Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.04.2020 року у справі №308/3556/17

Постанова

Іменем України

19 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 308/3556/17

провадження № 61-6097св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідач - Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації,

третя особа - Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2019 року в складі судді Придачук О. А.та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого

2020 року в складі колегії суддів: Бисага Т. Ю., Джуги С. Д., Куштана Б. П.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації, третя особа - Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради, про скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що працює в Ужгородській спеціальній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради вихователем.

Вказувала, що 19 лютого 2017 року між учнями зазначеного вище навчального закладу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стався інцидент, внаслідок якого останній отримав невелике садно шкіри (до 2 см) з лівої сторони чола.

Позивач звертала увагу на те, що обробила садно на чолі ОСОБА_3 належним чином, зробила учням зауваження, при цьому скарг на погане самопочуття у ОСОБА_3 не було.

Стверджувала, що фактично не було ніякого нещасного випадку, а тому викликати швидку допомогу та терміново повідомляти директора школи не було потреби.

Разом з тим, листом Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради від 23 лютого 2017 року позивачу було запропоновано надати письмові пояснення з приводу інциденту, що стався між учнями 19 лютого 2017 року у зв'язку з його тяжкими наслідками. Цей лист позивач отримала поштою 02 березня 2017 року. 03 березня 2017 року позивач подала до адміністрації школи лист про надання їй копій медичних або будь-яких інших документів щодо тяжкості наслідків від отриманого учнем садна 19 лютого 2019 року для ознайомлення з ними та надання пояснень. У видачі копій документів їй було відмовлено.

Зазначала, що 13 березня 2017 року Департаментом освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації, за поданням Ужгородської спеціальної школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної державної адміністрації, наказом № 21-дс "Про дисциплінарне стягнення" їй оголошено догану за неналежне виконання своїх посадових та функціональних обов'язків.

Вважала, що зазначений вище наказ виданий з порушенням приписів Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), зокрема, Департаментом освіти і науки не було дотримано правила та порядок застосування дисциплінарного стягнення, а саме від неї не було отримано письмових пояснень.

Зазначала, що у зв'язку з відмовою адміністрації Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради надати їй документи щодо наслідків інциденту, вона письмові пояснення не змогла надати, але не відмовлялась від їх надання, а пов'язувала надання пояснень з ознайомленням з медичними або будь-якими іншими документами.

Також зазначала, що описова частина вищевказаного наказу не містить визначення який саме дисциплінарний проступок вчинила позивач та не зазначено у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом для застосування догани, чи могло це порушення бути підставою для застосування стягнення у вигляді догани згідно з КЗпП України. При виданні наказу щодо оголошення догани Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації обмежився лише загальними посиланнями на неналежне виконання позивачем посадових обов'язків. Із зазначеного вище наказу не вбачається коли саме мав місце факт порушення та в яких діях ОСОБА_1 він полягає, в ньому відсутні посилання на конкретні обставини вчинення порушення трудової дисципліни, час його вчинення та час виявлення, відсутній склад дисциплінарного правопорушення.

Посилаючись на наведене, позивач просила скасувати наказ Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 13 березня 2017 року № 21-дс "Про дисциплінарне стягнення" щодо накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді догани.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 30 вересня 2019 року

в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано факт порушення ОСОБА_1 трудової дисципліни та дотримання Департаментом освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення правил і порядку, передбачених статтями 147, 148, 149 КЗпП України.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Колегія суддів апеляційного суду погодилась з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову, додатково зазначивши, що відповідачем дотримано вимоги трудового законодавства під час притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, з'ясовано усі обставин вчинення проступку, у тому числі з урахуванням письмового пояснення позивача.

Доводи заявника про те, що позивач не надавала пояснень, відхилені апеляційним судом, оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи заявою ОСОБА_1 від 03 березня 2017 року, в якій позивач пояснила обставини за яких стався інцидент та зазначила, що не вважає це нещасним випадком про який необхідно було повідомляти лікаря та адміністрацію навчального закладу

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати зазначені вище судові рішення, справу направити на новий розгляд.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15. Вважає, що судами не враховано, що позивач не надавала пояснень щодо інциденту за який її притягнуто до дисциплінарної відповідальності, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу.

Крім того, заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. На думку заявника, суди, встановивши, що ОСОБА_1 порушила положення посадової інструкції, не врахували, що комісійною перевіркою Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 26 травня 2017 року встановлено, що функціональні обов'язки та посадові інструкції працівників Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради не повною мірою відповідають особливостям організації навчально-виховного процесу в спеціалізованому закладі.

Натомість суди не надали належної правової оцінки відеозапису, на якому учень ОСОБА_3 надає пояснення щодо інциденту, що стався 19 лютого 2017 року, виглядаючи при цьому абсолютно здоровим.

Вважає, що суди безпідставно не врахували, що позивач є інвалідом ІІІ групи з вадами слуху, а отже не могла фізично повідомити про подію директора та лікаря школи.

У травні 2020 року Департамент освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації засобами поштового зв'язку надіслав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому, посилаючись на не обґрунтованість скарги, просить залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Зазначає, що відповідачем дотримано процедуру притягнення відповідача до дисциплінарної відповідності, що передбачена трудовим законодавством, враховано пояснення ОСОБА_1 та ступінь тяжкості проступку.

У травні 2020 року Ужгородська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому просила залишити її без задоволення, а ухваленні в справі судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Усерпні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку надіслала до Верховного Суду відповідь на відзив Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради, виклавши її в формі клопотання.

Просить врахувати, що відзив третьої особи в справі викладно не на фірмовому бланку, без реєстраційного номеру та з підробленням підпису, оскільки підпис вчинено від імені директора навчального закладу Бушко Н. І. в період її тимчасової непрацездатності.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу ОСОБА_1 призначено судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі з підстав визначених пунктами 1, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 308/3556/17 із Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

У квітні 2020 року матеріали справи № 308/3556/17 надійшли до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3Цивільного процесуального кодексу України

(далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених Частиною 2 статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

За змістом частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 410 ЦПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Фактичні обставини справи

Судамипопередніх інстанцій встановлено, що 19 лютого 2017 року під час чергування вихователя Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступеню Закарпатської обласної ради ОСОБА_1 відбувся конфлікт між учнями цієї школи, внаслідок якого учень 6-А класу ОСОБА_3 отримав травму голови.

Згідно з пунктами 2.6,2.10,2.17 посадової інструкції вихователя Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної радивихователь здає і приймає дітей у встановленому порядку від помічників вихователя та вчителів школи; організовує виконання учнями режиму дня, виконання ними домашніх завдань, надає їм допомогу у навчанні, організації відпочинку, залучає їх до художньої і науково-технічної творчості, спортивних секцій, гуртків та інших об'єднань за інтересами; несе відповідальність за збереження життя і здоров'я вихованців, учнів під час навчально-виховного процесу; терміново повідомляє директора школи про нещасний випадок, що трапився з вихованцем, учнем, організовує надання першої, долікарської допомоги потерпілому, викликає медпрацівника.

Відповідно до пунктів 4.1,4.2 вищезазначеної посадової інструкції вихователь несе відповідальність за життя і здоров'я учнів класу, за порушення їхніх прав і свобод, визначених законодавством України, за невиконання чи неналежне виконання без поважних причин Статуту і Правил внутрішнього розпорядку школи, законних розпоряджень директора школи і інших локальних нормативних актів, посадових обов'язків, визначених даною Інструкцією, вихователь несе дисциплінарну відповідальність у порядку, визначеному трудовим законодавством.

20 лютого 2017 року вихователь ОСОБА_7 на ім'я директора Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної радиподала пояснювальну записку, в якій остання зазначає, що, перебуваючи на підйомі 20 лютого 2017 року, вона звернула увагу на те, що учень 6-А класу ОСОБА_3 не зміг встати з ліжка, скаржився на погане самопочуття.

20 лютого 2017 року заступником директора з виховної роботи Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради ОСОБА_8 подано доповідну записку на ім'я директора навчального закладу про те, що 19 лютого 2017 року приблизно о 17 годині між учнями 6-х класів виникла конфліктна ситуація, внаслідок якої учень 6-А класу ОСОБА_3 отримав травму голови. В цей час на виховній групі працювала вихователь ОСОБА_1, яка не зреагувала належним чином на цей інцидент, не проінформувала керівництво та лікаря школи.

Також, 20 лютого 2017 року директором Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради ОСОБА_9, заступником директора з навчальної роботи ОСОБА_10, заступником директора з виховної роботи ОСОБА_8 складено акт про порушення вихователем школи ОСОБА_1 правил внутрішнього трудового розпорядку та посадових обов'язків, оскільки

19 лютого 2017 року остання не повідомила про інцидент між учнями навчального закладу адміністрацію школи, чим порушила правила внутрішнього трудового розпорядку та посадові обов'язки вихователя.

Факт неповідомлення про подію, що сталася 19 лютого 2017 року внаслідок якого учень ОСОБА_3 отримав травму голови не заперечується ОСОБА_1.

Листом директора Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради від 23 лютого 2019 року, отриманим

ОСОБА_1 03 березня 2017 року, останній рекомендовано з'явитися в школу та надати письмове пояснення щодо інциденту, що стався 19 лютого 2017 року між учнями навчального закладу, з огляду на тяжкість наслідків конфлікту та реагуючи на заяву матері учня ОСОБА_3.

У відповідь на зазначений лист директора навчального закладу, 03 березня

2017 року ОСОБА_1 подала до Ужгородської спеціальної загальноосвітньої

школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради заяву у якій зазначила, що під час інциденту, що трапився між учнями 19 лютого 2017 року ніяких тяжких наслідків не відбулося, крім садна на чолі, а також просила надати їй копії медичних документів або будь-яких інших документів, що підтверджують тяжкість наслідків конфлікту.

Відповідно до повідомлення Ужгородської міської клінічної лікарні від 21 січня

2019 року в журналі прийому лікаря-невролога дитячої поліклініки 21 лютого

2017 року зафіксовано звернення неповнолітнього ОСОБА_3, в супроводі медичної сестри Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат І-ІІ ступенівЗакарпатської обласної ради. Дитячим лікарем-неврологом проведений огляд неповнолітнього, за результатами якого встановлений діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій лобної області зліва та затяжний риніт.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівник зобов'язаний працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення (частина 1 статті 147 КЗпП України).

Відповідно до статті 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Згідно з статтею 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення до працівника, власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов'язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції. КЗпП України не містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов'язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов'язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов'язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов'язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов'язків; вина працівника; наявність причинного зв'язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов'язків.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з'ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що позивач допустила порушення трудової дисципліни, а саме: не виконала вимоги посадової інструкції вихователя навчального закладу, викладені в пунктах 2.10,2.17, не повідомила про інцидент директора школи та не викликала медпрацівника після отримання учнем травми голови, суди зробили обґрунтований висновок про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про скасування наказу відповідача щодо оголошення їй догани за неналежне виконання посадових обов'язків.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15 є безпідставними та спростовуються змістом рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

При цьому позивач надавала свої пояснення щодо конфлікту між учнями в листі

від 03 березня 2017 року, що було встановлено судами та спростовує доводи касаційної скарги позивача про недотримання відповідачем положень статті 149 КЗпП України, яка вимагає від роботодавця зажадати письмового пояснення

від працівника до застосування дисциплінарного стягнення.

Посилання заявника на те, що в листі від 03 березня 2017 року вона не надавала своїх пояснень щодо інциденту, не впливають на правильність висновків судів попередніх інстанцій, оскільки як зазначено в постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року в справі № 6-2801цс15 невиконання власником або уповноваженим ним органом обов'язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Не знайшли свого підтвердження доводи касаційної скарги про те, що суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Так, в касаційній скарзі позивач зазначає, що встановивши порушення ОСОБА_1 положень посадової інструкції, суди не врахували, що комісійною перевіркою Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 26 травня 2017 року документації навчального закладу встановлено, що функціональні обов'язки та посадові інструкції працівників Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради не повною мірою відповідають особливостям організації навчально-виховного процесу в спеціалізованому закладі. Такі доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом, оскільки судами встановлено, що при прийнятті на роботу позивач була ознайомлена з посадовою інструкцією і працювала на загальних засадах не дивлячись на те, що є інвалідом ІІІ групи.

Посилання позивача на обставини, встановленні комісійною перевіркою Департаменту освіти і науки Закарпатської обласної державної адміністрації від 26 травня 2017 року є безпідставними, оскільки з відповіді відповідача вбачається, що перевірка проводилась за зверненням

ОСОБА_1 з особистих питань, що стосувались навчання в спеціалізованій школі її дітей, при цьому жодним чином така перевірка не стосувалась посадової інструкції вихователя, за порушення положень якої позивач притягнута до дисциплінарної відповідальності.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не надали належної правової оцінки відеозапису, на якому учень ОСОБА_3 надає пояснення щодо інциденту, що стався 19 лютого 2017 року, виглядаючи при цьому абсолютно здоровим, не заслуговують на увагу, оскільки такий доказ не спростовує встановлений останньому лікарем-неврологом діагноз та факт неповідомлення позивачем про інцидент адміністрацію та лікаря навчального закладу, як того вимагає посадова інструкція вихователя.

Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно не врахували, що позивач є інвалідом ІІІ групи з вадами слуху, а отже не могла фізично повідомити про подію директора та лікаря школи, Верховним Судом відхиляються, оскільки суперечить доводам заявника про те, що позивач не повідомляла про суперечку між учнями, оскільки не вважала значними тілесні ушкодження ОСОБА_3, якому позивач самостійно надала медичну допомогу.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень, зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які правильно застосовані судами.

Посилання заявника у відповіді на відзив Ужгородської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІІ ступенів Закарпатської обласної ради про те, що відзив третьої особи в справі викладно не на фірмовому бланку, без реєстраційного номеру та з підробленням підпису, оскільки підпис вчинено від імені директора навчального закладу Бушко Н. І. в період її тимчасової непрацездатності, не заслуговують на увагу, адже не стосуються суті спору та не впливають на правильність висновків судів про дотримання відповідачем вимог трудового законодавства під час застосування до позивача дисциплінарного стягнення.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Щодо розподілу судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Оскільки касаційна скарга задоволенню не підлягає, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 вересня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 20 лютого 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. Ю. Гулейков О. В. Ступак Г. І. Усик