Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.04.2018 року у справі №537/3664/17

Постанова

Іменем України

24 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 537/3664/17

провадження № 61-15517св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

суддів: Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «Полтаваобленерго»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Бондаревської С. М., Дряниці Ю. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» (далі - ПАТ «Полтаваобленерго)про визнання недійсним протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПКЕЕН). В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона проживає за адресою: АДРЕСА_1. 30 червня 2017 року до вказаного будинку прибули співробітники Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» для заміни приладу обліку електричної енергії та склали акт про порушення № 00005023, в якому зазначили про виявлення самовільного підключення електричної проводки до електричної мережі поза електричним лічильником на окрему розетку. 19 липня 2017 року комісією постачальника складено протокол № 10, яким встановлено її причетність до порушення ПКЕЕН і проведено нарахування обсягу та вартості не облікованої електричної енергії на суму 23 219,54 грн. На її думку, засідання комісії було проведено передчасно, а саме до спливу 20 днів після складення акта про порушення та без належного повідомлення її про день цього засідання. Вона не є єдиним власником будинку по АДРЕСА_1. Співвласником майна у вказаному будинку був її чоловік ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Договір на постачання електричної енергії від 21 лютого 2007 року було укладено лише з ОСОБА_2, який був споживачем електричної енергії. В акті про порушення вона зазначила про ці обставини та про її необізнаність про розетку, підключену поза лічильником. При складанні акта про порушення струм споживання в розетці не вимірювався постачальником, через що розрахунок обсягу та вартості електричної енергії проведено неправильно. Вона не вчиняла неправомірних дій і не повинна сплачувати нараховану відповідачем суму вартості не облікованої електричної енергії. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просила визнати недійсним протокол засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕН від 19 липня 2017 року № 10, згідно з яким розглянуто акт про порушення від 30 червня 2017 року № 00005023 та нараховано їй борг в сумі 23 219,54 грн в період з 30 червня 2014 року по 30 червня 2017 року.

ПАТ «Полтаваобленерго» заперечило проти задоволення позову, посилаючись на те, що ОСОБА_1 була своєчасно повідомлена про день засідання комісії з розгляду акта про порушення. Вартість не облікованої електричної енергії внаслідок порушення ОСОБА_1 ПКЕЕН нарахована відповідно до вимог закону.

Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2017 року у складі судді Маханькова О. В. позов задоволено. Визнано недійсним протокол засідання комісії з розгляду Актів про порушення ПКЕЕНКременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» від 19 липня 2017 року № 10, згідно з яким було розглянуто акт про порушення від 30 червня 2017 року № 00005023 стосовно нарахування ОСОБА_1 не облікованої електричної енергії в період з 30 червня 2014 року по 30 червня 2017 року на суму 23 219,54 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що згідно з договором від 21 лютого 2007 року № 78061 про користування електричною енергією споживачем за цим договором був ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і саме він повинен нести відповідальність за порушення ПКЕЕН. На час складення акта про порушення та його розгляду не закінчився шестимісячний строк для прийняття спадщини. При цьому спадкоємцями ОСОБА_2 є ОСОБА_4 (за заповітом) та ОСОБА_1 (дружина спадкодавця, яка має право на обов'язкову частку у спадщині). Відтак, обидва спадкоємці мають право укласти договір про користування електричною енергією. Зі змісту акта про порушення та протоколу не встановлено, коли саме було здійснено підключення розетки поза лічильником - за життя ОСОБА_2 чи після його смерті. Відповідачем не наведено мотивів та доказів того, що до порушення ПКЕЕН причетна саме позивач (за наявності особи, яка має право на частку у квартирі, та іншого повнолітнього члена сім'ї, зареєстрованого в ній), а тому в комісії не було підстав для покладення на позивача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої самовільним підключенням до електричної мережі. Акт про порушення ПКЕЕН не розглянутий у встановленому законом порядку та у визначений строк, а тому є недійсним. Представники відповідача не вимірювали струм споживання в місці самовільного підключення, тоді як таке вимірювання має значення для визначення показників формули розрахункового добового споживання електричної енергії.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» задоволено. Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не спростувала правомірність здійсненого постачальником розрахунку обсягу та вартості електричної енергії,не облікованої внаслідок порушення нею ПКЕЕН. Цей розрахунок проведено на підставі Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562 (далі - Методика). Висновок суду першої інстанції про те, що спір про відшкодування шкоди має вирішуватися з урахуванням кола спадкоємців ОСОБА_5, оскільки саме з ним був укладений договір та він був відповідальним за самовільне підключення, не має правового значення у цій справі, так як питання щодо стягнення заподіяних відповідачу збитків у межах цієї справи не вирішується. ОСОБА_1 як співвласник будинку, в якому встановлено самовільне підключення до електричної мережі, несе відповідальність разом з іншими співвласниками цього майна.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2017 року.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд помилково визначив її відповідальність не як споживача за договором про користування електричною енергією, а як співвласника майна, що нібито перебувало у спільній сумісній власності. Судом не застосовано норми, які визначають правовий статус споживача послуг електричної енергії та покладають на нього певні обов'язки. При цьому судом ототожнено поняття споживача і особи, яка є співвласником майна. Апеляційний суд не врахував, що в акті про порушення вона зазначена як «уповноважена споживача», а в протоколі засідання комісії вказано її «побутовим споживачем», який причетний до порушення ПКЕЕН. Також судом не взято до уваги, що борг розрахований відповідачем за період з 30 червня 2014 року по 30 червня 2017 року, тобто як за період життя ОСОБА_2, так і після його смерті.

У травні 2018 року ПАТ «Полтаваобленерго» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що це судове рішення є законним і обґрунтованим. Дії працівників товариства щодо виявлення самовільного підключення до електричних мереж, встановлення факту споживання не облікованої електричної енергії і розрахунку її обсягу та вартості відповідали вимогам чинного на той час законодавства.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

17 травня 2018 року справа № 537/3664/17 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом статті 213 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції (далі - ЦПК України 2004 року), та статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 214 ЦПК України 2004 року та частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалені у цій справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До зазначеногодоговору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Судами встановлено, що квартира АДРЕСА_1, яка складає 9/20 частин будинку, належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 09 січня 1998 року.

21 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Полтаваобленерго», правонаступником якого є ПАТ «Полтаваобленерго», в особі Кременчуцької філії та ОСОБА_2 було укладено договір про користування електричною енергією, згідно з яким постачальник зобов'язався постачати споживачеві електричну енергію до квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 зобов'язався оплачувати спожиту електричну енергію.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 23 січня 2017 року серії НОМЕР_2, виданим Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області.

У квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1, її дочка ОСОБА_6 та онука ОСОБА_7, а ОСОБА_2 був знятий з реєстрації 07 лютого 2017 року, що підтверджується довідкою від 29 серпня 2017 року № 1823/36, виданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук».

30 червня 2017 року уповноваженими представниками Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» за вказаною вище адресою виявлено самовільне підключення електричної проводки до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, прихованою електричною проводкою поза лічильником на окрему розетку. При увімкненні навантаження в дану розетку лічильник не працює, а при вимкненні запобіжника в розетці наявна напруга. Під час контрольного огляду контролер не мав можливості виявити таке порушення.

За фактом виявленого правопорушення представниками електропостачальника в присутності ОСОБА_1 було складено акт про порушення № 00005023, який вона підписала із зазначенням факту смерті чоловіка та її необізнаності про розетку, встановлену поза лічильником.

Згідно з пунктом 9 акта про порушення № 00005023 прилад обліку знятий, укладений в пакет, пакет опломбований та вилучений представниками енергопостачальника. Також в акті, другий примірник якого видано ОСОБА_1, зазначено про необхідність бути присутньою на засіданні комісії, яке відбудеться 19 липня 2017 року за адресою: місто Кременчук проспект Свободи, 8, вікно № 4, з 09.00 до 12.00 год, з 13.00 до 16.00 год.

19 липня 2017 року комісією з розгляду актів про порушення ПКЕЕН Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» за участю позивача було проведено засідання та складено протокол від 19 липня 2017 року № 10.

Згідно з цим протоколом ОСОБА_1 причетна до порушення ПКЕЕН та допустила його шляхом самовільного підключення електричної проводки до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, прихована електрична проводка поза електричним лічильником на окрему розетку. На основі наведеного прийнято рішення провести нарахування обсягу та вартості не облікованої електричної енергії згідно з пунктом 3.3 Методики з дня останньої технічної перевірки, але не більше ніж за 3 роки, на суму 23 219,54 грн.

З листа Кременчуцької філії ПАТ «Полтаваобленерго» від 08 вересня 2017 року № 13-13-02/2706 встановлено, що станом на 07 вересня 2017 року особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_2 і після його смерті не переоформлений.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

У цій справі позивачем пред'явлено вимоги про визнання недійсним протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення ПКЕЕН.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц (провадження 14-503цс18) наведено такий правовий висновок.

Статтею 30 ЦПК України 2004 року передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до змісту статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення Правил користування електричною енергією є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов'язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.

Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, при вирішенні якого суд зобов'язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таку правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18.

З наведеного правового висновку ВеликоїПалати Верховного Суду випливає, що спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕН та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними не сприяє ефективному відновленню порушеного права.

Отже, заявлений в цій справі спір не підлягає судовому розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Частинами першою та другою статті 414 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Оскільки суди попередніх інстанцій не встановили правову природу спірних правовідносин, що виникли між сторонами, не врахували зазначених вище положень законодавства та дійшли помилкового висновку, що спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 255, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2018 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Полтаваобленерго» про визнання недійсним протоколу засідання комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією для населеннязакрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ.А.Стрільчук Судді:С.О.Карпенко В.О.Кузнєцов А.С.Олійник С.О.Погрібний