Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 08.08.2019 року у справі №311/2475/18

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 311/2475/18

провадження № 61-14689св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А.,

Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 22 листопада

2018 року у складі судді Носика М. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів:

Гончар М. С., Маловічко С. В., Онищенка Е. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»(далі - АТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що 16 липня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі ВАТ - «Райффайзен Банк Аваль»), правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/17-04/4319-20, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії

з лімітом 19 997 дол. США строком до 16 липня 2028 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, відсотки за користування кредитними коштами

у розмірі 13,5 % річних, комісії згідно з умовами договору та тарифами кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

17 грудня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов повернення (реструктуризацію) кредиту, а саме: тимчасово на період з 16 січня до 16 грудня 2010 року домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту, та інших платежів за кредитним договором. Також сторони дійшли згоди щодо порядку страхування за кредитним договором, передбаченого пунктом 4 додаткової угоди № 014/17-04/4319-20/1.

25 січня 2011 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов погашення кредиту, а саме: строк кредиту збільшено на 120 календарних місяців, у зв`язку з чим дата остаточного погашення кредиту - 16 липня

2038 року.

ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв`язку з чим банк направив вимогу про виконання боргових зобов`язань за кредитним договором, надавши можливість позичальнику добровільно врегулювати заборгованість протягом 60 днів. Ця вимога направлена позичальнику 20 квітня 2018 року, однак у визначені кредитором строки не виконана.

Станом на 08 травня 2018 року заборгованість

ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором становить:

38 976,36 дол. США, що в еквіваленті за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату розрахунку - 1 024 695,95 грн, та складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 22 588,17 доларів США, що

в еквіваленті - 593 847,30 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом: 688,51 доларів США, що в еквіваленті - 18 101,06 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 16 388,19 дол. США, що

в еквіваленті - 430 848,65 грн, у тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 204, 39 дол США, що в еквіваленті - 426 016,51 грн.

Ураховуючи зазначене, АТ «Райффайзен Банк Аваль» просило суду стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 16 липня 2008 року № 014/17-04/4319-20 у розмірі 16 204,39 дол. США, що

в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 426 016,51 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області

від 22 листопада 2018 року у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. Позивач, направивши вимогу про дострокове повернення заборгованості за спірним кредитним договором, скористався правом дострокової вимоги, а, отже, звертаючись до суду із цим позовом банк пропустив строк позовної давності про застосування якого заявлено відповідачем, що в силу вимог частини четвертої статті 267 ЦК України

є підставою для відмови у позові. Також зазначив, що іншим рішенням суду заборгованість за кредитом уже стягнуто шляхом звернення стягнення на іпотечне майно. Посилався на відповідну практику Верховного Суду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2019 року апеляційну скаргу АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2018 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позову.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту направив

20 вересня 2012 року, а з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 16 липня 2008 року № 014/17-04/4319-20 банк звернувся до суду 20 липня 2018 року, тобто після спливу передбаченого законом строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем, тому правильним є висновок суду першої інстанції про відмову в позові щодо заборгованості станом на 08 травня 2018 року.

А щодо заборгованості за кредитом станом на 06 листопада 2012 року слід відмовити в позові за необґрунтованістю вимог, так як іншим рішенням суду вже стягнуто кредит шляхом звернення стягнення на іпотечне майно. Також зазначив, що збільшення позовної давності до 70 років порушує права споживача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У серпні 2019 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою судді Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У серпні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року вказану справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували того, що у додатковій угоді від 25 січня 2011 року до кредитного договору від 16 липня 2008 року № 014/17-04/4319-20 сторони погодили збільшення строку позовної давності (70 років) до правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням кредитного договору. Відповідачем умови вказаної додаткової угоди не оскаржувались.

Звернувшись із цим позовом до суду, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання й був зобов`язаний пред`явити позов про захист порушеного права кредитора шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за кредитним договором

від 16 липня 2008 року № 014/17-04/4319-20, до боржника протягом сімдесяти років від дати пред`явлення первісного позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ураховуючи зазначене, банк звернувся з позовом до суду в межах встановленого строку, передбаченого додатковою угодою від 25 січня

2011 року № 014/17- 04/4319-20/2, тобто в межах строку позовної давності.

Також у порушення норм матеріального права суд апеляційної інстанції, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та

від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження

№ 14-154цс18), відмовив АТ «Райффайзен Банк Аваль» у стягненні заборгованості за кредитним договором як безпідставно нарахованої. Однак, аналізуючи вищезазначену практику Великої Палати Верховного Суду, не можна погодитись з такими висновками суду апеляційної інстанції.

При цьому наявність заочного рішення Василівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, яке не виконано, не перешкоджає банку пред`явити позов за іншими вимогами - про стягнення кредитної заборгованості.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

16 липня 2008 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/17-04/4319-20, згідно з умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом: 19 997,00 дол. США строком до 16 липня 2028 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 13,5 % річних, комісії згідно з умовами договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором (а.с. 11-31).

17 грудня 2009 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов повернення (реструктуризацію) кредиту, а саме: сторони дійшли згоди врегулювати заборгованість позичальника за кредитним договором на умовах, передбачених пунктом 1 додаткової угоди № 014/17-04/4319-20/1.

Тимчасово на період з 16 січня до 16 грудня 2010 року сторони домовились зменшити розмір щомісячного платежу позичальника за кредитним договором до розміру, визначеного в графіку погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором. Також сторони дійшли згоди щодо порядку страхування за кредитним договором, передбаченого пунктом 4 додаткової угоди № 014/17-04/4319-20/1.

25 січня 2011 року з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України кредитор та позичальник досягли згоди про зміну умов повернення кредиту, а саме: строк кредиту збільшити на 120 календарних місяців у зв`язку з чим дата остаточного повернення кредиту - 16 липня 2038 року.

ОСОБА_1 змінила своє прізвище на « ОСОБА_1 » у зв`язку із укладенням 14 січня 2012 року шлюбу із ОСОБА_5 (а.с. 80).

Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області

від 11 червня 2013 року позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно

в рахунок погашення заборгованості за кредитом задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - об`єкт незавершеного будівництва готовністю 59 %, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, задоволено вимоги банку за кредитним договором від 16 липня 2008 року

№ 014/17-04/4319-20 станом на 06 листопада 2012 року у розмірі

206 303,16 грн, яка складається із: основної заборгованості за кредитом

у розмірі 22 725,95 дол. США, що в еквіваленті - 181 648,52 грн, заборгованості за відсотками - 1 353,49 дол. США, що в еквіваленті -

10 818,45 грн, простроченими платежами за кредитом - 1 731,04 дол. США, що в еквіваленті - 13 836,20 грн (а.с. 66-67).

Згідно із розрахунком АТ «Райффайзен Банк Аваль» станом на 08 травня 2018 рокузаборгованість ОСОБА_1 перед банком

за вказаним кредитним договором становить 38 976,36 дол. США,

що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку - 1 024 695,95 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 22 588,17 дол. США, що в еквіваленті - 593 847,30 грн, в тому числі прострочена заборгованість за кредитом - 688,51 дол. США, що в еквіваленті - 18 101,06 грн; заборгованості за відсотками у розмірі 16 388,19 дол. США, що

в еквіваленті - 430 848,65 грн, в тому числі прострочена заборгованість за відсотками - 16 204,39 дол. США, що в еквіваленті - 426 016,51 грн.

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із клопотанням про застосування позовної давності, у якому просила суд відмовити у задоволенні позову АТ «Райффайзен Банк Аваль» про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв`язку з пропуском позовної давності (а.с. 70-76).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 9.1 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату предявлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (в тому числі, прострочені проценти) пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Згідно із пунктом 5.1 кредитного договору виконання всіх та окремих зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується іпотекою нерухомості, визначеною в пункті 1.1.3 цього договору.

Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області

від 11 червня 2013 року позов АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно

в рахунок погашення заборгованості за кредитом задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - об`єкт незавершеного будівництва готовністю 59 %, який розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом продажу у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку», та за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки, задоволено вимоги банку за кредитним договором від 16 липня 2008 року

№ 014/17-04/4319-20 станом на 06 листопада 2012 року у розмірі

206 303,16 грн, яка складається із: основної заборгованості за кредитом

у розмірі 22 725,95 дол. США, що в еквіваленті - 181 648,52 грн, заборгованості за відсотками - 1 353,49 дол. США, що в еквіваленті -

10 818,45 грн, простроченими платежами за кредитом - 1 731,04 дол. США, що в еквіваленті - 13 836,20 грн (а.с. 66-67).

Згідно з вимогами кредитного договору, за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк

АТ «Райффайзен Банк Аваль»використало право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України,

та пені за порушення умов договору шляхом стягнення цих коштів

у судовому порядку за рахунок переданого в іпотеку майна.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно

не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти

за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не

у вигляді стягнення суми кредитної заборгованості, яка вже стягнута.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій правильно врахували, що заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 11 червня 2013 року про звернення стягнення на предмет застави, заборгованість за кредитним договором була указана

у повному обсязі.

Також правильним є висновок суду про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та пеню припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно

з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, що узгоджується із висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі

№ 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року

у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18).

Помилкове посилання судів на застосування строку позовної давності

не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» залишити без задоволення.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 22 листопада

2018 року у незміненій при апеляційному перегляді частині та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 червня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк