Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.04.2020 року у справі №289/1900/19

Постанова

Іменем України

16 червня 2021 року

м. Київ

справа № 289/1900/19

провадження № 61-5601св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Радомишльська районна державна адміністрація Житомирської області,

третя особа - ОСОБА_2,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2019 року у складі судді Сіренко Н. С. та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 лютого

2020 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Коломієць О. С., Павицької Т. М.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним окремого положення рішення органу державної влади.

Позовна заява мотивована тим, що 16 грудня 2015 року новопризначеним керівником Комунальної організації "Радомишльська стоматологічна поліклініка" ОСОБА_2 видано наказ № 66 "Про оптимізацію ортопедичного відділення" Радомишльської стоматологічної клініки, яким

з 16 лютого 2016 року із штатного розпису вказаної поліклініки виведено 1,0 ставки завідувача зуботехнічною лабораторією ортопедичного відділення. Згідно з наказом від 15 лютого 2016 року № 17-СО позивача було звільнено

з посади завідувача зуботехнічною лабораторією Комунальної організації "Радомишльська стоматологічна поліклініка" Радомишльської районної ради Житомирської області на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.

Призначення ОСОБА_2 на посаду головного лікаря Радомишльської стоматологічної поліклініки на підставі пункту 2 розпорядження голови Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області № 314 здійснено з порушенням:

- пункту 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якого виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення керівників; голова Радомишльської РДА вийшов за межі напункту 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень і одноосібно призначив ОСОБА_2 керівником Радомишльської стоматологічної поліклініки без будь-якого засідання Радомишльської районної ради;

- пунктів 5 та 8 Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста, району при прийманні на роботу, затвердженого рішенням Радомишльської районної ради від 27 березня 2009 року № 232, згідно з якими контракт з керівником підприємства укладається за попереднім погодженням

з районною радою, однак ніякого погодження не було здійснено.

Крім того, контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про призначення керівника на посаду з дня, встановленого за угодою сторін

у контракті. Однак в цьому випадку навпаки, пункт 2 розпорядження став підставою для укладення контракту, так як розпорядження видано 28 липня 2015 року, а контракт укладено 03 серпня 2015 року.

Таким чином, пункт 2 розпорядження № 314 є незаконним. Внаслідок призначення цим розпорядженням керівника Радомишльської стоматологічної поліклініки він залишився без роботи, від його дій потерпає весь трудовий колектив.

З урахування зазначеного, позивач просив визнати незаконним пункт

2 розпорядження голови Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області від 28 липня 2015 № 314 "Про звільнення з посади та призначення на посаду головного лікаря Комунальної організації "Радомишльська стоматологічна поліклініка" Радомишльської районної ради".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що порушень вимог закону при постановленні оскарженого пункту 2 розпорядження голови Радомишльської районної адміністрації від 28 липня 2016 року № 341 не встановлено, тому посилання ОСОБА_1, що пункт 2 оскарженого розпорядження

є незаконним - безпідставне.

Крім того, ОСОБА_2 залучено до участі у справі лише в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. Оскільки відповідно до статті 51 ЦПК України питання залучення співвідповідача вирішується судом лише за клопотанням позивача, однак позивач до суду із зазначеним клопотанням не звертався, а суд відповідно до положень статті 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до статті 13 ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених статті 13 ЦПК України випадках, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції при цьому зазначив, що спірне розпорядження винесено в межах повноважень, напункту 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Аргументи учасників справи

У березні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що приймаючи пункт 2 оспорюваного розпорядження, голова Радомишльської РДА перевищив надані йому законом повноваження, а тому пункт 2 оспорюваного розпорядження має бути визнаний судом незаконним. Перевищення головою Радомишльської РДА своїх повноважень полягає в тому, що призначення ОСОБА_2 на посаду головного лікаря комунальної організації "Радомишльська стоматологічна поліклініка" Радомишльської районної ради (на посаду керівника комунальної організації) з 03 серпня 2015 року за контрактом без вирішення цього питання на пленарному засіданні Радомишльської районної ради є порушенням пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування

в Україні". Судом першої інстанції не проаналізовано предмет позову, не зазначено чи потрібно було при прийнятті пункту 2 оспорюваного розпорядження мати висновок відповідної постійної комісії Радомишльської районної ради та рішення Радомишльської районної ради, прийняте на пленарному засіданні. Крім того, суди не звернули увагу на те, що предметом оскарження є розпорядження голови Радомишльської РДА від 28 липня

2015 року № 314, тому суди зробили неправильний висновок про те, що відповідач, призначаючи третю особу керівником комунальної організації без пленарного засідання районної ради, діяв в межах делегованих повноважень, напункту 20 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" України "Про місцеві державні адміністрації", оскільки такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях районної ради і не делегуються.

У липні 2020 року Радомишльська РДА Житомирської області подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржені рішення є законними

і обґрунтованими, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина 1 статті 400 ЦПК України).

В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 3 частини 2 статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті

3 частини 2 статті 389 ЦПК України є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що рішенням Радомишльської районної ради від 21 березня 2014 року затверджено Положення про порядок управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста району, згідно додатку № 1. Згідно з пунктом 2 зазначеного рішення районна державна адміністрація здійснює оперативне управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста району без права ліквідації, відчуження, надання

в заставу, передачі в державну комунальну власність, передачі в концесію, згідно переліку об'єктів (додаток № 2). Відповідно до додатку № 2 до рішення Радомишльської районної ради від 21 березня 2014 року № 341

КП "Радомишльська стоматологічна поліклініка" відноситься до об'єктів, що

є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міста району.

28 липня 2015 року Радомишльською РДА винесено розпорядження за підписом голови Тетерського В. Р. № 314 "Про звільнення з посади та призначення на посаду головного лікаря КО "Радомишльська стоматологічна поліклініка" Радомишльської районної ради. Пунктом 2 зазначеного розпорядження на посаду головного лікаря за контрактом з 03 серпня 2015 року призначено ОСОБА_2

03 серпня 2015 року між Радомишльською РДА (орган управління майном)

в особі голови державної адміністрації Тетерського В. Р. та ОСОБА_2 укладено контракт, відповідно до пункту 2 якого між органом управління майном (Радомишльською РДА) та керівником підприємства

(ОСОБА_2) виникли трудові відносини. Зазначений контракт погоджений головою районної ради VI скликання Міхненко В. В. та заступником голови районної державної адміністрації Ковальчук С. В.

Згідно пункту 4 Розділу ІІ "Положення про порядок укладення контракту

з керівником підприємства, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міста району, при найманні на роботу", затвердженого рішенням Радомишльської районної ради 19 сесії V скликання від 27 березня 2009 року № 232, наймання на роботу керівника підприємства, що є у спільній власності територіальних громад сіл, селища, міста району, здійснюється районною державною адміністрацією (орган управління майном), а пунктом

5 передбачено, що контракт з керівником підприємства укладається за попереднім погодженням з районною радою.

Листом Радомишльської районної ради Житомирської області від 09 листопада 2016 року № 02-28/ж-8 повідомлено, що на пленарних засіданнях Радомишльської районної ради призначення на посаду головного лікаря комунальної організації "Радомишльська стоматологічна поліклініка" Радомишльської райради ОСОБА_2 не затверджувався.

ОСОБА_1 до 15 лютого 2016 року обіймав посаду завідувача зуботехнічної лабораторії ортопедичного відділення КО "Радомишльська стоматологічна поліклініка" та відповідно до наказу від 15 лютого 2016 року № 17-СО його звільнено відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України

в зв'язку зі скороченням посади. Наказ підписано ОСОБА_2.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до пункту 1 статті 40 КЗпП України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених пункту 1 статті 40 КЗпП України випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України).

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19) вказано, що "відповідно до частин 1 -4 статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що "пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження

у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє

в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

Суди встановили, що оспорюваним позивачем пунктом 2 розпорядження голови Радомишльської РДА від 28 липня 2015 року № 314 на посаду головного лікаря призначено ОСОБА_2, тому спір у позивача наявний також

з ОСОБА_2 і його вирішення впливає безпосередньо на його права та обов'язки. ОСОБА_2 залучено до участі у справі лише в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, позивач до суду із клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідача не звертався.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову

в задоволенні позову, оскільки пред'явлення позову за неналежного складу відповідачів є самостійною і достатньою підставою для відмови у його задоволені.

При цьому суди помилково вдались до оцінки законності прийняття оспорюваного розпорядження, проте це не вплинуло на прийняття правильних по суті судових рішень, а згідно з частиною 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені частиною 2 статті 410 ЦПК України, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина 3 статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від

31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18 (провадження № 61-20505св19), не дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв'язку

з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені судові рішення? без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 лютого

2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов