Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.11.2019 року у справі №753/13011/14

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 753/13011/14

провадження № 61-20461св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,

Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1,

стягувач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",

суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог скарги та рішень судів

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій, з урахуванням уточнень, просив суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду зі скаргою та поновити строк для її подачі; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А. М. від 12 липня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП № ~organization0~, як таку, що не відповідає рішенню Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року та виконавчому листу № 753/13011/14, виданому 05 червня 2018 року Деснянським районним судом міста Києва; визнати протиправним та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А. М. від 10 січня 2019 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акт виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 10 січня 2019 року.

На обґрунтування скарги посилався на таке. 05 червня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва на виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року видав виконавчий лист № 753/13011/14 про стягнення з нього на користь Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") заборгованості у розмірі 400 258,41 дол. США, а також понесені судові витрати у розмірі 3 654 грн. 12 липня 2018 року приватний виконавець виконавчого округу м.

Києва Яцишин А. М. прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження № ~organization1~, проте у тексті резолютивної частини рішення суду та виконавчого листа допустив помилки, а саме: у постанові неправильно вказав дату народження боржника - 17 квітня замість 14 вересня, пропустив слова "року народження" після "1973", незаконно виключив з резолютивної частини рішення суду та виконавчого листа слова "дол. США" та самовільно включив у резолютивну частину рішення суду слова "доларів США", що, на думку заявника, є підставою для скасування постанови.

Крім того, приватний виконавець неправомірно прийняв постанову про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 10 січня 2019 року та склав акт про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 10 січня 2019 року, оскільки при їх прийнятті виконавець керувався статтею 49 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі-Закон № 898-IV) та статтею 61 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law24~), а мав вчиняти дії щодо передачі квартири АДРЕСА_1 у власність АТ "Укрсоцбанк" як іпотекодержателю, керуючись виключно нормами ~law25~, та оформлювати придбання предмета іпотеки протоколом та актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому ~law26~.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду зі скаргою. Визнано постанову приватного виконавця виконавчого округу м.

Києва Яцишина А. М. від 12 липня 2018 року про відкриття виконавчого провадження ВП № ~organization2~ протиправною та скасовано як таку, що не відповідає рішенню Деснянського районного суду міста Києва від 24 квітня 2018 року у справі № 753/13011/14 та виконавчому листу, виданому 05 червня 2018 року Деснянським районним судом міста Києва у справі № 753/13011/14. Визнано протиправними та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А.

М. від 10 січня 2019 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акт приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А. М. про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 10 січня 2019 року ВП № ~organization3~. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що приватний виконавець не надав доказів, які б підтверджували виконання ним своїх дій відповідно до ~law27~.

Постановою Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що дії приватного виконавця Яцишина А. М. відповідали вимогам ~law28~. Приватний виконавець Яцишин А. М. у постанові про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу правомірно посилався на ~law29~ та ~law30~, яка визначає порядок дій виконавця при передачі майна стягувачу, у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно. Щодо вимог про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, то апеляційний суд зазначив, що наявність описок у постанові про відкриття виконавчого провадження не є підставою для її скасування.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року скасувати та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував норми матеріального права та помилково зазначив про те, що приватний виконавець Яцишин А. М. у постанові про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу правомірно послався на ~law31~, яка визначає порядок дій виконавця при передачі майна стягувачу, у разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно. Суд апеляційної інстанції не врахував, що у постанові про відкриття виконавчого провадження наявні помилки у дні та місяці народження боржника, які впливають на ідентифікацію боржника. Висновки суду апеляційної інстанції про те, що помилки у виконавчому листі є несуттєвими, суперечать нормам законодавства, зокрема ~law32~, у якій зазначено вимоги до виконавчого документа, зокрема, що виконавчий документ має містити дату народження боржника. Крім того, суд апеляційної інстанції помилково послався на постанову приватного виконавця про виправлення описки від 01 серпня 2019 року, оскільки зазначена постанова є неналежним доказом, так як скаржник оскаржував дії виконавця, які виникли у проміжок часу з 12 липня 2018 року до 07 травня 2019 року, а зазначена постанова прийнята державним виконавцем 01 серпня 2019 року. Тому обставини, що виникли після подачі скарги до суду, не мають розглядатися судом.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 листопада 2019 рокувідкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - ~law34~) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності ~law35~, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності ~law36~ (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у листопаді 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності ~law37~.

Частиною 1 статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням Частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності ~law38~) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному статті 263 ЦПК України.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Суди встановили, що 05 червня 2018 року Деснянський районний суд міста Києва на виконання рішення суду від 24 квітня 2018 року у справі № 753/13011/14 видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" 400 258,41 дол. США, а також понесені судові витрати у розмірі 3 654 грн.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А. М. від 12 липня 2018 року відкрито виконавче провадження № ~organization4~.

Постановою приватного виконавця Яцишина А. М. від 10 січня 2019 року передано АТ "Укрсоцбанк" у рахунок погашення заборгованості квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, за початковою ціною других торгів відповідно до протоколу проведення електронних торгів від 09 січня 2019 року, сформованого Державним підприємством "СЕТАМ" (далі - ДП "СЕТАМ") у розмірі 3 579 772,40 грн.

Постановою приватного виконавця Яцишина А. М. від 01 серпня 2019 року внесено виправлення у "постанову про відкриття виконавчого провадження". Виправлено арифметичну помилку в резолютивній частині судового рішення, а саме замість дати народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначено дату народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_2. Виправлено граматичну помилку в частині зазначення резолютивної частини судового рішення, а саме замість "в сумі 400 258,41 доларів США", зазначено "в сумі 400 258,41 дол. США" (а. с. 69).

Щодо вимог про визнання протиправними та скасування постанови приватного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до ~law39~ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у ~law40~ органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, ~law41~, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до ~law42~, а також рішеннями, які відповідно до ~law43~ підлягають примусовому виконанню.

З огляду на приписи ~law44~ заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. За загальним правилом (~law45~) реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на електронних торгах.

Дотримуючись висновків, наведених у постановах Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16 та від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16, Верховний Суд вважає, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Разом з ~law46~ № 1404-VIII допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на електронних торгах, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (~law47~).

Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (~law48~). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на електронних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт.

При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (~law49~).

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (стаття 16 ЦК України).

Ураховуючи, що право власності на нерухоме майно оформлено на стягувача, ефективним способом захисту прав боржника є пред'явлення до суду позову із залученням до участі у справі стягувача і державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) та у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16.

Зважаючи на те, що предметом розгляду справи за скаргою ОСОБА_1 є дії та рішення приватного виконавця, пов'язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов'язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред'явлення позову.

Ураховуючи, що подання боржником скарги на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А. М. щодо скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не забезпечує відновлення його порушених прав на нерухоме майно, на яке звернуто стягнення, вимоги ОСОБА_1 про визнання таких дій та рішень неправомірними та їх скасування підлягають розгляду в порядку позовного провадження, тому вимоги скарги у цій частині необхідно залишити без розгляду.

Указаного суди до уваги не взяли та помилково розглянули по суті скаргу на постанову про передачу майна та акта про передачу майна стягувачу.

Щодо вимог про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження

Відповідно до частини 2 статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до частини 2 статті 447 ЦПК України, порушено їхні права чи свободи.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) (частина 2 статті 451 ЦПК України).

Відповідно до абзацу третього ~law50~ начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Описка - це помилка в написаному тексті, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо).

Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.

Приватний виконавець Яцишин А. М. надав копію постанови від 01 серпня 2019 року про виправлення описок у постанові про відкриття виконавчого провадження.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що наявність описок у постанові про відкриття виконавчого провадження (стосовно дати народження боржника у резолютивній частині постанови) не є безумовною підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги зводяться до власного тлумачення заявником норм права, до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно установлення обставин справи та необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Ураховуючи, що подання боржником скарги на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Яцишина А. М. щодо скасування постанови про передачу майна стягувачу та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу не забезпечує відновлення його порушених прав на нерухоме майно, на яке звернуто стягнення, тому є підстави для виходу за межі доводів касаційної скарги, скасування ухвали Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 рокув частині вирішення вимог щодо скасування постанови про передачу майна стягувачу та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу та залишення скарги в цій частині без розгляду

Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на те, що постанова Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року в частині вирішення вимог про скасування постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення постанови суду апеляційної інстанції в цій частині без змін.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 02 серпня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 щодо скасування постанови про передачу майна стягувачу та акта про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу скасувати, скаргу ОСОБА_1 в цій частині залишити без розгляду.

У решті постанову Київського апеляційного суду від 08 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко