Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 30.10.2018 року у справі №687/533/17

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа №687/533/17

провадження №61-44287св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М.

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - прокуратура Хмельницької області, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2018 року у складі судді Швець О. Д. та постанову апеляційного суду Хмельницької області

від 13 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Корніюк А. П., П'єнти І. В., Талалай О. І.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Державна казначейська служба України,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - прокуратура Хмельницької області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - прокуратура Хмельницької області, у якому просив стягнути за рахунок державного бюджету на його користь завдану йому Чемеровецьким районним судом Хмельницької області 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди та 1
324 грн матеріальної шкоди.

Позов заява мотивована тим, що вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 10 лютого 2015 року, визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК Українита засуджений до покарання у вигляді арешту строком на 1 місяць та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 06 жовтня 2015 року судові рішення змінено, пом'якшено призначене покарання з 1 місяця арешту до штрафу в розмірі

50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та на підставі частини 5 статті 72 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання.

Позивач вказує, що обрання Чемеровецьким районним судом Хмельницької області запобіжного заходу у виді утримання під вартою йому заподіяно моральну шкоду, що призвело до погіршення його стану здоров'я, порушення нормальних життєвих зв'язків.

Короткий зміст оскаржених судових рішень

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2018 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду Хмельницької області від 13 серпня 2018 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 на відшкодування, заподіяної ОСОБА_1 шкоди незаконним діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду моральної шкоди в сумі

10 000 грн. У частині стягнення матеріальної шкоди відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що через неправомірне обрання відносно позивача судом до вступу вироку в законну силу запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та взяття останнього під варту у залі суду, йому спричинена моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню.

Також, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування матеріальних збитків, оскільки позивачем не підтверджено причинно - наслідковий зв'язок між перебуванням ОСОБА_1 під вартою до 15 січня 2015 року та його звернення 21 січня 2015 року за медичною допомогою.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2018 року, Державна казначейська служба України просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що оскільки щодо позивача не постановлялось виправдувального вироку, тому у нього відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди за рахунок держави. Крім того, позивач не обгрунтував та не довів протиправність дій відповідача та причинно - наслідковий звязок між протиправністю дій відповідача та моральною шкодою.

Касаційна скарга також містить посилання на те, що розмір моральної шкоди, стягнути судом є завищеним.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги до касаційного суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 10 лютого 2015 року, ОСОБА_1, визнаний винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України та призначено покарання у виді арешту строком на 1 місяць. Обрано ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взято його під варту у залі суду. (а. с.10-12).

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2015 року вирок Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 15 грудня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 31 березня 2015 року щодо ОСОБА_1 змінено, пом'якшено призначене покарання з 1 місяця арешту до штрафу в розмірі

50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн та на підставі частини 5 статті 72 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування покарання.

Згідно інформації Хмельницького слідчого ізолятора № 24-х від 27 липня

2016 року ОСОБА_1 перебував в слідчому ізоляторі з 16 грудня 2014 року по 15 січня 2015 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій відповідно до частини 3 статті 406 ЦПК України розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини 3 статі 10, статті 60 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред'явлення позову, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.

У справі, що переглядається, позивач обґрунтовував заподіяння моральної шкоди встановленням в обвинувальному вироку факту неправомірного обрання відносно позивача судом, до вступу вироку в законну силу, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та взяття під варту у залі суду.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За правилами пункту 2 частини 2 статті 1167 ЦК України якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями чи дією органу державної влади відшкодовується державою незалежно від вини цього органу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

За приписами пункту 1-1 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених пункту 1-1 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.

Згідно з частиною 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Встановивши, що відносно позивача судом, до вступу вироку в законну силу, незаконно обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та взяття останнього під варту у залі суду, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню суд виходив із конкретних обставин справи та засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Отже, при розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо доведення протиправності дій відповідача та причинно - наслідковий зв'язок між протиправністю дій відповідача та моральною шкодою.

Решта доводів касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 18 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області

від 13 серпня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська