Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 14.10.2019 року у справі №206/3087/18
Ухвала КЦС ВП від 22.09.2019 року у справі №206/3087/18

Постанова

Іменем України

25 березня 2020 року

м. Київ

справа № 206/3087/18

провадження № 61-16656св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Маркело Валентиною Олексіївною, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року у складі судді Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ сумісного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що з 06 жовтня 1978 року до 24 вересня 2013 року вона з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюб, за час якого сторони придбали домоволодіння, розташоване на земельній ділянці площею 1000 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу це домоволодіння було оформлене на відповідача. Після розірвання шлюбу вона продовжувала проживати у домоволодінні та зареєстрована у ньому. На сьогодні виник спір щодо використання спільного майна подружжя та щодо її права власності у праві спільної сумісної власності.

Просила визнати за нею право власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 .

У вересні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні власністю, визначення порядку користування житловим приміщенням та вселення.

Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2018 року відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про усунення перешкод у користуванні власністю, визначення порядку користувань житловим приміщенням та вселення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 1164 кв. м та складається з: житлового будинку літ. А-1, загальною площею 94,9 кв. м, житловою площею 46,6 кв. м, веранди - І, коридору - 1, кухні - 2, санвузлу - 3, житлової кімнати - 4, житлової кімнати - 5, житлової кімнати - 6, прибудови літ.а-1, прибудови літ. а'-1, прибудови літ.а2-1, веранди літ.а4-1, літньої кухні літ. Б, літньої кухні літ. б, літньої кухні літ. б1, ганок літ. б2, входу в погріб літ. В, гаражу літ. Д, гаражу літ. Г, вбиральні літ. Ж, навісу літ. Л, навісу літ. М, літнього душу літ. Н, споруди, замощення №1-16,І.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , яке розташоване на земельній ділянці площею 1164 кв. м та складається з: житлового будинку літ.А-1 загальною площею 94,9 кв. м, житловою площею 46,6 кв. м, веранди - І, коридору - 1, кухні - 2, санвузлу - 3, житлової кімнати - 4, житлової кімнати - 5, житлової кімнати - 6, прибудови літ.а-1, прибудови літ. а'-1, прибудови літ.а2-1, веранди літ.а4-1, літньої кухні літ. Б, літньої кухні літ. б, літньої кухні літ. б1, ганок літ. б2, входу в погріб літ. В, гаражу літ. Д, гаражу літ. Г, вбиральні літ. Ж, навісу літ. Л, навісу літ. М, літнього душу літ. Н, споруди, замощення №1-16,І.

Проведено розподіл судового збору.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

26 липня 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року повернуто ОСОБА_3 апеляційну скаргу на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 25 вересня 2018 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_3 не був учасником процесу. Предметом спору у справі є визнання права власності на спільне майно подружжя, оскаржуване рішення не впливає на його права та законні інтереси.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

05 вересня 2019 року ОСОБА_3 . В особі адвоката Маркело В. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року, просив ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для прийняття його апеляційної скарги та розгляду по сутті.

Рух справи в суді касаційної інстанції

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обгрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що оскаржуваним рішенням порушено його права та законні інтереси, оскільки з моменту придбання його батьками спірного домоволодіння він був упевнений, що є співвласником цього будинку, так як останній був придбаний за кошти отримані від продажу квартири, де йому належала частка. Суд апеляційної інстанції цього факту не перевірив та безпідставно повернув апеляційну скаргу.

Доводи інших учасників справи

Відзив до суду касаційної інстанції не надійшов.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у вересні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Звертаючись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою, ОСОБА_3 посилався на те, що оскаржуваним рішенням порушуються його права як співвласника спірного домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке суд першої інстанції визначив як об`єкт права спільної сумісної власності подружжя, а саме сторін у справі - позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 .

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_3 звернувся до суду як особа, яка не брала участі у справі, вважаючи, що суд вирішив питання про його права та інтереси (частина перша статті 352 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи не вирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Якщо обставини про вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 17 лютого 2020 року, справа № 668/17285/13-ц, провадження № 61-41547сво18.

Отже, суду апеляційної інстанції необхідно було відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , а у разі з`ясування, що судовим рішенням питання про його права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд наведеного не врахував, неправильно застосував положення статей 352, 358 ЦПК України, а тому оскаржувана ухвала не може вважатися законною та обґрунтованою.

Суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваним рішенням місцевого суду не порушено права ОСОБА_3 , фактично надав оцінку доводам апеляційної скарги по суті, що можливо лише в межах відкритого апеляційного провадження, з дослідженням усіх обставин справи та оцінкою доказів на підтвердження чи спростування доводів ОСОБА_3 про порушення його прав оскаржуваним судовим рішенням.

Доводи апеляційної скарги, що квартира АДРЕСА_2 була приватизованою на трьох осіб (позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 та їх син - ОСОБА_3 ) з посиланням на додані до апеляційної скарги додатки, а саме: заяву ОСОБА_1 , подану голові Жовтневої районної ради про надання дозволу на продаж 1/3 частини квартири, яка належить неповнолітньому ОСОБА_3 , згідно з якою у договорі купівлі-продажу будинку за адресою: АДРЕСА_1 вона зобов`язується зазначити свого сина ОСОБА_3 (а. с.115, 118, 114, 123 ) мають бути перевірені та оцінені під час розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає доводи касаційної скарги обґрунтованими, тому ухвала суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає провадженню у справі, підлягає скасуванню.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущення тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 400, 406, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , подану адвокатом Маркело Валентиною Олексіївною, задовольнити.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 01 серпня 2019 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко