Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.11.2019 року у справі №723/602/17

Постанова

Іменем України

11 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 723/602/17

провадження № 61-20313св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І. Калараша А. А., Литвиненко І. В.,

учасники справи:

позивач (відповідач за зустрічним) - акціонерне товариство "ОТП Банк",

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1, ОСОБА_2,

третя особа - приватний нотаріус Сторожинецького районного нотаріального округу Коржан Віра Данилівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "ОТП Банк" на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року в складі судді Дедика Н. П. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в складі колегії суддів Височанської Н. К., Литвинюк І. М., Владичана А. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що 20 лютого 2008 року між закритим акціонерним товариством "ОТП Банк" (далі - ЗАТ "ОТП Банк"), правонаступником якого є АТ "ОТП Банк", та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML-OAJ/039/2008, згідно умов якого відповідач отримала 88 000,00 доларів США зі сплатою процентної ставки 4,49% + FIDR, з кінцевим терміном повернення до 20 лютого 2035 року.

Погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків відповідач повинен був здійснювати у валюті, щомісяця у розмірі та в строки, визначені у графіку платежів, який є невід'ємним додатком № 1 до кредитного договору.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 лютого 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № SR-OAJ/039/2008.

16 квітня 2008 року між банком та позичальником укладений додатковий договір до кредитного договору, відповідно до якого ануїтетний графік змінений на стандартний.

10 березня 2009 року, 20 листопада 2009 року, 21 червня 2010 року були укладені між банком та позичальником додаткові договори, відповідно до яких змінювалася відсоткова ставка.

10 березня 2009 року, 20 листопада 2009 року, 21 червня 2010 року укладені додаткові договори до договору поруки у зв'язку із змінами кредитного договору.

У зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору, банк направив відповідачам досудові вимоги від 14 грудня 2016 року про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Погашення заборгованості за кредитним договором ані позичальником, ані поручителем не здійснено.

Станом на 11 грудня 2016 року сума заборгованості за кредитним договором складає 103 365,80 доларів США, що еквівалентно 2 649 306,80 грн за офіційним курсом НБУ станом на 14 листопада 2016 року, яка складається з залишку заборгованості за кредитом в сумі 82 858,60 доларів США (2 123 699,06 грн), суми несплачених відсотків за користування кредитом, яка розрахована за період з 20 січня 2015 року по 10 листопада 2016 року, 20 507,20 доларів США (525 607,74 грн).

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку заборгованість в сумі 103 365,80 доларів США, що еквівалентно 2 649306,80 грн за офіційним курсом НБУ станом на 14 листопада 2016 року, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 39 739,60 грн.

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ "ОТП Банк", третя особа, що не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Сторожинецького районного нотаріального округу Коржан В. Д. про захист прав споживачів, посилаючись на те, що кредитний договір № ML-OAJ/039/2008 від 20 лютого 2008 року є таким, що не відповідає чинному законодавству, є несправедливим та повинен бути визнаний недійсним.

Вказували, що ОСОБА_1 не отримувала від відповідача повної інформації про умови кредитування, а також про орієнтовану сукупну вартість кредиту, яка надається перед укладенням кредитного договору у письмовій формі. В момент укладення договору банк не надав позичальнику другого оригіналу Додатку № 1 "Графік платежів" із зазначенням сум погашення основного боргу, відсотків за користування кредитом та інших супутніх послуг чи фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом. Договір не містить жодних положень щодо зменшення процентної ставки у разі інфляційних процесів. Банк не попередив позичальника про те, що він несе валютні ризики.

Отже, умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача.

Крім того, банк змінив процентну ставку щодо збільшення в односторонньому порядку, а отже під час підписання договору позивачу було надано неповну інформацію про сукупну вартість кредиту та обов'язки.

Застосування згідно умов договору плаваючої ставки, в яку входить FIDR, є підставою для визнання договору недійсним, що укладений під впливом помилки щодо істотних умов договору.

Також посилалися на те, що в забезпечення виконання договору споживчого кредиту між позивачем ОСОБА_1 та банком було укладено договір іпотеки № РМL-QAJ/2008 від 25 лютого 2008 року, який було нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за № 835. Відповідно до даного договору позивачем в іпотеку було передано нерухоме майно - будинок загальною площею 130,60 кв. м вартістю 333 906,00 грн та земельну ділянку загальною площею 0,100 гектари, вартістю 58 075,00 грн, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Іпотекою забезпечувалось виконання усіх грошових зобов'язань за кредитним договором.

Просили визнати недійсними: договір споживчого кредиту № ML - ОАJ/039/2008 від 20 лютого 2008, додатковий договір до кредитного договору № ML - ОАJ/039/2008/1 від 16 квітня 2008 року, додатковий договір № 1 до кредитного договору від 10 березня 2009 року, додатковий договір № 2 до кредитного договору від 20 листопада 2009 року, додатковий договір № 3 до кредитного договору від 21 червня 2010 року, додатковий договір № 4 до кредитного договору від 25 лютого 2011 року, які укладені між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк"; визнати недійсним договір іпотеки житлового будинку площею 130,60 кв. м та земельної ділянки площею 0,100 га № РМL-ОАJ/2008 від 25 лютого 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "ОТП Банк" та посвідчений приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Коржан В. Д. та зареєстрованого в реєстрі за № 835; визнати недійсним договір поруки № SR-OAJ/039/2008 від 20 лютого 2008 року та додаткового договору до договору поруки № 1 від 10 березня 2009 року, додаткового договору до договору поруки № 2 від 20 листопада 2009 року, додаткового договору № 3 до договору поруки від 21 червня 2010 року, які укладені між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк"; зобов'язати приватного нотаріуса Сторожинецького районного нотаріального округу Чернівецької області Коржан В. Д. виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження записи про іпотеку та заборону відчуження житлового будинку площею 130,60 кв. м та земельної ділянки площею 0,100 га, що розташовані в АДРЕСА_1.

Ухвалою Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 20 жовтня 2017 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ "ОТП Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Сторожинецького районного нотаріального округу Коржан В. Д., про захист прав споживачів, об'єднано в одне провадження з позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року у задоволенні первісного позову ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ПАТ "ОТП Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Сторожинецького районного нотаріального округу Коржан В. Д. про захист прав споживачів щодо визнання недійсними договору про надання споживчого кредиту № ML - ОАJ/039/2008 від 20 лютого 2008 року та додаткових договорів до нього, договору іпотеки від 25 лютого 2008 року, договору поруки від 20 лютого 2008 року та додаткових договорів до нього, а також зобов'язання приватного нотаріуса Коржан В. Д. виключити записи з реєстру іпотек та заборони відчуження - відмовлено.

Відмовляючи у задоволення первісного позову ПАТ "ОТП Банк", суд першої інстанції виходив з того, що з висновку судово-економічної експертизи вбачається, що не надається можливим визначити реальний розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки відсутні дані на підтвердження підвищення відсоткової ставки з 01 червня 2012 року до 13,48 %. Заборгованість за процентами, нарахована позивачем в сумі 20 507,20 доларів США, банком не доведена належними доказами.

Крім того, судом враховано, що відповідно до розрахунку заборгованості, позичальником в період з 01 червня 2012 року по січень 2015 року вносилися платежі, а відповідно до пункту 1.5.1.3 частини другої кредитного договору при надходженні до банку коштів для виконання боргових зобов'язань банк направляє такі кошти на погашення зобов'язань відповідно до встановленої черговості в першу чергу на проценти, а в останню чергу - на основний кредит, тому суд вважав, що відсутні підстави вважати встановленою заборгованість за кредитом в сумі 82 858,60 доларів США. Банк не довів належними доказами розмір заборгованості за кредитним договором і висновок судово-економічної експертизи не спростував.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що підписавши спірні договори, відповідачі погодилися з їх умовами. Під час укладання спірних договорів, відповідачі мали можливість ознайомитися з умовами кредитування, будь-яких застережень чи зауважень щодо незгоди з положеннями кредитного договору не висловили, після його укладання позичальник розпочав виконувати свої зобов'язання. З огляду на досягнення сторонами у встановленій формі згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, тривалий період його виконання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання недійсними спірних договорів.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діяв в інтересах ОСОБА_1, та апеляційну скаргу ПАТ "ОТП Банк" залишено без задоволення.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року залишено без змін.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що наданий ПАТ "ОТП Банк" до позовної заяви розрахунок заборгованості містить лише загальну суму заборгованості за тілом кредиту та відсотками, однак даний розрахунок не містить помісячний розрахунок, з нього не вбачається за який період виникла заборгованість та з якої відсоткової ставки розраховувалася дана заборгованість. На вимогу суду першої інстанції представник банку надав детальний розрахунок заборгованості, однак, даний розрахунок заборгованості не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема, відсоткова ставка в розрахунку заборгованості не співпадає з умовами додаткових договорів. Відсоткова ставка, яка нараховувалася банком з 01 червня 2012 року в розмірі 13,48 % не погоджувалася сторонами в установленому законом порядку.

Також суд зазначив, що оскільки розрахунок заборгованості, відповідно до висновку експертизи, не відповідає умовам кредитного договору і експерт зазначає про відсутність відповідних доказів, а клопотання про призначення додаткової експертизи не заявлялися, то колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги ПАТ "ОТП Банк" цього висновку не спростовують.

Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при укладенні кредитного договору сторони досягли домовленості з усіх його істотних умов, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі. ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляла заперечень щодо його умов та у подальшому виконувала його, зміни до базових умов кредитування за оспорюваним договором, у тому числі щодо розміру погашення основного кредиту та відсотків, оформлялися укладенням між позикодавцем та позичальником додаткових угод.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

07 листопада 2019 року, через засоби поштового зв'язку, АТ "ОТП Банк", в особі адвоката Коссей О. М., подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є АТ "ОТП Банк", та ухвалити нове судове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги банку у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права.

Аргументи касаційної скарги зводяться до не згоди з висновками судів попередніх інстанцій, що позов банку не підлягає задоволенню через недоведеність позивачем суми заборгованості заявленої до стягнення з відповідачів, а також покладення в основу висновків судово-економічної експертизи від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої, наданий банком розрахунок заборгованості, не відповідає умовам кредитного договору, оскільки в наданих на дослідження матеріалах справи та документах відсутні будь-які документальні дані, які б підтверджували зміну (підвищення) відсоткової ставки з 01 червня 2012 року до 13,48 %.

Заявник зазначає, що судами не взято до уваги наявні в матеріалах справи докази того, що з червня 2012 року відсоткова ставка була встановлена на рівні 13,48 % і більше не змінювалась. Дане передбачено додатковим договором до кредитного договору № 3 від 21 червня 2010 року і повідомленням № 42-2-2/242506 про зміну плаваючої процентної ставки за кредитним договором.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного суду від 19 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи Сторожинецького районного суду Чернівецької області.

Справа надійшла до Верховного Суду у січні 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 05 листопада 2020 року справу призначено до розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ТРЕТЬОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За таких обставин розгляд касаційної скарги АТ "ОТП Банк" на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин 1 та 2 статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржувані судові рішення не відповідають зазначеним вимогам закону.

Фактичні обставини, встановлені судами

Судами встановлено, що 20 лютого 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ML - ОАJ/039/2008, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит у розмірі 88 000,00 доларів США. Дата остаточного повернення кредиту 20 лютого 2035 року (Т. 1 а. с. 6-13).

Відповідно до пункту 3 частини № 1 кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовується плаваюча процентна ставка, яка визначається як фіксований відсоток + FIDR, де фіксований відсоток дорівнює - 4,49 % річних. FIDR - це процентна ставка по строковим депозитам фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватися банком (зменшуватися чи збільшуватися) в порядку передбаченим цим договором.

Згідно підпункту 1.4.1.2. пункту 1.4. частини № 2 кредитного договору проценти нараховуються щомісяця у день сплати процентів, але не пізніше дати повернення кредиту, визначеної у графіку платежів (додаток № 1), на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до пункту 1.5. кредитного договору.

16 квітня 2008 року між банком та позичальником ОСОБА_1 укладено додатковий договір до кредитного договору, яким внесено зміни до пункту 4 в частині № 1 кредитного договору, відповідно до яких повернення кредиту та сплати процентів відбувається шляхом сплати позичальником платежів, що зменшуються (Т. 1 а. с. 15).

10 березня 2009 року ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким на період з 20 березня 2009 року до 19 жовтня 2009 року установлено розрахунок процентів з фіксованою процентною ставкою з 7 % річних, а на період з 20 жовтня 2009 року до 20 лютого 2035 року установлено розрахунок процентів з плаваючою процентною ставкою з фіксованим відсотком 4,94 % річних + FIDR, що підтверджено копією додаткового договору № 1 (Т. 1 а. с. 16-18).

20 листопада 2009 року ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 2 до кредитного договору, яким внесли зміни та доповнення договору та встановили з 20 листопада 2009 року до 20 квітня 2010 року для розрахунку процентів фіксовану процентну ставку 7,36 % річних; з 20 квітня до повного виконання зобов'язань за кредитним договором - плаваючу процентну ставку з фіксованим відсотком 5,26 % річних + FIDR, що підтверджено копією додаткового договору № 2 (Т. 1 а. с. 19-23).

21 червня 2010 року ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_1 уклали додатковий договір № 3 до кредитного договору, яким внесли зміни та доповнення до договору та встановили, з 21 червня 2010 року до 22 листопада 2010 року для розрахунку процентів фіксовану процентну ставку 9,50 % річних, з 22 листопада 2010 року до 20 травня 2011 року - 12,98 % річних, з 20 травня 2011 року до повного виконання зобов'язань за кредитним договором - плаваючу процентну ставку з фіксованим відсотком 5,48 % річних + FIDR, що підтверджено копією додаткового договору № 3 (Т. 1 а. с. 24-27).

25 лютого 2011 року сторони уклали додатковий договір № 4 до кредитного договору, яким встановлено порядок збільшення та зменшення фіксованої процентної ставки чи фіксованого відсотку (в залежності від виду процентної ставки, що застосовується за кредитним договором - плаваюча чи фіксована) в разі порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених в підпункті 1 цього додаткового договору (Т. 1 а. с. 28-29).

20 лютого 2008 року між ЗАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № SR-OAJ/039/2008, за умовами якого поручитель зобов'язалася відповідати за повне та своєчасне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором та нести солідарну з боржником відповідальність (Т. 1 а. с. 43-45).

10 березня 2009 року, 20 листопада 2009 року, 21 червня 2010 року між банком та ОСОБА_2 укладено три додаткових договори до договору поруки (Т. 1 а. с. 46-50).

В забезпечення виконання усіх грошових зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № РМL-QAJ/2008, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: будинок загальною площею 130,60 кв. м та земельну ділянку загальною площею 0,100 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Т. 1 а. с. 156-158).

У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору АТ "ОТП Банк" 14 грудня 2016 року на адресу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направило досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором (Т. 1 а. с. 41,51).

Згідно розрахунку сума заборгованості за кредитним договором станом на 11 листопада 2016 року складає - 103 365,80 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ - 25,58 грн/долар США становить - 2 644 102,44 грн, яка складається з: - залишок заборгованості за кредитом у розмірі 82 858,60 доларів США; сума відсотків за користування кредитом у розмірі - 20 319,09 доларів США; сума відсотків на прострочену заборгованість за кредитом у розмірі 188,11 доларів США за період з 20 березня 2008 року по 10 листопада 2016 року (Т. 3 а. с. 188-189).

Відповідно до висновку № 33 судово-економічної експертизи від 28 листопада 2018 року, проведеної на виконання ухвали Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2018 року встановлено, що:

реальна відсоткова ставка становить 13,97 % та абсолютне значення подорожчання кредиту становить 222 018,22 доларів США;

в графіку платежів, що є додатком № 1 до кредитного договору № ML-OAJ/039/2008 від 20 лютого 2008 року відображено реальну відсоткову ставку, яка становить 14,10 %, та абсолютне значення подорожчання кредиту, яке становить 227 674,61
доларів США, в самому кредитному договорі вказані відомості не відображені. За час дії кредитного договору відсоткова ставка змінювалась, про зміну відсоткової ставки за даним договором позичальнику повідомлялось шляхом укладання додаткових договорів до кредитного договору до 01 червня 2012 року, а поручитель був повідомлений про зміну відсоткової ставки шляхом укладання додаткових договорів до договору поруки до 01 червня 2012 року. Однак, в наданих документах відсутні будь-які документальні дані, які б підтверджували зміну (підвищення) відсоткової ставки з 01 червня 2012 року до 13,48 % річних та повідомлення позичальника чи поручителя про зміну відсоткової ставки;

відповідно до базових умов, документально обґрунтований щомісячний платіж становить 926,38 доларів США та включає в себе нараховані відсотки та основну суму боргу;

розрахунок заборгованості, що наданий банком, не відповідає умовам кредитного договору, оскільки в наданих експерту документах та матеріалах справи відсутні будь-які документальні дані, які б підтверджували зміну (підвищення) відсоткової ставки з 01 червня 2012 року до 13,48 % річних;

судовому експерту не надається можливим визначити реальний розмір заборгованості за кредитним договором (Т. 6 а. с. 136-164).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

Рішення суду першої та апеляційної інстанції оскаржується в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог АТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини 1 статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до частина 1 статті 1048 ЦК України (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частинами 1 , 2 статті 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 , 2 статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Звертаючись до суду із позовом про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя в солідарному порядку, банк посилався на неналежне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, у результаті чого утворилася заборгованість, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до частин 1 -4 статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягає визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову банку, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновку судово-економічної експертизи, виходив із того, що не надається можливим визначити реальний розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки відсутні дані на підтвердження підвищення відсоткової ставки з 01 червня 2012 року до 13,48 %.

Колегія суддів вважає такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним з огляду на наступне.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що розмір заборгованості за кредитним договором є недоведеним, суди не врахував наведені вище обставини та вимоги процесуального законодавства, висновки щодо відсутності заборгованості за кредитним договором за усіма її складовими не зроблені. Зокрема, судами жодним чином не обґрунтовано відмову у стягненні заборгованості перед банком за тілом кредиту, не вирішено питання про часткове задоволення позову, виходячи з попередньої відсоткової ставки, чим фактично суди ухилився від вирішення спору по суті.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 367/786/17 (провадження 61-7071св19).

Зважаючи на те, що суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, а тому позбавлений можливості прийняти нове судове рішення, не передаючи справу на новий розгляд.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 3 та 4 статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки судами порушено вищенаведені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені цими судами рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованим, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та постановлено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства "ОТП Банк" задовольнити частково.

Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 19 лютого 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства "ОТП Банк" скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

А. А. Калараш

І. В. Литвиненко