірі 10 тис. доларів США.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за користування депозитним вкладом за договором банківського вкладу

від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136 у розмірі 5 033,82 євро.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 проценти за користування депозитним вкладом за договором банківського вкладу

від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447 у розмірі 4 324,48 доларів США.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 набула права вимоги на стягнення грошових коштів за депозитними вкладами померлого ОСОБА_2, прийнявши спадщину. Відповідачем грошові кошти за вкладами їй не повернуто безпідставно.

При цьому відповідачем не подано будь-яких доказів на підтвердження факту зняття ОСОБА_2 грошових коштів з цих депозитних рахунків і ухвала про забезпечення доказів з цього питання ним не виконана.

Короткий зміст постанов суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційну скаргу АТ "ПриватБанк" задоволено. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 23 вересня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада

2020 року апеляційну скаргу АТ "ПриватБанк" задоволено. Заочне рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що матеріали справи не свідчать про незаконне розпорядження депозитними рахунками ОСОБА_2 іншими особами, зокрема і працівниками банку, як і незаконного зняття готівки з карткових рахунків ОСОБА_2. Судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, на які посилалася позивачка як на підставу позову.

У грудні 2013 року за заявою позивачки було розпочато досудове розслідування щодо можливого незаконного заволодіння коштами ОСОБА_2 у сумі 10 000,00 доларів США та в сумі 14 750,00 євро, однак станом на момент розгляду цієї справи у суду апеляційної інстанції були відсутні відомості про встановлення органом досудового розслідування обставин незаконного заволодіння коштами ОСОБА_2 в сумі 10 000,00 доларів США та в сумі 14 750,00 євро.

Отже суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що кошти з депозитних рахунків були повернуті ОСОБА_2 шляхом їх перерахування на його поточні рахунки та в подальшому отримані в готівковій формі з карткових рахунків за його життя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У січні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка К. Т., в якій заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції висновків та мотивів, викладених у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у цій справі, застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у інших постановах Верховного Суду від 14 квітня 2020 року у справі № 201/4722/16-ц (провадження № 61-710св20), від 22 січня 2020 року у справі № 463/3144/15-ц (провадження № 61-41823св18), від 24 січня 2019 року у справі № 707/3132/14-ц (провадження № 61-22503св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 201/7735/15-ц (провадження № 61-29202св18) (пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України), а також на те, що суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Представник ОСОБА_1 - адвокат Шевченко К. Т. стверджує, що апеляційний суд при новому розгляді справи та ухваленні оскаржуваної постанови від 19 листопада 2020 року не дослідив обставини справи, не усунув недоліки, на які звернув увагу Верховний Суд у постанові від 23 вересня 2020 року. На думку заявника, відповідач не надав жодного доказу та пояснень з приводу обставин, на які вказав Верховний Суд. Апеляційний суд у порушення прямих вказівок Верховного Суду скасував заочне рішення районного суду та відмовив у задоволенні позовних вимог.

Заявник наголошує на тому, що факт існування вкладів за договором банківського вкладу від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136 у розмірі 14 750,00 євро, за договором банківського вкладу від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447 у розмірі 10 000,00 доларів США відповідач не заперечував. Відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував факт виплати коштів за вказаними депозитними вкладами. Суд апеляційної інстанції на підставі лише двох виписок по рахунках № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, що не є доказами з підстав їх неналежності та недопустимості, відмовив у задоволенні позову.

Заявник посилається на те, що відповідач при новому розгляді справи не надав доказів, які могли б підтвердити факт волевиявлення ОСОБА_2 на дострокове розірвання договорів банківських вкладів, укладених між ним та АТ КБ "ПриватБанк". Вказує, що саме банк, як фінансова установа, зобов'язаний доводити факт повернення депозитного вкладу за умови, що суд встановив обставини щодо дійсного існування таких депозитних вкладів.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до АТ
КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" посилається на те, що апеляційним судом зроблено правильний та обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки договори банківських вкладів від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136, від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447 було достроково розірвано, кошти вкладником було знято, про що свідчить наявна у матеріалах справи виписка. Відповідач наголошує на тому, що саме власником рахунків (спадкодавцем) було знято грошові кошти. Виписки з рахунку, що містяться в матеріалах справи, є належними доказами перерахування коштів вкладнику, враховуючи пункт 5.6 Положення Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, згідно якого виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

21 травня 2012 року між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк" укладено договір про заощадження № SAMDN01000725908136 (вклад "Стандарт, 3 міс") терміном на 3 місяці по 21 серпня 2012 року включно.

Відповідно до пункту 1 договору ОСОБА_2 передає, а банк приймає грошові кошти у сумі 14 750,00 євро (вклад) на особовий рахунок № НОМЕР_3 під процентну ставку 6,5 % річних. Мінімальний термін вкладу - 3 місяці.

Згідно пункту 2 договору нарахування процентів починається з першого робочого дня, наступного за днем надходження грошових коштів в банк, здійснюється за кожен календарний день, виходячи з фактичної кількості днів у році за ставкою, вказаною у пункті 1 з урахуванням пунктів 6,7 цього договору.

Відповідно до пункту 5 договору операції по вкладу клієнта проводяться по пред'явленню паспорта, цього договору, документа про внесення коштів в банк.

Згідно пункту 6 договору, у разі якщо по закінченні строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний у пункті 1 договору. Термін вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.

При продовженні терміну вкладу розрахунок процентів на кожен новий термін вкладу здійснюється за процентною ставкою, що діє в банку для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування і терміну на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладення додаткових угод до даного договору.

Відповідно до пункту 7 договору сторони узгодили можливість дострокового його розірвання, з повідомленням про таке іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта до закінчення мінімального терміну вкладу (пункт 1 договору) з дати початку/продовження строку вкладу, клієнту повертається сума вкладу і виплачуються проценти, нараховані по ставці "до запитання", за фактичний термін користування вкладом. При поверненні вкладу після закінчення мінімального терміну вкладу (пункт 1 договору) з дати початку/продовження строку вкладу, але до закінчення терміну вкладу, клієнту повертається сума вкладу і виплачуються проценти, нараховані виходячи з процентної ставки, вказаної у пункті 1 даного договору, помноженої на коефіцієнт 0,5.

Також між ОСОБА_2 та АТ КБ "ПриватБанк" 15 серпня 2012 року укладено договір № SAMDN80000727950447 "Стандарт".

Відповідно до пункту 1 договору ОСОБА_2 передає, а банк приймає грошові кошти у сумі 10 000,00 доларів США (вклад) на термін 366 днів по 15 серпня 2013 року включно. Мінімальний термін вкладу - 3 місяці. Процентна ставка по вкладу складає 8,5 % річних. Для зарахування суми вкладу банк відкриває клієнту особовий рахунок № НОМЕР_4.

Згідно пункту 3 договору банк видає клієнту платіжну картку "Deposit card" № НОМЕР_5, на яку зараховуються проценти.

Відповідно до пункту 2 договору нарахування процентів починається з першого робочого дня, наступного за днем надходження грошових коштів в банк, здійснюється за кожен календарний день, виходячи з фактичної кількості днів у році за ставкою, вказаною у пункті 1, з урахуванням пунктів 6,7 цього договору.

Згідно пункту 5 договору, у разі якщо після закінчення мінімального терміну вкладу, вказаного у пункті 1 даного договору, клієнт не заявив банку про бажання затребувати вклад, мінімальний термін вкладу автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний у пункті 1 договору. Мінімальний термін вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.

Відповідно до пункту 6 договору, у разі якщо по закінченні строку вкладу клієнт не заявив банку про відмову від продовження строку та банк не заперечує проти продовження вкладу на новий термін, вклад автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний у пункті 1 договору. Термін вкладу продовжується неодноразово без явки клієнта в банк.

В тому випадку, коли банк заперечує проти продовження вкладу, він письмово або через sms повідомляє про це клієнта по реквізитах, що вказані у клієнтській базі ПриватБанку, не пізніше ніж за 2 календарних дні до закінчення терміну вкладу.

При продовженні терміну вкладу розрахунок процентів на кожен новий термін вкладу здійснюється за процентною ставкою, що діє в банку для продовжуваних депозитних вкладів даного найменування і терміну на день закінчення попереднього терміну вкладу, без укладення додаткових угод до даного договору.

Згідно пункту 7 договору сторони узгодили можливість дострокового його розірвання з повідомленням про таке іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору. При поверненні вкладу за ініціативою клієнта до закінчення мінімального терміну вкладу (пункт 1 договору) з дати початку/продовження строку вкладу, клієнту повертається сума вкладу і виплачуються проценти, нараховані по ставці "до запитання", за фактичний термін користування вкладом.

Сума нарахованих процентів на цілу кількість мінімальних термінів вкладу, що пройшли з оформлення договору, виплачуються в повному об'ємі.

Відповідно до пункту 4 зазначених договорів у випадку вимоги клієнтом частини вкладу зобов'язання сторін за вкладом припиняються і вклад повертається клієнту, а на суму, що залишилася, за бажанням клієнта оформляється новий вклад.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_6.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 грудня 2013 року, виданого державним нотаріусом Калуської районної державної нотаріальної контори Локатир М. В., позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем вкладів, що знаходяться на рахунках у АТ КБ "ПриватБанк". Свідоцтво про право на спадщину видано на підставі інформації банку на запит державного нотаріуса. У тексті свідоцтва зазначено, зокрема, про успадкування ОСОБА_1 коштів вкладу у сумі 12,64 доларів США, що містяться на картковому рахунку № НОМЕР_5, та не зазначені вклади за спірними депозитними договорами.

ОСОБА_1 18 грудня 2013 року звернулася до Калуської міськрайонної прокуратури із заявою про початок кримінального провадження щодо причетності працівників Калуського відділення АТ КБ "ПриватБанк" до неправомірного зняття грошових вкладів її чоловіка.

За фактом неповернення грошових вкладів ОСОБА_2 працівниками АТ КБ "ПриватБанк" 27 грудня 2013 року слідчим СВ Калуського МВ УМВС України в Івано-Франківській області внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013090170001759 за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України.

Відповідно до виписки по особовому рахунку № НОМЕР_3 (договір № SAMDN01000725908136 від 21 травня 2012 року) на цей рахунок зараховано: 21 травня 2012 року кошти в сумі 14 750,00 євро, 21 червня 2012 року проценти у сумі 81,20 євро, які 22 червня 2012 року виплачено, 21 липня 2012 року проценти у сумі 78,59 євро, які 22 липня 2012 року виплачено, а також 30 липня 2012 року з рахунку здійснено переказ між власними рахунками в сумі 14 618,02 євро та 135,20 євро перераховано у зв'язку із достроковим розірванням договору.

Згідно виписки по особовому рахунку № НОМЕР_4 (договір № SAMDN80000727950447 від 15 серпня 2012 року) на цей рахунок 15 серпня 2012 року зараховано кошти у сумі 10 000,00 доларів США, 17 серпня 2012 року з нього здійснено переказ між власними рахунками у сумі 10 000,00 доларів США та зараховано проценти в сумі 0,27 доларів США, які 18 серпня 2012 року виплачено.

Відповідачем на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договорами надано банківські виписки про рух коштів за період з 14 червня 2011 року по 14 червня 2018 року по поточному рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_5 у доларах США, який відкрито відповідно до пункту 3 депозитного договору № SAMDN80000727950447 "Стандарт" від 15 серпня 2012 року (назва рахунку "Deposit card") на підставі угоди № SAMDN11000067026999 від 15 серпня 2012 року, а також по поточному рахунку ОСОБА_2 № НОМЕР_7 у євро, який відкрито на підставі угоди № SAMDN11000063237116 від 21 травня 2012 року, на який виплачувалися проценти на банківський вклад згідно депозитного договору № SAMDN01000725908136 від 21 травня 2012 року (т. 1, а. с. 84-88).

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_5 у доларах США ("Deposit card") 17 серпня 2012 року на цей поточний рахунок здійснено переказ коштів між рахунками ОСОБА_2 (поповнення карткового рахунку) з картки НОМЕР_8 (номер особового рахунку за депозитним договором № SAMDN80000727950447 від 15 серпня 2012 року) в розмірі 9
900 доларів США та 18 серпня 2012 року зараховано проценти в розмірі 0,27
доларів США по договору № SAMDN80000727950447.17 серпня 2012 року, 18 серпня 2012 року, 30 жовтня 2012 року з вказаного карткового рахунку ОСОБА_2 декількома платежами видано готівкові кошти в розмірі 9 887,63 доларів США (988,88+988,88+988,88+988,88+1854,14+ 2472,19+1483,31+122,47), загальна сума у валюті операції - 80 000 грн. Також 04 лютого 2015 року з цього карткового рахунку банком здійснено виплату спадкоємцю ОСОБА_1 12,64 доларів США.

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_7 у євро 30 липня 2012 року на цей поточний рахунок здійснено переказ коштів між рахунками ОСОБА_2 (поповнення карткового рахунку) з картки НОМЕР_9 (номер особового рахунку за депозитним договором № SAMDN01000725908136 від 21 травня 2012 року) у розмірі 14 631,63
євро та зараховано проценти в сумі 81,20 євро і 78,59 євро по договору № SAMDN01000725908136. В період з 30 липня 2012 року по 04 серпня 2012 року з вказаного карткового рахунку ОСОБА_2 декількома платежами видано готівкові кошти у розмірі 14 629,86 євро, загальна сума у валюті операції - 142 650,00 грн.

Також у 2015 році з цього карткового рахунку банком здійснено виплату спадкоємцю коштів в розмірі 1,77 євро.

Представником позивачки надано пояснення, що обставина неотримання ОСОБА_2 коштів за депозитними договорами та відсутність його волі на розірвання таких, підтверджується вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2018 року, яким працівник відповідача (банку) засуджений за частиною 5 статті 191 КК України за дії, вчинені на посаді керуючого відділення банку у період, коли були достроково припинено депозити ОСОБА_2.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених пунктів 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статті 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини 1 , 3 , 4 статті 1060 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).

Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу зі спливом строку, встановленого договором банківського вкладу, або повернення суми вкладу, внесеного на інших умовах повернення, після настання визначених договором обставин договір вважається продовженим на умовах вкладу на вимогу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до пункту 3.2 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного (депозитного) рахунку або поточного рахунку і повертаються банками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок.

Згідно пункту 10.13 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), видаткові операції за вкладними (депозитними) рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника рахунку або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами.

Згідно пункту 7.1 Інструкції № 492 видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально, а у випадках, визначених законодавством України, - іншими уповноваженими на це особами.

Відповідно до пункту 10.20 Інструкції № 492 з вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи-резидента в іноземній валюті за розпорядженням вкладника або за його дорученням кошти повертаються шляхом: виплати готівкою; виплати платіжними документами; перерахування на власний поточний або власний вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті.

Згідно статті 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно статті 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції за рахунком, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно частин 1 , 2 статті 1228 ЦК України вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку (фінансовій установі) на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження банку (фінансовій установі).

Право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу розпорядження ним.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), первинні документи, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 556 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік ведеться безперервно з часу реєстрації банку до його ліквідації із застосуванням комп'ютерних засобів, за допомогою яких в автоматизованому режимі здійснюється збирання, передавання, систематизація та оброблення інформації. Організація автоматизованої реєстрації і обробки даних повинна забезпечити суцільне і безперервне відображення всіх операцій, доказовість інформації, збереження узагальненої інформації на машинних носіях, а також можливість здійснення будь-якого подальшого контролю і одержання роздруківок на паперових носіях.

Згідно пункту 5.6. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписки з рахунків мають містити такі обов'язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку.

В той же час пунктами 4.1,4-3,4.5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України було передбачено, що операції, які здійснюють банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення операцій за рахунками є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України.

Відповідно до пунктів 1.7,3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21 січня 2004 року № 22 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків. Фізичні особи використовують платіжні доручення в разі перерахування коштів зі своїх поточних та вкладних/депозитних рахунків згідно з режимом використання цих рахунків, що встановлений нормативно-правовими актами Національного банку з питань порядку відкриття та використання рахунків, без будь-яких підтвердних документів.

Документом на переказ - є електронний або паперовий документ, що використовується суб'єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів (пункт 1.6 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні).

Скасовуючи постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року і передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суду у постанові від 23 вересня 2020 року виходив із того, що суд апеляційної інстанції: не перевірив чи звертався ОСОБА_2 на підставі пунктів 7 договорів із заявою про розірвання договору про заощадження № SAMDN01000725908136 від 21 травня 2012 року та договору № SAMDN80000727950447 від 15 серпня 2012 року; не надав оцінки виписці про рух коштів ОСОБА_2 по рахунку № НОМЕР_5 відповідно до угоди № SAMDN11000067026999 від 15 серпня 2012 року та виписці про рух коштів ОСОБА_2 по рахунку № НОМЕР_7 відповідно до угоди № SAMDN11000063237116 від 21 травня 2012 року у взаємозв'язку із депозитним договором від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136 та депозитним договором від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447, стягнення коштів за якими є предметом позовних вимог; не врахував, що банком не виконана ухвала Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 березня 2018 року, якою витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" документи (інформаційні дані) щодо банківського вкладу за договором SAMDN01000725908136 від 21 травня 2012 року та банківського вкладу за договором № SAMDN80000727950447 від 15 серпня 2012 року.

Відповідно до частини 5 статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 14 березня 2018 року задоволено клопотання представника позивачки, витребувано у АТ КБ "ПриватБанк" документи (інформаційні дані) щодо банківських вкладів за договором № SAMDN01000725908136 від 21 травня 2012 року та за договором № SAMDN80000727950447 від 15 серпня 2012 року, а саме: яка сума коштів та якого саме числа була внесена ОСОБА_2; які транзакції відбувалися по вкладу; коли, ким і в який спосіб відбувалося зняття коштів по вкладу; вказати суму залишку коштів по вкладу.

Відповідно до пояснень, наданих представником відповідача у судовому засіданні, у банку немає можливості надати касові документи, зокрема заяви на видачу готівки, якими підтверджується правомірність припинення зобов'язань за депозитними договорами та здійснення банківських операцій, оскільки строк зберігання таких документів становить п'ять років, що відповідає строкам, визначеним у Переліку документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 грудня 2004 року № 601.

Отже, на вимогу суду АТ КБ "ПриватБанк" не надало первинних документів, які підлягали складенню банком при переказі грошових коштів з депозитних на поточні рахунки ОСОБА_2, а також видаткових касових документів, які підлягали складенню банком при знятті ОСОБА_2 грошових коштів з поточних рахунків в іноземній валюті. Також АТ КБ "ПриватБанк" не було надано доказів на підтвердження того, що через нетривалий проміжок часу після укладення депозитних договорів ОСОБА_2 ініціював їх дострокове розірвання та вимагав дострокової виплати вкладів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статті 81 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Скасовуючи заочне рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, не врахував, що відповідач на підтвердження своїх заперечень не надав достатніх доказів, які б підтверджували волевиявлення ОСОБА_2 на дострокове розірвання депозитних договорів, перерахування коштів з депозитних на поточні рахунки та зняття готівкових коштів з банківських рахунків.

Слід зазначити, що саме на відповідача, який є особою, що надає банківській послуги, покладається обов'язок довести належне виконання своїх зобов'язань перед споживачем за договором банківського вкладу, надати докази проведення банківських операцій, підтвердити, що кошти були повернуті вкладнику.

Частиною 4 статті 81 ЦПК України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Враховуючи процесуальну поведінку відповідача, його обізнаність про наявність спору, невиконання банком вимог ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франкіської від 14 березня 2018 року, а також той факт, що сторонами спору не заперечувалося внесення грошових коштів ОСОБА_2 на вказані вище депозитні рахунки, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь спадкоємця ОСОБА_2 - ОСОБА_1 грошових коштів за договором банківського вкладу від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136 у розмірі 14 750 євро та за договором банківського вкладу від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447 у розмірі 10 тис. доларів США.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що, АТ КБ "ПриватБанк" не довело виконання своїх обов'язків за договорами банківського вкладу, належного здійснення банківських операцій по рахунках ОСОБА_2.

Колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення відсотків за користування вкладами за договором банківського вкладу від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136 у розмірі 5 033,82 євро та відсотків за користування депозитним вкладом за договором банківського вкладу від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447 у розмірі 4 324,48 доларів США до задоволення не підлягають, оскільки є необґрунтованими.

У відповідності до умов договорів банківських вкладів та положень статті 1060 ЦК України процентна ставка підлягала зміні. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а протягом 2013 року ОСОБА_1 неодноразово вимагала від банку повернення вкладів.

Із урахуванням зазначеного, касаційна скарга підлягає до часткового задоволення, постанова суду апеляційної інстанції в частині стягнення вкладів підлягає скасуванню із залишенням в силі в цій частині заочного рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 травня 2018 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду в частині стягнення банківських вкладів. Рішення суду першої інстанції в цій частині було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Шевченка Кирила Тарасовича задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року скасувати у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення суми грошових коштів за договором банківського вкладу від 21 травня 2012 року № SAMDN01000725908136 у розмірі 14
750 євро та за договором банківського вкладу від 15 серпня 2012 року № SAMDN80000727950447 у розмірі 10 000 доларів США і залишити в цій частині в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 січня 2020 року.

В іншій частині постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 19 листопада 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В.

Шипович