Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 12.06.2018 року у справі №2610/20773/2012

Постанова

Іменем України

20 грудня 2019 року

м. Київ

справа № 2610/20773/2012

провадження № 61-35441св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",

заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_1,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року у складі судді Притули Н. Г. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У листопаді 2017 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку на його пред'явлення до виконання, посилаючись на те, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 2 069 387,62 грн. На підставі вказаного рішення 29 січня 2014 року Шевченківський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 2610/20773/2012, який банк пред'явив до примусового виконання Дарницькому районному відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - Дарницький РВ ДВС міста Києва). У жовтні 2015 року було запроваджено процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", що спричинило звільнення працівників, втрату документів, а також відсутність належного контролю за ходом здійснення виконавчих проваджень. Під час внутрішньобанківської перевірки було виявлено, що 24 червня 2016 року державний виконавець Дарницького РВ ДВС міста Києва виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Однак копія постанови разом з оригіналом виконавчого листа на адресу банку не надходили. Зазначене свідчить про втрату виконавчого документа та пропущення строку для його повторного виконання з поважних причин. Враховуючи викладене, ПАТ "Дельта Банк" просило видати дублікат вищевказаного виконавчого листа та поновити пропущений строк на його пред'явлення до виконання.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року заяву задоволено. Видано ПАТ "Дельта Банк" дублікат виконавчого листа на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Визнано поважною причину пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання. Поновлено пропущений строк на пред'явлення до виконання виконавчого листа на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року у вищевказаній справі.

Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що виконавчий лист було втрачено з незалежних від заявника (стягувача) причин, що є підставою для видачі його дубліката. Причини пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є поважними, тому суд поновив цей строк.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті заявлених вимог є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У червні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року і постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити банку в задоволенні заявлених вимог.

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій безпідставно поновили стягувачу строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки сам факт запровадження процедури ліквідації банку не свідчить про поважність причин пропуску цього строку. Крім того, заявником не надано належних та допустимих доказів втрати оригіналу виконавчого листа, проведення внутрішньобанківської перевірки щодо пошуку постанови про повернення виконавчого документа. Місцевий суд несвоєчасно повідомив її про розгляд справи, у зв'язку з чим вона була позбавлена права подати свої заперечення.

У вересні 2018 року ПАТ "Дельта Банк" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Відмова у видачі дубліката виконавчого документа позбавляє банк права на виконання судового рішення та ставить під сумнів його обов'язковість.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 12 червня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року та постанови Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 10 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Шевченківського районного суду міста Києва.

20 липня 2018 року справа № 2610/20773/2012 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

Судами встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором в сумі 2 069 387,62 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

На підставі вказаного рішення ПАТ "Дельта Банк" було видано виконавчий лист № 2610/20773/2012, який банк пред'явив до виконання Дарницькому РВ ДВС міста Києва.

Постановою державного виконавця Дарницького РВ ДВС міста Києва від 14 березня 2014 року відкрито виконавче провадження № 42501171 за вищевказаним виконавчим листом.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 жовтня 2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку" було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк".

24 червня 2016 року державним виконавцем Дарницького РВ ДВС міста Києвабуло винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - ~law17~) в редакції, чинній на час винесення державним виконавцем постанови (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до ~law18~ заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Згідно з відповіддю Дарницького РВ ДВСміста Києвавід 30 жовтня 2017 року, наданою на запит ПАТ "Дельта Банк" від 20 жовтня 2017 року про надання інформації щодо перебування виконавчого документа на примусовому виконанні у вказаному відділі, оригінал виконавчого листа № 2610/20773/2012 разом з копією постанови від 24 червня 2016 року були направленні стягувачу.

Однак до банку не надходив оригінал виконавчого листа № 2610/20773/2012 разом з постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу, що підтверджено довідкою ПАТ "Дельта Банк" від 21 листопада 2017 року, складеною за результатами перевірки журналу вхідної кореспонденції.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 14 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час звернення стягувача до суду з вищевказаною заявою (далі - ЦПК України 2004 року), частиною 1 статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

ЄСПЛ наголосив, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України").

Згідно зі ~law19~ виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону ~law20~ в редакції, чинній на час видачі виконавчого листа, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною 1 статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

У підпункті 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Таким чином, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Встановивши, що рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором не виконано, виданий судом на підставі цього рішення виконавчий лист на виконанні не перебуває, заборгованість боржником не погашена, а оригінал виконавчого листа втрачено, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого листа.

Доводи касаційної скарги про те, що банк не надав належних та допустимих доказів втрати оригіналу виконавчого листа, спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій і наведеними вище обставинами справи. Ці доводи зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Аргументи ОСОБА_1 про те, що місцевий суд несвоєчасно повідомив її про розгляд справи, у зв'язку з чим вона не змогла подати заперечення, не є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції. Заявник не була позбавлена можливості скерувати на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи або з'явитися в судове засідання та надати свої пояснення з приводу пред'явлених вимог. Крім того, в апеляційній скарзі представник боржника вказав, у чому, на його думку, полягає незаконність і необґрунтованість оскаржуваної ухвали, а також зазначив обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці.

Оскільки ухвалою Верховного Суду від 12 червня 2018 року відмовлено у відкритті касаційного провадження в частині оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, то колегія суддів не вдається до перевірки й аналізу доводів касаційної скарги, які стосуються вирішення зазначеної вимоги.

ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України").

Згідно з частиною 3 статті 401 та частиною 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення в частині видачі дубліката виконавчого листа ухвалено без додержання норм процесуального права, то підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 400 401 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 02 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 18 квітня 2018 року в частині вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко М. Ю. Тітов